Постанова № 76732380, 25.09.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 335/4939/17 Головуючий у 1-й інстанції: Рибалко Н.І.

Провадження № 22-ц/778/2467/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Крилової О.В.

ОСОБА_2

При секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.12.2006 року між Банком та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір за умовами якого, останній отримав грошові кошти в сумі 80 000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом 13,4% річних та строком повернення не пізніше 21.12.2026 року.

22 грудня 2006 року між Банком, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були укладені договори поруки, за умовами яких останні зобов’язались відповідати перед Банком за виконання ОСОБА_5 зобов’язань за кредитним договором.

Однак позичальник взятих на себе зобов’язань за кредитним договором не виконував, у зв’язку з чим 28.05.2012 року рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з відповідачів на користь банку було стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 913 817,65 грн.

Однак, незважаючи на зазначене рішення суду ОСОБА_5 все одно не виконує взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, в зв’язку з чим станом на 06.02.2017 року загальна сума заборгованості становить 4505674,74 грн., а різниця нестягнутої суми заборгованості становить 147 6615,24 грн.

Враховуючи вищевикладене ОСОБА_3 просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» заборгованість за кредитним договором в сумі 1476615,24 грн.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» заборгованість за кредитним договором в сумі 1476615,24 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі 22149,23 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вислухавши доповідача, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того що, кредитор у межах своїх прав передбачених кредитною угодою скористався правом на повернення кредиту достроково та в межах шестимісячного строку не заявив свої вимоги до поручителів.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22 грудня 2006 року між ВАТ “Всеукраїнський ОСОБА_3” (правонаступник - ПАТ “Всеукраїнський ОСОБА_3”) та фізичною особою ОСОБА_5 укладено кредитний договір № КФ 43-06/Н (а.с. 4-17).

Відповідно п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.4. кредитного договору ОСОБА_5 було надано кредит у сумі 80000,00 дол. США для купівлі житлового приміщення, з встановленням процентної ставки за користування кредитом в розмірі 13,4 % річних та з терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 21 грудня 2026 року згідно графіку який є невід'ємною частиною кредитного договору.

Згідно до п. 2.1.3. кредитного договору кредит надається однією сумою в безготівковій формі шляхом дебетування позичкового рахунку позичальника та перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до умов п. 2.5.1. кредитного договору ОСОБА_5 зобов'язується щомісячно до дати, встановленої у графіку, поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумі не меншій суми чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів, інших плат, відповідно до умов договору.

Однак, ОСОБА_5 порушив свої зобов'язання стосовно щомісячного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування Кредитом, як це передбачено п. 2.5.1. кредитного договору.

Так, відповідно до п. 3.3.3 Кредитного договору ОСОБА_5 зобов’язаний щомісячно повертати частини кредитних коштів, згідно з умовами, визначеними договором. Не пізніше визначеного п. 1.2. Кредитного договору строку, повернути Банку всю суму наданих кредитних коштів, сплатити проценти за користування кредитними коштами, сплачувати кошти передбачені пп. 1.3.1, 2.3 цього Договору, а також на вимогу Банку сплатити можливу неустойку.

Відповідно до п. 4.5. Кредитного договору за неналежне виконання грошових зобов'язань, передбачених пунктом 3.3.3. Кредитного договору, Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 20 відсотків від суми неналежно виконаного грошового зобов'язання, розрахований від суми невиконаного зобов'язання, розрахований від суми невиконаного зобов'язання, а саме неповерненого Кредиту та/або плати за обслуговування кредиту, строк виконання яких настав і які не були виконані станом на восьмий календарний день прострочення такого виконання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст. 526, 530, 623, 624, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Банк свої зобов'язання за договором виконав. Проте, на порушення норм закону та умов договору ОСОБА_5 свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, кредит та проценти за користування кредитом у визначений договором строк не повернув, у зв’язку із чим в позивача наявні підстави вимагати виконання умов договору із застосуванням встановленим цим договором правових наслідків його неналежного виконання сторонами.

Для забезпечення виконання грошових зобов'язань позичальника за кредитним договором були укладені наступні договори:

між банком та ОСОБА_6 укладено договір поруки № б/н від 22 грудня 2006 року, згідно умов якого ОСОБА_6 взяв на себе зобов'язання відповідати в повному обсязі перед банком за своєчасне та повне виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором, та у випадку невиконання ОСОБА_5 своїх зобов'язань бере на себе зобов'язання погасити заборгованість в розмірі наданого кредиту, нарахованих за користування кредитом відсотків, неустойки, а також інших грошових зобов'язань, що випливають з кредитного договору (а.с. 35);

між Банком та ОСОБА_7 укладено договір поруки № б/н від 22 грудня 2006 року, згідно умов якого остання взяла на себе зобов'язання відповідати в повному обсязі перед банком за своєчасне та повне виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором, та у випадку невиконання ОСОБА_5 своїх зобов'язань бере на себе зобов'язання погасити заборгованість в розмірі наданого кредиту, нарахованих за користування кредитом відсотків, неустойки, а також інших грошових зобов'язань, що випливають з кредитного договору (а.с. 36).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., договору поруки поручитель зобов’язується в разі невиконання та/або порушення боржником своїх зобов’язань перед кредитодавцем погасити заборгованість по кредитному договору. Поручитель зобов’язується відповідати перед кредитодавцем своїми грошовими коштами та своїм майном. Однак, згідно п. 2.3 цього ж договору встановлено, кредитодавець зобов’язується письмово повідомити поручителя про невиконання боржником своїх зобов’язань.

Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання перед боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зі змісту договорів поруки від 22.12.2006 року укладених з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що строк, після закінчення якого порука припиняється не визначено, оскільки пунктами 4.1. цих договорів установлено, що вони діють до повного припинення зобов'язань за Кредитним договором.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_3 скористався правом на дострокове повернення кредиту і на погашення заборгованості згідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.05.2012 року по справі №0818/5032/2012, яке набрало законної сили.

В матеріалах справи відсутні докази того, що до звернення з позовом 18.04.2017 року позивач звертався належним чином до поручителів з вимогою про виконання зобов'язання за кредитним договором.

З даним позовом ОСОБА_3 звернувся до суду 18.04.2017 року, майже через п’ять років після застосування права на повернення кредиту достроково, тобто зі спливом передбаченого ст. 559 ЦК України строку на звернення до суду з позовом до поручителів.

З урахуванням того, що кредитор у межах своїх прав передбачених кредитною угодою скористався правом на повернення кредиту достроково та в межах шестимісячного строку не заявив свої вимоги до поручителів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості з поручителів.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

На підставі вимог ст.141 ЦПК України з особи яка подала апеляційну скаргу, з урахуванням ухвали апеляційного суду від 27.06.2018 року про відстрочення сплати судового збору, з ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» підлягає стягненню судовій збір за апеляційний розгляд справи в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 141,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2018 року у цій справі – залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» в дохід держави судовий збір в сумі 33223 (тридцять три тисячі двісті двадцять три) гривні 84 (вісімдесят чотири) копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 27.09. 2018 року.

Головуючий:

Судді: