Постанова № 76744689, 20.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року

м. Харків

Справа № 639/908/18

Провадження № 22-ц/790/4007/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів:

головуючого - Бровченко І.О.

суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Прокопчук І.В.,

імена (найменування) сторін:

позивач – Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 травня 2018 року по справі позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

У лютому 2018 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» ( ПАТ КБ «ПриватБанк», далі – Банк), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованності за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 05 жовтня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки.

Проте відповідач належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 31 грудня 2017 року у розмірі 16802,10 грн., з яких заборгованість за кредитом 1915,15 грн., відсотки за користування кредитом - 13610,66 грн., а також штрафи: фіксована частина - 500,00 грн., відсоткова складова - 776,29 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 травня 2018 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованності за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 05 жовтня 2011 року в сумі 1915,15 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (відсоткова складова) - 776,29 грн., судові витрати- 1762,00 грн., а всього- 4953 (чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят три) грн. 44 коп.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 травня 2018 року в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 червня 2018 року клопотання публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про поновлення строку на апеляційне оскарження – задоволено.

Поновлено публічному акціонерному товариству Комерційному банку «ПриватБанк» строк на апеляційне оскарження заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 травня 2018 року.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 травня 2018 року по справі позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 червня 2018 року в задоволенні клопотання публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про виклик представника в судове засідання – відмовлено.

Призначено цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до розгляду Апеляційним судом Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи відповідно до статті 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 05 жовтня 2011 року ОСОБА_1 заповнив та підписав заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк».

З тексту заяви вбачається, що відповідач виявив бажання отримати платіжну кредитну картку «Універсальна», з встановленням платіжного ліміту – 2000,00 грн. Своїм підписом відповідач погодився з тим, що дана заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» становлять між позичальником та банком договір про надання банківських послуг.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України (договір приєднання), згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг для ПАТ «ПриватБанк» передбачена можливість зміни тарифів та інших невід’ємних частини договору. При цьому у сторін договору виникають обов’язки: у кредитора- інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених у п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг, у позивачальника – отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п. 1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг ).

За умовами вказаного вище договору ОСОБА_1 отримав кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованності за кредитним договором підлягають задоволенню частково.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 05 жовтня 2011 року в сумі 1915,15 грн., штраф (фіксована частина)- 500,00 грн., штраф (відсоткова складова) – 776,29 грн., судові витрати- 1762,00 грн., а всього- 4953 (чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят три) грн. 44 коп.

Разом із цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога по стягненню відсотків, яка є явно завищена та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові кошти суперечить розумному стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано належних доказів щодо нарахувань процентів на прострочену заборгованість, тому суд відмовив в задоволенні у частині позовних вимог про стягнення процентів у розмірі 13610,66 грн.

Однак, суд апеляційної інстанції не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції

Стосовно суми заборгованості за процентами в частині позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до умов укладеного договору № б/н від 05 жовтня 2010 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Строк дії картки ОСОБА_1 встановлено до 01 січня 2018 року, банк звернувся до суду про стягнення заборгованості станом на 31.12.2017 року, тобто в межах строку дії договору.

Відповідно до ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов’язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Не виконуючи належним чином зобов’язання за вказаним договором ОСОБА_1 порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Стосовно нарахування процентів на поточну та на прострочену заборгованість слід звернути увагу на те, що станом на момент укладання договору відсоткова ставка складала 30 % річних; за період з 01.09.2014 року до 31.03.2015 – відсоткова ставка складала 34,8%; з 01.04.2015 року по 30.09.2015 року – відсоткова ставка складала 43,2 % річних, які нараховуються на поточну заборгованість.

Сума нарахованих відсотків з 05.05.2014 року по 01.09.2014 року за 119 днів з урахуванням проведених оплат за кредитом становить (1915,15 грн.*30%*119 днів)/360= 189, 92 грн., де загальна заборгованість за кредитом – 1915,15 грн.; відсоткова ставка – 30%; кількість днів прострочення – 119.

З 01.09.2014 року по 31.03.2015 року за 212 днів сума нарахованих відсотків становить (1915,15 грн.*34,8%*212 днів)/360=392,48 грн., де загальна заборгованість за кредитом – 1915,15 грн., відсоткова ставка – 34,8%; кількість днів прострочення -212.

З 01.04.2015 року по 31.12.2107 року заборгованість за відсотками вже рахувалась за ставкою 43,2% і становила (1915,15 грн.*43,2%*1006 днів)/360=2311,97 грн., де загальна заборгованість за кредитом – 1915, 15 грн., відсоткова ставка – 43,2%; кількість днів прострочення – 1006.

Таким чином, загальна заборгованість за відсотками становить 189,92 грн.+392,48 грн.+2311,97 грн. =2894,37 грн.

Отже, з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 2894,37 грн.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 травня 2018 року необхідно змінити в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за кредитним договором, стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 2894 грн. 37 коп., в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, враховуючи, що рішення суду першої інстанції змінено, суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат, у зв’язку із чим, з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» належить стягнути судовий збір у розмірі 634 грн. 32 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 травня 2018 року- задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 травня 2018 року змінити в частині стягнення заборгованості за процентами за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 2894 грн. 37 коп.

В іншій частині заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 травня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 634 грн.32 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку тільки у випадках, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 вересня 2018 року.

Головуючий -

Судді :