Постанова № 76730958, 12.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 вересня 2018 року м.Дніпро

справа № П/811/466/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 р. (суддя Петренко О.С., повний текст рішення складений 30.05.2018 року) по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення №00000451401 від 24.01.2018 року щодо збільшення суми грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 486993,00 грн., в тому числі: 389594,00 грн. - основного платежу та 97399,00 грн. – штрафних санкцій.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення №00000451401 від 24.01.2018 року у частині щодо збільшення суми грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 485112 грн., в тому числі: 388090 грн. - основного платежу та 97022 грн. – штрафних санкцій.

В задоволені решти позовних вимог – відмовлено.

Присуджено на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" ( код-05526770 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 7048,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДФС у Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Прогрес" зареєстроване в якості юридичної особи 16.04.1998 року. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

На підставі наказу №1533 від 16.11.2017 року посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Прогрес" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2014 року по 30.09.2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2014 року по 30.09.2017 року, за результатами якої складено акт №419/11-28-14-01/05526770 від 20.12.2017 року.

В акті перевірки податковим органом, серед інших, встановлено наступні порушення:

- п.198., п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 389594,00 грн. (в тому числі за вересень 2015 року – 6404,00 грн., за листопад 2016 року на суму 360987,00грн., за січень 2017 року в сумі 1837,00грн., за вересень 2017 року в сумі 20666,00 грн.).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №00000451401 від 24.01.2018 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 486993,00 грн., в тому числі за основним платежем – 389594,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 97399,00 грн.

Підставою для зазначених донарахувань стало невизнання податковим органом права позивача на формування податкового кредиту від господарських операцій, реальність здійснення яких не підтверджена та подвійне внесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній.

Позивач не погодившись з винесеним відповідачем податковим повідомленням - рішенням звернувся з адміністративним позовом до суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Так, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14.07.2015 року ТОВ "Еліт – Сервіс 2012" надав позивачу рахунок №63 від 14.07.2015 року на оплату товару (форсунки 7110 з протикраплинним пристроєм та перехід на 1/2 , в кількості 120 шт.), загальна вартість товару становила 27600,48 грн., в тому числі ПДВ – 4600,08 грн.

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно видаткової накладної №69 від 06.08.2015року та обліковано на підприємстві, відповідно до витягу з переліку основних засобів ТОВ "Прогрес".

Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень.

ТОВ "Еліт – Сервіс 2012" за фактом передачі товару у власність ТОВ "Прогрес" було складено податкову накладну №50 від 15.07.2015р. на суму 14999,94 грн., у т.ч. ПДВ 20% 2499,99 грн. та №54 від 06.08.2015 року на суму 12600,54 грн., в тому числі ПДВ – 2100,09 грн., які зареєстровані у встановленому порядку, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.

Поставлений ТОВ "Еліт-Сервіс 2012" товар (форсунки 7110 з протикраплинним пристроєм та перехід на 1/2 , в кількості 120 шт.) використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме – в системі кондиціонування (вентиляції і зрошення) корівника №4, який знаходиться на балансі ТОВ "Прогрес". Даний факт підтверджено, зокрема наступними первинними документами: витягом з переліку основних засобів ТОВ "Прогрес" станом на 01.01.2016 р., формами державних статичних спостережень №24-сг "Стан тваринництва" на 01.07.2015 року на 01.08.2015року, лімітно – забірною карткою №25 від 07.08.2015 року на отримання матеріальних цінностей.

Також, між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Зерно-Трест" (постачальник за договором) укладено договір поставки №1/38141181 від 20.04.2016р. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар: насіння кукурудзи "Адевей" Лімагрейн та насіння соняшнику “LG5452” Лімагрей.

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно рахунків – фактур, видаткових накладних та товарно – транспортних накладних. Разом з вказаними первинними документами ТОВ "Зерно-Трест" надано позивачеві сертифікати на насіння.

Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень.

ТОВ "Зерно-Трест" за фактом передачі товару у власність ТОВ "Прогрес" було складено податкову накладну № 21 від 21.04.2016р. на суму 2260980,00грн., у т.ч. ПДВ 20% - 376830,00 грн., № 42 від 18.07.2016 року на суму 39960,00 грн., в тому числі ПДВ -6660,00 грн., які зареєстровані у встановленому законом порядку.

Придбане позивачем насіння соняшнику та кукурудзи використано у власній господарській діяльності як посівний матеріал, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями первинних документів, а саме: актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за квітень, травень 2016 року, формами державних статистичних спостережень №4-сг “Посівні площі с/г культур” під урожай 2016 року та під урожай 2017 року, актами витрат насіння і садивного матеріалу за травень 2016 року та за квітень 2017 року, формами державних статичних спостережень №29-сг “Звіт про площі та валові збори с/г культур, плодів, ягід і винограду” на 01 грудня 2016 року та на 01 грудня 2017 року, реєстрами на приймання кукурудзи з поля ТОВ “Прогрес” за жовтень, листопад 2016 року, реєстрами на приймання соняшнику з поля ТОВ “Прогрес” за серпень, жовтень та листопад 2016 року, актами на сортування та сушіння продукції рослинництва за вересень, листопад 2016 року, формою державного статистичного спостереження №50-сг “звіт про основні економічні показники роботи с/г підприємства” за 2016 рік, реєстрами на приймання кукурудзи з поля на корнаж ТОВ “Прогрес” за жовтень 2017 року.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Таким чином, факт здійснення позивачем господарських операцій підтверджується наведеними вище відповідними первинними документами, які містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб та які були в наявності у відповідача під час проведення перевірки та досліджувалися ним, що ним не заперечується.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

Таким чином, вказані докази підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Еліт-Сервіс 2012" і ТОВ "Зерно-Трест".

При цьому, як вбачається в акті перевірки, податковий орган посилається на порушення податкового законодавства контрагентами позивача по ланцюгу постачання.

Водночас, відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та\або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності названих постачальників.

Тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що податкова інформація щодо контрагентів позивача, на підставі якої встановлено допущені останніми порушення, не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, а тому платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Окрім того, в силу закону наявна у податкового органу інформація щодо допущення порушень контрагентами позивача, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк така інформація не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, судом встановлено реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинних документів.

При вирішенні справи судом також враховано і правосуб'єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення податкових накладних були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин.

Також суд зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі ж якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, а саме в частині подвійного віднесення до складу податкового кредиту в липні 2015 року суми ПДВ в розмірі 1504 грн. вірно встановлено судом першої інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322, КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 р. – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий суддя: С.А. Уханенко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко