Постанова № 76732078, 26.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 р.м. ОдесаСправа № 814/1397/18

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Домусчі С.Д.,

– ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду, яке прийнято 12 липня 2018 року у складі суду судді: Біоносенка В.В. в місті Миколаєві по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з вимогами визнати протиправними дії відповідача щодо не включення під час перерахунку пенсії позивача додаткових видів грошового забезпечення, а саме грошової допомоги на оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди, одноразової допомоги військовослужбовцям при звільненні з військової служби; а також зобов’язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача для призначення пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року заявлений адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не включення під час перерахунку пенсії позивача додаткових видів грошового забезпечення, а саме грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди; зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 01.05.2018 року перерахунок раніше призначеної пенсії позивачу з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди, відповідно до довідки Миколаївського обласного військового комісаріату від 27.03.2018 року № 4/1947. В задоволенні позову в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії з врахуванням одноразової грошової допомоги при звільненні відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, за змістом якої, вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду винесено з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Так, апелянт в своїй апеляційній скарзі просить:

- змінити рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року по справі № 814/1397/18.

- задовольнити позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не включення для опрацювання під час перерахунку пенсії ОСОБА_2 додаткових видів грошового забезпечення, а саме: винагороди за тривалість безперервної військової служби, одноразової допомоги військовослужбовцям при звільнені з військової служби.

- задовольнити позовні вимоги позивача в частині зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, а саме: винагороди за тривалість безперервної військової служби, одноразової допомоги військовослужбовцям при звільнені з військової служби.

- в решті рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року по справі №814/1397/18 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 1991 року по 10.01.2018 року проходив військову службу в Збройних Силах України та має військове звання – підполковник.

10.01.2018 року наказами військового комісара Миколаївського обласного військового комісаріату від 10.01.2018 року № 6 ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас за вислугою років.

Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна – 26 років.

З 11.01.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначено пенсію ОСОБА_2 відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Під час призначення пенсії ОСОБА_2 ГУ ПФУ в Миколаївській області врахувало його грошове забезпечення на загальну суму 7380,59 гривень, яке складається з наступного: посадовий оклад – 1120 гривень, оклад за військовим званням - 130 гривень, надбавка за вислугу років (40%) - 500 гривень, середньомісячний розмір додаткових видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільнення із служби – надбавка за виконання особливо важливих завдань 50% - 865,92 гривень, надбавка за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 10% - 60,66 гривень, премія 4704 гривень.

Розмір пенсії склав 5018,80 гривень, розрахунок якого проведений в такому порядку 7380,59 гривень (загальний розмір грошового забезпечення)*68% за 26 років вислуги. До цього розміру встановлено: підвищення як учаснику бойових дій - 363 грн., щомісячну цільову грошову допомогу на прожиття як учаснику бойових дій - 40 грн. Таким чином розмір пенсії становить 5421,80 грн. З урахування постанови КМУ від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби , та деяким іншим категоріям осіб» до основного розміру пенсії позивача виплачується з 01.01.2018 року - 50% підвищення пенсії.

18.04.2018 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ ПФУ з заявою про здійснення перерахунку призначеної йому пенсії, та врахування у загальному розмірі грошового забезпечення раніше не враховані додаткові види грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди, одноразової допомоги військовослужбовцям при звільненні з військової служби, які були отримані за останні 24 місяці перед звільненням на підставі довідки від 27.03.2018 року № 54/1947

16.05.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області листом за № 1797-С-07 відмовило ОСОБА_2 у перерахунку пенсії з урахуванням зазначених додаткових видів грошового забезпечення.

Надаючи правову оцінку вказаному спору, суд першої інстанції, у своєму рішенні дійшов висновку про те, що аналіз норм матеріального права дає підстави вважати, що щомісячна додаткова грошова винагорода, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Водночас, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що одноразова грошова допомога при звільненні не входить до додаткового грошового забезпечення, яка повинна враховуватися при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців.

Вирішуючи дану справу в рамках апеляційного провадження, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно змісту статті 43 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №2262-XII) пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 41 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Частиною 2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців.

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону № 2011-XII), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом № 2011-XII також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.2008р. за № 638/15329).

Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Зазначеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).

Таким чином, щомісячна додаткова грошова винагорода, премії, як додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, які є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Також, згідно із Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» визначаються правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Так, згідно зі статтею 1 цього Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Також, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 26.06.1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу.

Так, проаналізувавши вказані норми матеріального права, можна дійти висновку, що військовослужбовці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а отже з суми сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України мають сплачуватись страхові внески та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Частина третя статті 43 Закону № 2262-XII не містить положень про включення до грошового забезпечення такої виплати, як одноразова грошова допомога при звільненні.

Правові підстави для її виплати встановлені статтею 15 Закону № 2011-ХІІ та статтею 9 Закону № 2262-XII, які пов'язані зі звільненням особи зі служби.

Таким чином, хоча вказана виплата й підпадає під ознаки одноразової допомоги, але має інше правове призначення, не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків та отриманням за це грошової допомоги, а пов'язана саме з фактом звільнення зі служби.

Тобто, одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення, яке повинне враховуватися при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців.

Аналогічна правова позиція щодо зарахування розміру одноразової грошової допомоги при звільненні до грошового забезпечення вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 12.09.2017 року (справа №812/6733/13) та Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року (справа №761/28228/15-а).

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм матеріального права, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо визначення складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія та не включення до його змісту одноразової грошової допомоги при звільненні.

Правова позиція Одеського апеляційного адміністративного суду щодо розгляду даної справи в цій частині також кореспондується з висновком Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду України, викладеним в рішенні від 28.02.2018 року в справі № 522/9660/16-а щодо розгляду спору в рамках аналогічних правовідносин.

Відтак, доводи апелянта в цій частині, колегія суддів вважає такими, що не відповідають чинному законодавству та відповідно не спростовують висновків суду першої інстанції.

Окрім цього, колегія суддів розглянувши доводи апелянта щодо не включення до предмету розгляду, в рамках даного спору, питання про врахування до додаткових видів грошового забезпечення винагороди за тривалість безперервної військової служби, зазначає наступне.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Так, відповідно до змісту статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до змісту ст. 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно змісту частини 1 статті 47 КАС України вказано, що позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п’ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції розглянув дану справу в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін відповідно до вимог ст. 263 КАС України.

Також, як вказано самим апелянтом в його апеляційній скарзі, уточнена позовна заява спрямована до суду 13.07.2018 року, вже після ухвалення рішення 12.07.2018 року.

Відповідно до вимог частини 5 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, на підставі вищевказаних вимог норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про неспроможність доводів апелянта у вказаній частині.

Поряд з цим, вирішуючи спірне питання, судом першої інстанції не вірно визначено період, за який підлягає перерахунку пенсія позивача.

Так, судом першої інстанції не враховано, що за правилами ч. 2 ст. 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

За таких обставин, а також враховуючи, що позивачем дотриманий строк звернення до суду із заявленим позовом, колегія суддів приходить до висновку, що пенсія підлягає перерахунку позивачу з 11.01.2018 року – з дати призначення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині періоду, за який підлягає перерахунку пенсія позивача.

Керуючись ст.ст. 159, 241, 243, 250, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року – задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року – змінити, виклавши в абзаці третьому його резолютивної частини період, за який підлягає перерахунку пенсія ОСОБА_2 в наступній редакції: «з 11.01.2018 року».

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду у випадках, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець