Вирок № 76741666, 25.09.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/5715/16

н.п. 1-кп/415/78/18

ВИРОК

Іменем України

25 вересня 2018 року м. Лисичанськ

Колегія суддів Лисичанського міського суду Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

судді Березіна А.Г.

судді Луньової Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014130240001484 від 02.06.2014 року в порядку спеціального судового провадження у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Новодружеська Луганської області, громадянина України, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 260 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Сичова В.М.

захисника Бондаренко Ю.Ю.

потерпілої ОСОБА_3

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року ОСОБА_1 добровільно вступив до не передбаченого законом збройного формування, діючого на частині території Луганської області, в тому числі міста Новодружеська, члени та структурні підрозділи якого, за попередньою змовою зорганізувалися для спільної злочинної діяльності, з метою безпосереднього вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.

Вступивши в зазначене збройне формування ОСОБА_1, діючи з прямим умислом, розуміючи незаконність діяльності не передбаченого законом збройного формування, був зарахований до його складу, забезпечений військовою камуфльованою формою одягу та вогнепальною автоматичною зброєю невстановленого зразка, став приймати активну участь в його діяльності, виконуючи вказівки осіб, які були рангом вище нього на території міста Новодружеська.

Так, в період часу з травня по червень 2014 року, більш точної дати під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, діючи у складі не передбаченого законами України збройного формування, керуючись прямим умислом, виконував функції патрулювання м. Новодружеська та прилеглої до міста місцевості від імені не передбаченого законом збройного формування.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 прийняв участь в діяльності не передбачених законами України збройних формувань, тобто вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 260 КК України.

02 червня 2014 року, приблизно о 02 годині, ОСОБА_1, виконуючи функції з патрулювання у складі не передбаченого законами України збройного формування, знаходячись на березі технічної водойми шахти «Новодружеська» м. Новодружеськ, маючи умисел на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в ході сварки з останнім, раптово виниклої на ґрунті особистих неприязних відносин, з невстановленої автоматичної зброї, яка знаходилась при ньому, скоїв постріл в ОСОБА_4, в результаті чого від вогнепального наскрізного кульового поранення голови, грудної клітини з переломом нижньої щелепи, множинними переломами ребер, ушкодженням правої легені на місці настала смерть ОСОБА_4

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив умисне вбивство, а саме: умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто злочин передбачений ч. 1 ст. 115 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1, будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру, та обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з'явився. На судові повістки (оголошення), надані до газети «Урядовий кур'єр», не прибув без поважної причини.

Згідно ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 11.10.2016 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 115КК України, здійснювалось відповідно до ч.3 ст.323 КПК України в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих органом досудового розслідування злочинів, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Так, потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що з 2003 року з ОСОБА_4 перебувала у шлюбі, від якого має двох малолітніх дітей. З 2010 року по 2014 рік ОСОБА_4 працював на шахті імені Д.Ф. Мельникова, однак на початку травня 2014 року під час збройного конфлікту на території Луганської області, ОСОБА_4 вступив до лав так званого на той час «народного ополчення» та перебував в місті Луганську. Останній раз чоловіка бачила 01 червня 2014 року, коли той, приблизно о 23 годині приїхав додому на машині УАЗ, переодягнувся з камуфляжного одягу в футболку чорного кольору, джинси та поїхав. Рано вранці 02.06.2014 року до неї прийшли мати та вітчим ОСОБА_4 та повідомили, що її чоловік помер. Вітчим розповів, що у ночі на ставці в місті Новодружеськ, люди, які патрулювали, почули постріли та прийшли на місце події, де побачили тіло її чоловіка. На питання суду зазначила, що кому належить автомобіль УАЗ, на якому приїздив її чоловік, їй не відомо. Коли ОСОБА_4 приїхав до дому переодягнутися, вони посварилися, оскільки останній їй нічого не розповідав чим займається. Вітчим ОСОБА_4 знає ОСОБА_1 та його батьків. Під час похорон чоловіка, бачила на його тілі рану від вогнепальної зброї. Від дільничного інспектора дізналася, що її чоловіка вбив ОСОБА_1, застреливши його з автомату. Покарання обвинуваченому ОСОБА_1 просила призначити на розсуд суду.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що на початку червня 2014 року він знаходився на чергуванні в пожежній частині № 38 міста Новодружеська. Приблизно о 22 -23 годині до пожежної частини прийшов молодий чоловік, на вигляд років 30-35, в чому був одягнутий не пам'ятає, з дівчиною та попросили допомогти витягнути автомобіль, який застряг в очисних шахти міста Новодружеська. Погодившись допомогти, він разом з водієм ОСОБА_7, начальником караулу ОСОБА_8, та хлопцем і дівчиною, які до них звернулися, поїхали на пожежному автомобілі до очисних. Приїхавши на місце, вони побачили біля заростей очерету на березі водойми застряглий у багнюкі автомобіль УАЗ, кольору «хакі». На березі знаходився ще один не знайомий чоловік. За допомогою тросу вони витягнули автомобіль. В цей час вони побачили, як в їх сторону біжить хлопець, одягнутий в камуфльовану форму та балаклаву, з автоматом в руках. При цьому чоловік здійснив автоматну чергу в повітря і наказав їм лягти на землю, у зв'язку з чим, він, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 сховалися за пожежний автомобіль і лягли на землю обличчям вниз. Хлопці та дівчина сховалися за автомобіль УАЗ, а коли чоловік з автоматом підбіг до них, то наказав лягти ногами до автомобіля УАЗ, обличчям вниз і заборонив піднімати голову. Хтось з хлопців за автомобілем УАЗ почав кричати «свои». Однак чоловік з автоматом на це не відреагував та, підійшовши до автомобіля УАЗ, почав кричати, щоб хтось вийшов з автомобілю. Йому стало зрозуміло, що в машині хтось був ще. Однак з автомобілю ніхто не вийшов і він здійснив кілька пострілів в повітря. Після цього, з автомобіля вийшов хлопець і чоловік з автоматом наказав йому лягти на землю обличчям донизу. Потім він почав розпитувати людей з автомобіля хто вони такі і звідки. Це тривало кілька хвилин. Після чого він почув два постріли. Так як він лежав обличчям донизу, а це відбувалося за автомобілем УАЗ, не може сказати хто і в кого стріляв. В цей час прийшли ще чоловіки в камуфльованому одязі та приїхав якийсь автомобіль. До них підійшов незнайомий чоловік в камуфльованому одязі та спитав що вони тут роблять, а після їх відповіді, наказав їм їхати. Також він бачив, як двоє хлопців в камуфляжі і дівчина стояли на колінах біля автомобілю УАЗ, а з боку лежав хлопець в джинсовій куртці та джинсах. З його неприродньої пози він зрозумів що хлопець мертвий. Десь хвилин через 10 почали підходити люди, одягнуті в різну одежу, це були не мирні жителі, вони підходили до вбивці та казали, що ти накоїв, у нього троє дітей, з чого він зрозумів, що ці люди знали і вбивцю і потерпілого, однак імена не називали. Відповідаючи на питання, зазначив, що хлопець з автоматом поводився агресивно, хлопців з автомобіля УАЗ бив ногами та погрожував автоматом. Хлопця у «Балаклаві» він не розгледів, оскільки було темно, однак зазначив, що останній був худорлявої статури.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він працює начальником караулу пожежної частини № 38, розташованої в місті Новодружеську. 01 червня 2014 року о 8 годині він заступив на добове чергування. Разом з ним на чергування заступили ОСОБА_7 та ОСОБА_6 02 червня 2014 року приблизно о 1 годині 40 хвилин до пожежної частини прийшли хлопець та дівчина та попросили витягнути автомобіль, який застряв на березі так званого озеру «Байкал» в місті Новодружеську. Коли він збирався подзвонити у службу 101, хлопець почав погрожувати автоматом, тому він разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на службовому автомобілі ЗИЛ разом з даним хлопцем і дівчиною поїхали на берег технічного резервуару. Приїхавши на місце, вони побачили, що біля заростей очерету на березі водойми в грязі застряг автомобіль УАЗ, також там знаходився ще один незнайомий хлопець. За допомогою троса вони витягнули автомобіль. Коли водій почав відчіплювати трос від автомобіля УАЗ, він разом зі своїми колегами знаходився біля свого автомобіля, а хлопці з дівчиною біля свого, вони побачили, як в їх сторону біжить хлопець в камуфльованому одязі з автоматом Калашнікова в руках. На голові у нього була одягнута «Балаклава», тому обличчя його не бачили. Чоловік здійснив автоматну чергу у повітря та наказав всім лягти на землю обличчям вниз і заборонив піднімати голову. В той момент хлопців та дівчину вони не бачили. Хтось з хлопців з автомобілю УАЗ почав кричати «свои». Однак, хлопець з автоматом на це не відреагував. Потім хлопець з автоматом підбіг до автомобілю УАЗ і став кричати щоб хтось вийшов з автомобіля. Йому стало зрозуміло, що в автомобілі хтось знаходиться, по голосу він зрозумів, що це чоловік, який на вимогу останнього не вийшов з авто, а тому, чоловік з автоматом декілька разів вистрелив у повітря. З автомобіля вийшов хлопець, а чоловік з автоматом наказав йому лягти на землю обличчям вниз, та став розпитувати, хто вони і звідки, а потім почав їх бити, поставив на коліна та питав пароль. Вони нічого не відповідали. Дівчина почала кричати і хлопець з автоматом її вдарив, а хлопець який потім був вбитий, зробив йому з цього приводу зауваження, у зв'язку з чим чоловік підійшов до останнього і направив автомат йому в голову, той став на коліна, тоді він вдарив його по спині і хлопець впав на спину. Чоловік з автоматом знову направив автомат в голову хлопцю, який лежав на землі, а той схопив за дуло автомату і в цей час чоловік вистрілив. Все це відбувалась від нього в 3-х - 4-х метрах. Хвилин через 5 почали під'їжджати автомобілі, з яких виходили люди в камуфльованому одязі. Разом їх було чоловік 20. Один з чоловіків в камуфльованому одязі підійшов до вбитого, почав плакати та говорити з ним, як з сином. Потім став кричати на того, що стріляв «ОСОБА_1, что ты натворил!» і саме в цей час він впізнав чоловіка, який вистрілив - це був ОСОБА_1, якого він знав як мешканця міста Новодружеська, та з яким при зустрічі завжди вітався. ОСОБА_1 почав виправдовуватися, казати, що той схопив його за автомат і йому довелося здійснити постріл. З того часу ОСОБА_1 він більше не бачив. Вбитого хлопця він знав в обличчя, але особисто вони не були знайомі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що вбитий ОСОБА_4 являється йому пасинком, який мешкав за адресою: АДРЕСА_2 разом з дружиною та двома малолітніми дітьми. Приблизно в 20-х числах травня 2014 року ОСОБА_4 повернувся з міста Луганська, де знаходився всю весну 2014 року. ОСОБА_4 працював на шахті імені Д.Ф. Мельникова міста Лисичанська прохідником. Останній раз розмовляв з пасинком 31 травня 2014 року.

01 червня 2014 року в денний час, йому зателефонував незнайомий чоловік з номеру який він не зберіг і повідомив, що з метою охорони громадського порядку, усі хто перебуває в товаристві мисливців та рибалок, в якості дружинників залучаються до охорони громадського порядку і йому необхідно в вечорі прибути до виконкому міста Новодружеська. Приблизно о 19 годині, прибувши до виконкому, йому хтось вказав на групу, разом з якою він повинен нести службу. На запитання суду, зазначив, що він до будь-яких незаконних збройних формувань не вступав. В зазначеній групі був раніше знайомий йому ОСОБА_1, батька ОСОБА_15, якого він знає тривалий час та підтримує з ним дружні стосунки. ОСОБА_1 був одягнений в камуфльований одяг, на голові у нього була шапка «Балаклава», однак обличчя останній від них не приховував. Саме у нього був з собою автомат, як він зрозумів ОСОБА_1 перебував у так званому «ополченні» і вважався старшим в їх групі. Приблизно о 02 годині 02.06.2014 року їм повідомили, що з боку технічного відстійника шахти «Новодружеська» так званого озера "Байкал" доноситься якийсь шум. Він разом з ОСОБА_1 та ще одним молодим хлопцем на автомобілі ВАЗ 2109, світлого кольору, номер і колір якого він не пам'ятає, виїхали до вказаного місця. Коли вони під'їхали до озера то почули звук автомобіля. ОСОБА_1 вибіг з машини та побіг в сторону, з якої доносився звук. Він разом з іншим хлопцем вийшли з машини та пішли навколо «Байкала», де побачили автомобіль УАЗ, який стояв у воді, а поруч з ним стояли дівчина та двоє хлопців, які сказали їм, що чекають машину, щоб витягти свою. Також він побачив, як біля озера буксувала пожежна машина. Після вони повернулися до машини, на якій приїхали та збиралися поїхати, але стали чекати на ОСОБА_1, який на цей час ще не повернувся. Через декілька хвилин вони почули постріли і крик ОСОБА_1, який доносився з місця, де були хлопці і дівчина. Вони знову пішли в їх сторону. На запитання, зазначив, що він чув, як поодинокі вистріли так і чергу. Підійшовши до місця події, побачив пожежну машину та людей, які лежали на землі. Дівчина також лежала на землі, а ОСОБА_1 бігав біля них з автоматом, кричав на них, світив ліхтарем. ОСОБА_11 спитав у нього, що він робить, на що ОСОБА_1 сказав йому не втручатися. Потім він побачив лежачого на землі хлопця в калюжі крові, хлопець лежав на животі в цивільному одязі. Калюжа крові була біля голови вбитого. Побачивши останнього, він впізнав в ньому свого пасинка - ОСОБА_4 і йому стало зле. Спитавши у ОСОБА_1, навіщо він це зробив, останній сказав, що хлопець схопив його за зброю і хотів втекти. Відповідаючи на питання, зазначив, що ОСОБА_1 входив до складу не передбачених законом збройних формувань, хто видав йому зброю він не знає. Тіло вбитого знаходилось неподалік водойми. На місце події приїхало ще багато людей, всі були зі зброєю, вони відвезли його до дому.

Крім того вина обвинуваченого підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- витягом з кримінального провадження № 12014130240001484, згідно з яким, 02.06.2014 року розпочато досудове розслідування за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 115 КК України та 13.08.2014 року розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 260 КК України (а.с.1 -3);

- протоколом огляду місця події від 02.06.2014 року та фототаблицею до даного протоколу (а.с.12-18), під час якої, з 08.20 до 09.45, в присутності понятих за участю судово-медичного експерта було оглянуто відкриту ділянку місцевості на південному березі технічної водойми шахти «Новодружеська», на якій виявлено труп ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, а також вилучено: 7 слідів рук, пропуск на ім'я ОСОБА_4, металеве коліно від рибальського підхоплення, обмотане паперової биркою, 3 гільзи (а.с. 9-11).

- протоколом пред'явлення трупу для впізнання від 02.06.2014 року, під час якого, з 12.35 до 12.50, в присутності понятих, свідок ОСОБА_11 при пред'явленні йому трупу, впізнав в ньому свого пасинка ОСОБА_4 (том 1, а.с.20-21);

- довідкою про причину смерті № 173 від 02.06.2014 року, згідно якої причиною смерті ОСОБА_4, 1983 року народження зазначено вогнепальне наскрізне кульове поранення голови, грудної клітини з переломом нижньої щелепи, множеними переломами ребер, ушкодженням правої легені. (а.с.25);

- висновком судово-медичної експертизи № 173 від 10 червня 2014 року(експертиза почата 02.06.2014 року, закінчена 10.10.2014 року), проведеної на підставі постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 02.06.2014 року (том 1, а.с.23-24), згідно якого, при дослідженні трупа ОСОБА_4, 1983 р.н., було виявлено: при зовнішньому дослідженні: рани правої половини голови; шиї справа; правої половини грудної клітини; перелом нижньої щелепи; при внутрішньому дослідження - кровопотечность м'яких тканин голови, перелом правої лопатки, переломи 4-6 ребер справа, поранення правої легені, пошкодження великих судин правої половини шиї, крововилив в праву плевральну порожнину 1800см. куб. Дані пошкодження утворилися в результаті пострілу з вогнепальної зброї спорядженого снарядом, до складу якого входили іони міді. Постріли, в результаті яких утворилися вищевказані ушкодження, були зроблені з близької дистанції, про що свідчить наявність факторів пострілу (татуювання металом). Смерть гр. ОСОБА_4 настала від проникаючих вогнепальних наскрізних поранень голови та правої половини грудної клітини з переломами нижньої щелепи, правої лопатки, ребер справа, пошкодженням великих судин шиї справа, пораненням правої легені, що ускладнилися гострою зовнішньої і внутрішньої крововтратою, що підтверджується даними розтину трупа і результатами лабораторних досліджень. Напрямок ранового каналу рани голови спереду назад, зверху вниз, зліва направо, довжина його 37 см. Рановий канал правої половини грудної клітини зверху вниз, ззаду наперед, практично вертикально, довжина його 12 см. Вищевказані ушкодження, як окремо, так і в сукупності, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх заподіяння. При судово-токсикологічному дослідженні крові алкоголь не виявлений (том 1, а.с.26-28).

Всі перераховані вище докази у своїй сукупності повністю підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, викладених у даному вироку, так як є послідовними, узгоджуються один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об'єктивність та правдивість.

Вищевказані висновки експертів, проведені компетентними спеціалістами, узгоджуються з іншими об'єктивними доказами по справі, протоколи слідчих дій, що здійснені з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства України та покази потерпілої і свідків, суд визнає належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність - такою, що з достатністю доводить спрямованість умислу ОСОБА_1 на позбавлення життя ОСОБА_4

При цьому суд виходить з обставин, встановлених під час кримінального провадження, з обстановки, що передувала вчиненню злочину, яка відбулася на фоні конфліктної ситуації, умов, за яких вона виникла, спосіб та знаряддя заподіяння тілесних ушкоджень, характеру дій обвинуваченого, внаслідок яких потерпілого позбавлено життя, який достовірно знаючи про властивості вогнепальної зброї, наявності в ній заряджених патронів, свідомо направив зброю в напрямок потерпілого та натиснув на спусковий гачок.

Про наявність ознаки суб'єктивної сторони складу даного злочину, а саме бажання настання смерті потерпілого свідчить характер та локалізація тілесних ушкоджень, а також здійснення пострілу з невстановленої зброї з близької дистанції в життєво важливі органи потерпілого.

Вказані обставини у своїй сукупності з очевидністю вказують на те, що ОСОБА_1 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, а тому суд вважає доведеним за вказаних вище обставин, що ОСОБА_1 мав прямий умисел на позбавлення життя ОСОБА_4

Будь яких істотних порушень КПК України, під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Тож, у судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про відмову від допиту свідків зі сторони обвинувачення ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, яке за ухвалою суду, постановленою у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 371 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст. ст. 22, 26 КПК України, було задоволено.

Інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку захисту та обвинувачення, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 115 КК України.

Також в судовому засіданні знайшла своє підтвердження вина ОСОБА_1 в участі у діяльності не передбачених законом збройних формувань, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 260 КК України.

Кримінальне провадження розглядалось в порядку спеціального судового провадження, згідно з вимогами ст. 323 КПК України, тому, відповідно до вимог закону, обвинувачений ОСОБА_1 сповіщався про день і час слухання справи через засоби масової інформації та шляхом направлення повістки, інтереси ОСОБА_1 захищались адвокатом, як на досудовому слідстві так і в суді, що свідчить про те, що права обвинуваченого в ході досудового слідства, а також в судовому засіданні не були порушені.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини ( ч. 5 ст. 9 КПК України).

Зважаючи на положення закріплені в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судом враховується позиція Європейського суду з прав людини, відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканість, яке є найважливішим у демократичному суспільстві у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалося за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпаним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що ніхто не буде свавільно позбавлено свободи.

При цьому колегією суддів встановлено, що розглянуте кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Колегія суддів при призначенні ОСОБА_1 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких ( ч. 2 ст. 260 КК України) та особливо тяжких злочинів (ч. 1 ст. 115 КК);

- особу винного, який не працював, раніше не судимий (том 1 а.с. 91), на обліку у наркологічному диспансері не числиться, під диспансерним спостереженням у лікаря психіатра не перебуває (том 1 а.с.93);

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, згідно до ст. ст. 66, 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи: тяжкість вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких (ч.2 ст. 260 КК) та особливо тяжких злочинів (ч. 1 ст.115 КК України), виходячи із особливостей вчинених злочинів, викладених у даному вироку та обставин його вчинення, відсутності обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання обвинуваченого, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, та думку потерпілої ОСОБА_3, яка щодо призначення обвинуваченому покарання покладалася на розсуд суду, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише із застосуванням покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, оскільки обвинувачений вчинив умисні злочини, проти громадської безпеки, а також проти життя та здоров'я людини, що відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю.

При цьому, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, мав постійне місце проживання, на обліку у лікаря нарколога не перебував, підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 максимальної міри покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 115 та ч. 2 ст. 260 КК України суд не вбачає.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчинених злочинів та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

У зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив більш одного злочину, при призначенні останньому покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ч. 1 ст.70 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю злочинів, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Враховуючи, що, відповідно до положень ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі, суд, при ухваленні вироку не вирішує питання щодо застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, передбаченого санкцією ст.260 ч.2 КК України, із змінами, внесеними згідно із Законом України №1689-VII від 07 жовтня 2014 року.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_3 не пред'явлений, що не позбавляє права останньої відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 дактилоскопічної експертизи за №963/226 від 11 червня 2014 року (а.с.33-38) витрати на залучення експертів у сумі 294 гривні 84 копійки (а.с.39) підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави (одержувач - УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31112115012051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), МФО - 899998).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

- металеве складне коліно риболовецького підхвату, яке згідно постанови слідчого від 11 червня 2014 року знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - підлягає знищенню, як таке, що не представляє цінності.

Керуючись ст. 368-370, ст.373, ст.374 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 260 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;

за ч. 1 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю злочинів, у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід обчислювати з дати його затримання та початку реального виконання покарання у виді позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судової дактилоскопічної експертизи за №963/226 від 11 червня 2014 року в сумі 294 (двісті дев'яносто чотири) гривні 84 коп. (одержувач - УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31112115012051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998).

Речові докази: металеве складне коліно риболовецького підхвату, яке згідно постанови слідчого від 11 червня 2014 року знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - знищити, як таке, що не представляє цінності.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору. а інформацію про вирок опублікувати в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті суду, згідно ст.323 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст.399 КПК України.

Головуючий суддя: М.М. Старікова

Судді: А.Г. Березін

Д.Ю. Луньова