Ухвала суду № 76740823, 26.09.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15047/18

Провадження № 11-сс/779/318/2018

Категорія ст. 183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області

в складі суддів Повзла В.В., Кукурудза Б.І., Гандзюка В.П.,

з участю секретаря Лавринович У.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави відносно ОСОБА_2,

за участю прокурора Яковишина С.З.,

захисника ОСОБА_3,

підозрюваного ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів та визначити заставу в розмірі 340 прожиткових мінімумів, що становить 599080 грн.

Такі вимоги мотивує тим, що вважає рішення слідчого судді в частині визначення ОСОБА_2 застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 140960 грн та покладення на нього відповідних обов’язків необґрунтованим унаслідок невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Посилається на встановлені органом досудового розслідування обставини. Вказує, що 21 вересня 2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Вважає, що, дійшовши висновку про необхідність застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя при визначенні розміру застави не врахував положення ч. 3 ст. 183 КПК України та практику Європейського суду з прав людини та не навів обґрунтувань щодо визначеного ним розміру застави. Посилається на те, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий умисний злочин, покарання за який передбачено у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років, а також те, що злочин ретельно та детально планувався підозрюваним та демонстративно був вчинений із використанням службового становища працівника поліції, що викликало негативний суспільний резонанс та підриває основи довіри населення до правоохоронних органів. Вважає наведене винятковими обставинами. А тому, на його думку, застава у розмірі визначеному слідчим суддею не здатна забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов’язків та запобігти наявним ризикам. Вважає, що застава саме в розмірі 340 прожиткових мінімумів, що становить 599080 грн, обумовлена тим ступенем довіри до підозрюваного, при якому перспектива втрати застави буде для нього необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов’язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Звертає увагу, що досудове розслідування на даний час не проведено в повній мірі.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2018 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 19 листопада 2018 року включно з визначенням застави 140960 грн.

Слідчий суддя виходив з того, що з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення. Слідчий суддя врахував також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 вказаного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров’я та майновий стан, міцність соціальних зв’язків, наявність постійного місця проживання, а також відсутність судимості. При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховав практику Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення. Дійшов висновку, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу, тому клопотання необхідно задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов’язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор просив задовольнити апеляційну скаргу, з мотивів, викладених у ній;

- підозрюваний ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважають, що слідчий суддя обґрунтовано визначив саме такий розмір альтернативного запобіжного заходу – застави і підстав для визначення її у більшому розмірі немає.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали клопотання, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Прокурор вважає, що при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею неправильно та необґрунтовано визначено розмір альтернативного запобіжного заходу триманню під вартою – застави, вважає, що її необхідно визначити 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 599080 грн.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Також, відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного, наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про наявність достатніх підстав для застосування ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки в суді першої інстанції знайшли своє підтвердження обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а також підтвердження того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, буде недостатнім та не забезпечить запобігання цим ризикам. При цьому слідчим суддею враховано в повній мірі обставини згідно з ст. 178 КПК України.

Більше того, в цій частині жодних доводів чи заперечень прокурором в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду не наведено.

В той час, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

За приписами ч. 4 ст. 182 КК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя, вирішуючи питання про визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, у даному кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, в повній мірі врахував підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178, 182 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, визначаючи розмір застави в повній мірі взяв до уваги необхідність обрання запобіжного заходу обумовленого підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України, його обставини, тяжкість кримінального правопорушення, в якому його підозрюють, та суворість покарання за такі дії, наявні дані про особу підозрюваного, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та інші обставини, які враховуються згідно з ст. 178 КПК України.

Висновок слідчого судді про необхідність визначення застави як альтернативного запобіжний захід триманню під вартою - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на думку суду апеляційної інстанції, є обґрунтованим, оскільки такий розмір застави є пропорційним щодо конкретної особи, враховуючи дані, які містяться в матеріалах клопотання, та обставин кримінального правопорушення, в якому вона підозрюється, а також буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_2 як підозрюваним, покладених на нього обов’язків, та забезпечить виконання завдань кримінального провадження.

Підстав вважати вказаний розмір застави недостатнім, як про це зазначає прокурор в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя призначив заставу у найбільшому розмірі, визначеному ч. 5 ст. 182 КК України щодо осіб підозрюваних у вчиненні тяжкого злочину.

В той час, прокурор не навів переконливих доводів та не надав жодних доказів на підтвердження того, що існують виключні обставини, за яких застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_2 покладених на нього обов’язків

Тяжкість злочину та покарання, визначене за такий, а також займана посада особи не може бути єдиним обґрунтуванням застосування щодо ОСОБА_2 більшого розміру застави аніж визначений слідчим суддею, оскільки в такому випадку нівелюється інститут застави, як альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Більше того, застосування запобіжного заходу і обумовлене обґрунтованою підозрою у вчиненні тяжкого злочину, вчиненому ним як службовою особою, яка займає відповідальне становище.

На думку суду апеляційної інстанції, запропонований прокурором розмір застави - 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 599080 грн. призведе до неможливості її виконання, оскільки є явно непомірним для ОСОБА_2, з урахуванням даних про особу, які містяться в матеріалах провадження.

Слідчий суддя визначив розмір застави на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує визначення застави, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Таким чином, під час апеляційного розгляду не знайшли своє підтвердження доводи прокурора про необхідність збільшення суми застосованого щодо ОСОБА_2 альтернативного запобіжного заходу триманню під вартою – застави.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвалу слідчого судді суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 12, 176-178, 182, 183, 194, 376, 404, 407, 419, 422 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді В.В. Повзло

ОСОБА_4

ОСОБА_5

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло