Ухвала суду № 76746665, 24.09.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/22782/18

Провадження №11-сс/772/668/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: Ковальська І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Ковальської І.А.,

суддів Ващук В.В., Нагорняка Є.П.,

з секретарем Діденко В.В.,

за участю:

прокурора Бібляка М.Ю.,

захисника ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 11.09.2018,

ВСТАНОВИВ:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Лівобережного ВП Вінницького ВП Головного управління Національної поліції ОСОБА_5, погоджене прокурором Бібляк М.Ю., та продовжено строк тримання під вартою до 10 жовтня 2018 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_6, 2017 р.н, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України.

Приймаючи рішення, слідчий суддя при вирішенні питання про продовження ОСОБА_3 строку тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених пунктами ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та дійшов висновку про задоволення клопотання слідчого та продовження щодо ОСОБА_3 строку тримання під вартою.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, подали апеляційні скарги. Адвокат ОСОБА_2 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. Адвокат ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі ставить питання про скасування ухвали слідчого судді та постановленні нової ухвали, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг захисники зазначають про те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та вказують, що прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також адвокати вказують, що стороною обвинувачення не надано доказів існування у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а підставою для продовження строку тримання підозрюваного під вартою стало продовження строку досудового розслідування на місяць.

Адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду зазначає, що підозрюваний ОСОБА_3 має міцні соціальні зв'язки за місцем свого постійного проживання, є ввічливим і тактовним з мешканцями будинку, активно приймає участь у громадських зборах, характеризується позитивно, на утриманні підозрюваного перебуває малолітня дитина, він є вдівцем та має незадовільний стан здоров'я. Додає, що підозрюваний не має на меті переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

У підсумку захисник звертає увагу суду на те, що слідчим суддею визначено непомірний розмір застави, оскільки підозрюваний не має в розпорядженні грошових коштів у такому розмірі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_3, які підтримали апеляційні скарги і просили задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, слідчим СВ Лівобережного ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020020002914 від 14.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Так, 14.07.2018 приблизно о 11:00 год. ОСОБА_8 переслідуючи корисливий мотив особистого збагачення, направлений на таємне викрадення чужого майна, вступив в попередню змову з ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 щодо вчинення таємного викрадення речей з приміщення однієї з квартир будинку №54, по вулиці Ватутіна у м. Вінниці.

Реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне збагачення, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 підбурювані жагою легкої наживи та незаконного збагачення, прибули до визначеного місця, поряд з будинком №54 по вказаній вище вулиці переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, діючи за попередньою змовою, підійшли до дверей квартири № 117, що за адресою: м. Вінниця, вул. Ватутіна, 54, після чого за допомогою заздалегідь підготовленого предмета для відчинення дверних замків, відчинили замок вхідних дверей вказаної квартири та проникли до її приміщення. Продовжуючи свій злочинний умисел, маючи на меті матеріально збагатитись за рахунок крадіжки чужого майна, останні, таємно викрали з приміщення вказаної квартири належні ОСОБА_11 наступні речі: грошові кошти в сумі 6 000 гривень, а також вироби із золота, а саме: трьох пар сережок, одні з яких з камінцями голубого та фіолетового кольору, двох обручок, одна з яких у виді квадрату, браслету плетіння кардинал, підвіски у вигляді ікони Божої матері, також вироби з сірого металу, а саме: ланцюжка, кулону, та сережок.

Після чого закінчуючи своє злочинне діяння, разом з викраденим майном залишили приміщення квартири, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисним діями ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 завдали матеріального збитку на суму близько 20 000 грн.

ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто, таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у житло, за попередньою змовою групою осіб.

Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати ймовірною підозру ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали та журналу судового засідання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням.

Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність стороною обвинувачення у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки сторона обвинувачення в повному обсязі довела суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_3 на свободу, у зв'язку із чим посилання сторони захисту на недоведеність прокурором недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів та відсутності у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слід визнати непереконливими.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_3, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Що стосується тверджень захисника про те, що підозрюваний ОСОБА_3 має міцні соціальні зв'язки за місцем свого постійного проживання, є ввічливим і тактовним з мешканцями будинку, активно приймає участь у громадських зборах, характеризується позитивно, на утриманні малолітню дитину, є вдівцем та має незадовільний стан здоров'я, то дані обставини не спростовують висновок суду про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для застосування відносно останнього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.

Доводи захисника стосовно незадовільного стану здоров'я підозрюваного, заслуговують на увагу, проте не можуть бути підставою для скасування застосованого запобіжного заходу, оскільки відсутні відомості медичного характеру про неможливість перебування підозрюваного в умовах слідчого ізолятора, а запобігання ризикам неналежної процесуальної поведінки неможливо шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином не дотримався вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, якою встановлено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.

Згідно ст. 182 КПК України розмір застави визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у разі, якщо особа підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ст. 12 КК України та ст. 185 ч. 3 КК України, кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_12 відноситься до тяжких.

На підставі ст. 182 КПК України слідчому судді надано право визначити розмір застави з належним обґрунтуванням прийнятого рішення, проте у цьому випадку оскаржувана ухвала не містить обґрунтування визначеного розміру застави, не містить такого обґрунтування і клопотання слідчого, що є підставою для скасування рішення в цій частині та постановлення нової ухвали з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного та інших даних про його особу.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали, якою клопотання слідчого слід задовольнити, продовжити ОСОБА_3 строк тримання під вартою та визначити підозрюваному заставу в розмірі, який на думку колегії суддів буде для нього помірним, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 11.09.2018, якою задоволено клопотання слідчого СВ Лівобережного ВП Вінницького ВП Головного управління Національної поліції ОСОБА_5 та продовжено щодо ОСОБА_3 строк тримання під вартою до 10 жовтня 2018 року, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Лівобережного ВП Вінницького ВП Головного управління Національної поліції ОСОБА_5, погоджене прокурором Бібляк М.Ю., та продовжено строк тримання під вартою про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, строк тримання під вартою до 10.10.2018.

Визначити ОСОБА_3 заставу в розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб що становить 52230 (п’ятдесят дві тисячі двісті тридцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, в разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_3 наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Суддя: (підписи)

Згідно з оригіналом.

Суддя: