Постанова № 76740236, 18.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2673/18 Справа № 201/17965/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Університету митної справи та фінансів на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Університету митної справи та фінансів, третя особа – Міністерство освіти і науки України, про стягнення заборгованості з виплати соціальної стипендії, –

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона була студенткою денної форми навчання Університету митної справи та фінансів з 1 вересня 2013 року. Батько позивача мав стаж роботи на підземних роботах з повним робочим днем у шахті з видобутку вугілля понад 15 років. Проте ОСОБА_2 не було донараховано та не було виплачено стипендію за період з вересня 2013 року по грудень 2016 року у загальному розмірі 18614,00 гривень. Тому позивач просила стягнути на свою користь з Університету митної справи та фінансів ненараховану та невиплачену стипендію в сумі 18614,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 9338,18 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 640,00 гривень.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2018 року, з врахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 15 лютого 2018 року, позовні вимоги задоволено, стягнуто з Університету митної справи та фінансів на користь ОСОБА_2 недонараховану та невиплачену стипендію за період з 01 вересня 2013 року по 01 січня 2017 року в розмірі 18614,00 грн., компенсацію втрати частини доходів у розмірі 9338,18 грн. та судовий збір у розмірі 640,00 грн. (а.с. 49-50, 80).

В апеляційній скарзі Університет митної справи та фінансів, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення та відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з виплати соціальної стипендії та компенсації втрати частини доходів за період з вересня 2013 року по листопад 2014 року в розмірі 13236,51 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення в частині правового обгрунтування задоволення позову, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_2 було зараховано на навчання до Університету митної справи та фінансів з 01 вересня 2013 року, яке було закінчено у червні 2017 року, що підтверджується листом Університету митної справи та фінансів №10-20/01/981 від 09.09.2017 року та копією диплому бакалавра В17 №227943 (а.с. 4,13).

Батько позивача – ОСОБА_3 має стаж роботи у вугільній промисловості на підземних роботах з повним робочим днем в шахті понад 15 років, що послугувало підставою для зарахування ОСОБА_2 на навчання на пільгових умовах поза конкурсом (а.с. 13).

З довідки про доходи №1147 від 15.08.2017 року, виданої Університетом митної справи та фінансів, вбачається, що позивач дійсно навчалась у вказаному навчальному закладі на денні формі навчання (безоплатна форма) та щомісячно отримувала стипендію з вересня 2013 року по грудень 2015 року на загальну суму 23323,90 грн. (а.с. 14). У період з вересня 2013 року по червень 2014 року включно щомісячно нараховано стипендію у сумі по 730,0 грн., у липні 2014 року – 924,91 грн., у серпня 2014 року – 815,41 грн., у вересні та жовтні 2014 року – по 826,36 грн., у листопаді 2014 року – 857,02 грн., у грудні 2014 року – 877,46 грн., у січні 2015 року – 894,25 грн., у лютому 2015 року – 921,26 грн., у березні 2015 року – 949,73 грн., у квітні 2015 року – 1000,10 грн., у травні 2018 року – 1108,14 грн., у червні 2015 року - 1262,90 грн., у липні та серпні 2015 року – по 730,0 грн., в період з вересня по грудень 2015 року – по 825,0 грн. на місяць.

У частині 2 статті 62 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, мають право на отримання стипендій у встановленому законодавством порядку.

За змістом ч. 3 ст. 62 Закону України «Про вищу освіту» особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання, можуть отримувати інші стипендії, призначені фізичними (юридичними) особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 №345-V1, шахтарі, які мають стаж підземної роботи не менш як три роки, діти, батьки яких є шахтарями та які мають стаж підземної роботи не менш як 15 років або які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали інвалідами I або II групи, зараховуються поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Законами України «Про державний бюджет України» на відповідний рік встановлювався прожитковий мінімум для працездатних осіб в наступних розмірах: з 01.01.2013 по 30.11.2013 року – 1147,00 грн., з 01.12.2013 по 31.12.2013 року – 1218,00 грн., з 01.01.2014 по 31.12.2014 року – 1218,00 грн., з 01.01.2015 по 31.08.2015 року – 1218,00 грн., з 01.09.2015 по 31.12.2015 року – 1378,00 грн., з 01.01.2016 по 30.04.2016 року – 1378,00 грн. та з 01.05.2016 по 30.11.2016 – 1450,00 грн.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши наявність у позивача права на нарахування їй стипендії згідно ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці»; встановивши факт виплати позивачу стипендії у розмірі, що є меншим від прожиткового мінімуму для працездатних осіб та розмір заборгованості на загальну суму 18614,00 грн., згідно представленого розрахунку, який є арифметично правильним, – місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з Університету митної справи та фінансів на користь ОСОБА_2 невиплаченої стипендії за період з 01 вересня 2013 року по 01 січня 2017 року в розмірі 18614,00 грн.

Разом з цим, згідно статті 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” N2050-III від 19 жовтня 2000 року компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 вказаного Закону N2050-III від 19 жовтня 2000 року).

Статтею 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року N159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно ч. 4 вказаного вище Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Розмір компенсації розраховується за формулою [Розмір компенсації] = [Сума боргу] х [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу], приймаючи до уваги наступні розміри індексу інфляції за період з вересня 2013 року по 01 січня 2017 року: у вересні 2013 – 100.0; у жовтні 2013 – 100.4; у листопаді 2013 – 100.2; у грудні 2013 – 100.5; у січні 2014 – 100.2; у лютому 2014 – 100.6; у березні 2014 – 102.2; у квітні 2014 – 103.3; у травні 2014 – 103.8; у червні 2014 – 101.0; у ліпні 2014 – 100.4; у серпні 2014 – 100.8; у вересні 2014 – 102.9; у жовтні 2014 – 102.4; у листопаді 2014 – 101.9; у грудні 2014 – 103.0; у січні 2015 – 103.1; у лютому 2015 – 105.3; у березні 2015 – 110.8; у квітні 2015 – 114.0; у травні місяць 2015 – 102.2; у червні 2015 – 100.4; у липні 2015 – 99.0; у серпні 2015– 99.2; у вересні 2015 – 102.3; у жовтні 2015 – 98.7; у листопаді 2015 – 102.0; у грудні 2015 – 100.7; у січні 2016 – 100.9; у лютому 2016 – 99.6; у березні 2016 – 101.0; у квітні 2016 – 103.5; у травні 2016 – 100.1; у червні 2016 – 99.8; у липні 2016 – 99.9; у серпні 2016 – 99.7; у вересні 2016 – 101.8; жовтні 2016 – 102.8; у листопаді 2016 – 101.8; у грудні 2016 – 100.9.

Таким чином, на користь ОСОБА_2 підлягає також стягненню компенсація втрати частини доходів в загальному розмірі 9338,18 грн.

Колегія зауважує, що доводи апеляційної скарги не містять посилань на неправильність розрахунків позивача щодо розміру заборгованості та інфляційних нарахувань. Апеляційний суд розглядає справу у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Про застосування позовної давності відповідачем заявлено вчасно, до постановлення оскаржуваного судового рішення місцевим судом (а.с. 29).

Колегія погоджується з доводами апелянта про те, що про порушення свого права позивач дізнавалась кожного місяця, починаючи з вересня 2013 року, під час отримання стипендії у розмірі, що є меншим від прожиткового мінімуму.

Виходячи з викладеного, встановивши, що даний позов пред’явлено до суду 12 грудня 2017 року, що стверджується відбитком штемпелю вхідної кореспонденції суду першої інстанції (а.с. 4); враховуючи досягнення позивачкою повноліття 04 листопада 2013 року, – колегія дійшла висновку про наявність підстав для визнання причин порушення трирічного строку позовної давності поважними. Так, на час початку періоду формування заборгованості позивачка була неповнолітньою особою, а, з часу досягнення повноліття, строк позовної давності порушено на термін, що не є суттєвим, зважаючи на значущість порушеного права позивачки. Крім того, 15.08.2017 року позивачка письмово зверталась до відповідача з проханням провести перерахунок стипендії.

На викладені вище обставини місцевий суд уваги не звернув, дійшов хибного висновку про непорушення строку позовної давності; тому рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2018 року необхідно змінити в частині правового обгрунтування задоволення позову.

Суд наголошує, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, колегія приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення в частині правового обгрунтування задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Університету митної справи та фінансів – задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2018 року – змінити в частині правового обгрунтування задоволення позову.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді