Ухвала суду № 76733384, 24.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 455/1282/16-к Головуючий у 1 інстанції: Кравців В.І.

Провадження № 11-кп/783/432/18 Доповідач: Каблак П. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі

головуючого судді: Каблака П.І.,

суддів: Калиняк О.М., Урдюк Т.М.,

з участю секретаря судового засідання: Мазур-Іванько Ж.В.,

прокурорів: Якиміва В.І., Горин У.І.

виправданого: ОСОБА_1

захисника виправданого - адвоката: Ковальчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою прокурора Самбірської місцевої прокуратури Львівської області Якиміва Василя Ігоровича у кримінальному провадженні про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, пенсіонера, із вищою освітою, одруженого, несудимого

за ч.2 ст.366, ч.2 ст.364 КК України

на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 березня 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366 та ч.2 ст.364 КК України.

Скасовано арешт на земельні ділянки, розташовані на території Солянуватської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, площею 0,25 га із кадастровим номером: НОМЕР_2 та площею 2,00 га із кадастровим номером: НОМЕР_3.

Оригінал технічного звіту про виконані роботи із землеустрою по підготовці та видачі державного акта про право власності на землю, державних актів на право власності на земельну ділянку, розміщену на території Солянуватської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, кадастровий номер: НОМЕР_4, та два оригінали державних актів на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6, виданих на імя ОСОБА_4, повернуто Старосамбірському районному управлінню ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ; оригінали протоколів третьої та четвертої сесії пятого скликання Солянуватської сільської ради Старосамбірського району Львівської області від 25 липня 2006 року та від 28 вересня 2006 року повернуто Солянуватській сільській раді Старосамбірського району.

У вироку суду зазначено, що ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення про те, що працюючи з 31 жовтня 2002 року до 31 жовтня 2010 року на посаді сільського голови Солянуватської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, тобто будучи службовою особою органу місцевого самоврядування з присвоєнням п'ятої категорії девятого рангу посад, в інтересах третіх осіб, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, у період часу з липня до вересня 2006 року, діючи умисно, вчинив службове підроблення, тобто від імені пяти членів комісії по врегулюванню земельних відносин Солянуватської сільської ради склав два документи, а саме: акт обстеження земельної ділянки площею 0,25 га (північно-східна частина колишнього господарського двору сільського кооперативу особистих підсобних господарств «Саліна» у с. Солянуватка Старосамбірського району), складений 20 липня 2006 року, та акт обстеження земельної ділянки площею 2,00 га (південна частина колишнього господарського двору СКОПГ «Саліна» у с. Солянуватка Старосамбірського району), складений 20 липня 2006 року, у яких згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 6/194 від 21 квітня 2016 року власноручно підробив підписи від імені голови комісії по врегулюванню земельних відносин ОСОБА_5 та рукописні записи дати складання вказаних документів, а також вніс неправдиві відомості у вказані акти, що стало підставою для прийняття Солянуватською сільською радою неправомірного офіційного документа - рішення № 18 «Про надання дозволу на передачу земельних ділянок у власність» та незаконним вилученням цих земельних ділянок загальна вартість яких становить 548 775,00 грн, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Також, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, працюючи із 31 жовтня 2002 року до 31 жовтня 2010 року на посаді сільського голови Солянуватської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування з присвоєнням п'ятої категорії девятого рангу посад, зловживаючи владою, в інтересах третіх осіб, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, в період часу із липня до вересня 2006 року, діючи умисно з корисливих мотивів, вчинивши службове підроблення акту обстеження земельної ділянки площею 0,25 га (північно-східна частина колишнього господарського двору сільського кооперативу особистих підсобних господарств «Саліна» в с. Солянуватка Старосамбірського району), складеного 20.07.2006 року та акту обстеження земельної ділянки площею 2,00 га (південна частина колишнього господарського двору СКОПГ «Саліна» в с. Солянуватка Старосамбірського району), складеного 20.07.2006 року, в яких власноручно підробив підписи від імені голови комісії по врегулюванню земельних відносин - ОСОБА_5 та рукописні записи дати складання вказаних документів, а також, внісши неправдиві відомості у вищевказані акти, ініціював їх розгляд та затвердження на третій сесії 5-го демократичного скликання Солянуватської сільської ради Старосамбірського району, яка відбулася 25.07.2006 року, що в подальшому, згідно рішення № 18 «Про надання дозволу на передачу земельних ділянок у власність», стало підставою для безкоштовної передачі двох вище зазначених земельних ділянок у власність ОСОБА_4 та на підставі якого 09.02.2007 року ОСОБА_4 було видано державні акти на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5 від 09.02.2007 року та серії НОМЕР_6 від 09.02.2007 року, що спричинило незаконне вилучення двох вище зазначених земельних ділянок загальною площею 2,25 га, загальною вартістю, згідно висновку оціночно- земельної експертизи № 3194/3195 від 19.08.2016 року 548 775,00 грн., що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам. Тобто, ОСОБА_1 вчинив зловживання службовим становищем, а саме, умисне, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Тобто, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він вчинив злочини передбачені ч. 2 ст. 366 КК України та ч. 2 ст. 364 КК України.

Прокурор Самбірської місцевої прокуратури Львівської області Якимів В.І. оскаржив вирок місцевого суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

В поданій апеляційній скарзі прокурор звертає увагу на те, що висновки суду першої інстанції, про те, що акти обстеження земельних ділянок від 20.07.2006 , рішення Солянуватської сільської ради Старосамбірського району від 25.07.2006 № 16 « Про надання згоди на переведення земельної ділянки площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення в сільськогосподарські угіддя ( сіножаті) та рішення від 25.07.2006 №17 « Про надання згоди на переведення земельної ділянки площею 0,25 га із земель сільськогосподарського призначення в землі житлової забудови», а також рішення від 28.09.2006 № 18 « Про надання дозволу на передачу земельних ділянок у власність» є неофіційними документами у розумінні вимог, викладених у Примітці до ст. 358 КК України, так як не спричинили чи не були здатні спричинити наслідки правового характеру, чи могли бути використані як документи- докази у правозастосовчій діяльності та такі не стали підставою для передачі у власність ОСОБА_4 вказаних земельних ділянок, є необґрунтованими, оскільки саме з врахуванням даних документів та на їх підставі головою Старосамбірської районної державної адміністрації виносились розпорядження № 627 від 29.12.2006 та № 36 від 29.01.2007 ( про що зазначено в самих розпорядженнях), що в свою чергу, потягнуло в подальшому незаконне вилучення згаданих земельних ділянок. Окрім цього, прокурор вказує на те, що вказані акти обстеження земельних ділянок площею 2 га та 0,25 га в с. Солянуватка Старосамбірського району Львівської області є документами, які підписані уповноваженими особами, закріплені відповідною печаткою та містять інформацію щодо зміни цільового призначення земель, що в свою чергу зумовило правові наслідки за результатами складання даних актів органів місцевого самоврядування. Разом з тим, згідно з висновком почеркознавчої експертизи, два досліджувані підписи від імені ОСОБА_6 в графах « Голова комісії» двох актів обстеження земельних ділянок площею 2 га та 0,25 в с. Солянуватка від 20.07.2006 - виконані ОСОБА_1, два досліджувані підписи від імені ОСОБА_7 в графах «Секретар комісії» двох актів обстеження земельних ділянок площею 2 га та 0,25 га в с. Солянуватака від 20.07.2006 - виконані не ОСОБА_7, а іншою особою. Цифрові записи «20 07» в графах дати двох актів обстеження земельних ділянок площею 2 га. та 0,25 га в с. Солянуватка від 20.07.2006 - виконані ОСОБА_1 і вказане свідчить про те, що акти обстеження двох вищевказаних земельних ділянок готував особисто голова Солянуватської сільської ради ОСОБА_1, приніс їх на сесію та доповідав про них. Також вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою суперечності між показами члена комісії по врегулюванні земельних відносин Солянуватської сільської ради ОСОБА_7 та землевпорядника Солянуватської сільської ради ОСОБА_8, у вироку не зазначено чому суд взяв до уваги покази ОСОБА_8 та не дав оцінки показам ОСОБА_7. Вважає, що судом першої інстанції зроблено висновки, які не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на висновки суду, висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності, вирок суду є таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і вказана невідповідність вплинула на вирішення питання про винуватість обвинуваченого. Окрім цього, відповідно до Закону України від 21.02.2014 «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції», який набрав чинності 28.02.2014, в диспозицію ст. 364 КК України внесено зміни. В новій редакції використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби( у разі відповідних наслідків) є злочином лише у разі, коли воно вчинене з метою отримання будь-якої неправомірної вигоди для себе або іншої фізичної чи юридичної особи. Таким чином, суду першої інстанції слід було вирішити питання щодо закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 364 КК України у зв'язку із декриміналізацією, а не виправдовувати його за цією статтею. Відтак, прокурор вважає, що суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. За таких обставин прокурор просить постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним за ч.2 ст.366 КК України і призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах місцевого самоврядування, строком на 1 рік та штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на підставі ч.5 ст.74 КК України звільнити обвинуваченого від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. В частині обвинувачення за ч.2 ст.364 КК України апелянт просить кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з декриміналізацією діяння.

До початку розгляду справи апеляційним судом від адвоката Ковальчук Н.В. в інтересах виправданого ОСОБА_1 поступило заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в якому вона не погоджується з позицією державного обвинувачення про необхідність скасування вироку суду через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, вважає такі доводи безпідставними, оскільки суд першої інстанції вірно оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, що обов'язковою ознакою службового підроблення є його предмет - офіційний документ і з огляду на це та у розумінні вимог, викладених у примітці до ст. 358 КК України, акти обстеження земельних ділянок від 20.07.2006 р. та рішень Солянуватської сільської ради Старосамбірського району, а саме рішення № 16 від 25.07.2006 р. « Про надання згоди на переведення земельної ділянки площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення в сільськогосподарські угіддя (сіножаті)», рішення № 17 від 25.07.2006 « Про надання згоди на переведення земельної ділянки площею 0,25 га із земель сільськогосподарського призначення в землі житлової забудови» та рішення № 18 від 28.09.2006 «Про надання дозволу на передачу земельних ділянок у власність» не є офіційними документами, так як не спричинили та не були здатні спричинити наслідки правового характеру, чи могли бути використані як документи - докази у правозастосовчій діяльності. Більш того, державні акти на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5 від 09.02.2007 року та серії НОМЕР_6 від 09.02.2007 року, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_4 видані на підставі розпорядження голови Старосамбірського райдержадміністрації від 29 січня 2007 року № 36 (а.с.1-2 т.2). Також вважає, що стороною обвинувачення не було надано суду жодних допустимих та належних доказів того, що саме ОСОБА_1 склав, виготовив, вніс неправдиві відомості та надрукував вказані акти обстеження земельних ділянок.

При цьому, зазначає, що судом першої інстанції у вироку вірно зроблено висновок, що у обвинувальному акті в обґрунтування обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні зловживання службовим становищем наведені ті ж обставини, що в обвинувачені у службовому підробленні і тільки доповнено, що такі дії ОСОБА_1 вчинив з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, з використанням службового становища всупереч інтересам служби, отже, обов'язковою ознакою зловживання службовим ставищем має бути наявність мети - одержання будь якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи, але стороною обвинувачення не було надано суду жодних доказів того, яку неправомірну вигоду для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи він мав намір одержати чи одержав і в якій формі, що визначена у примітці до ст. 364? КК України, внаслідок вчинення дій, що наведені у висунутому обвинуваченні, а зазначено, що він вчинив зловживання службовим становищем з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб.

З огляду на це, захисник вважає, що, розглянувши кримінальне провадження в межах пред'явленого обвинувачення і з урахуванням положень ст. 337 КПК України, суд вірно прийшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1, тому просить вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 березня 2018 року залишити без змін.

Заслухавши доповідача, доводи прокурорів Якиміва В.І., Горин У.І. на підтримання апеляційної скарги, твердження виправданого ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката Ковальчук Н.В. на її спростування, думку представника потерпілої сторони - Старосамбірської районної державної адміністрації - ОСОБА_9, яка підтримує позицію прокуратури і вважає висунуте ОСОБА_1 обвинувачення обґрунтованим, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочинів заперечив. При цьому, пояснив, що у 2002-2010 р.р. він працював на посаді сільського голови Солянуватської сільської ради Старосамбірського району Львівської області. На території сільської ради був розташований господарський двір колишнього колгоспу, але селяни почали розбирати та розтягувати його майно, все почало заростати бур'янами і там влаштували стихійне сміттєзвалище, що породжувало скарги громадян. Через деякий час до сільської ради звернувся громадянин ОСОБА_4 з приводу надання у власність земельної ділянки, так як він мав намір займатися підприємницькою діяльністю. Громада села була зацікавлена у знаходженні ефективного власника для земельної ділянки, яка після розпаду колгоспу деградувала, а ОСОБА_4 пообіцяв, що ліквідує сміттєзвалище і приведе територію колишнього господарського двору до належного стану. Підприємством «Саліна» ОСОБА_4 були продані контора і склади, після чого надано дозвіл на переведення нежитлового приміщення у житлове та присвоєно номер. Після цього ОСОБА_4 подав заяву про надання йому земельної ділянки розміром 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 2 га для ведення сільського господарства. Зі всіх питань сільська рада отримувала консультації у Старосамбірському відділі земельних ресурсів. ОСОБА_4 найняв машини і техніку, всю ділянку вичистив, привів до порядку і тоді Старосамбірська районна державна адміністрація дала дозвіл на перевід землі в сіножаті. Сільська рада жодних рішень про зміну цільового призначення земельних ділянок не приймала, ніякої неправомірної вигоди за рекомендацію зміни категорії земель, як стверджує ОСОБА_1, він не отримував. З приводу виготовлення актів обстеження земельних ділянок зазначив, що такі не оформляв, на сесії сільської ради такі розглядались, але він їх не доповідав, обставини підписання актів не пригадує.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням Солянуватської сільської ради №16 від 25 липня 2006 р. затверджено акт обстеження земельної ділянки площею 0,2500 га (північно-східна частина колишнього господарського двору в с. Солянуватка) та надано згоду на переведення цієї ділянки із земель сільськогосподарського призначення в землі житлової забудови (т.1 а.с.207).

Рішенням Солянуватської сільської ради №17 від 25 липня 2006 р. затверджено акт обстеження земельної ділянки площею 2,0000 га (південна частина колишнього господарського двору в с. Солянуватка) та надано згоду на переведення цієї ділянки із земель сільськогосподарського призначення в сільськогосподарські угіддя (сіножаті) (т.1 а.с.210).

Обома вказаними рішеннями ухвалено звернутись з приводу переведення земельних ділянок (зміни їх цільового призначення) до Старосамбірської районної державної адміністрації.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується за ч.2 ст.366 КК України в тому, що він, будучи службовою особою, вчинив службове підроблення, а саме склав і видав завідомо неправдиві документи - акти обстеження земельних ділянок від 20 липня 2006 р., що спричинило тяжкі наслідки у виді незаконного вилучення двох земельних ділянок загальною площею 2,25 га, загальна вартість яких становить 548775,00 грн.

У матеріалах справи наявні завірені копії вищезазначених актів обстеження земельних ділянок від 20 липня 2006 р. Одним з них комісією по врегулюванню земельних відносин при Солянуватській сільській раді рекомендовано сесії сільської ради дати згоду на переведення земельної ділянки площею 0,2500 га (північно-східна частина колишнього господарського двору в с. Солянуватка) із земель сільськогосподарського призначення в землі житлової забудови, оскільки на ній встановлено наявність двох господарських будівель, які згідно договору купівлі-продажу належать на праві власності ОСОБА_4 Вказаний акт, як зазначено у ньому, підписано головою комісії ОСОБА_6 та секретарем комісії ОСОБА_7 (т.1 а.с.208). Іншим актом від 20 липня 2006 р. цією ж комісією по врегулюванню земельних відносин при Солянуватській сільській раді рекомендовано сесії сільської ради дати згоду на переведення земельної ділянки площею 2,0000 га (південна частина колишнього господарського двору в с. Солянуватка) із земель сільськогосподарського призначення в сільськогосподарські угіддя (сіножаті), оскільки встановлено, що на цій земельній ділянці немає ніяких будівель і споруд, ділянка повністю покрита трав'яною рослинністю і придатна для сінокосіння. Вказаний акт, як і попередній, згідно наявних в ньому реквізитів підписано головою комісії ОСОБА_6 та секретарем комісії ОСОБА_7 (т.1 а.с.208).

В обґрунтування доводів про вчинення ОСОБА_1 службового підроблення прокурор в апеляційній скарзі посилається на висновок почеркознавчої експертизи №6/194 від 21 квітня 2016 р., яким констатовано, що два досліджувані підписи від імені ОСОБА_6 в графах «Голова комісії» 2-х актів обстеження земельної ділянки площею 2,0000га (південна частина колишнього господарського двору) та 0,2500 га (північно-східна частина колишнього господарського двору) в с. Солянуватка від 20.07.2006 р. - виконані ОСОБА_1; два досліджувані підписи від імені ОСОБА_7 в графах «Секретар комісії» 2-х актів обстеження земельної ділянки площею 2,0000 га (південна частина колишнього господарського двору) та 0,2500 га (північно-східна частина колишнього господарського двору) в с. Солянуватка від 20.07.2006 р. - виконані не ОСОБА_7, а іншою особою; цифрові записи «20 07» в графах дати 2-х актів обстеження земельної ділянки площею 2,0000га (південна частина колишнього господарського двору) та 0,2500 га (північно - східна частина колишнього господарського двору) в с. Солянуватка від 20.07.2006 р. - виконані ОСОБА_1 (т.1 а.с.218-222).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для встановлення винуватості особи у вчиненні службового підроблення недостатньо формально встановити факт внесення до такого документу неправдивих відомостей. Згідно з вимогами ч.1 ст.2 КК України єдиною підставою для кримінальної відповідальності є наявність в діянні особи складу злочину.

Об'єктивна сторона суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст.366 КК України, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_1 передбачає «складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, якщо вони спричинили тяжкі наслідки». З наведеного слідує, що предметом злочину є документи, однак не всі, а лише ті, які підпадають під категорію офіційних.

Згідно з приміткою до ст.358 КК України під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Таким чином, офіційними документами, що складаються, видаються або посвідчуються повноважними особами органів місцевого самоврядування, є лише ті, які тягнуть за собою правові наслідки.

Колегія суддів вважає правильним застереження у вироку суду першої інстанції про те, що зазначеним критеріям акти обстеження земельних ділянок від 20 липня 2006 р. не відповідають. Вони не мають жодного зобов'язуючого характеру, не спричиняють переходу права власності на земельні ділянки, не надають будь-кому жодних прав та не покладають ні на кого, в тому числі сільську раду, обов'язків. Більше того, Земельним кодексом України не передбачено складання актів обстеження земельних ділянок для ініціювання питання зміни їх цільового призначення. У зв'язку з цим акти комісії по врегулюванню земельних відносин при Солянуватській сільській раді від 20 липня 2006 р., у підробленні яких обвинувачується ОСОБА_1, не можна вважати офіційними документами. Тобто, така необхідна складова складу злочину, передбаченого ст.366 КК України, як предмет злочину, в даному випадку відсутня.

Крім цього, як стверджується в обвинувальному акті, дії ОСОБА_1 щодо оформлення актів обстеження земельних ділянок спричинили тяжкі наслідки у виді незаконного вилучення двох земельних ділянок загальною площею 2,25 га, загальна вартість яких становить 548775,00 грн. Однак, органом досудового слідства не враховано, що за наслідками ухвалення рішень Солянуватської сільської ради №16 від 25 липня 2006 р. та №17 від 25 липня 2006 р. земельні ділянки не передавалися у власність будь-кому, в тому числі ОСОБА_4 Ними, як вказувалось вище, ухвалено лише надати згоду на зміну цільового призначення земельних ділянок і звернутись до Старосамбірської районної державної адміністрації з відповідним клопотанням щодо такої зміни. Також рішенням Солянуватської сільської ради №18 від 28 вересня 2006 р. «Про надання дозволу на передачу земельних ділянок у власність» було лише погоджено питання надання дозволу на безкоштовну передачу ОСОБА_4 земельної ділянки площею 2,2500 га, розташованої за межами населеного пункту (0,2500 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд і 2,0000 га - для ведення особистого селянського господарства), за заявами ОСОБА_4 від 16 серпня 2006 р. та 03 вересня 2006 р., та рекомендовано заявнику звернутись в Старосамбірську районну державну адміністрацію із заявою про передачу вищевказаних земельних ділянок у власність (т.1 а.с.231-233). У подальшому ОСОБА_4 набув права власності на ці земельні ділянки власне на підставі розпоряджень керівника місцевої державної адміністрації, а не рішення Солянуватської сільської ради №18 від 28 вересня 2006 р. «Про надання дозволу на передачу земельних ділянок у власність», як зазначається в обвинувальному акті. Такий висновок колегія суддів робить на підставі даних, які містяться в долучених до справи завірених архівних копіях Державних актів на право власності на земельні ділянки від 09 лютого 2007 р. серії НОМЕР_7 і серії НОМЕР_8. Так, як зазначено у Державному акті від 09 лютого 2007 р. серії НОМЕР_7, його видано ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,2500 га на підставі розпорядження голови Старосамбірської райдержадміністрації №36 від 29 січня 2007 р. (т.2 а.с.2). Державний акт від 09 лютого 2007 р. серії НОМЕР_8 видано ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2,0000 га на підставі того ж розпорядження голови Старосамбірської райдержадміністрації №36 від 29 січня 2007 р. (т.2 а.с.1). Вказаним розпорядженням, копію якого долучено до матеріалів справи (т.2 а.с.21), затверджено проект відведення ОСОБА_4 земельної ділянки площею 2,25 га із земель запасу і зобов'язано сільського голову с. Солянуватка ОСОБА_1 внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.

За таких обставин наполягання сторони обвинувачення на тому, що земельні ділянки незаконно вилучені внаслідок винних дій ОСОБА_1 не знаходять свого підтвердження. Рішення Солянуватської сільської ради носили рекомендаційний характер і не були самостійною підставою для виникнення у ОСОБА_4 права власності.

Також колегією суддів враховується те, що допитані у суді першої інстанції свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 категорично ствердили, що розгляд питання про надання земельних ділянок ОСОБА_4 мало позитивний результат для мешканців села. Вони, а також свідки ОСОБА_8, ОСОБА_10 підтвердили, що усі питання по земельних ділянках доповідалися на сесії сільської ради і рішення по них приймалося колективно депутатами. Жоден із свідків не визнав, що був введений в оману головою Солянуватської сільської ради. Тому підстав вважати, що дії ОСОБА_1 спричинили негативні наслідки і ним застосовувався обман по відношенню до депутатів сільської ради немає.

Що стосується обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.364 КК України у вчиненні зловживання службовим становищем, колегія суддів погоджується із викладеним у вироку суду першої інстанції висновком про вказівку в обвинувальному акті при обґрунтуванні підстав для обвинувачення за цією статтею кримінального закону на ті ж обставини, які викладені як підстава для обвинувачення у службовому підробленні.

При цьому, в обвинувальному акті зазначається, що зловживання службовим становищем ОСОБА_1 вчинено з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб. Однак, в чому полягає такий корисливий мотив не конкретизовано, доказів на підтвердження наявності такого стороною обвинувачення не представлено.

Частиною 1 статті 118 Земельного кодексу України громадянам надано право безоплатної передачі у власність земельних ділянок. Для цього встановлено відповідну процедуру, яка започатковується подачею заяви про бажання отримати земельну ділянку у власність. Як вбачається з матеріалів справи, громадянин ОСОБА_4 своїм правом скористався і звернувся з відповідними заявами від 16 серпня 2018 р. та від 03 вересня 2018 р. про виділення йому земельних ділянок у власність (т.1 а.с.232, 233). Солянуватська сільська рада своїм рішенням №18 від 28 вересня 2006 р. рекомендувала заявнику ОСОБА_4 звернутися із заявами про передачу земельних ділянок, які розташовані за межами населеного пункту, до Старосамбірської районної державної адміністрації (т.1 а.с.231). Таке рішення відповідає положенням чинного станом на 2006-2007 р.р. земельного законодавства. Так, згідно пункту 12. Розділу X. Перехідні положення Земельного кодексу України у редакції, чинній станом на липень 2006 р. - лютий 2007 р., до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. У відповіді на адвокатський запит Відділ Держгеокадастру у Старосамбірському районі Львівської області №29-1319-0.6-727/2-16 від 06 червня 2016 р. підтвердив, що землі Сільського кооперативу особистих підсобних господарств «Саліна» належали до земель запасу Солянуватської сільської ради, а тому розпорядження ними за межами населеного пункту входило в компетенцію райдержадміністрації (т.2 а.с.71). У зв'язку з цим твердження сторони обвинувачення про зловживання ОСОБА_1 своїм службовим становищем не знаходять свого підтвердження. Колегія суддів також приймає до уваги той факт, що листом Державної інспекції сільського господарства в Львівській області №56/3-10-8 від 15 січня 2016 р. в розпорядження слідчому було надано складену довідку від 29 січня 2015 р., в якій зазначається про невідповідність розпорядження Старосамбірської райдержадміністрації № 36 від 29 січня 2007 р. «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачу її в приватну власність гр. ОСОБА_4 для обслуговування житлового будинку на території Солянуватської сільської ради» вимогам ст.ст.38, 39, 122 Земельного кодексу України (т.2 а.с.25-27).

Що стосується часу переходу будівель від Сільського кооперативу особистих підсобних господарств «Саліна» у власність ОСОБА_4, то апеляційний суд встановив, що відповідний договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_2, між вказаними сторонами було укладено 14 серпня 2006 р. (т.2 а.с.32). Водночас із заявою про надання у власність земельної ділянки для обслуговування придбаного об'єкту ОСОБА_4 звернувся 16 серпня 2018 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи завіреною копією такої заяви (т.1 а.с.232). У зв'язку з цим немає підстав вважати, що ОСОБА_4 завчасно звернувся до органу місцевого самоврядування з проханням надання у власність земельної ділянки, а сільська рада всупереч закону прийняла заяву до розгляду. Вказівка в акті обстеження земельної ділянки від 20 липня 2006 р. відомостей про розташування на ній будівлі, яка належить ОСОБА_4, ще до укладення відповідного договору купівлі-продажу, як пояснив ОСОБА_1, зумовлена наявністю попередньої домовленості між Сільським кооперативом особистих підсобних господарств «Саліна» та ОСОБА_4 про таке придбання і підготовкою документів для укладення відповідного договору. Тому комісія діяла власне із урахуванням запевнення сторін про завершальну стадію підготовки до укладення договору. Крім цього, колегія суддів приймає до уваги те, що 14 серпня 2006 р. такий договір дійсно було укладено з дотриманням вимог щодо його обов'язкового нотаріального посвідчення (т.2 а.с.32). А тому, подальші дії сторін підтвердили достовірність факту переходу права власності на об'єкт нерухомості до ОСОБА_4 До того ж, як уже зазначалося вище, акт обстеження земельної ділянки не можна вважати офіційним документом в розумінні ст.366 КК України, з огляду на що некоректність викладених у ньому тверджень не має кримінально-правових наслідків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.

За загальним правилом, передбаченим ч.1 ст.92 КПК України, обов'язок доказування покладається на слідчого, прокурора. Водночас ч.2 ст.62 Конституції України визначає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

При цьому, законодавством встановлено гарантії захисту особи від безпідставного обвинувачення. Так, ч.3 ст.62 Конституції України передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зібраними і перевіреними судом доказами винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів не знайшла свого підтвердження. Навпаки, встановленими обставинами пред'явлене йому обвинувачення спростовується повністю, адже стороною обвинувачення не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України.

Згідно з ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

1)вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2)кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

3)в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Колегія суддів погоджується, що за встановлених обставин судом першої інстанції зроблено правильний висновок про недоведення стороною обвинувачення вчинення ОСОБА_1 злочинів, у яких він обвинувачується, та, що в його діях наявний склад злочину. А тому, ухвалений щодо ОСОБА_1 виправдувальний вирок слід вважати законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Доводи апеляційної скарги прокурора апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки такі спростовані зібраними у справі доказами і встановленими в апеляційній інстанції даними про фактичні обставини справи.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Самбірської місцевої прокуратури Львівської області Якиміва Василя Ігоровича залишити без задоволення, а вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Каблак П.І. Калиняк О.М. Урдюк Т.М