Постанова № 76737579, 24.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Мороко А.С.

24 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2033/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 по справі № 820/2033/18, ухвалене в м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, 61004, о 17:42, повний текст рішення складено 25.05.2018р.

за позовом ОСОБА_1

до Харківської міської ради треті особи ОСОБА_2 , Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради

про скасування розпоряджень та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22.03.2018р., позивач, ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1Ю.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської міської ради (надалі – відповідач, ХМР), треті особи ОСОБА_2, Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради, в якому просив суд :

- скасувати пункт 2 розпоряджень голови Київської районної ради № 1548 та № 1549 від 20.12.2001 щодо вилучення Харківським міським бюро технічної інвентаризації наявних правоустановчих документів та долучення їх до інвентаризаційної справи;

- зобов’язати Харківську міську раду Харківської області повернути ОСОБА_1 оригінал свідоцтва про право власності на житло, видане 28.02.1995р. Національним науковим центром Харківського фізико-технічного інституту на квартиру АДРЕСА_1, 7 у м. Харкові, яке зберігається в архівному відділі Харківської міської ради;

- зобов’язати Харківську міську раду Харківської області надати ОСОБА_1 належним чином завірені копії розпоряджень Київської районної ради м. Харкова від 20.12.2001 № 1548 та № 1549 та оригінал висновку комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 30.11.2001 за № 2339067 щодо можливості видачі свідоцтв про право власності окремо на квартири № 46 та № 47 по вул ОСОБА_3, 7 у м. Харкові, який зберігається в архівному відділі Харківської міської ради Харківської області для реєстрації права власності на вказане житло.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що на даний час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками 1/2 частини квартир № 46, 47 по вул ОСОБА_3, 7 у м. Харкові, однак права розпорядження належною власністю позивач позбавлений, у зв'язку з відсутністю правоустановчих документів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2018р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано пункт 2 розпоряджень голови Київської районної ради № 1548 та № 1549 від 20.12.2001 щодо вилучення Харківським міським бюро технічної інвентаризації наявних правоустановчих документів та долучення їх до інвентаризаційної справи.

Зобов’язано Харківську міську раду повернути ОСОБА_1 оригінал свідоцтва про право власності на житло, видане 28.02.1995 року Національним науковим центром Харківського фізико-технічного інституту на квартиру № 46,47 по вул. О. Гацева, 7 у м. Харкові, яке зберігається в архівному відділі Харківської міської ради.

Зобов’язано Харківську міську раду надати ОСОБА_1 належним чином завірені копії розпоряджень Київської районної ради м. Харкова від 20.12.2001 № 1548 та № 1549 та оригінал висновку комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 30.11.2001 за № 2339067 щодо можливості видачі свідоцтв про право власності окремо на квартири № 46 та № 47 по вул ОСОБА_3, 7 у м. Харкові, який зберігається в архівному відділі Харківської міської ради для реєстрації права власності на вказане житло.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

24.09.2018р. позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

24.09.2018р. третя особа, ОСОБА_2, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 28.02.1995 року Національним науковим центром Харківського фізико-технічного інституту на підставі розпорядження № 1177 від 27.02.1995 квартири № 46 та № 47 по вул. О. Гацева, 7 у м. Харкові належали на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1.

На підставі угоди про уточнення ідеальних часток квартири від 19.09.2001, посвідченої державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори, укладеної між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1АДРЕСА_2, 47 належать вказаним особам в рівних частинах по 1/4 частині.

25.10.2001 року ОСОБА_4 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу подарував належну йому на праві власності 1/4 частину квартир № 46,47 по вул. О. Гацева, 7 у м. Харкові передав ОСОБА_6

25.10.2001 року ОСОБА_5 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу подарувала належну їй на праві власності 1/4 частину квартир № 46,47 по вул. О. Гацева, 7 у м. Харкові ОСОБА_1

На даний час квартири АДРЕСА_1, 7 у м. Харкові належать на праві приватної власності ОСОБА_1 та її матері - ОСОБА_2 по 1/2 частині.

З наявних в матеріалах справи листів Харківської міської ради № 5659/9-17 від 23.08.2017 та КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради № 250458 від 12.07.2017 встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 26.11.2001 КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" до виконкому Київської районної ради м. Харкова 30.11.2001 за № 2339067 підготовлено висновок щодо можливості видачі свідоцтв про право власності на квартиру № 46 на ім’я ОСОБА_6 та на квартиру № 47 на ім’я ОСОБА_1

Розпорядженням голови Київської районної ради № 1548 від 20.12.2001 прийнято рішення про видачу свідоцтва про право власності на квартиру № 47, загальною площею 49,6 кв.м, житловою площею 28,7 кв.м по вул. Гацева, 7 в м. Харкові на ім’я ОСОБА_1

Розпорядженням голови Київської районної ради № 1549 від 20.12.2001 прийнято рішення про видачу свідоцтва про право власності на квартиру № 46, загальною площею 52,3 кв.м, житловою площею 29,8 кв.м по вул. Гацева, 7 в м. Харкові на ім’я ОСОБА_6

Відповідно до п. 2 зазначених розпоряджень зобов’язано Харківське міське бюро технічної інвентаризації наявні правоустановчі документи вилучити та додати до інвентаризаційної справи, свідоцтво про право власності зареєструвати.

На підставі розпорядження голови Київської районної ради від 20.12.2001 за № 1548 підготовлено проект свідоцтва про право власності на 2-кімнатну квартиру № 47, загальною площею 49,6 кв. м., житловою площею 28,7 кв.м. на ім’я ОСОБА_1 На підставі розпорядження голови Київської районної ради від 20.12.2001 за № 1549 підготовлено проект свідоцтва про право власності на 2-кімнатну квартиру № 46, загальною площею 52,3 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м. на ім’я ОСОБА_6, що підтверджується інформацією КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради № 2504058 від 12.07.2017. Вказане підтверджується листами Харківської міської ради № 5659/9-17 від 23.08.2017 та КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради № 250458 від 12.07.2017.

Однак, свідоцтва про право власності на квартири № 46 та № 47 по вул. О. Гацева, 7 у м. Харкові власникам зазначених квартир - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не видані, право власності у відповідності до вимог зазначених розпоряджень зареєстровано не було.

Судом встановлено, свідоцтво про право власності на житло, видане 28.02.1995 року Національним науковим центром Харківського фізико-технічного інституту на підставі п. 2 розпоряджень голови Київської районної ради № 1548 та № 1549 від 20.12.2001 у власників квартири № 46, 47 по вул. О. Гацева, 7 у м. Харкові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вилучено.

Оскільки діяльність районних у місті Харкові рад та їх виконавчих органів на підставі рішення Харківської міської ради № 266/09 від 25.11.2009 "Про не утворення районних у місті Харкові рад" припинена, вилучене свідоцтво про право власності на житло, видане 28.02.1995 року Національним науковим центром Харківського фізико-технічного інституту вилучено та разом із іншими документами, що були виготовлені КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" для реєстрації права власності на 2 квартири АДРЕСА_3. ОСОБА_3, 7 у м. Харкові окремо на кожного власника передано на зберігання до архівного відділу Харківської міської ради Харківської області.

З урахуванням вказаних вище обставин, ОСОБА_2 звернулась до Харківської міської ради та КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради з проханням видати правоустановчі документи на квартири АДРЕСА_1, 7 в м. Харкові.

Однак, листом КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради № 250458 від 12.07.2017 повідомлено, що КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради підготувати проект дублікату свідоцтва право власності на житло, виданого 28.02.1995 Національним науковим центром Харківського фізико-технічного Інституту № 1177 не має можливості.

У відповіді Харківської міської ради № 5659/9-17 від 23.08.2017 зазначено, що виконавчі органи Харківської міської ради не мають правових підстав для видачі свідоцтва про право власності на квартиру № 46 та на квартиру АДРЕСА_4, оскільки діючим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015 № 1127 не визначено можливості видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно.

Розглядаючи матеріали справи та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками 1/2 частини квартир № 46, 47 по вул. О. Гацева, 7 у м. Харкові, яку вони набули за договорами дарування, але, при цьому, відповідач своєю бездіяльністю, яка полягає у не видачі оригіналу свідоцтва про право власності на вказане житло, порушує гарантоване статтею 41 Конституції України право позивача на розпорядження своєю власністю, суд приходить до висновку, що, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі – Суд) від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ст. 2 КАС України, Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За правилами ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб’єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду – його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

За правилами п. 1 ч. ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, позивач оскаржує зокрема рішення відповідача, Харківського міського бюро технічної інвентаризації, щодо вилучення наявних правоустановчих документів на квартиру АДРЕСА_1, 7 у м. Харкові, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин суд першої інстанції не врахував суть спірних правовідносин та дійшов необґрунтованого висновку про те, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами ЦПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства

З урахуванням зазначених обставин та норм права, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку адміністративного судочинства, тому ухвалене судове рішення підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 по справі № 820/2033/18 скасувати.

Провадження по справі № 820/2033/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, треті особи ОСОБА_2, Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради про скасування розпоряджень та зобов'язання вчинити певні дії закрити.

Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в суді загальної юрисдикції за правилами та в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_7Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повний текст постанови складено 27.09.2018.