Ухвала суду № 76743026, 27.09.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

27.09.2018

Справа № 642/1891/18

Провадження № 2-п/642/30/18

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

27 вересня 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Вікторова В.В.

при участі секретаря Лозоватої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву в.о. директора Державного підприємства «Харківський завод шампанських вин» ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05.07.2018 року по справі № 642/1891/18 за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Харківський завод шампанських вин» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за невикористані дні відпустки та витрат на професійну правничу допомогу, -

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05 липня 2018 року позов ОСОБА_2 до ДП «Харківський завод шампанських вин» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за невикористані дні відпустки та витрат на професійну правничу допомогу – задоволено частково.

У серпні 2018 року в.о. директора ДП «Харківський завод шампанських вин» ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просить скасувати вищевказане рішення суду та поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що дана позовна заява не повинна була розглядатись в межах цивільного судочинства, оскільки стосовно ДП «Харківський завод шампанських вин» розпочато процедуру банкрутства, яка досі триває, у зв'язку з чим можливість застосування норми ч. 1 ст. 19 ЦПК України необхідно розглядати у співвідношенні із нормами передбаченими Господарським процесуальним кодексом та ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Таким чином, позивач звернувся до Ленінського районного суду міста Харкова із порушенням правил підсудності та повинен був звернутися із вимогами про стягнення заробітної плати за правилами господарського судочинства.

Ухвалою суду від 18.09.2018 року поновлено пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та прийнято заяву до розгляду.

До судового засідання представник державного підприємства «Харківський завод шампанських вин» не з'явився. Про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений був належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Представник ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 до судового засідання також не з'явилася. Надала суду заяву, у якій просила розглянути заяву без її участі. Надала письмові заперечення, у яких просила залишити заяву про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, дослідивши заяву з додатками, заперечення та матеріали цивільної справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню за наявності наступних підстав:

1) якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки;

2) якщо відповідач не подав відзив на позовну заяву з поважних причин;

3) докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно ЦПК України відповідачу надано право взяти участь у розгляді справи, про що він був належним чином повідомлений. Однак, в судові засідання представник жодного разу не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв та клопотань в тому числі і відзиву на позовну заяву не подавав, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами (а.с. 29, 34, 39).

Вищевказане свідчить про небажання відповідача скористатися наданим правом та своєчасно повідомити про обставини, що можуть вплинути на прийняття рішення судом. Крім того, відповідач сам у заяві вказує, що суду не було відомо про відкриття справи про банкрутство, а нез’явлення відповідача у судові засідання, не направлення відзиву виключає можливість встановлення таких обставин.

Крім того, у заяві про перегляд заочного рішення відсутні обставини, які підтверджують поважність причин неявки в судові засідання та неповідомлення їх суду, а також причини неподання відзиву. Таким чином, можна зробити висновок, що відповідач не бажав приймати участь у судовому засіданні і жодних інших поважних причин неявки відповідача немає. Відповідач жодним чином не заперечує проти позовних вимог.

Також суд зазначає, що ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не може бути застосована.

У зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 грудня 2011 р. № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначений Закон викладено в новій редакції. Закон набрав чинності 19 січня 2013 р. (за винятком окремих його положень).

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" статтю 12 ГПК доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах, зокрема про стягнення заробітної плати з боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство (як і поновлення на роботі посадових і службових осіб боржника).

Відповідно до Закону України від 2 жовтня 2012 р. № 5405-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи за позовом про стягнення заробітної плати з роботодавця, слід враховувати положення пункту 1-1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо таку ухвалу постановлено після 19 січня 2013 р.

Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 р., не впливають на визначення юрисдикції справ про стягнення з боржника зарплати, і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Згідно ухвали, доданої відповідачем до заяви, справу про банкрутство відкрито 15.04.2011 року, тобто до 19.01.2013 року, що виключає можливість застосування виключної підсудності господарських судів у подібних справах і дає всі підстави для звернення до суду загальної юрисдикції з цивільним позовом, що і зробив позивач. Таку позицію висловлював Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі № 709/0/4-13 від 7 травня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того, рішення Верховного суду України та Вищого господарського суду України, на які посилається відповідач, не можуть бути застосовані, оскільки предметом розгляду цих справ не є стягненням заробітної плати. У всіх випадках сторони спору є юридичними особами. А в постанові по справі № 922/2027/16 від 10.10.2017 року Вищий господарський суд вказує, що оскільки провадження у справі про банкрутство порушено до набрання чинності новою редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до спірних правовідносин мають бути застосовані положення Закону в редакції, чинній до 19.01.2013, тобто редакції яка не містить виключної підсудності. А остання постанова № 914/2064/15 від 01.11.2017 року, на яку посилається Відповідач, взагалі стосується питання банкротства і не має відношення до стягнення заборгованості по заробітній платі.

На підставі викладеного, суд вважає, що із матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомлений належним чином про місце, дату та час слухання справи, не з'являвся до суду без поважних причин, відзиву на позовну заяву не подавав, у заяві про перегляд заочного рішення представником відповідача не наведено доказів, що мають істотне значення по справі.

Відповідно до ч. 3 ст.287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Таким чином, у зв'язку з вищенаведеним, суд вважає, що заява в.о. директора Державного підприємства «Харківський завод шампанських вин» ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 260, 287, 288 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву в.о. директора Державного підприємства «Харківський завод шампанських вин» ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05.07.2018 року по справі № 642/1891/18 за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Харківський завод шампанських вин» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за невикористані дні відпустки та витрат на професійну правничу допомогу - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідно до ч. 2 ст. 288 ЦПК України.

Суддя В.В. Вікторов