Постанова № 76740084, 25.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4219/18 Справа № 199/4621/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів – Єлізаренко І.А., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря – Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційні скарги Комунального закладу “Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11” Департаменту охорони здоров’я населення Дніпровської міської ради та Громадської організації “Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація” в інтересах члена громадської організації ОСОБА_2

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2018 року

по цивільній справі за позовом Громадської організації “Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація” в інтересах члена громадської організації ОСОБА_2 до Комунального закладу “Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11” Департаменту охорони здоров’я населення Дніпровської міської ради про відшкодування моральної шкоди, –

В С Т А Н О В И Л А:

В порядку пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п.6 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2017 року ГО “Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація” в інтересах члена громадської організації ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до КЗ “Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11” Департаменту охорони здоров’я населення Дніпровської міської ради про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є членом ГО “Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація”. 01 грудня 2014 року вона звернулася до відповідача із запитом про надання публічної інформації, який було зареєстровано розпорядником інформації від 01 грудня 2014 року за вх. № 7/177, та отримано відмову у наданні вищевказаної інформації. Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2015 року бездіяльність відповідача щодо ненадання ОСОБА_2 відповіді на запит була визнана протиправною. Такою бездіяльністю їй була заподіяна моральна шкода, що стало причиною її звернення до суду з позовом.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд відшкодувати ОСОБА_2 заподіяну відповідачем моральну шкоду в сумі 4 000,00 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Відшкодовано ОСОБА_2 заподіяну КЗ “Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11” Департаменту охорони здоров’я населення Дніпровської міської ради в особі виконуючого обов’язки головного лікаря ОСОБА_3, шляхом безспірного списання коштів місцевого бюджету КЗ “Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11” Департаменту охорони здоров’я населення Дніпровської міської ради моральну шкоду в сумі 500,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі КЗ “Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11” Департаменту охорони здоров’я населення Дніпровської міської ради, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не доведені обставини, що мають значення для справи.

Також скаржник зазначає, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

В апеляційній скарзі ГО “Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація” в інтересах члена громадської організації ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині розміру скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не доведені обставини, що мають значення для справи.

Також, скаржник зазначає, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач КЗ “Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11” Департаменту охорони здоров’я населення Дніпровської міської ради просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення з підстав недоведеності.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, що 01 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до розпорядника інформації - Головного лікаря КЗ “Центр первинної медико-санітарної допомоги № 11” Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської міської ради ОСОБА_4 з інформаційним запитом від 01 грудня 2014 року № 7/177, у якому на підставі Закону України “Про доступ до публічної інформації”, просила надати діючий у 2013 році штатний розпис КЗ “Центр первинної медико-санітарної допомоги № 11” Дніпропетровської міської ради та надіслати копію вказаного документу. Листом від 04 грудня 2014 року за вих. № 7/296 в.о. головного лікаря ОСОБА_3 було відмовлено позивачці у наданні вищевказаної інформації, у зв’язку з тим, що запитувана інформація належить до службової інформації, відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації” не може бути надана копія запитуваного документу.

Через неправомірність відмови, що порушує вимоги Закону України “Про доступ до публічної інформації”, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом та постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2015 року визнано дії заступника Головного лікаря з медичного обслуговування населення КЗ “Центр первинної медико-санітарної допомоги № 11” Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської міської ради ОСОБА_3 в частині відмови в наданні запитуваної публічної інформації на інформаційний запит ОСОБА_2 № 7/296 від 04 грудня 2014 року - неправомірними.

Згідно статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 у зв’язку з протиправною поведінкою відповідача щодо неї зазнала душевних стражданнях та з урахуванням вимог справедливості та розумності, визначив розмір такої шкоди у 500,00 грн., який відповідає обсягу та глибині фізичних і душевних страждань.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені без порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 1 статті 31 Закону України “Про інформацію” передбачено, що у разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

За змістом частини 2 статті 24 Закону України “Про доступ до публічної інформації” особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Як зазначено в пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, з наступними змінами, від 31 березня 1995 року № 4 до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Доводи КЗ “Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11” Департаменту охорони здоров’я населення Дніпровської міської ради в апеляційній скарзі про те, що позивачем не було доведено спричинення їй моральної шкоди, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Матеріалами справи підтверджується факт того, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено, що були порушені права позивачки, та доводи приведені в апеляційній скарзі відповідача цей факт не спростовують.

Доводи ГО “Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація” в інтересах члена громадської організації ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є необґрунтовано заниженим, колегія суддів не приймає до уваги.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин у справі і наслідків, що наступили (пункт 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”).

Крім того, у пп.3,13 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” (зі змінами та доповненнями) від 31 березня 1995 року № 4 судам роз’яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Беручи до уваги конкретні обставини у даній справі, характер і ступінь моральних страждань позивачки, визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди цілком відповідає тяжкості та тривалості перенесеної нею душевних страждань.

Наведені в апеляційних скаргах інші доводи не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов»язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов’язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов’язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов’язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з’ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційних скарг підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Судові витрати понесені сторонами в зв’язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення.

Керуючись ст. 147, п.3 розділом XII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Комунального закладу “Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11” Департаменту охорони здоров’я населення Дніпровської міської ради та Громадської організації “Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація” в інтересах члена громадської організації ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2018 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.А. Єлізаренко

ОСОБА_5