Постанова № 76729758, 26.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6877/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Курильця А.Р.

суддів: Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року про залишення частини позовних вимог без розгляду у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, Закарпатської митниці ДФС про визнання недійсною електронної звітності та скасування актів податкових перевірок та податкових повідомлень - рішень,-

суддя в 1-й інстанції - Дору Ю.Ю.,

час ухвалення рішення - 20.07.2018 року,

місце ухвалення рішення - м.Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - не вказано,

в с т а н о в и в:

У травні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1(далі - позивач) звернувся з позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області(далі - відповідач 1), Закарпатської митниці ДФС (далі - відповідач 2)в якому, з врахуванням збільшених позовних вимог, просить визнати недійсними (на підставі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №807/4070/14 та керуючись правовою позицією Верховного Суду викладеної 14 лютого 2018 року у справі № 147/325/13-ц, провадження № 61-1656св17, (ЄДРСРУ №72348780) та від 21 лютого 2018 року у справі №363/2936/15-ц (ЄДРСРУ №72459719) про нові обставини ППР №0014001700 від 24.12.13 - 68 675,28; ППР №0014001700 від 24.12.13 - 7 170,16; ППР №0061541742 від 07.11.11 - 712 339,00; ППР №0176471742 від 17.10.12 - 624 809,00; ППР №0013951700 від 24.12.13 - 887 497,00; ППР №0176471742 від 17.10.12 - 510,00; ППР №0012591701 від 05.11.13 - 1020,00; ППР №0013951700 від 24.12.13 - 222 384,25; ППР №0013941700 від 24.12.13 - 3 805 991,50; ППР №0013941700 від 24.12.13 - 805 830,25; ППР №349 від 28.11.2012 - 46338,54; ППР №348 від 28.11.2012 - 11 584,64; ППР №348 від 28.11.2012 - 21 062,97; ППР №348 від 28.11.2012 - 5 265,74; стягнути з відповідача 1 завдану шкоду підприємству у розмірі 101 047 178 гривень та судовий збір за подання позовної заяви.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року позовну заяву у частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0014001700 від 24.12.13 - 68 675,28; №0014001700 від 24.12.13 - 7 170,16; №0061541742 від 07.11.11 - 712 339,00; №0176471742 від 17.10.12 - 624 809,00; №0013951700 від 24.12.13 - 887 497,00; №0176471742 від 17.10.12 - 510,00; №0012591701 від 05.11.13 - 1020,00; №0013951700 від 24.12.13 - 222 384,25; №0013941700 від 24.12.13 - 3 805 991,50; №0013941700 від 24.12.13 - 805 830,25 залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати як таке, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд не дослідив у повній мірі причини пропуску строку звернення до суду, оскільки адміністративний договір від 20.10.2011 року про визнання електронних документів було визнано недійсним, а наслідки недійсності правочину не застосовані, тому є необхідність звернення до суду для скасування податкових повідомлень-рішень.

Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких мотивів.

Відповідно до ч.1ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач бажає реалізувати своє право на оскарження податкових повідомлень-рішень.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею 102 ПК України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було реалізовано право на судовий захист шляхом оскарження вказаних повідомлень-рішень у межах визначеного строку.

Проте, судом першої інстанції не враховано, що у 2014 році позивач оскаржив договір №201020111 від 20.10.2011 року про визнання електронних документів. Предметом договору є визнання податкових документів поданих позивачем в електронному вигляді із застосуванням ЕЦП до податкового органу засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року зазначений адміністративний договір визнано недійсним (Т. 1 а.с. 104-108).

Залишаючи частину позовних вимог без розгляду судом не було досліджено чи при проведенні перевірок, на підставі яких виносились оскаржувані податкові повідомлення-рішення, використовувалась електронна звітність, договір про визнання якої є недійсним, тому апеляційний суд вбачає за необхідне провести перевірку вказаних обставин.

Право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Крім того, з прецедентного права Європейського Суду про те, що "право на суд", з яких право на доступ є одним з аспектів, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Проте суд зазначає, що, як би чітко не було сформульоване законодавче положення, у будь-якій галузі права існуватиме неминучий елемент судового тлумачення. Завжди існуватиме потреба у роз'ясненні нечітких норм або тих, що потребують пристосування до обставин, що змінюються.

За таких умов колегія суддів зазначає, що обставини, які дали право позивачу на оскарження податкових повідомлень-рішень, виникли у 2017 році, а тому суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про необхідність залишення без розгляду частини позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.

Відтак, оскаржувана ухвала про залишення частини позовних вимог без розгляду підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розглядув цій частині до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 122,123,308,312,315,320,321,325 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року про залишення частини позовних вимог без розгляду у справі № 807/371/18 скасувати та направити справу в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик О. І. Мікула Повне судове рішення виготовлено 26 вересня 2018 року.