Постанова № 76729733, 26.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6513/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року про повернення позовної заяви у справі № 807/439/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

суддя в 1-й інстанції - Іванчулинець Д.В.,

час ухвалення рішення - 30.07.2018 року,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - 30.07.2018 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідача - Виноградівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови зарахувати в загальний страховий стаж певний період роботи позивача та щодо відмови нарахувати та виплатити йому безпідставно зменшений розмір пенсії, зобов'язати відповідача включити до страхового стажу позивача період роботи на Виноградівській меблевій фабриці в розмірі 2 років 10 місяців та 19 днів, включити до страхового стажу позивача період з 05 квітня 2013 року по 19 травня 2013 року, як період з дня встановлення інвалідності до досягнення позивачем пенсійного віку в розмірі 1 місяць 15 днів і призначити належну за Законом України "Про пенсійне забезпечення" пенсію; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу безпідставно зменший розмір його пенсії до 85% в період з 01 квітня 2015 року по 30 листопада 2015 року.

Крім того, заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивуючи його важким матеріальним станом та долучив відповідні докази на підтвердження цих обставин.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору у розмірі 1409,60 грн.; у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

На виконання вимог цієї ухвали представник позивача подав клопотання про звільнення від сплати судового збору з обґрунтуванням причин звільнення.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року відмовлено у задоволенні вказаного клопотання представника позивача та продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 21 травня 2018 року до десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

На виконання вимог цієї ухвали представник позивача 26 липня 2018 року повторно подав клопотання про звільнення від сплати судового збору з обґрунтуванням причин звільнення та подав відповідні докази на підтвердження цих обставин.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року позовну заяву у цій адміністративній справ повернуто позивачу у зв'язку з тим, що останнім не усунуто недоліки вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 21 травня 2018 року. Крім того, щодо клопотання представника позивача, суд не знайшов підстав для задоволення такого, оскільки відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що позивачем надано докази на підтвердження свого майнового стану, які дають підстави вважати про неможливість сплати судового збору. Зокрема, як вбачається зі змісту позовної заяви та доданого до неї клопотання про звільнення від сплати судового збору, ОСОБА_1 повідомив суд, що його матеріальне становище як пенсіонера є важким, жодних інших доходів, окрім пенсії, він не отримує, є інвалідом III групи, на його утриманні, окрім двох доньок та трьох внуків, перебуває дружина (пенсіонер) після операції, яка потребує постійного лікування з 2017 року, що підтверджується довідкою Виноградівської районної лікарні від 05 травня 2018 року. На підтвердження скрутного фінансового становища позивачем долучено до клопотання про звільнення від сплати судового збору довідку про отримання пенсії; довідку ДФС про отримані доходи; копії квитанції про сплату комунальних послуг; копію довідки селищної ради про склад сім'ї; довідку МСЕК про визначення групи інвалідності. Таким чином, апелянт вважає, що необхідність сплати судового збору, розмір якого для нього є надто великим, позбавляє його доступу до правосуддя. Крім того, апелянт звертає увагу на положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який вказує на те, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. Просить скасувати оскаржувану ухвалу і направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконав вимоги ухвали судді про залишення позовної заяви без руху, а у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовив, оскільки вважає, що відсутні підстави для його задоволення.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Ч.1 ст.169 КАС України передбачає, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.160, 161 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

П.1 ч.4 ст.169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Отже, ухвала про залишення апеляційної скарги без руху має містити не лише виявлені недоліки, але й спосіб їх усунення. Невиконання належним чином вмотивованої ухвали у спосіб визначений судом тягне за собою наслідок у вигляді повернення такої скарги.

Колегія суддів звертає увагу на те, що способом усунення виявлених недоліків, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначено спосіб усунення недоліків - надати документ про сплату судового збору або докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору.

При цьому, судом першої інстанції не визначено, які саме докази на підтвердження рівня майнового стану мав надати позивач, враховуючи, що оцінка таким доказам надається саме судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст.90 КАС України).

Крім того, відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічні правові норми містяться в ст.8 Закону України "Про судовий збір".

Як вбачається з ухвали суду про повернення позовної заяви, суд першої інстанції покликався на те, що до клопотання про звільнення від сплати судового збору позивачем не було додано жодного доказу на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі на час подання позовної заяви.

Разом з тим, ухвала суду не містить фактичної правової оцінки тим обставинам (аргументам), які зазначені, а саме: що позивач жодних інших доходів, окрім пенсії, не отримує, є інвалідом III групи, на його утриманні, окрім двох доньок та трьох внуків, перебуває дружина (пенсіонер) після операції, яка потребує постійного лікування, хоча матеріали справи містять документи, які підтверджують ці обставини.

Про незадовільний майновий стан свідчить і отримання позивачем безоплатної правової допомоги через центр БПД, яким йому було призначено безкоштовного адвоката для консультування з пенсійних питань та представництва його інтересів, а також сам предмет позову - зарахування періоду його роботи до сукупного пенсійного (страхового) стажу для визначення належного пенсійного забезпечення та нарахування безпідставно отриманої пенсії.

При вирішенні цього питання суд також враховує, що відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ 4.ХІ. 1950), Рекомендації щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R. (81) 7, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практики Європейського суду з прав людини, під час застосування цієї Конвенції, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Також Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на необхідність дотримання з однієї сторони балансу між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді. Для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію.

Проаналізувавши правові норми щодо вирішення питання про сплату судового збору та матеріали справи, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо неможливості звільнення позивача від сплати судового збору є помилковим, оскільки ним надано докази на підтвердження свого майнового стану, який, на думку колегії суддів, унеможливлює сплату судового збору, а тому за вищенаведених обставин відсутні підстави для повернення позовної заяви з наведених в ухвалі про повернення позовної заяви підстав.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги підставними, оскільки такі спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи, оскільки доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, оскаржувана ухвала, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі скасуванню, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.242, 243, 246, 250, 311, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року про повернення позовної заяви у справі № 807/439/18 скасувати та направити справу на продовження розгляду в суд першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий- суддя О.І. Мікула

Судді: В.Я. Качмар

М.П. Кушнерик