Постанова № 76730953, 27.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 вересня 2018 рокусправа № 207/1184/17(2-а/207/55/17)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Мельник В.В.

судді: Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.,

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 17 серпня 2018 року (головуючий суддя – Бистрова Л.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до третя особа про Східного офісу Держаудитслужби Акціонерне товариство «Дніпровська Теплоелектроцентраль» скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернувся до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська із позовом до Східного офісу Держаудитслужби (далі – Відповідач), третя особа: Акціонерне товариство «Дніпровська Теплоелектроцентраль», в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 04.05.2017 року №04/0038/2017пн;

- закрити провадження щодо притягнення Генерального директора АТ «Дніпровська Теплоелектроцентраль» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1642 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що постановою Східного офісу Держаудитслужби від 04.05.2017 року №04/0038/2017пн, його, як посадову особу - Генерального директора АТ «Дніпровська Теплоелектроцентраль» було притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1642 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою, останній вказав на її необґрунтованість та безпідставність.

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 23 травня 2017 року відкрито провадження у справі №207/1184/17 (т. 1, а.с. 28).

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 09 листопада 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Приватне акціонерне товариство «Дніпровська Теплоелектроцентраль» (т. 1, а.с. 249).

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 17 серпня 2018 року у справі №207/1184/17 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Східного офісу Держаудитслужби, третя особа: Акціонерне товариство «Дніпровська Теплоелектроцентраль», про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – відмовлено (т. 4, а.с. 85-89).

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що постанова Східного офісу Держаудитслужби від 04.05.2017 року №04/0038/2017пн про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності прийнята в порядку та строки передбачені чинним законодавством України, а отже скасуванню не підлягає.

Позивач – ОСОБА_1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції не надав юридичної оцінки всім обставинам вчинення адміністративного правопорушення, не встановив чи дійсно мали місце порушення норм законодавства України АТ «Дніпровська Теплоелектроцентраль», зазначені в Акті перевірки, які покладені в основу оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, що є порушенням вимог п. 1 ч. 1 ст. 244 КАС України, згідно якої під час ухвалення рішення суд має вирішувати чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що апеляційна скарга Позивача є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки, згідно з доказами наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1, як керівник товариства, у перевіряємий період не забезпечив дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, не здійснив належного контролю за встановленим порядком ведення бухгалтерського обліку, чим порушив вимоги чинного законодавства України та, у зв’язку з чим, був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Третя особа, яка була належним чином сповіщена про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання свого представника не направила, про причини його неявки суд не сповістила.

За таких обставин, з урахуванням думки представників Позивача та Відповідача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника третьої особи у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України.

Представник Позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу Позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши пояснення представника Позивача, представника Відповідача, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування судового рішення, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що АТ «Дніпровська Теплоелектроцентраль» (код ЄДРПОУ 00130820) зареєстровано виконавчим комітетом Кам’янської міської ради Дніпропетровської області 05.10.2001 року.

Протоколом засідання Наглядової ради ПАТ «Дніпровська Теплоелектроцентраль» №9/2016 від 15.09.2016 року обрано новий персональний склад дирекції ПАТ «Дніпровська Теплоелектроцентраль», зокрема, Генеральним директором ПАТ «Дніпровська Теплоелектроцентраль» обрано ОСОБА_1 (т. 2, а.с.147-149).

Східним офісом Держаудитслужби, відповідно до п. 1.2.3.1 Плану роботи Східного офісу Держаудитслужби на ІV квартал 2016 року, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ПАТ «Дніпровська Теплоелектроцентраль» за період з 01.01.2011 року по 30.11.2016 року.

За результатами ревізії складено Акт від 13.03.2017 року №04-05-19/2 (т. 1, а.с. 177-234), в якому відображено виявлені під час ревізії порушення.

На підставі Акту ревізії від 13.03.2017 року №04-05-19/2 відносно Генерального директора ПАТ «Дніпровська Теплоелектроцентраль» ОСОБА_1 складено протокол №04/0038/2017пр про адміністративне правопорушення (т.1, а.с. 17) з якого слідує, що ОСОБА_1, який є генеральним директором ПАТ «Дніпровська Теплоелектроцентраль» на підставі Наказу про призначення на №247-к від 19.09.2016 року, було вчинено передбачене ч. 2 ст.1642 КУпАП правопорушення, від якого загальна сума матеріальної шкоди складає 955 047,39 грн., та яке допущено внаслідок відсутності належного контролю за встановленим порядком ведення бухгалтерського обліку, що є порушенням вимог п.3.6 п.6 ст.8, п.5,8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», ч. 3 ст. 62 Господарського кодексу України, п.5 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1999 №237, п.3 абз. 2, п.4 абз. б розділу III «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, п.2.10 Статуту Товариства, затвердженого загальними зборами акціонерів, протокол №11 від 18 липня 2011 року, п.п.10.3, 10.6, 10.16 Положення про порядок розгляду питань щодо розпорядження та використання майна ЗАТ «Одеська кіностудія», затвердженого протоколом від 20.03.2006 року загальних зборів акціонерів та вимог ст.2, п.1,4 ст. 24 Закону України «Про відпустки», та призвело до:

- зайвого нарахування та виплати грошової винагороди працівникам в вересні - грудні 2015 року, січні, березні, квітні, червні - вересні 2016 року на суму 618 120 грн., та, як наслідок, зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску на загальну суму 102 563,60 грн.;

- зайвого нарахування та виплати компенсації за невикористану відпустку у 2016 році на загальну суму 37358,42 грн. та, як наслідок, зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску на загальну суму 3918,65 грн.;

- несвоєчасного списання з обліку дебіторської заборгованості сумою 40508,45 грн. в листопаді 2016 року, термін позовної давності якої минув, через не проведення претензійно-правової роботи щодо стягнення суми заборгованості, що призвело до втрати активів та недоотримання доходів;

- а також зайвої виплати премії в квітні 2016 року на загальну суму 151 758,70 грн. та як наслідок зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску на загальну суму 819,57 грн.

04.05.2017 року Виконуючим обов’язки начальника Східного офісу Держаудитслужби ОСОБА_2 прийнято постанову №04/0038/2017пн про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1642 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн (т. 1, а.с. 18).

Визнання протиправним та скасування постанови Східного офісу Держаудитслужби від 04.05.2017 року №04/0038/2017пн про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є предметом судового спору.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано Кодексом України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року №8073-X; Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року №435-IV; Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 року №1576-ХІІ; Законом України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року №514-VI; Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI; Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV; Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504/96-ВР; Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР; Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100; П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1999 №237

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції виходив з безспірного підтвердження факту відсутності з боку Позивача, як керівника ПАТ «Дніпровська Теплоелектроцентраль», належного контролю за встановленим порядком ведення бухгалтерського обліку у Товаристві в період з 01.01.2011 року по 30.11.2016 року, що підтверджено Актом ревізії №04.05-19/2 від 13.03.2017 року (т. 1, а.с. 177-234), оформленим за наслідками проведеної у період з 12.12.2016 року по 16.12.2016 року, з 16.01.2017 року по 03.02.2017р., з 27.02.2017 по 07.03.2017р. ревізії фінансово-господарської діяльності ПАТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» за період з 01.01.2011 по 30.11.2016, а також протоколом № 04/0038/2017пр від 19.04.2017 про адміністративне правопорушення та постановою № 04-0038/2017 від 04.05.2017 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за правопорушення, що передбачене ч.1 ст. 1642 КУпАП.

Проте колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги диспозицію ст.1642 КУпАП відповідно якої об'єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері економіки і фінансової дисципліни, і об'єктивна сторона цього правопорушення виражається є конкретно визначеною: - приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків; - відсутності бухгалтерського обліку або веденні його з порушенням установленого порядку; - внесення неправдивих даних до фінансової звітності; і т.д. з огляду на наступне.

Оцінюючи доводи Відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу та обговорюючи кваліфікацію дій Позивача у даному спірному випадку як «відсутність належного контролю за встановленим порядком ведення бухгалтерського обліку», колегія суддів не погоджується з такими доводами Відповідача та вважає, що зазначені дії не можуть розглядатися як об’єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1642 КУпАП, оскільки в аспекті дотримання вимог ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принцип «Ніякого покарання без закону» («Нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом») - не допускає застосування вказаної норми КУпАП за «звичкою» розуміння статті і за тлумаченням не на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що саме і було відображено у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_3 Прада проти Італії».

Виходячи з прописаних у Рішеннях Європейського суду з прав людини у справі „Ґавенда проти Польщі” від 14 березня 2002 року та у справі „Аманн проти Швейцарії” від 16 лютого 2000 року «вимог до якості закону, його доступності для особи, яка б також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права», судова колегія вважає, що за результатом перевірки фактичних обставин у даній справі щодо складу адміністративного правопорушення і винності у його вчиненні ОСОБА_1 та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції безпідставно не застосував гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод заходи задля правового захисту прав позивача по цій справі, оскільки втручання відповідача в право ОСОБА_1 є очевидним у зв’язку із застосуванням ст.1642 КУпАП не у чіткому її формулюванні законодавцем, а за «власним» розумінням та трактуванням посадовими особами Держаудитслужби обставин і умов цієї норми закону, що суперечить Рішенню Європейського суду з прав людини у справі „Круслена” від 24 квітня 1990 року яким визначено, що «Закон має досить чітко визначати межі будь-яких наданих компетентним органам дискреційних повноважень, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання. Надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права».

Відсутність правових підстав для притягнення генерального директора ПАТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» ОСОБА_1 до відповідальності, передбаченої ч.1 ст.1642 КУпАП - за «відсутність належного контролю за встановленим порядком ведення бухгалтерського обліку» підтверджується, також, положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі- Закон № 996), у п.3 ст. 8 якого зазначено, що «власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну», і саме за вказаних обставин «на керівника покладено обов'язок щодо створення необхідних умов для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечення неухильного виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів (п.6 ст.8 Закону № 996)».

Зазначені у наведеній нормі Закону № 996 вимоги до дій керівника підприємства, у спірному по цій справі випадку - не є тотожними адміністративному правопорушенню, передбаченому ст.1642 КУпАП у формі «відсутності бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку», оскільки за результатом проведеної ревізії, контролюючим органом не було встановлено фактів що позивач, як керівник Товариства, не здійснив організацію бухгалтерського обліку, чи не забезпечив умов для фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, або для збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну.

Згідно вимог ст.14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Оскільки на Позивача, як керівника Товариства, законом покладено обов'язки саме по організації та створенню необхідних умов для ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, судова колегія, перевіряючи дотримання Позивачем своїх обов'язків у сфері економіки та фінансової дисципліни (що є об'єктом визначеного ст.1642 КУпАП правопорушення), встановила за матеріалами справи, що на ПАТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» задля ведення бухгалтерського обліку підприємства утворений і функціонує окремий структурний підрозділ - бухгалтерія, для працівників якої розроблені посадові інструкції, в яких з метою розмежування відповідальності за окремі напрямки фінансово-господарської діяльності для кожного працівника чітко визначені права, повноваження, обов'язки та відповідальність за їх невиконання в межах чинного законодавства, суд першої інстанції вирішуючи спір у цій справі зобов’язаний був узяти до уваги посадову інструкцію головного бухгалтера Товариства ОСОБА_4 та бухгалтера 1-ої категорії ОСОБА_5, які згідно з ч.7 ст. 8 Закон № 996 саме і є відповідальними за ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, а також зобов’язані були забезпечувати дотримання правил і методології ведення бухгалтерського обліку у Товаристві, забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну». Зазначених обставин Відповідачем по справі не спростовано.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряються стосовно наявності у документі обов'язкових реквізитів та відповідності господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, і логічній ув'язки окремих показників, а передача керівнику підприємства первинних документів передбачена лише у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку, але контролюючим органом під час ревізії ПАТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» не було виявлено випадків подання на розгляд генерального директора ОСОБА_1 будь яких документів, які б не відповідали законодавству у сфері бухгалтерського обліку.

Узагальнюючи положення вище наведених норм чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що відповідальність за відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку несуть саме ті посадові особи, на яких покладено обов'язок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, та якими є саме працівники окремого структурного підрозділу - бухгалтерії ПАТ «Дніпровська теплоелектроцентраль», а не Позивач по справі, який як генеральний директор, здійснює загальне керівництво усім підприємством в цілому та не може нести відповідальність за усіх і за кожного окремо із працюючих на ПАТ «Дніпровська теплоелектроцентраль», тим більш, що відповідальність кожного працівника Товариства визначена як законом так індивідуально у посадових інструкціях.

Наведені обставини спростовують висновки суду першої інстанції про безпідставність доводів Позивача про те, що він не є суб’єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1642 КУпАП, а посилання суду першої інстанції на положення п.6 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік на фінансову звітність в Україні» є у даній справі недоречними, оскільки за результатами ревізії не було виявлено порушень з боку Позивача стосовно створення необхідних умов для правильного ведення бухгалтерського обліку, та забезпечення неухильного виконання правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення і подання до обліку первинних документів всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, а невиконання визначених п.6 ст.8 цього Закону умов не інкримінується позивачу у цій справі та не є предметом спору.

Суттєвою для вирішення спору у цій справі по суті, на думку судової колегії, є календарна дата - 19.09.2016 року, з якої Позивач наказом № 247-к призначений на посаду генерального директора підприємства на підставі статуту ПАТ «Дніпровська теплоелектроцентраль». Зазначене було встановлено Відповідачем по справі під час проведення ревізії та судом першої інстанції під час розгляду справи, але безпідставно не прийнято до уваги як підтвердження відсутності вини Позивача в розумінні ч.1 ст.1642 КУпАП у подіях, що відбувалися в період з 01.01.2011 року та по день призначення позивача на посаду - 19.09.2016 року. Таким чином, судом першої інстанції фактично було проігноровано очевидний факт відсутності належного суб’єкта у даному спірному випадку та знаків суб’єктивної сторони, що відповідно виключає і склад адміністративного правопорушення.

Не погоджується судова колегія, також, з висновком суду першої інстанції у даній адміністративній справі щодо недоведеності Позивачем пропущення передбаченого ст.38 КУпАП двомісячного строку притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.1642 КУпАП, оскільки вказуючи на дотримання Відповідачем двомісячного строку при винесенні оскаржуваної у цій справі постанови В.о. начальника Східного офісу Держаудитслужби №04-0038/2017 від 04 травня 2017 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд першої інстанції виходив лише з того, що правопорушення за період з 2011 року по 2016 рік мають триваючий характер, а їх виявлення відбулося в ході проведення ревізії фінансово-господарської діяльності ПАТ "Дніпровська Теплоелектроцентраль", що є підставою для обчислення двомісячного строку саме з урахуванням часу їх виявлення та припинення дією внаслідок фіксації в акті №04.05-19/2, тобто, з 13.03.2017 року .

Такі висновки суду першої інстанції свідчать про помилкове розуміння суті правопорушення та про неврахування моменту (часу) закінчення подій, описаних відповідачем в Акті ревізії № 04.05-19/2, що сталося внаслідок:

- неповного встановлення судом фактичних обставин, що мають значення для справи,

- вибіркової перевірки фактів, які стали предметом спору у цій справі, і неналежної їх юридичної оцінки

Оскільки для вирішення питання дотримання строків притягнення Позивача до адміністративної відповідальності має значення закінчення діяння (момент виконання дій), що судом першої інстанції не з’ясовувалося, судова колегія встановивши в процесі апеляційного перегляду справи, що протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувана постанова у цій справі містять тільки узагальнюючий виклад суті правопорушення без зазначення конкретних протиправних дій з боку позивача, а об’єктивна сторона в діях особи, що притягається до відповідальності є невід’ємною складовою адміністративного правопорушення, апеляційний суд визнав за необхідне проаналізувати наведені в Акті ревізії № 04.05-19/2 від 13.03.2017 року обставини, які слугували підставою для висновків суду першої інстанції про доведеність вини Позивача у вчиненні порушення ведення фінансово-господарської діяльності ПАТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" в період з 01.01.2011 року по 30.11.2016 року.

Так, перевіряючи кваліфікацію дій Позивача у цій справі за ст.1642 КУпАП, судова колегія акцентує увагу на обставинах, які контролюючим органом за результатом ревізії визначені як адміністративний проступок, передбачений ч.1 ст.1642 КУпАП, а саме:

1) невжиття заходів задля стягнення заборгованості з контрагентів ПАТ в межах трирічного строку, що за твердженням контролюючого органу призвело до втрат активів та недоотримання коштів підприємства на суму 40 508,45 грн. (стор.38 Акту ревізії). Проте, у цьому випадку, враховуючи дату виникнення права звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості - 10.10.2012 року, та дату спливу трирічного строку звернення до суду - 10.10.2015 року, судова колегія зазначає, що закінчення складу порушення відбулося 10.10.2015 року, тобто, з моменту закінчення строку звернення до суду, а тому строк притягнення до відповідальності складає 2 місяці з дня вчинення порушення і відповідно станом на 04 травня 2017 року є пропущеним.

Одночасно, аналізуючи зміст зазначеного Відповідачем порушення вимог ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України від 16.01.2003№ 435-IV, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996, п. 5 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», судова колегія визнає списання безнадійного боргу в сумі 40 508,45 грн. за відвантажені на адресу ДП «Югвторметпром» ТОВ «Югпром В» матеріальні цінності таким що відповідає п.5 Положення (стандарту) з бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» і вимогам ч.1 ст.3, ст.4 Закону № 996, оскільки таке списання відбулося за результатом щорічної інвентаризації активів та зобов’язань, в тому числі й дебіторської заборгованості з метою визнання та/або не визнання такої активом та на підставі рішення інвентаризаційної комісії, що у сукупності свідчить про відсутність в діях Позивача складу адміністративного правопорушення.

2) Твердження відповідача про зайве нарахування та виплату працівникам Товариства за період з січня 2013 року по вересень 2016 року грошової винагороди, компенсації за невикористану відпустку у 2016 році і премії в квітні 2016 року, а також відповідно зайвого обчислення та перерахуванням єдиного соціального внеску на суми зазначених виплат – спростовуються положеннями Статуту Товариства та законодавчих актів, чинних на час прийняття відповідних рішень та вчинення відповідних дій.

Статуту ПАТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» від 24 листопада 2008 року не передбачала обрання Наглядової ради взагалі. Так відповідно до п.8.1.1. Статуту в редакції від 24.11.2008 року органами управління товариством є вищій орган - Загальні збори Товариства, виконавчий орган - правління Товариства, ревізійна комісія.

Пунктом 8.2.1. Статуту в редакції від 24.11.2008 передбачалось, що «в період до проведення перших загальних зборів акціонерів та набуття в процесі приватизації прав власності на акції Товариства іншими акціонерами, повноваження вищого органу – загальних зборів акціонерів Товариства та Ревізійної комісії Товариства здійснює безпосередньо Національна акціонерна компанія «Енергетична компанія України», шляхом прийняття відповідних рішень (наказів та розпоряджень) з питань, які віднесені до компетенції відповідних органів Товариства».

Підсумовуючи викладене, колегія суддів, при прийнятті рішення по суті заявлених апеляційних вимог, дійшла висновку, що, в даному випадку, у складі адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 1642 КУпАП відсутні суб’єкт та об’єктивна сторона цього правопорушення, а також пропущено передбачений ст.38 КУпАП двомісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності за ст.1642 КУпАП, що є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1.

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги ОСОБА_6 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно та одностороннє дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, однак застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини. Зроблені судом першої інстанції висновки не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними письмовими доказами і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 17 серпня 2018 року необхідно скасувати, а позовні вимоги – задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 317, 321, 322, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 17 серпня 2018 року у справі №207/1184/17 – скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 04.05.2017 року №04/0038/2017пн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, відповідно до ч.3 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В.В. Мельник

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов