Постанова № 76740338, 26.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 182/1463/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

головуючого – судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: ОСОБА_1

сторони

позивач: Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року, яке постановлено суддею Багровою А.Г. в місті Нікополі Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2017 року Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області звернулось з позовом до ОСОБА_3 про стягнення витрат за навчання.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач навчався за кошти державного бюджету в Національному авіаційному університеті за направленням від Головного управління Пенсійного фонду України на підставі трьохстороннього договору від 01.09.2011 року. За умовами договору (п. 2.3.5, 2.3.6) ОСОБА_2 зобов’язаний був прибути після закінчення університету на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років. У разі відмови їхати за призначенням відшкодувати до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку. ОСОБА_2 після закінчення навчання не прибув до Головного управління Пенсійного фонду України для працевлаштування. Оскільки ОСОБА_2 не виконав свої зобов’язання, то з нього слід стягнути до Державного бюджету вартість навчання в Національному університеті у розмірі 156 672 грн. 64 коп.

Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, 01.09.2011 року між ОСОБА_2 та Національним авіаційним університетом було укладено договір № 14, відповідно до п. 2.3.5, 2.3.6 якого ОСОБА_2 зобов’язаний був прибути після закінчення університету на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років. У разі відмови їхати за призначенням відшкодувати до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку. ОСОБА_2 після закінчення навчання не прибув до Головного управління Пенсійного фонду України для працевлаштування. Оскільки ОСОБА_2 не виконав свої зобов’язання, то з нього слід стягнути до Державного бюджету вартість навчання в Національному університеті у розмірі 156 672 грн. 64 коп.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на його думку, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, на його думку, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги і відзиву на апеляційну скаргу представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, згідно листа Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі від 10.05.2017 року в Головне Управління Пенсійного фонду України було направлено для погодження пропозицію щодо кандидатури ОСОБА_2 для вступу на навчання до Національного авіаційного університету у 2011 році на денну форму навчання, напрямом підготовки „Комп’ютерна інженерія” (а.с.7)

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направленням від 01.07.2011 року направило ОСОБА_2 на навчання у Національний авіаційний університет за напрямом підготовки „Комп’ютерна інженерія” на денну форму навчання (а.с.8) Згідно цього направлення Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області зобов’язалось виконати постанову КМУ від 22 серпня 1996 року № 992 „Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням”.(а.с.8)

01.09.2011 року між Національним авіаційним університетом, Головним управлінням Пенсійного фонду України та ОСОБА_2 був укладений договір №14 про підготовку фахівця (а.с.5)

Згідно умов договору виконавець зобов'язався надати студенту освітні послуги на рівні державних стандартів освіти на умовах чинного законодавства, замовник - працевлаштувати студента відповідно до спеціальності та кваліфікації в системі Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, студент - після завершення навчання відпрацювати в системі Пенсійного фонду України не менше трьох років.

Окрім того, в умовах договору визначено, що замовник (Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) відповідно до п.2.5 має право контролювати виконання студентом навчального плану підготовки фахівця згідно з графіком навчального процесу та якості його підготовки.

П. 4.1 передбачено, що договір вступає силу з моменту його підписання і діє до виходу наказу ректора про видачу студенту диплома фахівця відповідного ОКР.

Як вбачається з встановленого вище, укладений трьома сторонами договір про підготовку фахівця є багатостороннім і до такого договору застосовуються загальні положення про договір.

За умовами договору №14 від 01.09.2011 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як сторона, має всі права на отримання інформації щодо навчання ОСОБА_2, час закінчення ним навчання, відрахування та отримання ним диплому.

Спірні правовідносини відносяться до суспільних відносин у галузі навчання та професійної підготовки громадян України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, та з того, що відсутні докази на підтвердження того, що позивач уповноважений представляти інтереси держави в суді з приводу відшкодування державі вартості навчання за державним замовленням у вищому навчальному закладі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суд першої інстанції, з огляду на наступне.

Положеннями ч. 3 ст. 53 Конституції України встановлено, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Згідно з ч. 2 ст. 44 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 № 1060-ХІІ вищі навчальні заклади здійснюють свою діяльність за державним контрактом (замовленням) та угодами як основною формою регулювання відносин між: навчальними закладами та підприємствами, установами, організаціями, громадянами.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про освіту"" від 23.05.1991 № 1060-ХІІ , на виконання Указу Президента України від 23 січня 1996 року N 77 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів", в редакції Указу Президента України від 16 травня 1996 року N 342, та ст. 197 Кодексу законів про працю України було розроблено Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року N 992.

Пунктом 4 вищевказаного Порядку визначено, що керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду.

Відповідно до п. 8 Порядку випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років.

У разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати (п. 14 Порядку).

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про вищу освіту" від 17.01.2002 року № 2984-ІІІ, випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи. Випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Конституцією України, держава створює умови для підготовки кадрів за основними напрямами відповідно до суспільних потреб, на задоволення яких виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які бюджетні видатки держави (ч. 2 ст. 95). Виходячи з суспільних потреб та розмірів бюджетних призначень, визначених у законі про Державний бюджет України, формується державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Тому обсяги фінансування вищих державних і комунальних навчальних закладів за рахунок бюджетних коштів пов'язані передусім з підготовкою такої кількості фахівців з вищою освітою, яка визначається щорічно у державному замовленні.

Отже, безоплатність вищої освіти (безоплатність навчання) в державних і комунальних навчальних закладах зобов'язує державу створити відповідні можливості, за яких громадянин України на рівних конкурсних умовах може здобути без внесення плати у будь-якій формі вищу освіту в межах обсягу потрібних державі та суспільству фахівців.

Як зазначено в преамбулі Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року N 992, метою прийняття даного акта є забезпечення реалізації права на роботу за фахом випускникам вищих навчальних закладів.

Надання державою особі безоплатної освіти передбачає виникнення права держави на результати трудової діяльності особи, яка здобула вищу освіту за державним замовленням.

Укладаючи угоду з вищим навчальним закладом про надання освітніх послуг за державним замовленням, особа (абітурієнт) бере на себе відповідні зобов'язання, які випливають із вимог нормативно-правових актів в даній сфері і передбачені самими угодами про надання освітніх послуг, а саме зобов'язання після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати за направленням не менше ніж три роки (замість чого отримують вищу освіту безкоштовно).

Вступаючи на навчання за державним замовленням та укладаючи відповідну угоду, особа-абітурієнт є обізнаним із фактом необхідності відпрацювання певний строк після закінчення навчання.

Пунктом 18 Порядку затвердженого постановою КМУ від 22 серпня 1996 року №992 „Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням” визначено, що керівництво вищого навчального закладу не пізніше ніж за рік до закінчення навчання пропонує випускнику посаду відповідно до укладеної угоди. При цьому вищим навчальним закладом оформляється картка працевлаштування випускника (додаток N 2) у двох примірниках на кожну особу. Перший примірник зберігається у вищому навчальному закладі, другий надсилається замовникові.

Замовник не пізніше ніж за два місяці до закінчення навчання на підставі одержаної картки працевлаштування підтверджує вищому навчальному закладу достовірність надісланого ним переліку місць працевлаштування випускників.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, за умовами договору №14 від 01.09.2011 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як сторона, має всі права на отримання інформації щодо навчання ОСОБА_2, час закінчення ним навчання, відрахування та отримання ним диплому.

Однак, позивачем по справі таку інформацію у Національному авіаційному університеті не отримано, і ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, всупереч вимог статті 12,81 ЦПК України, доказів про видачу студенту ОСОБА_2 диплома фахівця не надано, доказів неможливості отримати у Національному авіаційному університеті таку інформацію суду також не надано.

Крім того слід зауважити, що позивачем також не надано жодного належного та допустимого доказу про те, що виконавцем та замовником було виконано п. 18 зазначеного вище Порядку та вищим навчальним закладом оформлювалась картка працевлаштування випускника ОСОБА_2 та направлялась замовникові Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не надано також доказів, що замовник Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не пізніше ніж за два місяці до закінчення навчання ОСОБА_2 на підставі одержаної картки працевлаштування підтверджувало вищому навчальному закладу достовірність надісланого ним переліку місць працевлаштування випускників.

Крім того позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, що ОСОБА_2 було оформлене та вручено направлення на роботу, яке є підставою для укладення трудового договору.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було доведено порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, а також відсутні докази на підтвердження того, що позивач уповноважений представляти інтереси держави в суді з приводу відшкодування державі вартості навчання за державним замовленням у вищому навчальному закладі.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2, після закінчення навчання не прибув до Головного управління Пенсійного фонду України для працевлаштування, оскільки ОСОБА_2 не виконав свої зобов’язання, то з нього слід стягнути до Державного бюджету вартість навчання в Національному університеті у розмірі 156 672 грн. 64 коп. з тих підстав, що позивачем по справі, відповідно до вимог ст.ст. 12,81 ЦПК України, не надано доказів про видачу студенту ОСОБА_2 диплома фахівця, не надано жодного належного та допустимого доказу про те, що виконавцем та замовником було виконано п. 18 зазначеного вище Порядку та вищим навчальним закладом оформлювалась картка працевлаштування випускника ОСОБА_2 та направлялась замовникові Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не надано також доказів, що замовник Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не пізніше ніж за два місяці до закінчення навчання ОСОБА_2 на підставі одержаної картки працевлаштування підтверджувало вищому навчальному закладу достовірність надісланого ним переліку місць працевлаштування випускників, та не надано жодних належних та допустимих доказів, що ОСОБА_2 було оформлене та вручено направлення на роботу, яке є підставою для укладення трудового договору.

За недоведеності вищевказаних позивачем фактів, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, прийшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного та зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: