Постанова № 76737034, 19.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1363/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_1 Категорія: 40 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В.

Суддів Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.

за участю секретаря Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_3;

відповідач – ОСОБА_4;

особа, яка подає апеляційну скаргу – ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 14.06.2018 року, ухваленого під головуванням судді Пасацької Л.А. у залі Ватутінського міського суду Черкаської області № 2 о 09 год. 05 хв., у справі за позовом ОСОБА_3 до міського голови м. Ватутіне – ОСОБА_5 про визнання недостовірною інформації та зобов`язання її спростувати, - :

в с т а н о в и в :

14.03.2018 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_5 про визнання недостовірною інформації та зобов’язання її спростувати.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 29.06.2017 року на акції протесту під стінами будівлі Ватутінської міської ради Черкаської області по проспекту Дружби, 8, у м. Ватутіне Черкаської області, міський голова м. Ватутіне, ОСОБА_5, поширив відносно нього інформацію наступного змісту: «ОСОБА_6 парень такий ...палкий патріотік, який год і З місяці тут просидів.... Пальчик об пальчик не ударив».

Позивач вважає даний вислів недостовірною інформацією, яка принижує його честь та гідність, а тому підлягає спростуванню, оскільки була доведена до відома не одній особі та у відкритий спосіб. Зазначений вислів був поширений усно під час проведення зазначеної акції протесту 29.06.2017 р., на якій були присутні депутати міської ради, секретар міської ради, перший заступник міського голови, працівники виконавчого комітету, представники громадських організації та жителі м. Ватутіне.

Вислів відповідача задокументовано у вигляді відеозапису акції протесту та в подальшому було поширено в мережі Інтернет на відеохостингу «YouTube», тобто в наявності у вільному перегляді кожним, і станом на момент звернення до суду кількість переглядів сягнула цифри - 284, хоча не виключено, що відеозапис переглянула ще більша кількість осіб, а тому можливо стверджувати, що відеозапис переглянула невизначена кількість людей. Таким чином, поширення інформації відповідачем відбулося у відкритий спосіб та доведена недостовірна інформація стала відома необмеженому колу осіб, вважає позивач.

Позивач посилається, що висловлювання відповідача є стверджувальним фактом, і тому не може вважатися оціночним судженням. Поширена інформація була адресована саме йому «Євгеній Іванович», а тому її слід розглядати як одну з обставин юридичного складу правопорушення при розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, оскільки порушує його немайнові права на честь та гідність. Він вказує, що поширена відповідачем інформація має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про приниження його честі і гідності, як громадянина, та такою, що порушує його немайнові права, і стосується конкретних недоведених фактів, обов’язок доказування достовірності яких покладається на відповідача, а тому її поширення порушує його немайнові права на честь та гідність. ОСОБА_3 зазначає, що відповідач є очільником міста, тобто першою особою, а тому поширення ним негативної та недостовірної інформації набуло широкого розголосу, є вагомим, чим суттєво принижує честь та гідність позивача серед широкого кола осіб. У відповідача на момент поширення недостовірної інформації відсутні були будь-які документальні підтвердження та підстави для поширення зазначеної інформації у своєму виступі перед присутніми на акції протесту 29.06.2017 року, оскільки інформація була неперевіреною та необґрунтованою, а отже не мала бути поширена.

Позивач вважає неприпустимим надання оцінки діяльності, що не відповідає дійсності працівниками органів місцевого самоврядування, тим більше міським головою.

Через розповсюдження неправдивої інформації ОСОБА_3 змушений постійно докладати додаткових зусиль для нормалізації звичного способу життя та пояснювати, що розповсюджена інформація відповідачем є такою, що не відповідає дійсності. Міський голова м. Ватутіне ОСОБА_5, поширивши недостовірну інформацію, порушив його права, свободи та законні інтереси, як громадянина. Тому позивач ОСОБА_3 просив суд визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації поширену відповідачем ОСОБА_5, міським головою м. Ватутіне на акції протесту під стінами будівлі Ватутінської міської ради Черкаської області, яка відбулась 29.06.2017 року по проспекту Дружби, 8, у м. Ватутіне Черкаської обл. інформацію наступного змісту: «ОСОБА_6 парень такий ...палкий патріотік, який год і З місяці тут просидів... Пальчик об пальчик не ударив» і зобов'язати відповідача у строк 10 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням її спростувати у такий самий спосіб, у який вона поширювалася. У разі неможливості здійснити у такий же спосіб, то спростування недостовірної інформації здійснити у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію. Судові витрати просив віднести за рахунок відповідача.

Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 14 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до міського голови м. Ватутіне – ОСОБА_5, про визнання недостовірною інформації та зобов`язання її спростувати – відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржив рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що з винесеним рішенням не погоджується, так як вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки рішення не відповідає фактичним обставинам справи, є необґрунтованим та ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права. Також в апеляційній скарзі відзначається, що на думку ОСОБА_3, суд першої інстанції не звернув уваги на необхідність розрізняти факти та оціночні судження. При цьому не врахував, що наявність фактів можна довести, а правдивість суджень – неможливо. Суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки та не дослідив в повному обсязі про завдання шкоди немайновим благам позивача, обмежившись згадкою про те, що позивач є публічна особа, хоча суб`єктом звернення є фізична особа, а не особа зі статусом депутата.

ОСОБА_3 просить скасувати рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 14.06.2018 року повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити: визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації поширену відповідачем ОСОБА_5, міським головою м. Ватутіне на акції протесту під стінами будівлі Ватутінської міської ради Черкаської області, яка відбулась 29.06.2017 року по проспекту Дружби, 8, у м. Ватутіне Черкаської обл. інформацію наступного змісту: «ОСОБА_6 парень такий ...палкий патріотік, який год і З місяці тут просидів.... Пальчик об пальчик не ударив».

Зобов'язати відповідача у строк 10 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням її спростувати у такий самий спосіб, у який вона поширювалася. У разі неможливості здійснити у такий же спосіб, то спростування недостовірної інформації здійснити у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію. Судові витрати покласти на відповідача.

22 серпня 2018 року на адресу апеляційного суду від міського голови ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві ОСОБА_5 зазначає, що вимоги викладені в апеляційній скарзі ним не визнаються. Зазначається, що судом першої інстанції в повній мірі та обсязі досліджено матеріали справи, рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням, але без виклику сторін.

Згідно до вимог ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

При цьому, за загальним правилом встановленим вказаною нормою права, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно до вимог ст.128 ЦПК України вбачається, що суд лише повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, а не викликає до судового засідання, якщо їх явка є не обов'язковою.

На підставі викладеного, розгляд даної справи проводиться судом апеляційної інстанції за загальним правилом, встановленим чинним процесуальним законом України з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання, але без виклику до судового засідання, оскільки їх явка є не обов'язковою.

Заслухавши суддю – доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недостовірною інформації та зобов`язання її спростувати, суд першої інстанції виходив з того, що висловлювання відповідача є його власними суб`єктивними оціночними судженнями діяльності позивача ОСОБА_3, як публічної особи, оскільки прямих фактів, що не відповідають дійсності в цьому висловлюванні судом не встановлено. Суд вказав, що оскільки позивач є депутатом міської ради, перебував на посаді секретаря міської ради до 23.02.2017 року, то межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою. Суд врахував, що поширена відповідачем інформація безпосередньо після виступу позивача і стосувалась обговорення питань з громадою міста 29.06. 2017 року під час акції протесту під стінами будівлі Ватутінської міської ради Черкаської області, а тому суд дійшов висновку, що це є оціночними судженнями, зокрема критикою, висловленою відповідачем з приводу того , як позивач виконував свої функції як політичний діяч, та жодним чином не стосувалась особистого життя позивача, отже не може бути предметом судового захисту, так як є оціночним судженням.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає висновки обгрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції , що 29.06.2017 року на акції протесту під стінами будівлі Ватутінської міської ради Черкаської області по проспекту Дружби, 8, у м. Ватутіне Черкаської області відповідач - міський голова м. Ватутіне, ОСОБА_5 висловився щодо позивача ОСОБА_3 та в його присутності наступним чином: «ОСОБА_6 парень такий ... палкий патріотік, який год і З місяці тут просидів... Пальчик об пальчик не ударив».

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Згідно ч.4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Таким чином, право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальності, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладеного у постанові № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову є сукупність таких обставин, а саме: 1) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; 2) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; 3) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; 4) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти : опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення публічних виступах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі, або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності ( неповні або перекручені ).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов’язана переконатися в її достовірності. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов’язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальність в разі її спростування.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному житті тощо), яка на думку позивача, порушує право на повагу до гідності, честі та ділової репутації.

Виходячи з наведеного, при розгляді справи підлягають з’ясуванню такі обставини: чи поширені відомості, про спростування яких пред’явлено позов, чи порочать вони гідність, честь, ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності.

При цьому на позивача покладається обов’язок довести факт поширення відомостей, які його порочать особою, до якої пред’явлено позов. Відповідач повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності. Позивач має право надати докази невідповідності дійсності таких відомостей.

Пунктом 19 даної Постанови Пленуму роз’яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з’ясувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» вказано, що оціночним судженням, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, дані з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції, якою встановлено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі та ділової репутації, повинен урахувати положення Дерларації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165(1998) Парламентської ОСОБА_7 Європи про право на недоторканість особистого життя.

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, посилаючись на положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 827 засіданні Комітету Міністрів ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 Парламентської ОСОБА_7 Європи про право на недоторканість приватного життя та, врахувавши, що позивач є публічною особою, а тому відкритий для суворої критики і пильного нагляду громадськості й межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою, дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, оскільки вони як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а офіційні особи органів державної влади мають бути толерантними до різких, навіть некоректних оціночних суджень.

Доводи апеляційної скарги, відносно того, що сказане міським головою м. Ватутіне ОСОБА_5Б в адресу ОСОБА_3, а саме: «ОСОБА_6 парень такий ...палкий патріотік, який год і З місяці тут просидів... Пальчик об пальчик не ударив». містить стверджувальний характер та порушує немайнові права, честь та гідність, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не знаходять свого відображення, виходячи з матеріалів справи, так як даний вислів, відповідно до вищезазначеного відноситься до оціночного судження.

Інші доводи апеляційної скарги, наведені ОСОБА_3 не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги та позовних вимог позивача.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 оскільки доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції, їм дана належна оцінка судом, а особою, яка подає апеляційну скаргу висновки суду не спростовуються .

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Виходячи з вищевикладеного, не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права та залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, тому відсутні підстави для скасування рішення суду.

Отже, доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, були предметом розгляду суду першої інстанції, яким дана належна оцінка, не спростовують висновків суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб’єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення .

Керуючись ст.ст. 258, 367, 368, 374,375 , 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 14.06. 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до міського голови м. Ватутіне – ОСОБА_5 про визнання недостовірною інформації та зобов`язання її спростувати – залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за особою, яка її подавала.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови в порядку та за умов, визначених цивільно – процесуальним законом.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Фетісова Т.Л.

ОСОБА_8