Рішення № 76740863, 27.09.2018, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/659/18

Номер провадження по справі 2/387/358/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2018 року смт. Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області в складі :

головуючого судді Цоток В. В.

при секретарі Придатченко О.О.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Максус Лізинг" про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживача, шляхом визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди, в якому зазначив, що в мережі інтернет знайшов оголошення про продаж відповідачем автомобіля марки ВАЗ 2110, вартістю 86000 гривень. Він прибув в офіс компанії в місті Кропивницький та після пояснень менеджера сплатив на користь відповідача аванс в сумі 58000 гривень, після чого уклав Договір фінансового лізингу № 01069. Однак, після детального вивчення тексту договору виявив, що предметом Договору є інший автомобіль і його вартість значно вища ніж він розраховував. На що йому менеджер пояснив, що це їх внутрішні справи, що в договір вказується інший транспортний засіб вартістю 2017 року випуску для перекриття вартості акційного автомобіля та пообіцяв доставити транспортний засіб вказаний у заяві на отримання транспортного засобу, але копії заяви йому не було надано. Однак автомобіль не було доставлено. На телефонний дзвінок позивача, менеджер пояснив, що на обраний позивачем автомобіль прострочені сертифікати якості і його неможливо продати. При цьому, рекомендував ОСОБА_1 написати заяву про розірвання договору та повернення коштів, що він і зробив. На початку червня 2018 року позивач отримав відповідь від відповідача, що сплачені ним кошти в розмірі 28000 гривень зараховані в якості комісії за організацію договору і поверненню не підлягають. Позивач вважає вказаний договір відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є недійсним, оскільки його умови є несправедливими з огляду на те, що комісія в розмірі 10% від вартості предмета лізингу не співмірна розміру платежу за організацію договору фінансового лізингу; в договорі виключені та обмежені права лізингоотримувача, як споживача стосовно продавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом; встановлені жорсткі обов'язки споживача, тоді як надання послуг обумовлене лише власним розсудом виконавця; надана можливість продавцю не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця у зв'язку із розірванням або невиконанням ним договору. Також вважає, що оспорюваний правочин суперечить вимогам ст.ст. 799, 806 ЦК України, оскільки не був нотаріально посвідчений. Крім того, зазначив, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 7000 гривень та яка полягає у несправедливих умовах договору, ненаданні автомобіля, неповернення сплачених ним коштів, що спричинило погіршення його самопочуття та порушення життєвого укладу, планів відпочинку протягом певного часу. Також було принижено його честь і гідність, престиж, репутацію, права як споживача, він зазнав негативних емоцій, переживань, головного та серцевого болю, тривалого стресу та спалаху негативних емоцій.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду заяву в якій просив розглядати справу без його участі, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі . Не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в порядку, визначеному п.4 ч.8 ч.11 ст. 128 ЦПК України, явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Доказів про наявність поважних причин своєї неявки, та відзиву до суду не подав .

З огляду на вказане, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Дослідивши заяву по суті справи, письмові докази, суд вважає встановленими наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини :

11 квітня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Максус Лізинг", як лізингодавцем, та ОСОБА_1, як лізингоодержувачем, було укладено Договір фінансового лізингу № 01069. Відповідно до п.1.1 предметом фінансового лізингу по даному договору є транспортний засіб , а саме: марка - Great Wall С30 New, комплектація / модифікація gashionable , об'єм/тип двигуна 1,5 , тип КПП - МТ, привід - 4х2. Згідно п. 1.2. договору вартість предмета лізингу на момент укладання даного договору зазначається у даному договорі та в додатку № 1. Відповідно п. 1.3 договору, лізингодавець зобов'язався придбати предмет лізингу у власність та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором. Пунктом 1.4 договору визначено, що незалежно від наявності у продавця предмета лізингу, вказаного лізингоодержувачем в даному договорі та лише за заявою лізингоодержувача, сам предмет лізингу може бути змінено на інший предмет до моменту купівлі предмета лізингу. Відповідно до п. 1.7 договору визначено, що Предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію договору, авансового платежу, у разі наявності оплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених в п.9.4 ст.9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу до умовах викладених у п.9.5. ст.9 даного договору. Також, за умовами вказаного договору (п. 2.1-п.2.4), договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання ними зобовязань по ньому. Строк лізингу починається з моменту передачі предмета лізингу та підписання акту приймання-передачі, та закінчується через 60 календарних місяців з моменту підписання акту приймання-передачі предмета лізунгу, та в останньому місяці сплати лізингового періодичного платежу за додатком № 1 до договору. Строк лізингу може бути змінений тільки за згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до даного договору. Дія договору припиняється або з моменту переходу права власності на предмет лізингу лізингоодержувачем, або у випадку повернення предмета лізингу лізингодавцю, або в інших випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством України. У пункті 8.2 договору сторони погодили, що вартість предмета лізингу на момент укладення договору становить 10687, 02 доларів США. Згідно п. 9.1. договору комісія за організацію Договору являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмету лізингу у розмірі 10% який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення договору за його організацію протягом строку дії договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції про сплату. Розмір комісії за організацію договору зазначено у Додатку №1 до даного договору. Комісія за організацію договору входить до складу обов'язкових лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов'язаний сплатити до моменту отримання предмету лізингу. Відповідно до п.9.2 договору авансовий платіж складає частину від вартості предмета лізингу в розмірі 25 % від вартості предмета лізингу зазначеного у даному договорі та у додатку №1 до даного договору . Згідно п.9.6 договору, кошти, які сплачуються лізингоодержувачем до моменту отримання предмету лізингу, незалежно від призначення яке вказується в квитанції, зараховуються по даному договору у наступному порядку: - комісія за організацію договору; - авансовий платіж; - у разі наявності, різниця до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.4. ст.9 даного договору, або різниця до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених в п.9.5 ст.9 даного договору. Пунктами 12.1, 12.2 договору передбачена відповідальність лізингоодержувача у разі розірвання договору за його бажанням, а також у разі розірвання його лізингодавцем в односторонньому порядку. Визначено порядок повернення авансового платежу та сплату штрафів у разі дострокового розірвання договору з боку лізингоодержувача (а.с. 11-18).

На виконання умов цього договору, 11.04.2018 року ОСОБА_1 було сплачено на рахунок ТОВ "Максус Лізинг" оплату за товари/ послуги в розмірі 58000 гривень та банківську комісію в розмірі 580 гривень (а.с.19).

Маючи намір отримати предмет лізингу у користування, ОСОБА_1 звернувся до ТОВ „Максус Лізинг" із відповідною вимогою, проте отримав інформацію про те, що автомобіль не може бути проданий йому, оскільки на авто відсутній сертифікат.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України "Про фінансовий лізинг".

Згідно з ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Так, згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2766цс15, вбачається, що договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п. 3.12 глави 5 розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, договори лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів найму (оренди) та з урахуванням особливостей, установлених Цивільним кодексом України та Законом України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд. Що ж стосується оспорюваного правочину, то він може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Тобто, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу, укладений між сторонами нотаріально посвідчено не було.

Правові позиції щодо ліцензування послуг фінансового лізингу, нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу, недійсності договору з підстав наявності в ньому несправедливих умов, викладені в постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, від 11 травня 2016 року у справі № 6-65 цс 16, від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1551 цс 16, від 18 січня 2017 року у справі №6-648 цс 16.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, й визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 року, за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Крім того, положеннями статті 12 договору № 01069 фінансового лізингу встановлено жорстку односторонню відповідальність одержувача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Судом встановлено, що оспорюваний договір порушує принцип добросовісності, оскільки всупереч вимогам чинного законодавства, встановлює істотні обмеження прав лізингоодержувача щодо розірвання договору та умови договору про повне неповернення комісії за організацію договору у випадку розірвання договору, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, наносить шкоду споживачеві.

Передбачена у п. 9.1 договору оплата вартості організації договору у розмірі 10% від вартості предмета лізингу виходить за межі переліку передбачених законом платежів, у зв'язку з чим вказані положення договору є несправедливими.

Крім того, спірний договір не містить істотної умови предмет лізингу не визначений індивідуальними ознаками (рік випуску, колір, індивідуальні технічні характеристики, номер шасі). Марка та модель транспортного засобу не є такими ознаками.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 203, 204 ЦК України, підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Виходячи із вимог ст. ст. 4, 203 ЦК України, зміст правочину має відповідати: Цивільному кодексу України; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України ; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом. Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, прийнятих відповідно до Конституції.

Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно ч. 1ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів" права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Так, за змістом частини 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим, може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень договору або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору ; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі ; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним .

Так у договорі (пункт 12.1) зазначено, що лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п. 1.7 та 4.1, та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо наміру розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку поверненню не підлягає.

Вказана умова договору суперечить п. 4 ч. 3ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до якої надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору, є несправедливою умовою договору.

Таким чином, умовами договору фінансового лізингу виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі неналежної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Однак, умовами договору зазначено несправедливою умовою сплати комісії за організацію договору, так як відповідно до визначення комісія за організацію договору становить собою першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу обов'язкових платежів, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату.

Крім того, зміст спірного договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами, дає підстави прийти до висновку, що в договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування, місцезнаходження, встановлена жорстка відповідальність лізингоодержувача, як споживача за порушення умов договору, усунена відповідальність лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, не надано права лізингоодержувачу, як споживачу вимагати дострокового розірвання договору, передбачено покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України "Про фінансовий лізинг", положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Правові наслідки недійсності договору передбачені ст. 216 ЦК України.

Положення ст. 216 ЦК України застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Враховуючи викладене, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі, та застосувати правові наслідки недійсності правочину відповідно до статті 216 ЦК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання договору фінансового лізингу №010069 від 11.04.2018 року недійсним та стягнення з ТОВ «Максус Лізинг» сплачених коштів в сумі 58000 гривень обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в ст.ст. 23, 1167 ЦК.

Пленум Верховного Суду України в п. 2 Постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з подальшими змінами) надав роз'яснення, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачене нормами Конституції України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону «Про захист прав споживача» споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до Закону.

Згідно ст. 1 "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" поняття шкоди визначено як завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Відповідно до ст. 711 ЦК України шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.

Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені параграфом 3 глави 82 ЦК.

Аналіз вказаних норм дає підстави суду прийти до висновку, що у спорах про захист прав споживачів діюче цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

В той же час позивач в обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди посилається на те, що така шкода спричинена йому неправомірними діями відповідача і полягає у несправедливих умовах договору, ненаданні автомобіля, неповернення сплачених ним коштів, що спричинило погіршення його самопочуття та порушення життєвого укладу, протягом певного часу. Також було принижено його честь і гідність, престиж, репутацію, права як споживача, він зазнав негативних емоцій, переживань, головного та серцевого болю, тривалого стресу та спалаху негативних емоцій, тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі ст.ст.6, 15, 16, 203, 204, 215, 216, 220, 627,628,799,806,808 ЦК України, Закону України "Про фінансовий лізинг", Закону України "Про захист прав споживачів", керуючись ст.ст. 4,10,12,13,81,141,263-265,280-283 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Максус Лізинг" про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 01069 від 11.04.2018 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Максус Лізинг".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максус Лізинг" на користь ОСОБА_1 грошові кошти сплачені за договором фінансового лізингу № 01069 від 11.04.2018 року в розмірі 58000 (п'ятдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максус Лізинг" на користь держави судовий збір в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Максус Лізинг" (02093, місто Київ, вулиця Бориспільська, буд.11"а", офіс 404-3, код ЄДРПОУ 41597671, МФО 339072) .

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачвем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Цоток В. В.