Вирок № 76742481, 20.09.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/6868/15-к

1-кп/639/26/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м.Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Федюшина М.В.,

секретаря Кузнецова М.І.,

прокурора Макарова О.В.,

захисника - адвоката Марусенко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12015220500001131 від 21.06.2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштований, на підставі ст.89 КК України не судимий, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.1 ст.122 КК України, суд,

встановив:

ОСОБА_2, 10 травня 2015 року, близько 16 години перебував на території гаражного кооперативу «Хімік», що розташований за адресою: АДРЕСА_2, безпричинно, з хуліганських спонукань розпочав висловлюватися нецензурною лайкою на адресу раніше незнайомих йому ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які знаходилися поблизу його гаражу. Після цього вони у відповідь, почали кидати в ворота його гаражу каміння. На шум конфлікту з сусіднього гаражу вийшов ОСОБА_5, який помітивши, що ОСОБА_2 намагається почати бійку, зробив йому з цього приводу зауваження.

В цей час у ОСОБА_2, упродовж вчинення протиправних дій, виник злочинний умисел, спрямований на вчинення хуліганських дій, пов'язаних з насильством у відношенні ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2, діючи з хуліганських мотивів, з причин явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок та існуючі в суспільстві загальновизнані правила поведінки і моральності, почав підбирати з землі фрагменти цегли та частини старого покриття асфальту, які, використовуючи в якості знаряддя злочину, кидав у бік ОСОБА_5 та влучив ними у тулуб останнього не менш трьох разів та один раз у передпліччя.

В подальшому ОСОБА_2, помітивши, що ОСОБА_5 не може йому чинити активний опір та, бажаючи протиставити себе суспільству, прагнучі самоутвердитись за рахунок приниження іншої особи, діючи з особливою зухвалістю, висловлюючись нецензурною лайкою, підняв із землі правою рукою фрагмент каміння, який вирішив використати в знаряддя злочину, підбіг до потерпілого та наніс ним два удари в область лівого передпліччя, коли потерпілий, захищаючись, закривав голову від ударів нападника. Від отриманих ударів ОСОБА_5 упав на землю, а потім зміг вирватися від ОСОБА_2 та почав тікати від нього. При цьому ОСОБА_2, діючи умисно, підняв із землі фрагмент каміння та кинув його у бік ОСОБА_5, влучивши потерпілому у задню праву частину плеча.

Продовжуючи свої злочинні, хуліганські дії ОСОБА_2, після того, як ОСОБА_5 зміг від нього втекти, відійшов за гаражі, а потім, повернувшись через хвилину, тримаючи в руці каміння, використовуючи його в якості знаряддя злочину, кинув його у бік автомобіля ОСОБА_5, який стояв поблизу його гаражу, в результаті чого розбив скло задніх пасажирських дверей.

У цей час до гаражу ОСОБА_5 підійшла його дружина, ОСОБА_6, для того щоб закрити його та забрати автомобіль. Помітивши її, ОСОБА_2, продовжуючи грубо порушувати громадський порядок, знову підібрав із землі каміння та, використовуючи його в кості знаряддя злочину, намагався ним нанести їй удар. Однак, ОСОБА_5, який підійшов до гаражу та, захищаючи свою дружину, корпусом відштовхнув ОСОБА_2 від неї. У відповідь на це ОСОБА_2, діючи з хуліганських мотивів, кулаком руки наніс два ковзних удари ОСОБА_5 в праве вухо та праву скроневу частину голови.

ОСОБА_2 побачивши, що із сусіднього гаражу виглядають ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відійшов від ОСОБА_5 та, продовжуючи хуліганські дії, розпочав ногою наносити удар по воротам гаражу, де вони ховалися від нього.

Після того, як ОСОБА_5 та ОСОБА_6 поїхали, ОСОБА_2 закінчив свої тривалі хуліганські дії, які продовжувались близько 30 хвилин, та з місця скоєння злочину зник.

В результаті протиправних, злочинних дій ОСОБА_2, спричинив ОСОБА_5 наступні тілесні ушкодження: садна на голові та лівій руці, садно на правій руці, синці на лівій руці та тулубі, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також тупу травму лівої верхньої кінцівки у вигляді перелому суглобового відростку ліктьової кістки зі зміщенням к переду на діаметр кістки, та вивиху обох кісток лівого передпліччя, що відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 2846-ая/15 від 26.06.2015р.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.1 ст.122 КК України визнав повністю та пояснив суду про обставини вчинення злочинів, як зазначено вище у вироку, вказав, що до вказаних обставин, які встановлені в ході досудового слідства та в судовому засіданні йому добавити нічого, у скоєному щиро кається, просить суд не призначати йому суворе покарання. Чому він так вчинив пояснити не може, вважає, що через те, що перебував у стані алкогольного сп'яніння, оскільки в цей день випив біля 300 грамів горілки. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 визнає частково, оскільки вважає вимоги потерпілого про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди завищеними. Судові витрати визнає в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 10 травня 2015 року, близько 16 години він перебував у себе в гаражі, розташованому на території гаражного кооперативу «Хімік» за адресою: АДРЕСА_2.

Перебуваючи у гаражі він почув шум конфлікту та вийшов на двір де побачив ОСОБА_2, який намагався почати бійку із ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з приводу чого зробив йому зауваження.

ОСОБА_2, у відповідь почав підбирати з землі цеглу та частини асфальту, які кидав у його бік та тричі влучив ними йому у тулуб та один раз у передпліччя. Після цього ОСОБА_2, висловлюючись нецензурною лайкою, підняв із землі каміння, підбіг до нього та наніс ним два удари в область лівого передпліччя, коли він, захищаючись, закривав голову від його ударів. Від отриманих ударів він впав на землю, підвівся та побіг за гаражі. ОСОБА_8, підняв із землі каміння та кинув його у бік, влучивши у задню праву частину плеча.

Далі він бачив, як ОСОБА_8, кинув каміння у бік належного йому автомобіля «BYD F3», 2007 року випуску, який стояв поблизу гаражу, в результаті чого розбив скло задніх пасажирських дверей. В цей час до гаражу підійшла його дружина, ОСОБА_6, ОСОБА_2, підібрав із землі каміння та намагався ним нанести їй удар, однак він, підійшов до гаражу та, захищаючи дружину, відштовхнув ОСОБА_2 від неї. У відповідь на це ОСОБА_2 кулаком руки наніс йому два удари в праве вухо та праву скроневу частину голови.

Після цього він із дружиною на машині поїхали звідти та бачили, як ОСОБА_2 бив ногою по воротах гаражу де знаходились ОСОБА_3 та ОСОБА_4

У зв'язку із зазначеними вище подіями він проходив курс лікування в обласній клінічній лікарні із діагнозом перелом лівої ліктьової кістки, забій грудної клітини.

Цивільний позов до обвинуваченого про стягнення матеріальних збитків в сумі 60000 гривень та моральної шкоди в сумі 50000 гривень підтримує в повному обсязі. Просить призначити обвинуваченому суворе покарання.

Свідками ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 суду надані аналогічні пояснення, поясненням потерпілого, про обставини події.

Також провина обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується наступними письмовими доказами дослідженими в судовому засіданні.

Протоколами проведення слідчих експериментів від 25.06.2015р. та 07.07.2015р. за участю потерпілого ОСОБА_5, в ході якого останній розповів та показав про обставини конфлікту із ОСОБА_2 та спричинення останнім йому тілесних ушкоджень та ілюстративним матеріалом до протоколу від 07.07.2015р.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №2846-ая/15 від 26.06.2015р., у ОСОБА_5 мали місце: тупа травма лівої верхньої кінцівки у вигляді перелому суглобового відростка ліктьової кістки зі зміщенням к переду на діаметр кістки та вивиху обох кісток лівого передпліччя, садна на голові та лівій руці, садно на правій руці, сінці на лівій руці на тулубі.

Ці ушкодження утворилися від ударної дії тупих твердих предметів за винятком саден, які утворилися за механізмом тертя-ковзання, та могли бути отримані в строк, вказаний потерпілим.

За ступенем тяжкості: синці та садна викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень;

тупа травма лівої верхньої кінцівки у вигляді перелому суглобового відростка ліктьової кістки зі зміщенням к переду на діаметр кістки та обох кісток лівого передпліччя не є небезпечною для життя в момент заподіяння, а спричинила за собою тривалий розлад здоров'я понад 3-х тижнів (21 дня), і за цією ознакою відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №2847-ая/15 від 26.06.2015р., показання ОСОБА_5, на які він посилається в ході проведення слідчого експерименту від 25.06.2015 року, в цілому не суперечать об'єктивним судово-медичним даним в частині способу спричинення встановлених у нього тілесних ушкоджень.

Згідно висновку авто товарознавчої експертизи №228 від 10.07.2015р., ринкова вартість скла задніх лівих дверей автомобіля «BYD F3», 2007 року випуску, з урахуванням зносу, на момент скоєння злочину складала 549 грн. 56 коп.

За наведених вище обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_2 грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, тому кваліфікує його дії за ч.1 ст.296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство) та за наслідками його дій за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілого.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він із середньою освітою, одружений, має на утриманні малолітню дитину доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, офіційно не працює, на підставі ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та мешкання в м. Харкові, за місцем мешкання характеризується задовільно.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, суд відповідно до ст..66 КК України визнає щире каяття обвинуваченого у скоєному злочині.

Обставиною,якаобтяжуєпокарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до вимог ст.67 КК України, суд визнає вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до кримінальних правопорушень середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, обставини, якапом'якшує та обтяжує покарання обвинуваченого івважає за необхідне призначити йому покарання у виді обмеження волі, із призначенням остаточного покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нового злочину.

Судом встановлені обставини, які є підставою для звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від призначеного покарання на підставі акту амністії.

08.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році», згідно із п. «в» ст.1 якого, звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили , не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Як встановлено в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочини, передбачені ч.1 ст.296 та ч.1 ст.122 КК України до набрання чинності зазначеним вище актом амністії. Вказані злочини відповідно до ст.12 КК України відносяться до кримінальних правопорушень середньої тяжкості.

Обвинувачений ОСОБА_2 має на утриманні малолітню дитину, доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1, виданого Жовтневим ВДРАЦС Харківського МУЮ - 10.10.2017 року, у відношенні якої батьківських прав не позбавлявся.

Таким чином обвинувачений ОСОБА_2 є суб'єктом зазначеного вище акту амністії.

Обставин, які б перешкоджали застосуванню амністії, відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» судом не встановлено.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 в ході досудового та судового слідства не обирався.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків в сумі 60000грн. та моральної шкоди в сумі 50000грн. підлягає частковому задоволенню з урахуванням наданих позивачем доказів на підтвердження вартості пошкодженого майна, оцінки вартості такого майна згідно з висновком судово - товарознавчої експертизи по справі та наданих чеків про придбання ліків за призначенням лікаря, щодо моральної шкоди, суд з урахуванням перенесеного потерпілим стресу, пов'язаному із діями обвинуваченого, спричиненням тілесних ушкоджень та пошкодженням майна, що в подальшому призвело до порушення способу його життя, оцінює такий в розмірі - 25000 гривень.

Судові витрати, вартість проведення експертного дослідження по справі, на підставі ст.ст.120-124 КПК України суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого.

Речових доказів по справі немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016р., суд,

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.296, ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання:

за ч.1 ст.296 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі;

за ч.1 ст.122 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного судом покарання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 на відшкодування матеріальних збитків завданих злочином - 14633 гривні 18 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди - 25000 гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави - 245 гривень 52 коп., в якості судових витрат по проведенню експертизи (р/р 31419544700005, ГУ ДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, МФО 851011, код банку 37999680, код доходів 24060300).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя М.В. Федюшин