Постанова № 76736900, 25.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1072/18Головуючий по 1 інстанції Категорія: на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

головуючого Василенко Л.І.

суддів: Нерушак Л. В., Фетісової Т.Л.

секретаря Матюхи В.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2018 року (постановлену суддею Романенко В.А. в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси) у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, боржник ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стягувачу,:

в с т а н о в и в :

28 березня 2018 року ПАТ «Українська інноваційна компанія» звернулося до суду із скаргою на постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, боржник ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Скарга ПАТ «Українська інноваційна компанія» мотивована тим, що 02 лютого 2012 року Соснівським районним судом м. Черкаси було постановлено рішення у справі за позовом ПАТ «Український інноваційний банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Сінніс ЛТД» про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким солідарно стягнуто з відповідачів 1 304 278,83 грн. заборгованості, 1 700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

01 березня 2012 року Соснівським районним судом м. Черкаси було видано виконавчий лист по справі № 2-4205/11 щодо стягнення 1 306 098,83 грн. заборгованості з ОСОБА_3 на користь стягувача.

22 березня 2012 року на підставі вищезазначеного документа та заяви стягувача Відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Черкаській області відкрито виконавче провадження за № 31807776. Проте, заборгованість ОСОБА_3 сплачена не була, виконавчі дії не проводилися.

17 березня 2018 року ПАТ «Українська інноваційна компанія» отримало засобами поштового зв'язку постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 23 лютого 2018 року, в якій прийняте рішення мотивоване відсутністю майна у боржника. Проте, в тексті постанови зазначається, що боржнику на праві власності належить нерухоме майно - квартира за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 352, кв. 219, яка була передана в іпотеку і тому державний виконавець вважає, що на це майно не можна звернути стягнення. Державний виконавець в тексті постанови вказав, що у відповідності до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Іпотекодержателем щодо даного нерухомого майна є стягувач.

Проте, стягувач вважає вищезазначену постанову у ВП № 31807776 від 23 лютого 2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу незаконною і необґрунтованою.

ПАТ «Українська інноваційна компанія» не погоджується із зазначеною постановою та вважає, що державний виконавець мав при здійсненні виконавчого провадження звернути стягнення на нерухоме майно боржника, але в порушення вимог ЗУ «Про виконавче провадження» повернув виконавчий документ стягувачу.

ПАТ «Українська інноваційна компанія» просило суд визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_6 щодо повернення виконавчого документа стягувачу протиправними. Зобов’язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_6 скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу і провести виконавчі дії щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника - квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2018 року скаргу задоволено.

Визнано дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_6 щодо повернення виконавчого документу, а саме виконавчого листа № 2-4205 виданого 01 березня 2012 року Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ «Укрінбанк» заборгованість за кредитним договором № 2008-04 від 24 січня 2008 року у розмірі 1 304 278,83 грн., 1 700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього 1 306 098,83 грн. неправомірними.

Скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_6 про повернення виконавчого документа стягувачу у провадженні № 31807776 від 23 лютого 2018 року.

Ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2018 року мотивована тим, що державний виконавець поверхнево підійшов до виконання своїх обов’язків, та не в повному обсязі виконав роботу щодо пошуку майна та коштів боржника.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 01 червня 2018 року Відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2018 року повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги до відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Черкаській області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи не надав юридичної оцінки всім доказам, не здійснив всебічного, повного та об’єктивного дослідження доказів, наданих відповідачем.

Судом у мотивувальній частині оскаржуваної постанови не зазначено мотивів, з яких суд не взяв до уваги, при ухваленні рішення, кожен з доводів, викладених у запереченні відповідача.

Зазначив, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебувало зведене провадження № 32096689 від 19.02.2016 про стягнення з ОСОБА_7 заборгованості на користь юридичних осіб та держави в сумі 4 917 403,65 грн. В ході виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем здійснено повний спектр заходів, що передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» з метою вчинення виконавчих дій неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі. Крім того, здійснено опис та арешт нерухомого майна боржника, а саме квартири № 219 буд. 352 по бул. Шевченка в м. Черкаси, однак у зв’язку з тим, що вказане майно підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у державного виконавця відсутні підстави для передачі нерухомого майна на реалізацію.

Скаржником до апеляційної скарги долучено копії матеріалів виконавчого провадження.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02 лютого 2012 року Соснівським районним судом м. Черкаси було постановлено рішення у справі за позовом ПАТ «Український інноваційний банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Сінніс ЛТД» про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким солідарно стягнуто з відповідачів на користь ПАТ «Український інноваційний банк» 1 304 278,83 грн. заборгованості, 1 700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

01 березня 2012 року Соснівським районним судом м. Черкаси видано виконавчий лист по справі № 2-4205/11 щодо стягнення заборгованості у розмірі 1 306 098,83 грн. з боржника ОСОБА_3 на користь стягувача – ПАТ «Український інноваційний банк» (а.с.7).

Згідно витягу зі Статуту ПАТ «УКРІНКОМ», затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «УКРІНБАНК» від 13 липня 2016 року, публічне акціонерне товариство «УКРІНКОМ» продовжує свою діяльність на підставі цього Статуту шляхом зміни найменування з публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», перереєстрованого Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 05 червня 2015 року, на публічне акціонерне товариство «УКРІНКОМ», яке є правонаступником всіх прав та обов’язків публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (а.с. 5).

У відповідності до п. 1.1 Статуту ПАТ «УКРІНКОМ», затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «УКРІНКОМ», оформлених протоколом №6 від 28 березня 2017 року, публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» продовжує свою діяльність на підставі цього Статуту шляхом зміни найменування з публічного акціонерного товариства «УКРІНКОМ», на публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія», яке є правонаступником всіх прав та обов’язків публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» та «УКРІНКОМ», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 4).

Судом апеляційної інстанції, у відповідності до документів долучених до апеляційної скарги в підтвердження її вимог, встановлено і наступне.

Згідно постанови головного державного виконавця ЦВ ДВС ЧМУЮ від 22 березня 2012 року на підставі вищезазначеного документа та заяви стягувача Відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Черкаській області відкрито виконавче провадження за № 31807776.

Постановою головного державного виконавця ЦВ ДВС ЧМУЮ від 22 березня 2012 року накладено арешт на все майно боржника.

Відповідно до копії іпотечного договору №ІД895/06-034-38 від 02 лютого 2007 року, також доданого до апеляційної скарги, ОСОБА_3 передав в іпотеку АКБ «Укрсоцбанк» у якості забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором № 895/06-034-38 від 02 лютого 2007 року, укладеним між іпотекодержателем – Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та Іпотекодавцем - ОСОБА_3 майнові права на квартиру №219, що знаходиться на 12 поверсі, загальною площею 43,10 кв.м., та будується за адресою м. Черкаси бул. Шевченка, 352.

Згідно до постанови старшого державного виконавця Недоступ Д.М. Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, останнім прийнято до виконання виконавче провадження № 31807776 з примусового виконання виконавчого листа №2-4205 виданого 01.03.2012.

З акту опису та арешту майна від 25 лютого 2016 року, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна від 11 січня 2018 року вбачається, що квартира №219 по бул. Шевченка в м. Черкаси зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_3 та знаходиться в іпотеці за іпотечним договором №ІД895/06-034-38, серія та номер 1207/106 від 02 лютого 2007 року.

Разом з тим, з акту державного виконавця від лютого 2016 року вбачається те, що у квартирі №219 по бул. Шевченка в м. Черкаси проживає орендар, який орендує дану квартиру з 2007 року.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_6 від 12.10.2017 року замінено стягувача у виконавчому провадженні, а саме ПАТ «УКРІНКОМБАНК» на ПАТ «Українська Інноваційна Компанія».

Відповідно до акту державного виконавця від 16 лютого 2018 року при перевірці майнового стану боржника з ціллю виявлення ліквідного майна на яке можливо звернути стягнення згідно ЗУ «Про виконавче провадження» не виявлено.

Заборгованість не була сплачена.

23 лютого 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_6 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу – ПАТ «Українська Інноваційна Компанія» (а.с. 6).

Згідно даної постанови старшим державним виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Боржнику на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме: квартира квартира 219, по бул. Шевченка, 352 в м. Черкаси, що є предметом іпотеки згідно іпотечного договору № ІД895/06-034-38 від 02 лютого 2007 року зареєстрованого в реєстрі за № 1208, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу ОСОБА_8 У відповідності до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права і обов'язки державного виконавця визначені у ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження».

За змістом цієї норми державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено у главі 7 ЗУ «Про виконавче провадження».

За змістом ч. 1 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, то у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 37 даного Закону це є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу.

Водночас, згідно до ст. 55 Закону «Про виконавче провадження» на майно, яке перебуває в іпотеці та не входить до Переліку видів майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, допускається звернення стягнення на майно, яке полягає, зокрема, в його арешті та примусовій реалізації.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до ч. 7 якої примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

За положеннями ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку»).

Нормами статей 36, 37, 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V ЗУ «Про іпотеку» та ч. 7 ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження» спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 39, 41 ЗУ «Про іпотеку»).

У той самий час, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами ЗУ «Про виконавче провадження», а не нормами спеціального Закону України «Про іпотеку», що підтверджується судовою практикою Верховного Суду України, зокрема в постанові від 04 лютого 2015 року у справі N 6-238цс14 та Верховний Суд в постанові від 03 березня 2018 року у справі №908/1245/15-г.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що виконавець поверхово підійшов до виконання своїх обов’язків, та не в повному обсязі виконав роботу щодо пошуку майна та коштів боржника.

Зокрема, державним виконавцем, після отримання інформації, що квартира №219 по бул. Шевченка, 352 в м. Черкаси, яка належить боржнику на праві власності, перебуває в іпотеці, не було вчинено жодних дій щодо даного майна боржника, у межах зведеного виконавчого провадження.

Щодо посилань скаржника на те, що суд не надав юридичної оцінки всім доказам, не здійснив всебічного, повного та об’єктивного дослідження доказів, наданих відповідачем, а також те, що у мотивувальній частині оскаржуваної постанови не зазначено мотивів, з яких суд не взяв до уваги при ухваленні рішення кожен з доводів, викладених у запереченні відповідача, колегія суддів враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що скарга на дії ДВС була подана ПАТ «Українська інноваційна компанія». До скарги було додано копію виконавчого листа від 01 березня 2012 року, копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23 лютого 2018 року та супровідний лист про її направлення стягувачу (а.с. 6-8).

Представник відділу примусового виконання рішень ДВС ГТУЮ у Черкаській області в судове засідання 27 квітня 2018 року не з’явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на скаргу чи будь-які інші докази суду, на спростування вимог скарги, не надав, хоча про день та час розгляду справи був завчасно повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 27).

У відповідності до ст. 450 ЦПК України, яка регламентує розгляд скарги, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Таким чином, суд першої інстанції ухвалив судове рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторона виконавчого провадження посилається як на підставу своїх вимог, а державний виконавець заперечень, підтверджених саме тими доказами, які були в матеріалах справи на час розгляду скарги та, відповідно, були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, копії матеріалів виконавчого провадження були надані лише до суду апеляційної інстанції в якості додатку до апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі міститься посилання на те, що квартира № 219 по бул. Шевченка, 352 в м. Черкаси підпадає під дію ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Однак, як матеріали справи, які були досліджені судом першої інстанції, так і матеріали виконавчого провадження додані до апеляційної скарги, не містять достатніх даних, зокрема відсутній кредитний договір, для встановлення того чи підпадає квартира № 219 по бул. Шевченка, 352 в м. Черкаси під дію вищевказаного Закону, оскільки самим Законом визначені умови за яких об’єкт застави може підпадати під його дію.

Таким чином, державним виконавцем вищевказане питання не досліджувалось.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом третім вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що відділ примусового виконання рішень ДВС ГТУЮ у Черкаській області не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення процесуального питання.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, підстави для скасування оскаржуваної ухвали, з мотивів наведених в апеляційній скарзі, відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України Апеляційний суд Черкаської області,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області залишити без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: Л.В. Нерушак

ОСОБА_9

Повний текст постанови складено 25 вересня 2018 року.