Ухвала суду № 76740253, 09.02.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1737/15 Справа № 199/6569/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Черненкової Л.А., Петешенкової М.Ю. при секретареві Яловій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровськ від 18 грудня 2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (третя особа: Акціонерний комерційний банк “Укрсоцбанк”) про встановлення порядку користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації, реєстрацію права власності на частину квартири,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3 з позовом, яким просив встановити порядок користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 з виділенням йому у користування І поверху квартири, зняти відповідачку з реєстрації у праві власності на всю квартиру та зареєструвати його право власності на ? частину вказаної квартири. Пізніше позовні вимоги ОСОБА_2 уточнив та просив виділити йому у користування кімнату площею 72,2кв. на ІІ поверсі, а кухню-вітальню, ванну кімнату, вбиральню. коридор, вбудовані шафи залишити у спільному користуванні.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського райсуду м.Дніпропетровськ від 18.12.2014р. у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати вказане судове рішення, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.03.2006р. зареєстровано право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі виданого 14.03.2006р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради свідоцтва про право власності Згідно свідоцтва про право власності квартира АДРЕСА_1 має загальну площу 227,5кв.м, житлову – 147,7кв.м. та складається з приміщень: кухні-вітальні (1), санвузла (2), житлових кімнат (3,4), та лоджій І,ІІ,ІІІ, ІV. (а.с.21,22,45,49-60).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.02.2013р. ухвалено визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 по ? частині за кожним (а.с.10,11).

За планом квартири її приміщення розташовані на двох поверхах (Х,ІХ), обидві житлові кімнати другого поверху є суміжними (а.с.40,43).

Враховуючи встановлені обставини про відсутність двох ізольованих житлових кімнат, суд першої інстанції обґрунтовано відповідно до вимог ст.ст.355,358 ЦК України відмовив у задоволенні позову про встановлення порядку користування квартирою шляхом виділення йому у користування кімнати площею 72,2кв. на ІІ поверсі квартири та у задоволенні позовних вимог щодо реєстрації права власності за їх безпідставністю.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про неправильність судового рішення не можуть бути прийняті до уваги. Так, вимога ОСОБА_2 про зобов’язання здійснити реєстрацію його права власності на частину квартири дійсно не підлягала задоволенню, оскільки заявлена у позові до фізичної особи ОСОБА_3, до компетенції якої вирішення даного питання не входить. Вимог до відповідного державного органу, який здійснює дії щодо реєстрації права власності, так і щодо внесення змін чи скасування реєстрації права власності, ОСОБА_2 не заявлено. Проте він і не позбавлений права заявити вказані вимоги до відповідного компетентного органу у передбаченому законом порядку. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відмовою у позові про визначення порядку користування квартирою за наведеним ним у позові варіантом порушуються його права на користування квартирою безпідставні, оскільки судом відмовлено лише у виділенні йому у самостійне користування однієї з жилих кімнат. При цьому права користування квартирою він не позбавлений, оскільки вказане право є складовою його права власності на її ? частину. Відмова суду пов’язана лише з тим, що житлова кімната площею 72,2кв., яку він просив виділити йому як окрему, розташована на другому поверсі квартири та є суміжною з іншою житловою кімнатою, а не ізольованою. Доводами апеляційної скарги вказана обставина не спростовується, проте вона і стала підставою до відмови у задоволенні позовної вимоги про визначення порядку користування квартирою за наведеним ним у позові варіантом. Наведені в апеляційній інші доводи про необхідність захисту прав судом мають загальний характер. Між тим, відповідно до вимог ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, має право звернутись до суду у порядку встановленому цим Кодексом. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, визначений законами України. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені ст.16 ЦК України. За ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.

Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровськ від 18 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді : Пономарь З.М.

ОСОБА_4

ОСОБА_5