Вирок № 76732666, 26.09.2018, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/5288/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого – судді - Гедз Б.М.

з участю секретаря - Рущак Т.О.

прокурора - Мотрука Н.В.

представника потерпілого - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Львові обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12018140000000473 про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, одруженого, працюючого на посаді водія автотранспортних засобів ВСП ?Ремонтно-експлуатаційна автобаза? РФ ?Львівська залізниця? ПАТ ?Укрзалізниця?, зареєстрованого та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 – ч. 3 ст. 191 КК України,-

встановив:

комірник ВСП «Локомотивне депо Львів-Захід» ОСОБА_4, в якої виник умисел на розтрату майна локомотивного депо «Львів-Захід», що було їй ввірене – дванадцяти секцій металевих радіаторних батарей (секцій охолодження), попередньо отриманих на відповідальне зберігання, як матеріально відповідальною особою ВСП «Локомотивне депо Львів-Захід», 01.06.2018 р. приблизно о 08:30 год., перебуваючи на території локомотивного депо, за адресою: м. Львів, вул. Таллінська, 1, розуміючи, що для реалізації її злочинного умислу необхідна особа, яка має у розпорядженні вантажний автомобіль та могла б вивезти вказані матеріальні цінності за територію депо, під час розмови з ОСОБА_2, який працює водієм автотранспортних засобів ВСП «Ремонтно – експлуатаційна автобаза» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та 01.06.2018 прибув у розпорядження ВСП «Локомотивне депо Львів-Захід», запропонувала останньому допомогти їй у вивезенні з території депо дванадцяти секцій металевих радіаторних батарей, з метою подальшого їх продажу.

В свою чергу, ОСОБА_2 усвідомлюючи незаконний характер пропозиції ОСОБА_4 та те, що останняперебуваючи на посаді комірника ВСП «Локомотивне депо Львів-Захід» є матеріально відповідальною особою, діючи умисно та з корисливих мотивів, погодився сприяти останній у розтраті дванадцяти секцій металевих радіаторних батарей, зобов’язуючись вчинити зазначені вище дії з метою особистого збагачення.

Цього ж дня, приблизно о 08.45 год. ОСОБА_4, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на розтрату ввіреного їй майна, перебуваючи в коморі локомотивного депо «Львів-Захід», що за адресою: м. Львів, вул. Таллінська, 1, діючи за попередньою змовою групою осіб, разом із ОСОБА_2 завантажили на спеціалізований вантажний самоскид марки «ЗИЛ-ММЗ» моделі «45054» д.н.з. НОМЕР_1, що перебував у користуванні ОСОБА_2 та належить ВСП «Ремонтно – експлуатаційна автобаза», дванадцять секцій радіаторних батарей, кожна вагою 44,53 кг.

У подальшому, 01.06.2018 ОСОБА_2, на виконання домовленостей із ОСОБА_4, приблизно о 09.00 год., на спеціалізованому вантажному самоскиді марки «ЗИЛ-ММЗ» моделі «45054» д.н.з. НОМЕР_1, діючи умисно та з корисливих мотивів,вивіз із комори локомотивного депо «Львів-Захід» дванадцять секцій металевих радіаторних батарей, та, уникаючи контролю, здійснив виїзд із території ВСП «Локомотивне депо Львів-Захід», що за адресою: м. Львів, вул. Таллінська, 1, з метою подальшого їх продажу та отримання коштів для незаконного збагачення, внаслідок чого ВСП «Локомотивне депо Львів-Захід» заподіяно шкоду на загальну суму 51 153 грн. 12 коп.

Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч. 5 ст. 27- ч. 3 ст. 191 КК України, пособництво в розтраті чужого майна, яке було ввірене особі, за попередньою змовою групою осіб.

Під час досудового розслідування між сторонами кримінального провадження прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Львівської області ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_2, за участю захисника ОСОБА_6 укладено угоду про визнання винуватості від 22.08.2018 року.

За змістом вказаної угоди підозрюваний ОСОБА_2 визнав свою винуватість у зазначеному діянні, передбаченому ч. 5 ст. 27- ч. 3 ст. 191 КК України та зобов’язався: повністю визнати свою вину в інкримінованому йому під час досудового розслідування кримінального провадження №12018140000000194 від 03.04.2018 кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 27 - ч.3ст.191 КК України; дати вичерпні показання, на усіх стадіях кримінального провадження, щодо усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, сприяти органу досудового розслідування у розслідуванні кримінального провадження №12018140000000194 від 03.04.2018 р.; дати вичерпні показання, на усіх стадіях кримінального провадження, щодо обставин залучення його до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення комірником ВСП «Локомотивне депо Львів-Захід» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_4 та її дій, що мали місце 01.06.2018, зокрема, за необхідності, під час судового провадження щодо неї. Сторонами узгоджено, що затвердженою угодою ОСОБА_2 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27- ч. 3 ст. 191 КК України буде призначене покарання у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати пов’язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків в держаних та комунальних підприємствах установах і організаціях на строк 2 роки. Враховуючи щире каяття ОСОБА_2 та активне сприяння розкриттю злочину сторони погоджуються на звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, на підставі ст.75 КК України та встановленням іспитового строку 2 роки, покладенням на ОСОБА_2 обов’язків, передбачених ст.76 КК України, зміст яких буде визначений судом.

Крім цього, згідно умов даної угоди підозрюваному роз’яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання. Угода підписана сторонами та разом із обвинувальним актом, надійшла до суду.

Розглядаючи питання про затвердження вказаної угоди про визнання винуватості, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468, ч.4 ст.469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості, яка може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено в підготовчому судовому засіданні, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27- ч. 3 ст. 191 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Прокурор вважає за доцільне затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між ним та ОСОБА_2, за участі захисника ОСОБА_6 як таку, що відповідає вимогам закону та призначити ОСОБА_2 обумовлене в угоді покарання.

Представник потерпілого – юрисконсульт виробничого структурного підрозділу ?Локомотивне депо Львів-Захід? Регіональної філії ?Львівська залізниця? ПАТ ?Українська залізниця? ОСОБА_1 не заперечила проти затвердження угоди про визнання винуватості і зазначила, що з боку потерпілого була надана письмова згода прокурору на укладення угоди про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 підтримали угоду та просили її затвердити, при цьому, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 розуміє права визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, які у підготовчому судовому засіданні йому додатково роз'яснені, визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27- ч. 3 ст. 191 КК України, підтвердив обставини, викладені у пред'явленому йому обвинуваченні та надав згоду на призначення узгодженого сторонами угоди про визнання винуватості покарання.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Відповідно до вимог ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст. 469, 472 КПК України. Підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання, яке відповідає вимогам ст.ст. 75, 76 КК України, є достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню ним нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст. 50 КК України цілей покарання.

На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Згідно вимог ч. 2 ст. 124 КК України процесуальні витрати, пов?язані із залученням експертів в сумі 5005,00 грн. стягнути з обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 468, 469, 472, 474, 475 КПК України, суд-

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 22.08.2018 року у кримінальному провадженні №12018140000000473, укладену міжпрокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Львівської області ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_2, за участю захисника ОСОБА_6

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27- ч. 3 ст. 191 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки зпозбавлення права обіймати посади пов’язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків в держаних та комунальних підприємствах установах і організаціях на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Зобов'язати ОСОБА_2 відповідно до ст. 76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речовий доказ – автомобіль марки ?ЗИЛ ММЗ 45054?, д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії СХМ № 034166, які передані на відповідальне зберігання начальнику Львівської автоколони ВП ?Ремонтно експлуатаційної автобази? РФ ?Львівська залізниця? ПАТ ?Укрзалізниця? повернути потерпілому ВСП ?Локомотивне депо Львів-Захід? РФ ?Львівська залізниця? Публічне акціонерне товариство ?Укрзалізниця? (а.с.28, 34, 39).

Речовий доказ - радіаторні батареї у кількості 12 штук (а.с.28) повернути потерпілому ВСП ?Локомотивне депо Львів-Захід? РФ ?Львівська залізниця? Публічне акціонерне товариство ?Укрзалізниця?.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії КА 591180, виданий Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області 15.10.1997 р., ідентифікаційний код НОМЕР_2 на користь держави витрати, пов?язані із залученням експерта (висновок експерта № 3102 від 26.06.2018 р. за матеріалами кримінального провадження № 12018140000000194 від 03.04.2018 р.) в сумі 5 005,00 грн. (п?ять тисяч п?ять гривень).

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: (підпис) ОСОБА_7

З оригіналом згідно.

Суддя: Б.М.Гедз