Постанова № 76740345, 26.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 215/5019/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Євтодій К.С.

сторони

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: Тернівська районна у місті рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2018 року, яке постановлено суддею Дудіковим А.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Тернівського районної у місті ради про визнання права власності.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що у 2001 році він став власником земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,0898 га, яка знаходиться за адресою – м.Кривий Ріг, вул. Буряченка 29, на були якій розташовані: фундамент житлового будинку, готовність якого становила 11% і недобудовані будівлі, що складаються з сараю “Б”, фундаменту гаража “Д” та фундаменту теплиці “Г”.

В подальшому ним було добудовані вказані споруди та актом Державної технічної комісії по прийманню в експлуатацію індивідуального житлового будинку, господарських споруд та побутових споруд, домоволодіння № 29 по вул. Буряченко в м.Кривому Розі прийнято в експлуатацію.

Виконавчим комітетом Тернівської районної ради за № 119 від 16.04.2003 року прийнято рішення про надання йому права власності на вказане домоволодіння. Для подальшого оформлення свідоцтва про право власності, йому потрібно було звернутися до КП “Криворізьке БТІ”, але на той час у нього не було можливості це зробити, оскільки він перебував на заробітках за кордоном.

На даний час звернувшись до КП “Криворізьке БТІ” для отримання свідоцтва про право власності на домоволодіння, йому було роз’яснено, що ця установа не має вже функції з оформлення даних свідоцтв, а тому для визнання за ним права власності на належне йому домоволодіння йому необхідно звернутися до суду.

У зв’язку з наведеним вище, позивач, просив суд визнати за ним право власності на домоволодіння №29 по вул. Буряченко в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, до складу якого входить: житловий будинок “Д-ІІ”, загальною площею 246,1 кв. м, житловою площею 80,3 кв. м; грибниця “Г”, площею 145,2 кв.м; теплиця “Ж”, площею 70,8 кв.м; теплиця “Е”, площею 264,8 кв. м; паркан 1-2.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у нього наявні всі умови для визнання за ним права власності на домоволодіння № 29 по вул. Буряченко в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, а саме він є власником земельної ділянки, яка відведена саме для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, самочинно зведені споруди відповідають будівельним нормам та правилам та прийнятті в експлуатацію, у зв’язку з чим йому надано право власності на зазначені об’єкти нерухомого майна.

Зауважує, що він не ставив питання перед судом першої інстанції, як це зазначено в судовому рішенні, про узаконення самочинного будівництва, оскільки дана процедура була вже здійснена компетентними на це органами.

Окрім того, вказує на те, що в нього наявні всі правові підстави як для звернення до суду з даним позовом, так і для визнання за ним права власності на домоволодіння № 29 по вул. Буряченко в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

Також зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки при ухваленні судом рішення, не було зазначено в порядку якого позовного провадження суд розглядає дану цивільну справу, так як, порядок розгляду є різним, також зазначено лише, що розгляд справи було здійснено в відкритому судовому засіданні, але відсутні відомості щодо фіксування судового засідання технічним засобом. Окрім того, в матеріалах справи відсутній протокол судового засідання, що є грубим порушенням норм процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору дарування земельної ділянки та недобудованих будівель від 26.04.2001 року, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 898 кв.м, яка розташована на території Криворізької міської ради у Тернівському районі, вул. Буряченка 29, для обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №15319 (а.с. 6).

Відповідно до копії акта Державної технічної комісії по прийманню в експлуатацію індивідуального житлового будинку, господарських та побутових споруд, затвердженого начальником Держархбудінспекції 10.04.2003 р., державна технічна комісія постановила пред’явлений до здачі будинок/забудова/ ОСОБА_1, розташований у місті Кривий Ріг, вул. Буряченко буд. №29, прийняти в експлуатацію (а.с.7).

Згідно до рішення виконавчого комітету Тернівської районної ради від 16.04.2003р. №119 вирішено: надати заявникам право власності на об’єкти нерухомого майна; заявникам звернутися до КП “Криворізьке бюро технічної інвентаризації” стосовно оформлення свідоцтв про право власності на об’єкти нерухомого майна. У додатку до рішення виконкому районної ради від 16.04.2003р. №119, вказаний заявник – замовник ОСОБА_1, домоволодіння №29 по вул. Буряченко № 29 (а.с.8).

Звертаючись з позовом до суду позивач просив визнати за ним право власності на вказане домоволодіння, до складу якого входить: житловий будинок «Д-II», загальною площею 246,1 кв.м, житловою площею 80,3 кв.м; грибниця «Г», площею 145,2 кв.м; теплиця «Ж», площею 70,8 кв.м; теплиця «Е», площею 264,8 кв.м; паркан 1-2.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що визнання у судовому порядку права власності на новостворене майно суперечить вимогам ст. ст. 15, 331 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 4 ЦПК України кожній особі гарантується право в порядку встановленому ЦПК України, на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи – і фізичної і юридичної (згідно з ч. 1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи), на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України кожній особі надано право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і зазначені способи захисту таких цивільних прав та інтересів.

За змістом положень ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У п. 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, тобто до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва не виникає (ст. 331 ЦК України).

Також, пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

У зв'язку із цим до виникнення права власності на таке майно, право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, а саме, що він звертався до відповідних органів з метою оформлення права власності на збудоване ним нерухоме майно, і в реєстрації права власності йому було відмовлено, тому звернення з даним позовом до суду є передчасний.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача про те, що у нього наявні всі умови для визнання за ним права власності на домоволодіння № 29 по вул. Буряченко в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, оскільки норми матеріального права, на підставі яких позивач просить задовольнити свої позовні вимоги є взаємовиключними.

Так, стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Виникнення права власності на новостворений об’єкт нерухомості на підставі судового рішення нормою статті 331 ЦК України не передбачено.

На думку колегії суддів, позивачем по справі не було доведено сукупності вказаних обставин та не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували заявлені ним вимоги.

Окрім того, колегія суддів зауважує на тому, що відмова в задоволенні даного позову не позбавляє права позивача звернутись до відповідних органів з метою оформлення права власності на збудоване ним нерухоме майно, а у разі відмови оскаржити такі дії у встановленому законом порядку.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, – залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: