Рішення № 76737215, 19.09.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1597/18

Справа №754/11748/17

РІШЕННЯ

Іменем України

19 вересня 2018 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Таран Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Ковтуненка В.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про виділ частки в спільному майні в натурі та стягнення грошової компенсації вартості частки майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просить виділити в натурі частку в квартирі АДРЕСА_1 виділивши їй кімнату розміром 17,4 кв.м. Кімнати розміром 12,3 кв.м., 12,4 кв.м. - виділити в натурі ОСОБА_3, кухню площею 8,2 кв.м,, ванну кімнату 1,6 кв.м., вбиральню 1,3кв.м. та коридор 13,7 кв.м. залишити в спільній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_3 Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за частку в спільному майні, яку не можливо виділити в натурі в розмірі 109133,83 грн.

Позов мотивований тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 24.09.1998 року квартира АДРЕСА_1 була приватизована та передана в приватну спільну власність ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_3 в рівних долях.

10.05.2002 року співвласник ОСОБА_5 помер. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.07.2003 року, виданого державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори - ОСОБА_6: спадкове майно, що складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 успадкували з рівних частках позивач - дружина померлого та відповідач - дочка померлого. За таких обставин сторони стали єдиними власниками зазначеної квартири і кожній належить по ? частині квартири.

Відповідно до технічного паспарту на належну сторонам квартиру: квартира складається з трьох кімнат. Загальна площа квартири становить 71,8 кв.м., з них житлова площа: 42,1 кв.м., кімнати площею - 17,4 кв.м., 12,3 кв.м., 12, 4 кв.м., кухня площею 8,2 кв.м., ванна кімната 1,6 кв.м., вбиральня 1,3 кв.м., коридор 13,7 кв.м., лоджія 3,9 кв.м.

Тривалий час відповідач одноособово використовує квартиру для власних потреб, а позивач лише оплачує комунальні послуги за ? частину квартири. Так позивачка проживає в Київській області в власному будинку та має необхідності для особистого проживання в спірній квартирі, в свою чергу і здати в оренду свою частку вона не може так, як дана частка не виділена в натурі та посилаючись на це відповідач чинить позивачці в цьому перешкоди.

Окрім цього, позивач намагалася подарувати своїй другій дочці належну їй частку в квартирі, однак під час розгляду питання про надання дозволу на відчуження частки в квартирі де зареєстрована неповнолітня дитина відповідачки, на засіданні комісії органу опіки та піклування відповідач надала свої заперечення в зв'язку з чим позивачці було відмовлено в наданні такого дозволу.

Відповідач не надає позивачу можливості повноцінно розпоряджатися власністю запевнюючи її в бажанні придбати належну позивачу частину квартири для власного проживання, однак за два роки жодних дій направлених на це не здійснила.

Враховуючи той факт, що виділ позивачу в натурі саме 1\2 частини неможливий, позивач, враховуючи норми законодавства вважає за можливе виділити їй в натурі кімнату розміром 17, 4 кв.м., а частину, яку не можливо виділити в натурі і якою фактично використовує тривалий час відповідач виплатити позивачу грошовою компенсацією.

Відповідно до звіту про оцінку майна, а саме квартири АДРЕСА_1, оцінка проведена 28.08.2017року - вартість 1 кв. м. в даній квартирі складає 585,35 доларів США, що еквівалентно 14949,84 грн.

Враховуючи той факт, що відповідачу залишається у власності житлова площа загальним розміром 24,7 кв.м, а позивачці 17, 4кв.м. то різниця складає 24,7-17,4 = 7,3 кв.м., 7,3 кв.м. х 14949,84 грн. = 109133,83 грн. - компенсація за частку, яку неможливо виділити в натурі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, надавши суду пояснення на позовну заяву.

Вислухавши пояснення представника позивача, представник а відповідача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 24.09.1998 року квартира АДРЕСА_1 в рівних долях на праві спільної власності належала ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_3

10.05.2002 року співвласник ОСОБА_5 помер.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.07.2003 року, виданого державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори - ОСОБА_6: спадкове майно, що складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 успадкували з рівних частках позивач - дружина померлого та відповідач - дочка померлого. За таких обставин сторони стали єдиними власниками зазначеної квартири і кожній належить по ? частині квартири.

Свідоцтвом про шлюб виданого Деснянським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві 17.06.2017 року підтверджено, що відповідач після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_4.

Відповідно до технічного плану спірна квартира складається з 3-х кімнат, жилою площею - 42,1 кв.м., у тому числі 1-а кімната - 17,4 кв.м., 2-а кімната - 12,3 кв.м., 3-я кімната - 12,4 кв.м., кухні площею - 8,2 кв.м., ванної кімнати - 1,6 кв.м., вбиральні - 1,3 кв.м., коридору - 13,7 кв.м. Загальна площа квартири 67,9 кв. м.

Згідно Звіту ТОВ «Консалтингова компанія «Центр оцінки» про оцінку майна, від 28.08.2017 року, а саме квартири АДРЕСА_1, вартість 1 кв.м. в даній квартирі складає 585,35 доларів С ПА, що еквівалентно 14949,84 грн.

Враховуючи той факт, що відповідачу залишається у власність житлова площа розміром 24,7 кв.м., а позивачу 17,4 кв.м., то різниця складає 7,3 кв.м., у зв'язку з чим позивач і просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за частку в спільному майні, яку не можливо виділити в натурі в розмірі 109133,83 грн. (7,3 кв.м. х 14949,84 грн. = 109133, 83 грн.).

Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Відповідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Виходячи з положень ст. ст. 183, 367 ЦК України та роз'яснень, викладених у п. п. 6, 7 Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок», виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Виділ у натурі частки із спільного майна може бути заборонений законом або бути неможливим в силу самої природи спільної речі, яка є неподільною (ч. 2ст. 183 ЦК).

Згідно п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.

З аналізу вище зазначених правових норм слідує, що кожен учасник права спільної часткової власності має суб'єктивне цивільне право на виділ своєї частки. Юридичне значення виділу полягає в тому, що учасник отримує у натурі певне майно, яке відповідає його частці, а у разі неможливості - компенсацію за нього, у власність. При цьому право спільної власності щодо суб'єкта, який виділив свою частку у натурі, припиняється. Якщо з учасників спільної часткової власності після здійснення виділу залишився тільки один суб'єкт, природно, що право спільної власності припиняється взагалі. Проте якщо після виділу суб'єктів-співвласників залишилося хоча б двоє, право спільної часткової власності продовжує існувати - з перерозподіленими частками та, як правило, з видозміненим складом майна, яке перебуває у спільній частковій власності.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання або перепланування будинку він провадиться за наявності на це дозволу виконавчого комітету місцевої ради (ст. 152 ЖК України).

Крім того, у тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина приміщень, яка перевищує за розміром його частку, суд повинен вирішити питання про стягнення з нього відповідної грошової компенсації та зазначити в рішенні фактичні ідеальні частки в праві власності на будинок після його поділу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, проаналізувавши усі обставини, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, та оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, враховуючи, що спірна квартира АДРЕСА_1 не підлягає поділу в натурі, оскільки не передбачає варіанти виділення сторонам ізольованих приміщень, не може використовуватись як окремі квартири та неможливо переобладнати цю квартиру в такі квартири, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати слід залишити без відшкодування.

На підставі викладеного та керуючисьст.ст. 317, 319, 321, 355, 356, 364, 367, 370, 372, 377 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 82, 141, 211, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про виділ частки в спільному майні в натурі та стягнення грошової компенсації вартості частки майна- залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 27.09.2018 року.

Суддя: Н.Г. Таран