Ухвала суду № 76742661, 26.09.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2489/16-к

Номер провадження 1-кп/623/236/2018

У Х В А Л А

іменем України

26 вересня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Гуренко М.О.,

при секретарі Лисенко О.В.,

за участю прокурора Ємельянової М.В.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

розглянувши в судовому засіданні матеріали обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченогоч.2 ст.186 КК України та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні злочинів, передбаченихч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2016 року до суду надійшов указаний обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12016220320000770, реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка підозрюваних про отримання копії обвинувального акту.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2018 року вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15 березня 2017 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовано і призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що за попередньою змовою з співмешканцем ОСОБА_2, повторно, приблизно о 20 годині 26.06.2016, знаходячись біля будинку № 54 по пр. Незалежності в м. Ізюмі Харківської області, діючи з корисливих мотивів, під час спілкування, будучи раніше знайомою з малолітньою ОСОБА_5, руками безперешкодно усунула волосся з плечей останньої, забезпечивши тим самим ОСОБА_2 зручний доступ до чужого майна, після чого останній зняв з шиї малолітньої ОСОБА_5 золотий ланцюжок, 585 проби, вагою 2,33 г, вартістю 1348 грн. 91 коп., на якому знаходилися золотий хрестик, 585 проби, вагою 1,42 г, вартістю 822 грн. 08 коп., а також золота підвіска у вигляді знаку зодіаку «Ваги», 585 проби, вагою 0,95 г, вартістю 549 грн. 98 коп., та передав дані золоті вироби ОСОБА_1, які належали потерпілій ОСОБА_4, тим самим відкрито заволодівши чужим майном, чим останній згідно з висновком товарознавчої експертизи №3722 від 18.07.2016, завдано матеріальну шкоду на загальну суму 2720,97 грн.

На підставі викладеного ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, грабежі, тобто відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, повторно, в нічний час 14.05.2016, знаходячись з дозволу власника ОСОБА_6 в будинку №10 по вул. Донецька в с. Донецьке Ізюмського району Харківської області, діючи з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю уваги з боку власника, таємно викрав мобільний телефон ТМ "Nomi", модель «6030», вартістю 151 грн., та мобільний телефон ТМ "Nomi", модель «3322», вартістю 583 грн., чим потерпілому ОСОБА_6 спричинив, згідно з висновком товарознавчої експертизи №3046 від 16.06.2016, матеріальну шкоду на загальну суму 734 грн.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, крадіжці, тобто таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно.?

Крім того, ОСОБА_2, повторно, приблизно о 2 годині 16.06.2016, знаходячись з дозволу власника ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_1, діючи з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю уваги з боку власника, таємно викрав мобільний телефон ТМ " Nomi", модель «i240», вартістю 474 грн. та мобільний телефон ТМ "Samsung", модель «GТ-C3010», вартістю 250 грн., чим потерпілому ОСОБА_7 завдав, згідно з висновком товарознавчої експертизи №4073 від 29.07.2016, матеріальну шкоду на загальну суму 724 грн.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, крадіжці, тобто таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2, за попередньою змовою з співмешканкою ОСОБА_1, повторно, приблизно о 20 годині 26.06.2016, знаходячись біля будинку № 54 по пр. Незалежності в м. Ізюмі Харківської області, діючи з корисливих мотивів, за допомогою ОСОБА_1, яка, будучи раніше знайомою з малолітньою ОСОБА_5, руками безперешкодно усунула волосся з плечей останньої, забезпечивши тим самим ОСОБА_2 зручний доступ до чужого майна, після чого останній зняв з шиї малолітньої ОСОБА_5 золотий ланцюжок, 585 проби, вагою 2,33 г, вартістю 1348 грн. 91 коп., на якому знаходилися золотий хрестик, 585 проби, вагою 1,42 г, вартістю 822 грн. 08 коп., а також золота підвіска у вигляді знаку зодіаку «Ваги», 585 проби, вагою 0,95 г, вартістю 549 грн. 98 коп., які належали потерпілій ОСОБА_4, тим самим відкрито заволодів чужим майном, чим останній згідно з висновком товарознавчої експертизи №3722 від 18.07.2016, завдав матеріальну шкоду на загальну суму 2720,97 грн.

На підставі викладеного ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, грабежі, тобто відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.

Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 60 днів, посилаючись на ризики, встановлені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Захисники ОСОБА_8 в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про те, що він перебуває на лікарняному.

Захисник ОСОБА_3 просила в судовому засіданні змінити запобіжні заходи обвинуваченим на цілодобові домашні арешти.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора в частині його варти.

ОСОБА_1 просила також змінити їй запобіжного захід.

Потерпіла посилалася на розсуд суду.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення.

На час розгляду в суді питання про доцільність продовження тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою суд дійшов висновків, що ризики, вказані при обранні запобіжного заходу, не зменшились та не змінились.

П.5 ч.2 ст.183 КПК України передбачено, що до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, може застосовуватися запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винними, а саме: від 4 до 6 років позбавлення волі, у сукупності із даними про особу обвинувачених, які раніше судимі та враховуючи можливість перешкоджання кримінальному провадженню, спростовує доводи про відсутність ризиків.

Відповідно до п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, в даному випадку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у скоєнні злочину середньої тяжкості та тяжкого злочину, в цьому полягає суспільний інтерес, що виправдовує відповідний відступ. Враховуючи покарання, яке передбачено за вказане правопорушення існує ризик того, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, окрім того, існує ризик можливого впливу на свідків, допит яких ще не проведено.

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк» проти України).

Також необхідно врахувати практику ЄСПЛ, викладену в рішенні «Харченко проти України», а саме те, що превалюється суспільний інтерес, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При продовженні запобіжного заходу суд також враховує ту обставину, що за час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в умовах слідчого ізолятора будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції не надходило, стороною захисту не надано, інших даних щодо стану здоров’я (наявності тяжких захворювань та інших протипоказань) в ході здійснення досудового розслідування не добуто, що свідчить про можливість тримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у місцях несвободи.

У справі «Геращенко проти України» (рішення від 07.11.2013, пар.99) Європейський суд зазначив, що тривале існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов’язковою і неодмінною умовою (sine qua non) законності її продовжуваного тримання під вартою.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.72 КК України суд враховує період перебування обвинуваченої ОСОБА_1 під вартою протягом досудового розслідування та судового розгляду згідно Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року, що остаточно із врахуванням з дати обрання запобіжного заходу з 01.09.2016 року становить понад 4 роки.

Суд при розгляді питання про запобіжні заходи враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Таким чином, на підставі викладеного, суд обґрунтовано вважає, що є об’єктивно наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробам переховування обвинувачених від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, об’єктивно наявні однак необхідність застосування безальтернативних запобіжних заходів не доведена.

Керуючись ст. 28, 177, 178, 331, 369-372 КПК України, ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», рішеннями ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Харченко проти України», «Геращенко проти України», суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою – задовольнити частково.

Клопотання обвинувачених та їх захисників про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт – задовольнити частково.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань №27 обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, строком на 60 днів, тобто до 23 листопада 2018 року.

Міру запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - змінити, застосувавши відносно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів до 23 листопада 2018 року, звільнивши її з-під варти в залі суду.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_1 такі обов’язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) заборонити цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 без дозволу суду;

3) заборонити спілкування зі свідками та потерпілими по вказаному кримінальному провадженню;

4) носити електронний засіб контролю.

Копію ухвали для виконання направити в Харківську установу виконання покарань №27 та Ізюмський ГУНП в Харківській області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані разом з апеляційною скаргою на остаточне рішення суду.

Головуючий суддя: М.О. Гуренко