Рішення № 76745785, 24.09.2018, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________

Справа №636/2273/18

Провадження №2/636/1407/18

РІІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Оболєнської С.А.,

за участю:

представника відповідача – ОСОБА_1,

секретаря – Гамоліної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в місті Чугуєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі по тесту – ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором № б/н від 10.09.2010 року в розмірі 116998 грн. 27 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ОСОБА_2 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписала заяву б/н від 10.09.2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 5600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між нею і банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис ОСОБА_2 у заяві. Відповідно до умов договору позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання за даним договором та угодою виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

ОСОБА_2 належним чином свої зобов'язання щодо повернення кредиту не виконала. У зв’язку із зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором станом на 28.02.2018 року утворилась заборгованість – 116998,27 грн., яка складається з:

- 5121,36 грн. – заборгованість за кредитом;

- 111876,91 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

У зв’язку з чим ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, надавши письмові пояснення у вигляді відповіді на відзив на підтвердження своїх вимог.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з’явилась, подала клопотання, в якому зазначала, що проти позову заперечує та просить розгляд справи провести без її участі за участі її представника ОСОБА_1 (а.с.57).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 проти позову заперечив. Свою незгоду з позовом він обґрунтував тим, що позивачем не надано доказів щодо отримання та користування відповідачем кредитною карткою, не надано договору та іншого документу, в якому відображено бажання відповідача на отримання кредиту, а також посилався на сплив позовної давності. Крім цього, представник відповідача зазначав, що спір між сторонами вже розглядався третейським судом, рішення якого було скасовано, а отже можна говорити, що спір з того ж самого предмету та підстав вже розглядався судом.

У відповіді на відзив представник позивача проти позиції представника відповідача заперечував, в обґрунтування чого зазначав, що відповідач ОСОБА_2 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписала заяву б/н від 10.09.2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 5600,00 грн. З анкети-заяви від 10.09.2010 року вбачається, що відповідач висловила згоду на укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна», користувалася грошима, отримуючи кошти через банкомат. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що позивач частково сплачувала заборгованість за договором. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, баланс станом на дату укладення договору, всі операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведення операції. Користуючись кредитними коштами відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору. За умовами кредитного договору його дія пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки діє до повного виконання. Що стосується наявності рішення третейського суду, то представник позивача з цього приводу зазначив, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав. Що стосується пропуску позивачем строку позовної давності, представник позивача зазначив, що кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею в межах строку дії картки. Відповідно до правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки. Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписала заяву б/н від 10.09.2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 5600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

З тексту заяви вбачається, що відповідач виявила бажання отримати платіжну кредитну картку. Своїм підписом ОСОБА_2 погодилася з тим, що дана заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», становлять між позичальником та банком договір про надання банківських послуг.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 шляхом підписання заяви на отримання платіжної картки було укладено в письмовій формі кредитний договір.

Таким чином факт укладення між сторонами кредитного договору доведений належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також інших витрат відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України, передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що станом на 28.02.2018 року сума заборгованості за кредитним договором від 10.09.2010 року складає 116998,27 грн., з яких:

- 5121,36 грн. – заборгованість за кредитом;

- 111876,91 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом (а.с.6-8).

Відповідно до положень ст.ст.526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного докажу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. У зв’язку з чим приходить до висновку, що обставини, на які посилається представник відповідача у своєму відзиві, не відповідають дійсності, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем до суду надана копія анкети-заяви від 10.09.2010 р., відповідно до якої ОСОБА_2 висловила згоду на тримання картки «Універсальна», та особистим підписом засвідчила, що згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, що становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг.

З виписки з карткового рахунку вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, та вбачається, що відповідач користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, а отже й отримала кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачувала заборгованість за договором.

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача – баланс станом на дату укладення договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами у справі. Відповідачем та її представником розрахунок заборгованості не спростований, інший розрахунок не надано, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Пунктом 21 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства про вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин», роз’яснено, що Договір відкриття кредитної лінії є одним з видів кредиту, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що права сторін виникають на підставі договорів та інших правочинів. Згідно із ст.ст. 3,6 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним. Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин.

Що стосується посилань представника відповідача на пропуск позивачем строків позовної давності, то суд також їх не приймає з огляду на наступне.

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з розрахунку заборгованості та банківської виписки відповідач знімала кошти та потім частково погашала заборгованість. Отже, такі дії відповідача свідчать про визнання нею свого боргу.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, яка складається з наступного: 5121,36 грн. – заборгованості за кредитом; 111876,91 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов’язань, суду не надано.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд присуджує судові витрати позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 178, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 10.09.2010 року в розмірі 116 998 (сто шістнадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто вісім) грн. 27 коп., з яких: 5121,36 грн. – заборгованість за кредитом, 111876,91 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) 00 коп.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», адреса місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_2, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, паспорт ММ № 968146.

Повний текст рішення виготовлений 24 вересня 2018 року.

Суддя: С.А. Оболєнська