Постанова № 76745846, 27.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року

м. Харків

справа № 640/13880/17

провадження № 22ц/790/4539/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Кружиліної О.А.,

суддів: Колтунової А.І., Маміної О.В.

імена (найменування сторін):

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду Харківської області від 04 червня 2018 року в складі судді Бородіної Н.М.,

в с т а н о в и в:

07 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут (далі по тексту – НТУ «ХПІ») про стягнення грошових коштів.

Доводи позовної заяви мотивовані тим, що позивач проживав у гуртожитку № 13 протягом 2016 року та сплачував кошти за проживання у гуртожитку, що підтверджується листом від 07 серпня 2017 року № 66-01-16/213.

03 квітня 2017 року позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив повернути зайяво сплачені грошові кошти, проте відповідач листом від 13 квітня 2017 року № 66-01-16/80 відмовив йому в цьому, посилаючись на те, що вартість проживання за липень-серпень 2016 року було встановлено наказом № 65 ОД від 08 лютого 2016 року зі змінами від 25 травня 2016 року № 260 ОД.

Наказом № 65 ОД від 08 лютого 2016 року передбачено розмір, строки та порядок стягнення плати за проживання у гуртожитках на 2016 рік. Пунктом 5 зазначеного вище наказу встановлено, що студенти, які бажають проживати в період літніх канікул (липень-серпень) одержують дозвіл у встановленому порядку та вносять оплату згідно відповідного Додатку. Додаток 12.2 визначає розмір оплати за проживання у гуртожитку № 13, в якому в липні-серпні 2016 року проживав позивач. Наказом № 260 ОД від 25 травня 2016 року були внесені зміни до наказу № 65 ОД від 08 лютого 2016 року та Додаток 12.2 викладений у новій редакції, яким розмір плати за проживання склав 507,64 грн на місяць (липень-серпень 2016 року).

ОСОБА_1 вважав, що дана сума, визначена відповідачем, суперечить вимогам спільного наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, Міністерства фінансів та Міністерства охорони здоров’я від 28 березня 2011 року № 284/423/173, зареєстрованого у Міністерства юстиції 27 квітня 2011 року за № 520/19258, де зазначено, що граничний розмір плати за проживання у студентських гуртожитках вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності для студентів не повинен перевищувати 40% їх академічної стипендії.

Розмір плати за проживання у 2016 році крім липня та серпня складав 330 грн, що не перевищує 40% стипендії. Проте в липні та серпні 2016 року вартість проживання у гуртожитку складала вже 507,64 грн, що суттєво перевищує граничний розмір плати, встановлений наказом від 28 березня 2011 року № 284/423/173. Отже, позивач вважає підвищення плати незаконною та вважає, що в нього наявна переплата, яка складає 355,28 грн, що разом з індексом інфляції та 3% річних складає 424, 63 грн.

У якості правової підстави позову позивач посилається на статтю 1212 ЦК України.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, з неправильним застосування норм матеріального права, з врахуванням неправильно встановлених обставин, які мають значення для справи та неправильного дослідження і оцінки доказів.

Зокрема, зазначав, що суд помилково прийшов до висновку про наявність договірних відносин на проживання позивача в період липня-серпня 2016 року, оскільки в матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність договірних відносин між сторонами з приводу проживання позивача в гуртожитку в період липня-серпня 2016 року.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

ОСОБА_1 зазначав, що відповідач збагатився за рахунок позивача поза підставою передбаченою законом. В даному випадку відповідач міг збагатитися за рахунок позивача тільки в межах 330 грн за місця проживання в гуртожитку, а все що більше зазначеної суми – поза підставою.

Щодо наявності між сторонами договірних відносин, в справах про повернення майна на підставі статті 1212 ЦК України суд повинен з’ясувати наявність договірних відносин між сторонами, а у справі взагалі відсутні жодні докази наявності договірних відносин між сторонами, тому суд в даному випадку припустився помилки.

У відзиві на апеляційну скаргу НТУ «ХПІ» зазначало, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оплата за проживання у гуртожитку протягом липня-серпня 2016 року була проведена позивачем самостійно, у розмірі, передбаченому наказом керівника, якому надані такі повноваження, який на теперішній час є дійсний та позивачем не оскаржується.

Крім того, надаючи оцінку правовим підставам заявлених вимог, суд першої інстанції зазначив, що оскільки відносини, які склалися між сторонами, є договірними, то норми статті 1212 ЦК України до них не можуть бути застосовані.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 є безпідставною та необґрунтованою, такою, що має бути залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін, як таке, що винесено із дотриманням норм процесуального права та вірним застосуванням норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 367 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із положень статей 11, 177, 202, 205, 509, 1212 ЦК України та мотивував своє рішення тим, що підставою для поселення ОСОБА_1 до гуртожитку на наступний навчальний рік 2016/2017 був ордер № 66-140-217, термін дії якого з 01 вересня 2016 року по 30 червня 2017 року. Зазначення такого терміну пов’язано із організацією навчального процесу у вищому навчальному закладі. Оплата за проживання у гуртожитку за липень-серпень 2017 року по 507,64 грн була проведена позивачем самостійно, у розмірі передбаченому наказом керівника, якому надані такі повноваження, який на теперішній час є дійсним та позивачем не оскаржується. Крім того, суд зазначав, що відповідач набув майно, а саме грошові кошти на підставі правочину – ордеру на житло та наказу про визначення розмірів оплати за гуртожиток, які є чинними та позивачем не оскаржуються, а дії позивача по оплаті проживання за гуртожиток у розмірі, передбаченому наказом ректора, свідчить про досягнення та згоду по усім істотним умовам договору найму. Отже, оскільки відносини, які склалися між сторонами, є договірними, то норми статі 1212 ЦК України до них застосовані не можуть бути. За відсутності стягнення безпідставно набутого майна, підстави для застосування статті 625 ЦК України також відсутні.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується у повному обсязі, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до вимог статті 62 Закону України «Про вищу освіту» особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, мають право на забезпечення гуртожитком на строк навчання у порядку, встановленому законодавством.

Студентський гуртожиток має особливий правовий режим користування, зокрема, це тимчасове проживання у період роботи чи навчання у зв'язку з трудовими відносинами навчанням у навчальному закладі освіти, житлові приміщення надаються у тимчасове користування на умовах оплати за користування гуртожитком.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2015 року № 84 було затверджено положення про гуртожитки, яке встановлювало порядок надання жилої площі в гуртожитках, вселення на надану жилу площу, користування цією жилою площею та виселення з гуртожитків.

Дія цього Положення поширюється на гуртожитки для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, інших громадян у період роботи або навчання (пункт 3).

До гуртожитків, призначених для проживання студентів, учнів, а також інших осіб у період навчання, це Положення застосовується у частині, що не суперечить нормативно-правовим актам Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Відповідно до пункту 1 розділу II цього Положення № 84 вселення до гуртожитків проводиться власником гуртожитку або уповноваженою ним особою на підставі ордера, форма якого наведена в додатку до цього Положення, виданого відповідно до статті 129 Житлового кодексу Української PCP, з одночасним укладенням договору найму жилого приміщення в гуртожитку.

Так, відповідно до ордеру № 66-140-269 від 27 серпня 2015 року ОСОБА_1 було поселено до гуртожитку № 13 за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 218-А на строк з 01 вересня 2015 року по 30 червня 2016 року.

Підставою для поселення ОСОБА_1 до гуртожитку на наступний навчальний 2016/2017 рік був ордер № 66-140-217, термін дії якого 01 вересня 2016 року по 30 червня 2017 року.

Проживання у гуртожитках є платною послугою відповідно до підпункту 3 пункту 7 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою КМУ від 27 серпня 2010 року № 796.

Відповідно до пунктів 1, 2 Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерство фінансів України, Міністерство охорони здоров’я України від 28 березня 2011 року № 284/423/173 встановлено, що граничний розмір плати за проживання в студентських гуртожитках вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту та Міністерства охорони здоров’я, з урахуванням ПДВ, встановленого згідно із законом, виходячи з нормативу 6 кв.м житлової площі (для новозбудованих гуртожитків - 8 кв.м житлової площі), не може перевищувати: для студентів, абітурієнтів вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації - 40 відсотків розміру мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації.

Конкретний розмір плати за проживання в гуртожитках встановлюється керівником вищого навчального закладу за погодженням з профспілковим комітетом студентів і розраховується відповідно до Порядку надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 23 липня 2010 року № 736/902/758, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2010 року за № 1196/18491, виходячи з нормативу житлової площі на кожного мешканця, встановленого згідно з проектною документацією при будівництві гуртожитку, та розрахункового коефіцієнта загальної площі, що припадає на кожного мешканця гуртожитку.

НТУ»ХПІ» є вищим навчальним закладом IV акредитації.

Згідно Постанови КМУ «Деякі питання стипендіального забезпечення» від 5 березня 2008 року № 165, яка діяла у 2016 році, зі змінами згідно Постанови КМУ від 5 березня 2008 року № 165, з 1 вересня 2015 року установлений розмір мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії: для студентів вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр», «спеціаліст» або «магістр», - 825 грн на місяць.

Розмір плати за проживання у гуртожитку на 2016 рік був врегульований наказом НТУ «ХПІ» від 08 лютого 2016 року № 65 ОД, відповідно підпункту 2.1. пункту 2 якого оплата зі студентів стягується за II семестр 2015-2016 року (з 01 лютого 2016 року по 30 червня 2016 року) до 01 березня 2016 року.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 даного наказу розмір оплати за проживання тимчасово поселених у гуртожитках студентів денної форми навчання гуртожитку № 13 регулюється додатком 12.1 до даного наказу.

Відповідно до додатку 12.1 вартість собівартості 1 ліжко-місця для студентів денної форми навчання на 2016 рік гуртожиток № 13 складає 330 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновком суду першої інстанції, що термін дії ордеру № 66-140-269 від 27 серпня 2015 року закінчився 30 червня 2016 року.

На наступний навчальний рік питання щодо поселення осіб, які навчаються вирішується у встановленому порядку.

Проживання у період літніх канікул може мати місце з причин, які не пов’язані з виконанням графіку навчального процесу. Конкретний розмір плати за проживання в гуртожитках у канікулярний період встановлено відповідно до Порядку надання інших штатних послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 23 липня 2010 року № 736/902/758.

Згідно пункту 5 наказу НТУ «ХПІ» від 08 лютого 2016 року № 65 ОД студенти, які бажають проживати у гуртожитку в період літніх канікул (липень, серпень) одержують у встановленому порядку та вносять оплату згідно Додатку 1.2, 2.2, 3.2, 4.2, 5.2, 6.2, 8.2.. 9.2, 10.2, 11.2, 12.2, 13.2, 14.2 (відповідно).

Відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про вищу освіту» для конкретизації планування навчального процесу на кожний навчальний рік складається робочий навчальний план, що затверджується керівником вищого навчального закладу. При цьому згідно статті 62 даного закону особи, що навчаються, мають право на канікулярну відпустку тривалістю не менше ніж вісім календарних тижнів на навчальний рік.

Проживання у гуртожитках у канікулярний період здійснюється за бажанням студента на підставі окремої письмової заяви, що свідчить про обізнаність та погодження із умовами проживання.

Наказом НТУ «ХПІ» від 25 травня 2016 року № 260 ОД у зв’язку із зміною тарифів на енергоносії було внесено зміни до наказу № 65 ОД від 08 лютого 2016 року, виклавши пункт 3 наказу у новій редакції, відповідно якої кошторис собівартості 1 ліжко-місця на 2016 рік гуртожиток № 13 складає 507, 64 грн.

Позивачем не оспорюється, що оплата за проживання у гуртожитку за липень-серпень 2016 року була проведена ним добровільно, у розмірі 507,64 грн, який був передбачений наказом керівника, якому надані такі повноваження, та який на теперішній час є дійсний і позивачем не оскаржувався.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про безпідставність посилання позивача на застосування до правовідносин, які виникли між сторонами, норми статті 1212 ЦК України, якою регулюються правовідносини щодо набуття майна або його збереження без достатній правових підстав.

З врахуванням викладеного, за відсутності підстав для стягнення безпідставно набутого майна, й відсутні підстави для застосування 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 червня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складене 27 вересня 2018 року.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді А.І. Колтунова

ОСОБА_2