Постанова № 76735342, 25.09.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2018 року

м. Рівне

Справа № 566/1461/17

Провадження № 22-ц/787/1292/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Ковальчук Н. М.

суддів: Бондаренко Н.В., Гордійчук С. О.

секретар судового засідання – Шептицька С. С.

учасники справи:

апелянт, стягувач – ОСОБА_1;

заявник – Млинівський районний відділ Державної виконавчої служби

Головного територіального управління юстиції у Рівненській області;

боржник – ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Млинівського районного суду Рівненської області від 23 травня 2018 року у складі судді Лободзінського А.С., постановленої в смт. Млинів Рівненської області, повний текст ухвали складено 29 травня 2018 року,

в с т а н о в и в :

Млинівський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на належні ОСОБА_2 грошові кошти, що належні їй від ПП ВКЗ «Дебют» Млинівського району Рівненської області і знаходяться на рахунках в установах банків та інших фінансових установах. Своє подання обґрунтовував тим, що на виконанні у Млинівському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області знаходиться зведене виконавче провадження № 55148024 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 27 820 гривень, а також про стягнення з ОСОБА_2 на користь правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 заборгованості в сумі 461 937 гривень, борг за яким в сукупності станом на 01.12.2017 року борг по зведеному виконавчому провадженні складає 538 929 грн. 19 коп.. У зв’язку з надходженням клопотання стягувача ОСОБА_1 про звернення до суду із поданням про визнання нерозподілених коштів, що залишилися від продажу майна ПП «ВКЗ Дебют» особистою власністю боржника ОСОБА_2 як засновника цього підприємства, та про звернення стягнення на належні боржникові ОСОБА_2 від ПП “ВКЗ Дебют” кошти, що перебувають на рахунках районного відділу ДВС, просило задовольнити подання.

Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 23 травня 2018 року у задоволенні подання Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про звернення стягнення на належні ОСОБА_2 грошові кошти, що належні їй від ПП «ВКЗ Дебют» Млинівського району Рівненської області і знаходяться на рахунках в установах банків та інших фінансових установах відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю належних та беззаперечних доказів безспірності належності ОСОБА_2 коштів від ПП «ВКЗ Дебют», які б підлягали їй до виплати згідно Статуту підприємства, або при ліквідації підприємства, що залишились після ліквідаційної процедури.

Вважаючи ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що на виконання рішення Апеляційного суду Рівненської області від 04.03.2009р. в справі № 22-251/2009 Млинівським районним судом видано два виконавчі листи: виконавчий лист № 566/193/14-ц від 05.05.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 17.12.2006 року у розмірі 27820 грн. 01 коп., та виконавчий лист № 22-251/09 від 02.04.2009 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 461937грн. відсотків за користування грошовими коштами за договором позики, у яких відкрито виконавчі провадження. Додає, що ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 27.10.2011 року замінено стягувача у виконавчому провадженні ОСОБА_3, який помер 03.04.2011 року його правонаступником - ОСОБА_1, яка набула статусу стягувача у виконавчому провадженні. Стверджує, що на даний час жодних коштів боржником не сплачено. Вказує на те, що боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_2 є засновником і власником ПП «ВКЗ Дебют», майно якого продано з електронних торгів та після реалізації якого залишилась нерозподілена частина коштів у сумі 249 309,00 грн.. Доводить, що ці кошти 07.03.2018р. були перераховані відділром ДВС за заявою ОСОБА_2 на рахунок в АТ «Таскомбанк». Покликаючись на те, що майно приватного підприємства є особистою власністю його засновника, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання Млинівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про звернення стягнення на належні ОСОБА_2 грошові кошти, що належні їй від ПП "ВКЗ Дебют" Млинівського району Рівненської області і знаходяться на рахунках в установах банків та інших фінансових установах, в тому числі на рахунку № 26006818965001 в АТ «Таскомбанк».

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Судом встановлено, що на виконанні у Млинівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області перебувають:

1) виконавчий лист № 566/193/14-ц, виданий 05.05.2014 року Млинівським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 17.12.2006 року у розмірі 27820 грн. 01 коп.(а.с.4). 07.11.2017 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження №55072890 з виконання цього виконавчого листа (а.с.5);

2) виконавчий лист № 22-251/09 виданий 02.04.2009 року Млинівським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 461937грн. відсотків за користування грошовими коштами за договором позики (а.с.6). 27.10.2017 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження №55013119 з виконання даного виконавчого листа (а.с.9).

Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 27.10.2011 року замінено стягувача у виконавчому провадженні ОСОБА_3, який помер 03.04.2011 року, його правонаступником – ОСОБА_1, яка набула статусу стягувача у виконавчому провадженні (а.с.7-8).

Статтею 53 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Правилом ст.377 ЦПК, чинної на час внесення подання, передбачалось вирішення судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця, питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, а також про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Натомість ст.440 ЦПК України містить інші норми, які передбачають звернення стягнення за заявою стягувача, або державного чи приватного виконавця на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником і яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.

Розглядаючи подання в порядку ст.440 ЦПК України, місцевий суд вірно виходив з того, що встановленню підлягають обставини про те, чи має ПП «ВКЗ Дебют» перед ОСОБА_2 заборгованість і в якій сумі, та чи не оспорюється зазначена заборгованість цією особою, чи наявні судові рішення, що набрали законної сили, якими така заборгованість підтверджена.

Матеріали зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 (№ 55148024) та зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ПП «ВКЗ Дебют» (№ 37367056), вказують на те, що як юридична особа, діяльність якої не припинено і яка не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПП «ВКЗ Дебют» не має заборгованості перед ОСОБА_2, яка була б ним визнана. Відсутні також будь-які судові рішення про встановлення такої заборгованості.

У зв’язку з наведеним та враховуючи відсутність передбачених ч.1 ст.440 ЦПК України, в порядку якої мало місце звернення державного виконавця із поданням, підстав для його задоволення немає.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки після реалізації майна ПП «ВКЗ «Дебют» залишилась нерозподілена частина коштів у сумі 249 309,00 грн., які 07.03.2018р. були перераховані відділом ДВС за заявою ОСОБА_2 на рахунок в АТ «Таскомбанк», то вони можуть бути стягнуті на користь заявниці в рахунок погашення боргу, апеляційний суд оцінює критично, оскільки вони вони не грунтуються на нормах ст.ст. 83, 111, 115 ЦК України.

Судом встановлено, що дійсно Млинівським РВ ДВС було повернуто ПП «ВКЗ Дебют» на рахунок № 26006818965001 в АТ «Таскомбанк» грошові кошти в сумі 249 309 грн. 36 коп., які залишились після задоволення вимог стягувачів по виконавчих документах у зведеному виконавчому провадженні щодо ПП «ВКЗ Дебют» № 37367056 , що підтверджується платіжним дорученням № 445 від 06.03.2018 року, а також повернуто кошти в сумі 45 грн. 33 коп. згідно платіжного доручення № 443; 271 грн. 26 коп. згідно платіжного доручення № 444.

Разом з тим, як вбачається із статуту ПП «ВКЗ Дебют» від 20.02.2018 року, Підприємство є власником майна, що йому належить; Підприємство не відповідає за зобов'язаннями Засновника (п. п. 2.5, 2.6, 5.1, 5.2, 8.1 Статуту). Пунктом 13.1 Статуту врегульовано порядок розподілу прибутку та відшкодування збитків підприємства, та при цьому не передбачено виплату засновнику коштів підприємства, що залишились після проведених розрахунків. ( а.с.117-131).

Покликання апеляційної скарги на те, що майно приватного підприємства є особистою власністю його засновника, а тому ОСОБА_1 як правонаступник ОСОБА_3, котрий був засновником ПП «ВКЗ «Дебют», зобов’язана виплати борг ОСОБА_2 апеляційним судом відхиляються як такі, що суперечать нормам чинного законодавства.

Так, відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 66 ГК України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства, в тому числі, є грошові та матеріальні внески засновників.

Відповідно до ч.12 ст.111 ЦК України при ліквідації юридичної особи майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Таким чином, вищевказані норми чітко визначають, що з моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу підприємства вони є власністю такого підприємства. Після внесення статутного внеску до статутного капіталу (фонду) підприємства, останнє набуває право власності на такі грошові кошти і майно, а відтак грошові кошти і майно ПП «ВКЗ Дебют» є власністю даного підприємства, а не його засновника, яким був ОСОБА_3. Засновник має право лише на отримання дивідендів від прибутку у межах статутного внеску за результатами статутної діяльності та відповідно до установчих документів, або на отримання майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з’ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов’язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

За наведених обставин, апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, які діяли на момент її винесення, судом першої інстанції в повній мірі з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Млинівського районного суду Рівненської області від 23 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 вересня 2018 року.

Головуючий суддя підпис ОСОБА_4

Судді: підпис ОСОБА_5

підпис ОСОБА_6

Копія вірна: суддя-доповідач ОСОБА_4