Ухвала суду № 76733636, 19.09.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

19.09.2018 Справа №607/4185/16-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2018 року м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої судді Черніцької І.М.

- за участю секретаря судового засідання Бойко І.І.

з участю представника ОСОБА_1-

адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про визнання дубліката виконавчого листа за № 607/7887/14-ц, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, таким, що не підлягає до виконання, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про визнання дубліката виконавчого листа № 607/7887/14-ц, виданого 29 вересня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, яким із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто суму неповернутого боргу в розмірі 4 089 907,50 гривень, 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216 409,29 гривень, 1700 гривень сплаченого держмита та 30 гривень витрат на ІТЗ судового процесу, таким, що не підлягає виконанню у зв’язку із фактичним виконанням рішення суду у повному обсязі.

В обгрунтування заяви ОСОБА_3 вказує, що заборгованість за виконавчим листом №607/7887/14-ц повністю ним у добровільному порядку погашена, що підтверджено укладеним між сторонами 03 липня 2015 року договором про повернення боргу. Висновками експертиз за № 384/385/15-22 від 10.08.2015 року, №443/444/15-22 від 26.08.2015 року, №1.1-382/15 від 16.10.2015 року підтверджено факт підписання цього договору ОСОБА_1 Даними висновками експертів встановлено, що у заяві про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.06.2015 року, у рядку «Кредитор ОСОБА_1Б.», в договорі повернення боргу (позики) від 03.07.2015 року та в протоколі спільної наради з питань погашення заборгованості за виконавчим листом від 29.05.2015 року підписи від імені ОСОБА_1 виконані ОСОБА_1 Таким чином, ним повністю погашена заборгованість і підстави здійснювати примусове виконання за дублікатом виконавчого листа № 607/7887/14-ц відсутні.

Однак, відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області продовжуються здійснюватись виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа, чим порушуються його права.

Посилаючись на наведене та те, що його обов’язок перед стягувачем відсутній внаслідок повного добровільного виконання рішення суду, просить задовольнити заяву.

Представник ОСОБА_1 подав заперечення на заяву. Вказав, що ні договору від 03.07.2015 року, ні заяви, яка ніби-то надійшла поштою від імені ОСОБА_1 на адресу ДВС про повернення йому виконавчого листа він не підписував. Про існування вищевказаних документів дізнався 07.07.2015 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження у відділі ДВС Тернопільського міського управління юстиції, куди з‘явився особисто, перебуваючи в м.Тернополі, що задокументував у письмовій заяві, поданій ним особисто і долученій до матеріалів виконавчого провадження. З приводу підробки боржником ОСОБА_3 та його представником адвокатом ОСОБА_4 документів (вище згаданого договору від 03.07.2015 року та заяви про повернення виконавчого документа), які ним не підписувались і в ДВС не подавались, Тернопільським міськвідділом УМВС в Тернопільській області за його заявою порушено кримінальну справу. На даний час триває досудове слідство .

Вважає безпідставними посилання ОСОБА_3 на висновки експертиз, як на докази відсутності у нього обов’язку про повернення боргу, оскільки висновки експертиз, самі по собі, не є належними та достатніми доказами виконання ОСОБА_3 свого обов’язку згідно виконавчого листа. Кінцеве процесуальне рішення у кримінальній справі, в якій проводились дані експертизи, на сьогоднішній день не прийнято. Посилаючись на наведене та те, що по даний час рішення суду ОСОБА_3 не виконане, просив відмовити у задоволенні заяви.

В судове засідання заявник ОСОБА_3 та його представник- адвокат ОСОБА_4 не з‘явились, хоча про час та місце його були належним чином повідомленими. Попередньо від адвоката надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв‘язку із зайнятістю в іншій справі в Апеляційному суді Тернопільської області та перебування ОСОБА_3 на лікуванні.

Присутній в судовому засіданні представник ОСОБА_5- адвокат ОСОБА_2 заперечила щодо задоволення заяви. Вказала, що по даний час рішення суду не виконане.

Представник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином. Попередньо не повідомив суд про причини неявки.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 432 ЦПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи не має, оскільки з долучених матеріалів встановлено, що справа призначена в Апеляційному суді на 11 год., а дане судове засідання на 15 год. Відтак, у представника було достатньо часу для прибуття у дане судове засідання, яке було призначене судом заздалегідь, із погодженням із сторонами спору в судовому засіданні. Доказів перебування ОСОБА_3 на лікуванні суду не надано.

Крім того, судові засідання, як і останнє, неодноразово відкладались у зв‘язку з неявкою ОСОБА_3 Судовий розгляд справи по суті був розпочатий 05 вересня 2018 року, представники сторін були присутні в судовому засіданні, надалі свої пояснення по суті заяви та оголошено перерву у зв‘язку з неявкою ОСОБА_3 та бажанням останнього надати пояснення.

Враховуючи наведене та те, що ОСОБА_3 був належним чином повідомленим про судове засідання, доказів поважності причин неявки суду не надав, суд вважає за можливе, продовжити розгляд справи за відсутності заявника та його представника.

Судом встановлено, що 29 вересня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільськоїобластівід 08 грудня 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики видано дублікат виконавчого листа № 607/7887/14-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми неповернутого боргу в розмірі 4089907,50 гривень, 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216409,29 гривень, 1700 гривень сплаченого держмита та 30 гривень витрат на ІТЗ судового процессу.

Виконавчий лист звернутий стягувачем до примусового виконання. По даний час виконавче провадження не закінчене.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору про повернення боргу (позики) від 03 липня 2015 року, ОСОБА_3 в момент підписання цього договору передав ОСОБА_1 борг у зазначених розмірах.

ОСОБА_1 категорично заперечує факт виконання ОСОБА_3 рішення суду та погашення боргу, факт підписанням ним особисто договору про повернення боргу від 03.07.2015 року, заяви на адресу ДВС про повернення йому виконавчого листа та протоколу спільної наради від 29 травня 2015 року.

15 липня 2015 року за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015210010001918 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення про те, що 07 липня 2015 року ним було виявлено, що ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 підробили та подали до відділу ДВС договір про сплату грошової заборгованості.

10 грудня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015210010003597 на підставі ухвали слідчого судді № 607/18396/15-к внесено відомості про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення – завідомо неправдивого повідомлення про вчинення злочину.

На даний час у кримінальних провадженнях не прийнято жодних процесуальних рішень, якими були б встановлені і доведені факти та обставини укладення договору повернення боргу (позики) та виконання ОСОБА_3 рішення суду від 08 грудня 2009 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 суми неповернутого боргу в розмірі 4089907,50 гривень, 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216409,29 гривень, 1700 гривень сплаченого держмита та 30 гривень витрат на ІТЗ судового процесу.

В матеріалах справи є копії висновків експертів № 384/385/15-22 від 10.08.2015 року, №443/444/15-22 від 26.08.2015 року, №1.1-382/15 від 16.10.2015 року, з яких вбачається, що у заяві про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.06.2015 року, у рядку «Кредитор ОСОБА_1Б.» в договорі повернення боргу (позики) від 03.07.2015 року та в протоколі спільної наради з питань погашення заборгованості за виконавчим листом від 29.05.2015 року підписи від імені ОСОБА_1 виконані ОСОБА_1

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що заява ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає до виконання, не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до норм ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Виходячи із аналізу вищенаведених вимог Закону, саме на боржника покладається обов’язок доведення відсутності у нього обов’язку за виконавчим документом.

В силу вимог ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 категорично заперечив факт виконання ОСОБА_3 зобов’язання згідно виконавчого листа, повернення боргу та підписання ОСОБА_1 договору про повернення боргу від 03 липня 2015 року, заяви на адресу ДВС про повернення йому виконавчого листа.

Заперечуючи факт виконання ОСОБА_3 рішення суду, оспорюючи підписання договору про повернення боргу від 03 липня 2015 року ОСОБА_1 у встановлений законом спосіб звернувся в правоохоронні органи із заявами про про вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень щодо підробки та подання до відділу ДВС договору про сплату грошової заборгованості від 03 липня 2015 року та умисне невиконання ОСОБА_3 рішення суду про стягнення боргу.

Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права. ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

ОСОБА_2 по собі договір про повернення боргу, заява стягувача про повернення виконавчого листа, висновки експертиз про підписання даного договору, заяви саме ОСОБА_1, не є беззаперечними доказами відсутності обов’язку ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 з приводу виконання грошового зобов’язання за виконавчим листом. Вказані документи, при наявності заперечень стягувача ОСОБА_1 щодо виконання боржником зобов’язання, не узгоджуються із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оспорення стягувачем факту повернення боржником боргу, суд приходить до переконання, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_3 про визнання дубліката виконавчого листа № 607/7887/14-ц, виданого 29 вересня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області таким, що не підлягає до виконання – відсутні.

Безпідставними є посилання заявника на договір про повернення боргу від 03 липня 2015 року, заяву стягувача на адресу ДВС про повернення виконавчого листа, як на доказ виконання ним рішенням суду про стягнення боргу, оскільки стягував категорично заперечує факт підписання ним договору та заяви, виконання боржником свого обов’язку, про що подав відповідну заяву у правоохоронні органи.

Суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_3 про доведеність факту відсутності у нього обов’язку з повернення боргу, що ґрунтується на висновках проведених у рамках кримінальної справи комплексних (судово-почеркознавчих та ТЕД) експертиз від 10.08.2015 року за № 384/385/15-22 та від 26.08.2015 року за № 443/444/15-22, з яких вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 у заяві про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.06.2015 року та в договорі повернення боргу від 03.07.2015 року виконані ОСОБА_1, оскільки кінцеве процесуальне рішення у даній кримінальній справі на сьогоднішній день не прийнято. ОСОБА_2 по собі висновки експертиз, проведені в рамках кримінального провадження, не можуть бути належними та достатніми доказами на підтвердження заявлених вимог у даній справі.

Досудове розслідування у кримінальних провадженнях триває та будь-якого рішення по даній кримінальній справі не прийнято. Відтак, висновки експертів не можуть бути належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами за європейським стандартом доказування «поза розумним сумнівом» для підтвердження факту повного виконання рішення суду та відсутності обов’язку ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 згідно з дублікатом виконавчого листа № 607/7887/14-ц.

Таким чином, боржником не доведено належними, достатніми і допустимими доказами факт повного виконання ним рішення суду та відсутність обов‘язку перед ОСОБА_1 у зв‘язку з повним добровільним виконанням рішення суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 260 – 261, 353 – 355, 432, п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про визнання дубліката виконавчого листа № 607/7887/14-ц, виданого 29 вересня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, яким із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто суму неповернутого боргу в розмірі 4089907,50 гривень, 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 216409,29 гривень, 1700 гривень сплаченого держмита та 30 гривень витрат на ІТЗ судового процесу, таким, що не підлягає до виконання, – відмовити.

Скасувати заходи, вжиті ухвалою суддіТернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 квітня 2016 року, якою зупинено стягнення за дублікатом виконавчого листа № 607/7887/14-ц,виданим 29 вересня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 15 днів з дня складення повного тексу судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 24 вересня 2018 року.

Головуючий