Постанова № 76731949, 27.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5215/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В. М.,

суддів Рибачука А. І., Старунського Д. М.,

з участю секретаря судового засідання Болюк Н. В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (рішення ухвалено у м. Луцьку судом у складі головуючого судді Костюкевича С.Ф., повний текст рішення виготовлений 21 травня 2018 року) у справі № 803/403/18 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 15.02.2018 №0079301307 про застосування відносно нього штрафних (фінансових) санкцій в сумі 431 487 грн 20 коп..

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 15.02.2018 №0079301307.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 4 314,87 грн.

Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління ДФС у Волинській області, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що при розгляді даної справи суд не врахував, що позивачем до перевірки не надано жодних підтверджуючих документів щодо придбання борошна пшеничного та млина за 2015-2016 роки, зокрема, договорів купівлі-продажу, фінансово-господарських документів, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненими правочинами, копії завірених установами банків документів, що засвідчують факти оплати товарів, виписки банківських установ, документи підтверджуючі транспортування борошна пшеничного та млину, акти виконаних робіт з навантаження та розвантаження товарно-матеріальних цінностей, видаткові накладні, сертифікати відповідності. Платником було надано залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 2015-2016 роки, в яких зазначено тільки дизельне пальне, інші товарно-матеріальні цінності. Таким чином, позивачем не забезпечено облікування належним чином товарно-матеріальних цінностей (борошна, млина), що є порушенням п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування.

Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції від 16 травня 2018 року та ухвалити нове про відмову позивачу в задоволенні позову.

На апеляційну скаргу фізична особа-підприємець ОСОБА_3 подав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, представника позивача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставі наказу №3691 від 29.11.2017 про проведення документальної планової виїзної перевірки, направлень від 11.12.2017 №4010, №4011 ГУ ДФС у Волинській області в період з 12.12.2017 по 26.12.2017 було проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

Після закінчення строку проведення перевірки, надано платнику два письмових листа-вимоги (дата складання документа відсутня, вихідний реєстраційний номер відсутній) за підписом посадових осіб ГУ ДФС, які платнику було вручено 10.01.2018 в приміщенні ГУ ДФС під розписку із зобов’язанням надати інформацію та оригінали документів до 11.01.2018.

Після отримання 10.01.2018 листа-вимоги, платником на адресу відповідача було скеровано лист від 11.01.2018 №01 із викладом обставин та пояснень, в тому числі щодо порушення ДФС п. 73.3 ст. 73 ПК України п. п. 9, 10, 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом затвердженого постановою КМУ №1245 від 27.12.2010.

На лист позивача від 11.01.2018 ГУ ДФС у Волинській області будь-яку відповідь по його розгляду не подано.

За результатами зазначеної перевірки Головним управлінням ДФС у Волинській області складено акт від 11.01.2018 за №494/03- 20-13-07/НОМЕР_1.

Як видно з акту перевірки, посадові особи ГУ ДФС дійшли висновку про порушення платником вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР), а саме: продаж товарно- матеріальних цінностей без підтверджуючих документів на придбання цих ТМЦ на загальну суму 215 763,60 грн, в т.ч. за 2015 рік - на 115 743, 60 грн, 2016 рік - на 100 000 грн.

Не погодившись з актом перевірки від 11.01.2018 за №494/03- 20-13-07/НОМЕР_1 позивачем 28.01.2018 були подані заперечення до яких додавався весь перелік документів про купівлю і продаж борошна та млина, проте листом від 12.02.2018 Головним управлінням ДФС у Волинській області в задоволенні вимог викладених в запереченні відмовлено.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Волинській області було винесене податкове повідомлення-рішення від 15.02.2018 №0079301307, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 431 487,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що норма ст.3 Закону № 265/95-ВР не визначає вимог до ведення обліку товарів, є відсилочною. При цьому, податковим органом не наведено жодних посилань на порушення позивачем порядку обліку товарних запасів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та/або Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, а також відсутні будь-які належних та допустимих доказів щодо відсутності, ненадання та (або) надання не в повному обсязі платником первинних документів для перевірки, прийшов до висновку про відсутність у позивача будь-яких порушень в частині ведення та (або) відображення обліку ТМЦ відповідно до вимог чинного законодавства, яке регулює дані правовідносини. Факт придбання та отримання позивачем млина та борошна пшеничного підтверджується відповідними первинними документами, копії яких оглянуто судом та приєднано до матеріалів справи, відтак висновки ГУ ДФС у Волинській області про реалізації товарів, які не обліковані є помилковими, а відносно платника застосовано штрафні (фінансові) санкції без достатніх на те правових підстав. Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що безпідставним є нарахування позивачу штрафних санкцій в розмірі 431 487,20 грн за продаж товарно- матеріальних цінностей без підтверджуючих документів на придбання цих ТМЦ, оскільки позивачем та його представником в судовому засіданні підтверджено придбання млина та борошна пшеничного та надано всі первинні документи.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує таке.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР, суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та / або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та / або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

У відповідності до вимог ст. 6 Закону № 265/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), облік товарних запасів фізичною собою-підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. При цьому, облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб’єктів малого підприємництва.

Пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що фізичні особи-підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності (п. 178.6 ст.178 ПК України).

Форма Книги обліку доходів і витрат (Надалі - Книга) та порядок її ведення (надалі - Порядок) затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 року за №1686/24218 (наказ №481), який прийнято у відповідності до вимог п. 177.10 ст. 177, п. 178.6 ст. 178 ПК України.

У відповідності до підпунктів 1 - 9 п. 6 Порядку, затвердженого наказом №481, самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису; 2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати; 4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3); 5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов’язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг; 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов’язані з отриманням доходу за підсумками дня; 7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; 8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв’язку, орендних та комунальних платежів тощо; 9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Таким чином, форма Книги та Порядок, затверджені наказом №481 не містять та (або) не передбачають ведення обліку товарних запасів, оскільки жодною графою Книги не передбачено внесення платником таких відомостей (даних).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІУ не передбачено обов’язкове ведення складського обліку для фізичних осіб-підприємців, відтак, наявність первинних документів та фіскальних чеків підтверджує наявність, оприбуткування та реалізацію товару, а отже і наявність обліку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено про порушення платником вимог п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР, а саме: продаж товарно- матеріальних цінностей без підтверджуючих документів на придбання цих ТМЦ на загальну суму 215 763,60 грн, в т.ч. за 2015 рік - на 115 743, 60 грн, 2016 рік - на 100 000 грн.

Як встановлено судом та підтверджено оглянутими в судовому засіданні письмовими доказами, що приєднані до справи, факт придбання позивачем борошна пшеничного стверджується укладеним з ТзОВ «Маршал плюс» договором поставки №07-05-2014 від 23.05.2014, рахунком-фактурою №СФ-396 від 23.12.2014, видатковою накладною № РН-432 від 23.12.2014, податковою накладною №36 від 23.12.2014, товарно-транспортною накладною (ТТН) б/н від 23.12.2014.

Оплата за отриману продукцію (борошно пшеничне в/г) здійснювалась шляхом списання з розрахункового рахунку платника безготівкових грошових коштів згідно меморіальних ордерів №222102425 від 02.12.2016, №HSAV2BF81Q від 02.12.2016; №5407 від 19.12.2014 та платіжного доручення №184 від 05.03.2015, що відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками», а облік і рух вказаних ТМЦ відображено в картці рахунку 281 «Товари» по ТМЦ: борошно пшеничне в/г за період з 23.12.2014 по 31.03.2015, картці рахунку 631, контрагент «Маршал плюс ТОВ» за період з 01.05.2014 по 31.12.2016.

Факт придбання агрегатного вальцевого млина Р-6 АВМ-15 підтверджується укладеними з ФОП ОСОБА_4 договором завдатку б/н від 04.07.2014, договором купівлі-продажу обладнання №10/07-2014 від 10.07.2014, накладною №103 від 10.07.2014, актом приймання-передачі обладнання від 01.10.2014, ТТН №101/10-2014 від 01.10.2014.

Оплата за обладнання (млин) здійснювалась шляхом перерахування платником безготівкових грошових коштів на рахунок продавця згідно платіжних доручень №1779 від 07.07.2014, №2168 від 01.10.2014, №2178 від 03.10.2014, №2179 від 03.10.2014, що відображено в картці рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками», контрагент: ОСОБА_4. Даний млин після придбання був віднесений до основних засобів.

Реалізація млина підтверджується згідно картки рахунку 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами», контрагент: «ВІО» ПП за період з 01.04.2016 по 31.12.2016, копії яких оглянуті судом та приєднані до матеріалів справи.

Як встановлено судом, питання придбання (отримання) та реалізації двох млинів Р-6 АВМ-15 є наслідком помилкового відображення у графі 6 податкових накладних №6 від 01.04.2016 та №31 від 11.04.2016, складених при реалізації ТМЦ, що платником усунуто шляхом подачі до ДФС України розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до вказаних податкових накладних, які податковим органом прийнято, що підтверджується оглянутими судом відповідними квитанціями розрахунку коригування в ЄРПН від 16.04.2018 №9069603239, №9069604763. При цьому сума коригування не змінювалася.

Копії вищевказаних документів додавались до заперечень позивача від 28.01.2018 на акт перевірки відповідача, однак не були взяті до уваги Головним управлінням ДФС у Волинській області при винесення податкового повідомлення-рішення.

Отже, наявність первинних документів та фіскальних чеків підтверджують наявність, оприбуткування та реалізацію товару, а отже і наявність обліку.

Таким чином факт придбання та отримання позивачем млина та борошна пшеничного підтверджується відповідними первинними документами, копії яких оглянуто судом та приєднано до матеріалів справи, відтак висновки Головного управління ДФС у Волинській області про реалізації товарів, які не обліковані є помилковими, а відносно платника застосовано штрафні (фінансові) санкції без достатніх на те правових підстав.

В якості обґрунтування висновку про здійснення платником реалізації товарів, які не обліковані в установленому порядку, посадовими особами відповідачем вказується на порушення останнім ведення обліку таких товарів (ТМЦ) та нібито встановленого факту ненадання первинних (інших) документів після отримання письмового листа-вимоги про надання таких документів. Зокрема, на думку посадових осіб відповідача, відсутність вищевказаних товарів (ТМЦ) на момент перевірки є достатньою правовою підставою для прийняття рішення про порушення платником вимог законодавства в цій частині.

Апеляційний суд не погоджується з даними висновками податкового органу, оскільки надання платнику двох письмових листів-вимог (дата складання документа відсутня, вихідний реєстраційний номер відсутній) за підписом посадових осіб відповідача, які платнику було вручено 10.01.2018 в приміщенні Головного управління ДФС під розписку із зобов’язанням надати оригінали документів до 11.01.2018 є такими, що вчинені посадовими особами протиправно поза межами терміну проведення такої перевірки, яка була проведена з 12.12.2017 по 26.12.2017, тобто з порушенням п. 73.3 ст. 73 ПК України, визначеного наказами ГУ ДФС від 29.11.2017 №3691 та від 26.12.2017 № 4109 відповідно.

Крім того, в матеріалах справи є наявний висновок судово-економічної експертизи від 17.04.2018 №45, проведеної атестованим судовим експертом ОСОБА_5 (свідоцтво №1123 від 29.05.2007, видане центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України), згідно якого підтверджується факт придбання платником ТМЦ, які були реалізовані за 2015-2016 роки, водночас документально не підтверджується продаж ТМЦ без підтверджуючих документів.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 15.02.2018 №0079301307 є протиправними, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про його скасування.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 803/403/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст постанови виготовлений 27.09.2018 о 17 год.