Ухвала суду № 76746020, 21.09.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/40150/18-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2018 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Батрин О.В.,

при секретарі Гасюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАНТ ПЛЮС» ОСОБА_1 про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 42017000000004206,

В С Т А Н О В И В :

До провадження слідчого судді надійшло клопотання представника ОСОБА_1 в інтересах ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 42017000000004206, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.04.2018 у справі № 757/15643/18-к на грошові кошти, що знаходяться на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАНТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 31618527) № 2600439922 (українська гривня), відкритому в ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851).

Зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки кошти на рахунках заявника мають легальне походження. Грошові кошти ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» не відповідають ознакам визначеним ст. 98 КПК України. Товариство здійснює господарську діяльність в межах чинного законодавства, вчасно подає звітність та сплачує податки та збори.

У судове засідання представник ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» - ОСОБА_1 не з'явилась, направила на адресу суду заяву, згідно якої клопотання підтримує у повному обсязі, справу просить розглянути у її відсутність.

Прокурор до судового засідання не з'явився з невідомих причин. Тому, слідчий суддя розглянув вказане клопотання у його відсутність.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив такі обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Під час розгляду клопотання встановлено, що Управлінням з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2017 року за № 42017000000004206 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.04.2018 у справі № 757/15643/18-к накладено арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАНТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 31618527) № 2600439922 (українська гривня), відкритому в ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851).

Вказаний арешт накладено слідчим суддею з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки при накладенні арешту встановлено, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Разом з тим, з наданих в обґрунтування клопотання документів, вбачається, що відносно вказаного товариства відомості до ЄРДР не внесені, досудове розслідування відносно нього не здійснюється.

Отже, доводи прокурора про необхідність накладення арешту на грошові кошти цього товариства з метою забезпечення збереження речових доказів є хибними.

Крім того, прокурором не зазначено об'єктивних даних, які б підтверджували, що грошові кошти були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто, що грошові кошти, які обліковуються на рахунках товариства є речовими доказами у розумінні положень ст. 98 КПК України.

Відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Отже, арешт ухвалою слідчого судді на грошові кошти ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» накладено необґрунтовано, оскільки арешт накладено на майно юридичної особи, службові особи якої, не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов'язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Разом з тим, згідно зі ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Разом з тим, при розгляді клопотання про скасування арешту стороною обвинувачення не доведено наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках.

Прокурор не довів та не зазначив конкретних фактичних обставин (час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення), які виправдовували б такий спосіб втручання у господарську діяльність ТОВ «КВАНТ ПЛЮС».

При цьому слідчий суддя бере до уваги, що товариство є реально існуючим товариством, котре здійснює господарську діяльність, несе зобов'язання за укладеними договорами.

З урахуванням наведеного клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 174, 309 КПК України,

У Х В А Л И В :

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАНТ ПЛЮС» ОСОБА_1 про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 42017000000004206 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.04.2018 у справі № 757/15643/18-к на грошові кошти, що знаходяться на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАНТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 31618527) № 2600439922 (українська гривня), відкритому в ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.В. Батрин