Постанова № 76729845, 26.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5865/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Гулида Р.М. та Костіва М.В.,

з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської обл. на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 04.07.2018р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката ОСОБА_1, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_2, до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської обл. про визнання протиправною відмови у призначенні пенсії, зобов'язання призначити, нарахувати та виплатити пенсію із зменшенням пенсійного віку (суддя суду І інстанції: Бенца К.К., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 13 год. 05 хв. 04.07.2018р., м.Ужгород; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 05.07.2018р.),-

В С Т А Н О В И В:

11.05.2017р. представник адвокат ОСОБА_1, діючий за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення відповідача Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду /ОУПФ/ України Закарпатської обл., викладене у вкладці № 28 до протоколу № 32 від 11.04.2017р., про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати пенсійний орган призначити позивачу пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років у відповідності до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту його звернення за призначенням такої пенсії (а.с.1-6).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 04.07.2018р. заявлений позов фактично задоволено; визнано протиправною відмову відповідача Ужгородського ОУПФ України Закарпатської обл. в призначенні пенсії позивачу ОСОБА_2 із зменшенням пенсійного віку на 10 років у відповідності до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», викладену у вкладці № 28 до протоколу № 32 без зазначення дати; зобов'язано пенсійний орган призначити, нарахувати та виплатити позивачу з 13.02.2017р. пенсію із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.77-81).

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач Ужгородське ОУПФ України Закарпатської обл., який покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати в повному обсязі та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.83-87).

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що згідно представленого позивачем архівного витягу Територіального архівного відділу галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 179-2/198 від 08.02.2017р. на базі Військової частини 29224 був створений 389 рухомий санітарно-епідеміологічний загін (Військова частина 67921) для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Накази, книги алфавітного обліку особового складу та журнали обліку доз опромінення вищезазначеного загону за 1986-1987 роки передані на подальше зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

Крім того, позивач зазначає, що його участь ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджується архівної довідкою Управління хімічних військ Прикарпатського військового округу № 24/19346 від 19.11.1993р. та записом у п.10 його військової квитка.

У вказаній архівній довідці значиться про те, що позивач в складі Військової частини 67921 виконував задачі по ліквідації аварії на ЧАЕС в зоні відчуження в 1986 році до 01.07.1986р. - 13 днів та 1987 році - 4 дні в м.Прип'ять.

Разом з тим, відповідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 14367/02.02 від 01.12.2016р. позивач ОСОБА_2 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 15.01.1987р. (наказ № 15) по 16.01.1987р. (наказ № 16), тобто 2 дні. Доза опромінена не відображена; в журналі обліку доз опромінення військовослужбовців Військової частини 67921 за січень 1987 року позивач не значиться. В документах військової частини не відображено отримання добових грошей. Фінансові документи Військової частини 67921 на зберігання в архів не поступали.

У зв'язку із встановленим порядком призначення пенсій відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи призначення пенсії за віком учасникам ліквідації на ЧАЕС лише за роботу у зоні відчуження, правові підстави для призначення такої пенсії позивачу є відсутніми.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (2 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 10.12.1993р. Закарпатською обласною державною адміністрацією, яке 15.05.1997р. було перереєстровано (а.с.9).

13.02.2017р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та подав відповідні документи.

12.04.2017 року відповідач повідомив позивача про відмову в задоволенні заяви та надіслав вкладку № 28 до протоколу № 32 від 11.04.2017р. Вказану відмову обґрунтовував недостатністю необхідних документів, які підтверджують період його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.11-12).

Вирішуючи наведений спір та фактично задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, він віднесений до 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в періоди з 14.05.1986р. по 19.05.1986р., з 21.05.1986р. по 27.05.1986р., з 15.01.1987р. по 18.01.1987р. брав участь в ліквідації аварії на ЧАЕС.

Представлені документи у своїй сукупності свідчать про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; також посвідчення позивача недійсним не визнавалось, його статус учасника наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків, з огляду на наступне.

Розглядувані відносини регулюються приписами Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, відповідно до ст.55 цього Закону особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, в тому числі: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів із зменшенням пенсійного віку на 10 років.

Згідно з ч.3 ст.65 вказаного Закону посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою ПФ України № 22-1 від 25.11.2005р. (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Виходячи із системного аналізу наведених норм слідує, що право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку в порядку ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мають особи, які в установленому порядку набули статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначений законом період у зоні відчуження.

В частині оцінки наявності у позивача виданого у встановленому порядку посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС колегія суддів враховує наступне.

Згідно ч.1 ст.15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Пунктом 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затв. постановою КМ України № 51 від 20.01.1997р. (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986р. до 31 грудня 1986р. від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення встановленої форми.

Згідно з п.10 вказаного Порядку такі посвідчення видаються, зокрема, на підставі військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження.

Зазначені посвідчення є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими зазначеним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Такі документи, як довідки про евакуацію, відселення, самостійне переселення є лише підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселення і тих, які самостійно переселилися.

Із аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, який підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Разом з тим, представленими доказами позивачем підтверджено факт проходження військової служби (роботи) в зоні відчуження.

Так, на підтвердження роботи в зоні відчуження позивачем надано архівну довідку Управління хімічних військ Прикарпатського військового округу № 19346 від 19.11.1993р., згідно якої позивач був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі Військової частини 67921 у період з 14.05.1986р. по 19.05.1986р., з 21.05.1986р. по 27.05.1986р., з 15.01.1987р. по 18.01.1987р. (а.с.15).

Аналогічна інформація про прийняття позивачем участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС міститься у архівному витягу Територіального архівного відділу галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 179-2/198 від 08.02.2017р. (а.с.14).

Також підтвердженням вказаних періодів роботи позивача в зоні відчуження слугує зміст наступних документів:

військового квитка позивача серії НОМЕР_2, виданого Ужгородським ОМВК Закарпатської обл. 14.01.2002р. Згідно записів в графі 10 «Участь в бойових діях» цього квитка позивач приймав участь в роботі по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі Військової частини 67921 в період з 14.05.1986р. по 19.05.1986р., з 21.05.1986р. по 27.05.1986р., з 15.01.1987р. по 18.01.1987р. (а.с.13 і на звороті);

витягів із наказів командира Військової частини 29224 (№ 91 від 12.05.1986р., № 96 від 19.05.1986р., № 97 від 20.05.1986р., № 104 від 29.05.1986р., № 8 від 13.01.1987р. та № 12 від 19.01.1987р. (а.с.16).

Окрім цього, надаючи перевагу лише одній архівній довідці Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України № 14367/02.02 від 01.12.2016р., відповідач безпідставно не врахував сукупність інших представлених позивачем доказів, які беззаперечно вказують на наявність у нього статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та підтверджують періоди роботи у зоні відчуження.

Встановлені під час розгляду справи обставини справи свідчать про те, що позивач має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, він віднесений до 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в період з 14.05.1986р. по 19.05.1986р., з 21.05.1986р. по 27.05.1986р., з 15.01.1987р. по 18.01.1987р. приймав участь в ліквідації аварії на ЧАЕС. Представлені документи свідчать про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Посвідчення позивача недійсним не визнавалось, його статус учасника наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється.

Звідси, відмова пенсійного органу в призначенні пенсії позивачу із зменшенням пенсійного віку є неправомірною.

Окрім цього, при визначенні періоду часу, з якого позовні вимоги підлягають задоволенню, слід врахувати те, що із заявою про призначення пенсії позивач звернувся до пенсійного органу 13.02.2018р.

Відповідно до ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою правління ПФ України № 22-1 від 25.11.2005р., пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

У розглядуваному випадку право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу ПФ України відповідної заяви.

Із урахуванням наведеного, право на призначення пенсії у позивача виникло з моменту звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, тобто, починаючи з 13.02.2018р.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що має місце порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту шляхом визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку та зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку, починаючи з 13.02.2017р.

Доводи апелянта в іншій частині апеляційної скарги на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Водночас, допущені судом першої інстанції неточності в судовому рішенні (вказівка на відмову у позові, хоча фактично такий задоволено; відсутність в резолютивній частині висновку про задоволення позову) в силу приписів ч.2 ст.317 КАС України не призвели до неправильного вирішення спору, а відтак не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оспорюваного рішення суду з формальних підстав.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність та обґрунтованість заявленого позову, через що останній підлягає до задоволення, із вищевказаних мотивів.

Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта Ужгородське ОУПФ України Закарпатської обл.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської обл. на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 04.07.2018р. в адміністративній справі № 308/4404/17 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Р. М. Гулид М. В. Костів Дата складення повного судового рішення: 26.09.2018р.