Рішення № 76731805, 11.09.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 337/4085/13-ц 2/335/399/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., за участі секретаря судового засідання Мереуци М.А., представника позивача Кусий Є.О., відповідача ОСОБА_2, розглянувши цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:-

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом у якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.10.2005 року в сумі 23965,46 грн. та судові витрати. Вимоги мотивує тим, що 19.10.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Банк свої зобов'язання перед відповідачем відповідно до укладеного договору виконав в повному обсязі.

Проте, позичальник ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором порушив, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 17.06.2013 року становить 23965,46 грн. та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 3149,38 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 19198,68 грн., а також штрафів у фіксованій частині у розмірі 500,00 грн. та штрафу у процентній складовій у розмірі 1117,40 грн.

Заочним рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 14.10.2013 року позовні вимоги задоволено,стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 23965,46 грн.

Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 18.10.2017 року скасовано заочне рішення суду від 14.10.2013 року, цивільну справу направлено за підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя

До початку судового розгляду позивач уточнив розмір позовних вимог, просить стягнути суму заборгованості за відсотками в межах строку позовної давності з 15.07.2010 року по 15.07.2013 року у розмірі 9087,01грн.

Представник позивача в судовому засіданні просить позов задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову та застосувати строк позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, 19.10.2005 року року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_2 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 5000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір між сторонами укладений шляхом підписання відповідачем заяви позичальника, додатками до якої є Умови і правила надання банківських послуг (надалі по тексту - кредитний договір).

За нормою ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умовами кредитного договору визначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку та клієнт дає право банку в будь який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку в уточненій позовній заяві, сума заборгованості за відсотками в межах строку позовної давності з 15.07.2010 року по 15.07.2013 року становить 9087,01грн.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору ( ч.1 ст. 638 ЦК України).

Як роз'яснено у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.

Кредитний договір між сторонами був укладений 19.10.2005 року, згідно його умов, термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії кредитної картки.

З наданого банком розрахунку заборгованості (а/с 4,101) вбачається, що позичальником допущено прострочення тіла кредиту з моменту отримання кредитних коштів, а саме з січня 2006 року, процентів, - з травня 2007 року.Тобто, неналежне виконання позичальником взятих на себе за договором кредиту зобов'язань вперше мало місце у січні 2006 року.

Позивач звернувся з даним позовом до суд лише 01 листопада 2017 року.

Відповідач подав до суду заяву, в якій просить відмовити в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строків позовної давності за вимогами позову.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Така правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України від 18.06.2014р. у справі № 6-61цс14, яка у відповідності до ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та для всіх судів України.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Зважаючи на викладене, суд вбачає передбачені законом підстави для застосування в межах даного спору позовної давності у зв'язку зі спливом її строку, оскільки позичальником допущено порушення виконання умов договору по сплаті чергового платежу по тілу кредиту у січні 2006 року, по процентам у травні 2007 року, а з позовом про стягнення заборгованості банк звернувся до суду лише у листопаді 2017 року, тобто, з пропуском встановленого законом строку позовної давності.

З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягає задоволенню у зв'язку зі спливом строків позовної давності.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2,3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Повний текст судового рішення складено 17 вересня 2018 року.

Суддя Н.І.Рибалко