Постанова № 76732069, 26.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/676/18

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Федусика А.Г.,

суддів – Шевчук О.А. та Яковлєва О.В.

при секретарі – Пальоній І.М.,

за участю: представника апелянта – ОСОБА_1 та представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3 апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні,-

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 49 267,70 грн..

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року позов задоволено частково. Суд стягнув з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь позивачки середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 7681,95 грн.. В решті позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказане рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом УМВС України в Херсонській області від 06 листопада 2015 року №428 о/с позивачку було звільнено з посади інспектора штабу Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року по справі №821/3865/15-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року, наказ УМВС від 06 листопада 2015 року № 428 о/с про звільнення визнано незаконним, поновлено позивачку на службі в органах внутрішніх справ.

Наказом УМВС від 15 вересня 2016 року №23 о/с постанова суду була виконана та поновлено позивачку на службі в органах внутрішніх справ на посаді інспектора штабу (на правах сектору) Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області з 06 листопада 2015 року.

Наказом УМВС України в Херсонській області від 08 лютого 2017 року №3 о/с позивачку знов було звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).

Після поновлення 15 вересня 2016 року і до дня звільнення 08 лютого 2017 грошове забезпечення позивачці не нараховувалось і не виплачувалось.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року (справа №821/304/17), за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, з УМВС в Херсонській області стягнуто на користь позивачки грошове забезпечення за період з 16 вересня 2016 року по 08 лютого 2017 року в розмірі 2 828,36 грн..

Також, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року (справа №821/1163/17), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду, з УМВС в Херсонській області стягнуто на користь позивачки одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 17501,28 грн..

Змістом наведених судових рішень та доданих до матеріалів справи копій витягів з наказів №428 о/с від 06 листопада 2015 року, №23 о/с від 15 вересня 2016 року та №3 о/с від 08 лютого 2017 року підтверджено факт проходження позивачкою служби в органах УМВС протягом 10 років 9 місяців та 20 днів та факт її звільнення з УМВС в Херсонській області 08 лютого 2017 року у відповідності до підпункту «г» пункту 64 Положення № 114 про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ УРСР від 29 липня 1991 року.

Окрім зазначеного, вказаним раніше судовим рішенням встановлено право позивачки на виплату їй одноразової грошової допомоги за 10 повних відпрацьованих календарних років, що становить 17501,28 грн..

З наданої позивачкою виписки по банківському рахунку, що не заперечувалось представниками відповідача під час судового розгляду, сума одноразової грошової допомоги виплачена – 13 березня 2018 року.

Затримка із виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні і стала підставою для звернення з даним позовом.

Вирішуючи справу та задовольняючи позов в частині, суд першої інстанції виходив з того, що сума середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивачки з відповідача за час затримки розрахунку при звільненні з 09 лютого 2017 року по 12 березня 2018 року становить 7681,95 грн. (19,35 грн./день * 397 днів = 7681,95 грн.).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З огляду на викладені обставини судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що в даному випадку між сторонами відсутній спір про розмір належних позивачу виплат, оскільки постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 (справа №821/1163/17), яка набрала законної сили, визначено право позивачки на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні та визначено її розмір - 17501,28 грн.

Згідно ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За невиконання вказаної вимоги Закону, для роботодавця передбачені негативні наслідки, встановлені ст. 117 КЗпП України у вигляді обов’язку виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу викладеного, вбачається, що відсутність спору щодо розміру належних працівникові сум, як додаткова умова застосування до роботодавця наслідків за порушення приписів ст. 116 КЗпП України, встановлена ст. 117 КЗпП України, не звільняє роботодавця від обов’язку виплатити працівнику компенсацію за час затримки належних йому виплат з дня початку перебігу строку такої затримки (в даному випадку з дня наступного за днем звільнення), а лише надає відстрочку такої сплати до моменту вирішення відповідного спору в разі його наявності.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач при звільненні позивача повинен був сплатити всі належні їй суми в день звільнення та в зв'язку з несвоєчасною сплатою зазначених сум необхідно застосувати вимоги ст. ст. 116, 117 КЗпП України.

Щодо доводів апелянта стосовно розміру середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги апелянту слід зазначити наступне.

Судова колегія зазначає, що вимога апелянта, щодо застосування як основи для розрахунку суми середнього заробітку ОСОБА_4 - мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» у розмірі 3200 грн., є необґрунтованим.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 не працювала ані протягом останніх двох місяців перед звільненням, яке відбулося 08.02.2017, ані протягом двох місяців, що передували цим двом місяцям, середня заробітна плата мала бути розрахована, виходячи з посадового окладу, як це передбачено п.4 Порядку № 100.

Відповідно до п.1 Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, вимушеного прогулу та в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи із середньої заробітної плати.

Судами під час розгляду справ №№821/304/17, 821/1163/17 встановлено, що період з 16.09.2016 року по 08.02.2017 року, прирівнюється до вимушеного прогулу та розраховується, виходячи із середнього заробітку.

Також постановою суду апеляційної інстанції, що є чинною на момент вирішення даного спору, визначений розмір грошового забезпечення позивачки за період з 16.09.2016 р. по 08.02.2017 р., згідно розміру посадового окладу 600 грн.

Таким чином, середній заробіток працівника визначений відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати.

З урахуванням цих норм, зокрема абзаца 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року №6-648цс15.

З огляду на викладене колегія суддів як і суд першої інстанції вважає, що розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_4, наданого відповідачем (№197 від 20.04.2018 року), два календарні місяці, які передують звільненню ОСОБА_4 є січень 2017 та грудень 2016 року.

Таким чином загальна кількість днів за ці 2 місяці становить 62 дні (31 день+31 день=62 дні), загальна сума заробітної плати 1200 грн. (600,00 грн. + 600 грн. = 1200 грн.).

Виходячи з цього, середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 становить 19,35 грн. (1200 грн. / 62 дні = 19,35 грн/день).

Період затримки виплати позивачці одноразової грошової допомоги при звільненні становить 397 днів – з 09.02.2017 р. по 12.03.2018 р.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що судом першої інстанції вірно було розраховано суму середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивачки з відповідача за час затримки розрахунку при звільненні з 09.02.2017 р. по 12.03.2018 р., що становить 7681,95 грн. (19,35 грн./день * 397 днів=7681,95 грн.)

Отже, рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321,322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.328-331 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_5Судді ОСОБА_3 ОСОБА_6