Вирок № 76746569, 27.09.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/26086/15-к

Провадження №1-кп/127/479/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Іванченка Я. М.,

за участю:

секретарів - Дончевської Я.Б.,

сторони обвинувачення: прокурора Шамалюка В.А.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника Корпало В.М.,

обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника Книжника Я.В.,

потерпілого: ОСОБА_5,

законного представника потерпілого: ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_7, виданий 08.10.2002 року Староміським РВ УМВС України Вінницькій області, раніше судимого:

- 01.02.1990 року Ленінським районним судом Вінницької області за ч.3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 30.11.1992 року Ленінським районним судом за ч.2 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до виправних робіт строком 2 роки;

-12.10.1993 року Ленінським районним судом за ч.3 ст. 140, ст.. 17, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до позбавлення волі строком 4 роки та з конфіскацією майна;

- 06.08.1999 року Тиврівським районним судом Вінницької області за ч.3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

-28.10.2008 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186, ч.3 ст. 187 КК України до 5 років з конфіскацією майна;

- 12.06.2013 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185, 70 до 4 років позбавлення волі, звільнився з місця відбування покарання 14.02.2015 року по відбуттю строку покарання;

- у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 289 КК України, відомості про який внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015020010006475 від 27.09.2015 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_8, виданий 28.07.2007 року Ленінським ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_1, раніше не судимого,

- у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 289, ч.1 ст. 190 КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015020010006475 від 27.09.2015 року та № 12015020010007115 від 22.10.2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2015 року, біля 10.00 години, ОСОБА_3, маючи незняту та непогашену судимість за вчинення злочинів, передбачених ч. ч.2, 3 ст. 185 КК України, вступивши в попередню змову з ОСОБА_1 з метою незаконного заволодіння транспортним засобом марки «Suzuki DESPERADO», державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 84899 гривень 60 копійок, який належить ОСОБА_7, та був тимчасово залишений останнім на тротуарі біля будинку АДРЕСА_4, з корисливих мотивів, діючи узгоджено, шляхом штовхання, відкотили вказаний мотоцикл до гаражів, таким чином незаконно заволоділи транспортним засобом належним ОСОБА_7, яким розпорядилися на власний розсуд, завдавши потерпілому майнової шкоди на суму 84899,60 гривень.

Крім того, 27.07.2015 року точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, перебуваючи у дворі будинку №14 в м Вінниці по вул. Миколаївській, використовуючи довірливі стосунки із неповнолітнім ОСОБА_8, з метою заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, під приводом погашення своїх боргів попросив у останнього його ноутбук марки «Samsung R-480» та гроші в сумі 3000 гривень, які зобов'язувався повернути через три тижні, при цьому заздалегідь не маючи наміру повертати кошти та ноутбук. Таким чином ОСОБА_1 заволодів ноутбуком марки «Samsung R-480», вартістю 4696 гривень та грошовими коштами в сумі 3000 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись майном та грошима на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 7696 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, та суду пояснив, що він був раніше знайомий з ОСОБА_1, підтримували товариські стосунки. В день вчинення злочину він разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_9 проходив по вулиці Першотравневій в м. Вінниці, де біля одного з будинків побачив припаркований на тротуарі мотоцикл, в якому злетів ланцюг. Він згадав, що ОСОБА_1 колись розповідав йому про те, що хотів придбати саме такий мотоцикл, а також раніше пропонував йому вчинити крадіжку мотоцикла та повідомляв йому, що у нього є знайомі, які можуть купити крадений мотоцикл, однак тоді він не погодився на пропозицію ОСОБА_1, тому він зателефонував йому та розповів про мотоцикл, який, як він вважав, залишений на вулиці як безхазяйний і запропонував ОСОБА_1 забрати його. ОСОБА_1 сказав йому залишатися біля мотоцикла, повідомивши, що під'їде до нього. Через 15-20 хвилин ОСОБА_1 прибув на вказане місце. Він показав ОСОБА_1, де припаркований мотоцикл, ОСОБА_1 зняв мотоцикл з підніжки та вони повели мотоцикл в сторону гаражів біля цегельного заводу, при цьому він просто йшов поряд, лише допоміг ОСОБА_1 підштовхнути мотоцикл під гірку, оскільки той самостійно не міг це зробити через значну вагу транспортного засобу. ОСОБА_1 обіцяв йому в разі продажу мотоцикла половину отриманих коштів, він розумів, що транспортний засіб ОСОБА_1 викрадає, однак особисто він не вчиняв викрадення. Біля гаражів ОСОБА_1 сказав йому залишитися біля мотоцикла, а сам пішов додому, звідки приніс інструменти, щоб зламати замок, також зняв номерний знак та викинув його. В подальшому він особисто повідомив працівників міліції, де ОСОБА_1 викину номерний знак. ОСОБА_1 зателефонував до свого знайомого ОСОБА_15, який мав мікроавтобус та попросив його допомогти перевезти мотоцикл додому до ОСОБА_1 В цей час йому зателефонувала ОСОБА_10, яка увесь цей час залишалася на зупинці та він поїхав з нею в своїх справах. Коли він повертався з міста додому, він зателефонував ОСОБА_1, той повідомив, що знаходиться на автомийці по вулиці Г.Арабея в м. Вінниці, він підійшов до ОСОБА_1 і останній повідомив, що у нього є покупець, який приїде подивитися на мотоцикл. Коли покупець приїхав, то повідомив, що знає хазяїна мотоцикла і що міліція шукає цей транспортний засіб як викрадений. Пізніше ще один покупець повідомив, що знає кому належить викрадений мотоцикл та, що транспортний засіб розшукують. Наступного дня, коли він приїхав додому до ОСОБА_1, той розбирав мотоцикл, він та інші знайомі радили ОСОБА_1 вивезти мотоцикл та залишити його на дорозі, оскільки мотоцикл шукає міліція, однак ОСОБА_1 не погоджувався таким чином повертати транспортний засіб і вперто настоював на тому, що він сам хоче покататися на мотоциклі, намагаючись його полагодити, щоб завести двигун. Вважає, що він не причетний саме до викрадення, оскільки не допомагав ні в чому ОСОБА_1

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою визнав повністю, у вчиненому розкаявся та суду пояснив, що до вчинення злочину він був знайомий з ОСОБА_3, вони товаришували. Восени 2015 року, вранці, йому зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що на вулиці Першотравневій в м. Вінниці стоїть залишений без нагляду мотоцикл і він за ним спостерігає на протязі години, запропонував викрасти вказаний транспортний засіб. Коли він прийшов у вказане ОСОБА_3 місце, ОСОБА_3 зламав замок запалення, намагався скрутити проводку, щоб завести мотоцикл, однак не зміг завести двигун, тому вони разом заштовхали транспортний засіб до гаражів біля його будинку, що знаходиться в мікрорайоні «Корея» міста Вінниці. Згодом приїхали працівники міліції та забрали мотоцикл.

По епізоду вчинення ним шахрайства, свою вину визнав повністю та суду пояснив, що з потерпілим ОСОБА_8 він був знайомий та перебував з ним у сусідських довірливих стосунках. Для ремонту автомобіля йому необхідні були кошти і ОСОБА_8 запропонував свою допомогу, позичивши кошти та вони разом завезли і здали в ломбард ноутбук. Він запевним ОСОБА_8, що через три тижні зможе повернути ноутбук та позичені кошти, однак не мав наміру повертати ноутбук і кошти, розумів, що обманює потерпілого. однак Мати потерпілого звернулася до міліції. На даний час потерпілому він відшкодував кошти у сумі 10000 гривень та потерпілий не має до нього жодних претензій.

Крім показань обвинуваченого ОСОБА_3, який свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України не визнав, визнавши частково фактичні обставини справи та ОСОБА_1, який свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України визнав, вина обвинувачених у вчинені даного злочину доводиться також показаннями потерпілого, свідків та іншими доказами дослідженими в судовому засіданні.

Так, потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні суду пояснив, що він 27.09.2015 року, в першій половині дня, залишив свій мотоцикл на тротуарі біля міського парку по вулиці Першотравневій в м. Вінниці, оскільки з мотоцикла злетів ланцюг та він не міг їхати самостійно. Він поїхав додому по запчастини, а коли повернувся, то виявив, що мотоцикла викрали. Його мотоцикл мав специфічні ідентифікуючі ознаки, у м. Вінниці таких було лише два. Через деякий час його знайомі повідомили, що мотоцикл, схожий на його, продають хлопці, які їздять на білому мікроавтобусі в мікрорайоні «Корея», після чого він звернувся до працівників поліції. На даний час мотоцикл йому повернули, однак був зламаний ключ запалювання, ключ до бака, і йому довелося проводити ремонтні роботи за власний кошт. На ремонтні роботи по відновленню первинного стану мотоцикла він витратив біля 300 доларів США та 3500 гривень.

Просив покарати обвинувачених суворо, оскільки він не побачив каяття ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненому.

Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що в день вчинення злочину - 27.09.2015 року, коли вона зі своїм співмешканцем ОСОБА_3 проходили біля парку по вул. Першотравневій в м. Вінниці., ОСОБА_3 побачив мотоцикл, який стояв на тротуарі та згадав, що ОСОБА_1 будучи в них вдома, розповідав, що в нього є клієнт на купівлю мотоцикла і тому він зателефонував ОСОБА_1 та розповів про мотоцикл, запропонувавши його викрасти, оскільки раніше ОСОБА_1 пропонував ОСОБА_3 половину коштів від продажу такого мотоцикла чи автомобіля. ОСОБА_3 підходив до мотоцикла, перевіряв чи не заблоковане кермо. Вони вважали, що мотоцикл безхазяйний чи був кимось викрадений та залишений, оскільки вони розуміли, що він дороговартісний, проте залишений без нагляду, в той час, коли поруч була автостоянка з охороною, а також вони спостерігали за мотоциклом біля півгодини, однак хазяїн так і не з'явився. Коли ОСОБА_1 прийшов, то сказав, що це якраз такий мотоцикл який йому потрібен та почав штовхати мотоцикл в двори будинків, в цей час а ОСОБА_3 просто йшов поруч з ОСОБА_1, останній обіцяв після продажу мотоцикла дати ОСОБА_3 частину коштів. Вона залишилася стояти на зупинці громадського транспорту, через хвилин 5-10 ОСОБА_3 повернувся до неї та вони поїхали в місто по особистих справах. Коли вони поверталися додому, то побачили біля автомийки ОСОБА_1 та побачили, що в мікроавтобусі ОСОБА_15 був мотоцикл, ОСОБА_3 сказав їй, що ОСОБА_1 хоче продати мотоцикл. В подальшому, вдома вона чула розмову ОСОБА_3 з ОСОБА_1, оскільки її чоловік ввімкнув телефон на гучномовець. В розмові ОСОБА_3 радив ОСОБА_1 вивезти мотоцикл до дороги і там залишити, щоб його знайшли і повернули власнику, оскільки їм стало відомо, що мотоцикл розшукують, однак ОСОБА_1 відмовився повертати мотоцикл, оскільки наполягав на тому, що хоче сам їздити на ньому.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що 27.09.2015 року він заступив на зміну в якості охоронця автостоянки, що знаходиться в ЦПКіВ ім. М. Горького в м. Вінниці, він побачив як з парку виїжджав мотоцикл, на якому їхав водій з дитиною, потім він почув гуркіт, побачив, що мотоцикл зупинився посеред дороги, після чого водій почав відтягувати його з проїжджої частини. Так як в той день відбувалися спортивні змагання та до парку приїжджали тренери на автомобілях разом з лікарями, які припарковували свої автомобілі не безпосередньо на автостоянці, а біля дороги, то він також спостерігав за їхніми автомобілями. В якийсь момент він помітив припаркований на тротуарі навпроти парку мотоцикл, біля якого нікого не було та через деякий час він побачив як один чоловік заглядав на номерний знак мотоцикла, після чого пішов. Пізніше до нього підійшов хазяїн мотоцикла, повідомив що мотоцикл викрали та запитав чи він не бачив де подівся його транспортний засіб. Він порадив викликати міліцію.

Крім показань обвинувачених, потерпілого ОСОБА_7 та свідків, допитаних в судовому засіданні, вина обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України підтверджується також і іншими доказами, зібраними у справі, та дослідженими в судовому засіданні, а саме:

- даними витягу з кримінального провадження №120150200100006475, відповідно до якого 27.09.2018 року, в період часу з 09:30 до 13:30 години, невідома особа незаконно заволоділа мотоциклом марки «Suzuki» модель «DESPERADO», державний номерний знак НОМЕР_2, який знаходився на тротуарі, неподалік будинку АДРЕСА_4 та належить ОСОБА_7, чим завдала останньому матеріальної шкоди на загальну суму 86000 гривень (т.2 а.с. 35);

- даними протоколу від 27.09.2015 року прийняття заяви про злочин від ОСОБА_7, відповідно до якого ОСОБА_7 просить прийняти міри до не відомих осіб, які 27.09.2018 року, в період часу з 09:30 до 13:30 години, невідома особа незаконно заволоділа мотоциклом марки «Suzuki» модель «DESPERADO», державний номерний знак НОМЕР_2, який знаходився на тротуарі, неподалік будинку АДРЕСА_4 та належить ОСОБА_7, чим завдала останньому матеріальної шкоди на загальну суму 86000 гривень (т.2 а.с. 36);

- даними протоколу огляду місця події від 27.09.2015 року з фототаблицею до нього, відповідно до якого 27.09.2015 року проведеного огляд місця вчинення злочину, зафіксовано обстановку на місці події (т.2 а.с. 37-40);

- даними висновку судової авто-товарознавчої експертизи №192 від 20.10.2015 року, відповідно до якого ринкова вартість аналогічного повнокомплектного технічно справного ТЗ «Suzuki DESPERADO 400», державний номерний знак НОМЕР_2, 2002 року випуску, станом на 27.09.2015 року, з ПДВ складає 86899 гривень 60 копійок (т.2 а.с. 41-46);

- даними протоколу огляду предмету від 30.10.2015 року - державного номерного знаку транспортного засобу НОМЕР_2 з фототаблицею до нього (т.2 а.с. 48-49);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 30.10.2015 року за участю ОСОБА_3 з фототаблицею до нього, в якому зафіксовано обставини вчинення злочину ОСОБА_3 та ОСОБА_1 27.09.2015 року зі слів ОСОБА_3 (т.2 а.с. 50-55);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 30.10.2015 року за участю ОСОБА_1 з фототаблицею до нього, в якому зафіксовано обставини вчинення злочину ОСОБА_3 та ОСОБА_1 27.09.2015 року зі слів ОСОБА_1 (т.2 а.с. 56-61);

- даними постанови слідчого ВР ЗЛКР СВ Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_12 від 29.09.2015 року та 30.10.2015 року про визнання речовим доказом та приєднання до кримінального провадження мотоцикла, марки «Suzuki DESPERADO 400», д.н.з. НОМЕР_2, та передачу його на зберігання потерпілому ОСОБА_7 (т.2 а.с. 62, 71);

- даними заяви ОСОБА_13 про добровільну видачу працівникам міліції мотоцикла марки «Сузукі» (т.2 а.с. 64);

- даними протоколу огляду місця події від 28.09.2015 року, відповідно до якого 28.09.2015 року оглянуто виданий ОСОБА_13 мотоцикл марки «Сузукі», що знаходився за адресою: АДРЕСА_3 (т.2 а.с. 65-66);

- даними протоколу огляду предмету від 29.09.2018 року - мотоцикла марки «Suzuki DESPERADO 400» в кузові чорного кольору, номер кузова НОМЕР_5, з відсутньою табличкою номерного знаку з фототаблицею до нього (т.2 а.с. 67-69).

Суд, всебічно та повно дослідивши всі докази надані суду в даному кримінальному проваджені у їх взаємозв'язку, приходить до висновку, що дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 2 ст.289 КК України за незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно, а дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.

Так, при вирішенні питання щодо кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1, суд приймає до уваги роз'яснення, викладені в п. 15 Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» відповідно до якого під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз. Цей злочин визнають закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху транспортного засобу, з моменту встановлення контролю над ним.

Об'єктивна сторона даного злочину виражається в незаконному заволодінні транспортним засобом. Воно може бути вчинене лише шляхом активної поведінки особи, тобто вчинене саме винною особою дій спрямованих на протиправне вилучення будь яким способом транспортного засобу (запуск двигуна транспортного засобу та початок руху, керування транспортним засобом, примушування до керування водія, транспортування, буксирування та ін.).

Суб'єктивна сторона цього злочину полягає у прямому умислі й може вчинятись з будь якою метою та мотивом, в тому числі й з подальшим оберненням на свою або інших осіб користь.

При цьому, пунктом 16 вказаної Постанови Пленуму, заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце у випадках, коли дві особи і більше заздалегідь, тобто до початку виконання дій, які становлять об'єктивну сторону злочину, домовилися про спільне його вчинення, незалежно від того, хто з них керував цим засобом.

В судовому засіданні, з показань як самих обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1, так і свідка ОСОБА_9, які узгоджуються між собою в основних обставинах, що мають значення для кваліфікації дій обвинувачених, достовірно встановлено, що 27.09.2015 року, біля 10.00 години, ОСОБА_3 перебуваючи біля будинку АДРЕСА_4 помітив мотоцикл марки «Suzuki DESPERADO», державний номерний знак НОМЕР_2, вартість якого, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 192 від 20.10.2015 року становить 84899 гривень 60 копійок, який належить ОСОБА_7 та був тимчасово залишений останнім на тротуарі біля будинку АДРЕСА_4, з корисливих мотивів, оскільки розумів з попередніх розмов з ОСОБА_1, що може отримати прибуток від продажу викраденого мотоцикла, з метою незаконного заволодіння вказаним транспортним засобом, зателефонував ОСОБА_1, та запропонував останньому разом незаконно заволодіти вищевказаним мотоциклом, на що ОСОБА_1 погодився, вступивши таким чином в попередню змову з ОСОБА_3 В подальшому, приблизно через 15 хвилин, ОСОБА_1 прийшов до вказаного місця, де ОСОБА_3 та ОСОБА_1, за попередньою змовою, з корисливих мотивів, діючи узгоджено, розуміючи протиправність своїх дій, скориставшись відсутністю власника та інших осіб, які б могли перешкодити їм, незаконно заволоділи вищевказаним мотоциклом, після невдалих спроб ОСОБА_3 завести двигун, ОСОБА_1 взявши мотоцикл за кермо котив його, а ОСОБА_3 штовхав мотоцикл ззаду. Таким чином обвинувачені незаконно заволодівши транспортним засобом ОСОБА_7, з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдали потерпілому майнової шкоди на суму 86899, 60 гривень, що підтверджується показаннями, обвинувачених, свідків, потерпілого, та письмовими доказами в кримінальному провадженні: протоколом від 27.09.2015 року прийняття заяви про злочин від ОСОБА_7; протоколом огляду місця події від 27.09.2015 року з фототаблицею до нього; висновком судової авто-товарознавчої експертизи №192 від 20.10.2015 року; протоколом огляду предмету від 30.10.2015 року - державного номерного знаку транспортного засобу НОМЕР_2 з фототаблицею до нього; протоколом проведення слідчого експерименту від 30.10.2015 року за участю ОСОБА_3 з фототаблицею до нього; протоколом проведення слідчого експерименту від 30.10.2015 року за участю ОСОБА_1 з фототаблицею до нього; постановою слідчого ВР ЗЛКР СВ Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_12 від 29.10.2015 року та від 30.10.2015 року про визнання речовим доказом та приєднання до кримінального провадження мотоцикла марки «Suzuki DESPERADO 400», д.н.з. НОМЕР_2.; заявою ОСОБА_13 про добровільну видачу працівникам міліції мотоцикла марки «Сузукі»; протоколу огляду місця події від 28.09.2015 року, відповідно до якого 28.09.2015 року оглянуто виданий ОСОБА_13 мотоцикл марки «Сузукі», що знаходився за адресою: АДРЕСА_3; протоколом огляду предмету від 29.09.2018 року - мотоцикла марки «Suzuki DESPERADO 400» в кузові чорного кольору, номер кузова НОМЕР_5, з відсутньою табличкою номерного знаку з фототаблицею до нього.

При цьому доводи ОСОБА_3 про те, що він не причетний до незаконного заволодіння транспортним засобом, оскільки він не вчиняв активних дій, спрямованих на незаконне заволодіння мотоциклом, лише був в цей час поряд з ОСОБА_1 та лише допомагав підштовхувати мотоцикл останньому під гірку, коли той не міг самостійно вчинити дані дії через значну вагу транспортного засобу, а також, що вони з ОСОБА_1 не завели двигун мотоцикла, що на його думку виключає наявність в його діях склад злочину, передбачений ч.2 ст. 289 КК України, а також про те, що вся його причетність до вчиненого злочину полягає у тому, що він повідомив ОСОБА_1, про вказаний мотоцикл, суд розцінює як намагання ОСОБА_3 висвітлити свої дії у вигідному для нього світлі, з метою уникнення відповідальності за скоєне.

Крім того, суд враховуючи, що ОСОБА_3 являється особою раніше неодноразово судимою, зокрема за вчинення корисливих умисних злочинів проти власності, за які він неодноразово відбував покарання у місцях позбавлення волі, усвідомлював, що мотоцикл їм з ОСОБА_1 не належить, що транспортний засіб має власника, оскільки на ньому були державні номерні знаки, приходить до переконання про обізнаність останнього в його безпосередній участі у вчиненні злочину та умисному заволодінні ним разом з ОСОБА_1, про що також свідчить узгодженість дій обвинувачених.

При цьому суд вважає, що даний злочин було вчинено за попередньою змовою групою осіб, оскільки двоє обвинувачених заздалегідь домовилися між собою на спільне викрадення транспортного засобу по телефону, при цьому саме ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_1 та запропонував вчинити викрадення мотоцикла. Про узгодженість дій обвинувачених свідчить те, що ОСОБА_3 чекав на ОСОБА_14 біля мотоцикла, при цьому спостерігаючи за транспортним засобом для переконання, що власник відсутній та ніхто не зможе перешкодити їм у заволодінні мотоциклом, вони разом штовхали мотоцикл з місця, де його залишив власник, в тому числі ОСОБА_3 намагався завести двигун мотоцикла, під час чого пошкодив замок запалювання, скручував проводку, що підтверджується також показаннями потерпілого ОСОБА_7, який вказав, що на мотоциклі були пошкоджені замки запалювання, замок, який захищав акумулятор що узгоджується з показаннями наданими ОСОБА_1, який підтвердив в своїх показанням, що вони з ОСОБА_3 спочатку намагалися завести двигун мотоцикла, однак коли не змогли цього зробити, то просто котили мотоцикл.

В п.2 Примітки до ст. 289 КК України визначено, що відповідно до частини другої ст. 289 КК України, під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185, 186, 187, 189-191, 262, 410 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 востаннє був засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 12.06.2013 року за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, звільнився з місця відбування покарання 14.02.2015 року по відбуттю строку покарання (т.22 а.с. 74 -101, 104), що свідчить про наявність у нього незнятої та непогашеної судимості за ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України, суд приходить до переконання про наявність в його діях такої кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч.2 ст. 289 КК України, як повторність.

Крім того, по епізоду вчинення ОСОБА_1 шахрайства, зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України визнав повністю, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи в цій частині, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим ОСОБА_1 та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченого ОСОБА_1, законного представника потерпілого, дослідження витягу з кримінального провадження № №12015020010007115 (т.1 а.с. 190, 192); протоколу від 21.10.2015 року прийняття заяви ОСОБА_6 про злочин (т.1 а.с. 191); висновку судово-товарознавчої експертизи № 82 від 28.01.2016 року в кримінальному провадженні №1201510200100071115, відповідно до якого ринкова вартість з урахуванням зносу ноутбука марки ««Samsung R-480» станом на момент вчинення злочину, а саме 27.07.2015 року, могла становити 4696,00 гривень (т.1 а.с. 193-198), суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину по факту шахрайства доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

За таких обставин, при визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.

Зокрема, судом враховано особу ОСОБА_3, який являється особою раніше неодноразово судимою (т.2 а.с.74-75, 86-101, 104), на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (т.2 а.с.106), перебував на обліку у лікаря-нарколога (т.2 а.с. 107), позитивно характеризується за місцем проживання (т. 1 а.с. 105), негативно характеризувався за місцем відбування покарання (т.2 а.с. 102).

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують чи відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, значної ролі ОСОБА_3 у вчиненні злочину, який фактично виступив ініціатором вчинення злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_3, який являється особою раніше неодноразово судимою, однак на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та вчинив новий умисний корисливий злочин через незначний час після звільнення з місць позбавлення волі, його ставлення до вчиненого, враховуючи відсутність обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без його ізоляції від суспільства, а покарання необхідне та достатнє для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів в майбутньому слід призначити у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч.2 ст. 289 КК України з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності, враховуючи корисливий мотив вчиненого ним злочину.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 слід рахувати з часу звернення вироку до виконання.

Також, судом враховано особу ОСОБА_1, який являється особою раніше не судимою (т.1 а.с. 201, т.2 а.с. 108), на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т.1 а.с.203-204, т.2 а.с. 110-111, 113), позитивно характеризується за місцем проживання (т. 1 а.с. 202, т.2 а.с. 112).

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого суд вважає повне визнання ним своєї вини у вчиненні інкримінованих злочинів, щире каяття та добровільне відшкодування завданої злочином шкоди потерпілому ОСОБА_8

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, який вперше вчинив дані злочини, кількість епізодів злочинної діяльності, його ставлення до вчиненого - ОСОБА_1 вину визнав, у вчиненому розкаявся, частково відшкодував завдану ним шкоду, враховуючи наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують його покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без його ізоляції від суспільства, а покарання необхідне та достатнє для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів в майбутньому слід призначити у виді позбавлення волі на мінімальний строк в межах санкції ч.2 ст. 289 КК України без конфіскації майна, та вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши максимальний іспитовий строк, із покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог положень ст. 100 КПК України, повернувши мотоцикл власнику.

Також, відповідно до положень ст. 124 КПК України з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підлягають стягненню в рівних долях процесуальні витрати на користь держави - а саме витрати на проведення криміналістичного дослідження №192 від 20.10.2015 року, проведення якого було зумовлено вчиненням обвинуваченими злочину у співучасті. Процесуальні витрати на проведення криміналістичного дослідження - за висновок експерта №82 від 28.01.2016 року підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави, оскільки його проведення було зумовлено вчиненням злочину лише ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65-67, 75, 76 КК України, ст. ст. 100, 124, 343, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 289 КК України і призначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві приватної власності.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу звернення вироку до виконання.

ОСОБА_1 визнати винним у скоєні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289 та ч.1 ст. 190 КК України і призначити йому покарання:

- за ч.2 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч.1 ст. 190 КК України у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути в рівних долях з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь держави Україна 537 гривень 60 копійок у відшкодування вартості проведення криміналістичного дослідження в кримінальному провадженні - за висновок експерта №192 від 20.10.2015 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави Україна 384,00 гривні у відшкодування вартості проведення криміналістичного дослідження в кримінальному провадженні - за висновок експерта №82 від 28.01.2016 року.

Речові докази в кримінальному провадженні:

- мотоцикл, д.н.з НОМЕР_2, переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7, після набрання вироком законної сили - залишити останньому (т.2 а.с. 62).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя: