Постанова № 76729481, 25.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/56/18 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочка Є.О.

при секретарі Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Шевченківського районного суду міста Києва про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Шевченківського районного суду міста Києва про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач - ОСОБА_3, звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Станом на 25 вересня 2018 року відповідачем не подано письмового відзиву на апеляційну скаргу.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками судового процесу, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2012 року у кримінальній справі № 1-339/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2013 року в частині часткового задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3, стягнуто із засудженого ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_3 910825 грн. 80 коп.

Як зазначено позивачем, ОСОБА_3 не будучи обізнаним із порядком звернення вироку до виконання, очікував відшкодування завданих збитків засудженим ОСОБА_4, однак після звільнення останнього з місць позбавлення волі, ним було відмовлено у відшкодуванні шкоди, з огляду на неотримання позивачем виконавчого листа.

04 липня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Однак, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року по справі № 761/25724/17 відмовлено в задоволенні даної заяви ОСОБА_3

У зв'язку із викладеними обставинами, ОСОБА_3 посилається на порушення Шевченківським районним судом міста Києва вимог Конституції України та Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, що призвело до порушення його прав та законних інтересів щодо не винесення та не направлення виконавчого листа до органів виконавчої служби з метою його виконання.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок звернутись до суду із заявою про видачу виконавчого листа та подання даного листа на виконання відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, покладено на сторону, на користь якої постановлено судове рішення.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 124 Конституції України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року № 68 затверджено Інструкцію з діловодства в місцевому загальному суді, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 24 липня 2006 року № 860/12734, в редакції, чинній станом на момент набрання вироком суду законної сили (далі - Інструкція).

Вказана Інструкція встановлює загальні правила ведення судового діловодства в районних, районних у містах, міських, міськрайонних судах (далі - суди) і регламентує порядок роботи з документами з моменту їх надходження чи створення в суді до відправлення або передавання в архів, звернення до виконання судових рішень.

Відповідно до вимог п. 16.1 Інструкції, звернення до виконання судових рішень покладається на суд. Вироки, рішення, ухвали та постанови суду передаються на виконання після того, як вони набрали законної сили, крім випадків негайного їх виконання. Усе листування щодо звернення до виконання вироків, рішень, ухвал і постанов покладається на апарат суду.

Згідно з п. 16.1.1. Інструкції, суд разом із своїм розпорядженням (супровідним листом) про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов'язок виконати таке судове рішення. Судове рішення, що набрало законної сили, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України.

У разі, якщо особа зобов'язана до відшкодування збитків, заподіяних злочином, виконавчі листи виписуються не пізніше трьох днів після набрання судовим рішенням законної сили або після повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанцій (п. 16.1.21 Інструкції).

Виконавчі листи про відшкодування збитків на користь держави, державного бюджету, фізичних та юридичних осіб виписуються не пізніше трьох днів після набрання вироком законної сили або після повернення матеріалів кримінального провадження з апеляційної чи касаційної інстанцій та направляються судом безпосередньо до органу державної виконавчої служби за місцем проживання засудженого або місцезнаходженням його майна (у разі, якщо цивільний позов у кримінальному провадженні пред'явлено до початку судового провадження) - абз. 2 п. 16.1.21 Інструкції).

Якщо цивільний позов про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином, пред'явлений та розглянутий в порядку цивільного судочинства, то виконавчий лист після набрання рішенням суду законної сили передається судом на руки стягувачу за його заявою або на вимогу стягувача надсилається за його місцем проживання.

Згідно з ст. 535 Кримінально-процесуального кодексу України, у разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

З матеріалів справи вбачається, вироком Шевченківського районного суду від 31 січня 2012 року по справі № 1-339/11, який набрав законної сили, 22 лютого 2013 року, задоволено цивільний позов ОСОБА_3, який було пред'явлено потерпілим в кримінальному провадженні.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що на підставі п. 16.1.21 Інструкції Шевченківський районний суд міста Києва зобов'язаний був виписати виконавчий лист про відшкодування збитків на користь ОСОБА_3 не пізніше трьох днів після набрання вироком законної сили, або після повернення матеріалів кримінального провадження з апеляційної чи касаційної інстанцій та направити даний лист безпосередньо до органу державної виконавчої служби за місцем проживання засудженого, або місцезнаходженням його майна.

Однак, зазначених дій працівниками апарату суду не було здійснено.

Стверджуючи про відсутність правових підстав для задоволення позову відповідач посилаються на відсутність такого обов'язку у суду та зазначє, що листом від 13 березня 2013 року № 13382/13 вих. 2610/167/2012/кк/21, ОСОБА_3 був повідомлений про набрання вироком законної сили. Також зазначеним листом Шевченківський районний суд м. Києва повідомив ОСОБА_3 про необхідність отримання ним виконавчого листа для проведення примусового стягнення коштів присуджених на його користь.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, колегія суддів вважає, що зазначений лист не містить інформації стосовно предмету доказування та в силу вимог ст. 73, 74 КАС України не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не спростовує наявність обов'язку відповідача вчинити дії, визначені п. 16.1.21 Інструкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, Шевченківським районним судом міста Києва не надано належних доказів, які б свідчили про дотримання працівниками апарату суду вимог п. 16.1.21 Інструкції, що свідчить про правомірність та обґрунтованість вимог позивача в частині: визнання протиправною бездіяльності Шевченківського районного суду м. Києва стосовно невиконання вимог п. 16.1.21 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року № 68, в частині не виготовлення виконавчого листа про відшкодування збитків на користь ОСОБА_3 не пізніше трьох днів після набрання вироком законної сили або після повернення матеріалів кримінального провадження з апеляційної інстанції; визнання протиправною бездіяльності Шевченківського районного суду м. Києва стосовно невиконання вимог п. 16.1.21 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року № 68, в частині не направлення судом виконавчого листа безпосереднього до органу державної виконавчої служби за місцем проживання засудженого ОСОБА_4, або місцезнаходженням його майна.

Стосовно ж стягнення з Шевченківського районного суду м. Києва на користь позивача відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю, колегія суддів вважає, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню з огляду на відсутність вмотивованого розрахунку таких збитків та обґрунтувань завдання позивачу шкоди у зазначених ним розмірах.

Враховуючи, що судом першої інстанції неповною мірою досліджено обставини справи, та неправильно застосовано до спірних правовідносин вимоги матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1 п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Разом з тим, враховуючи прийняття судом апеляційної інстанції рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у відповідності до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом, який містить дві немайнові вимоги та одну майнову. При цьому, судом апеляційної інстанції задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 лише в частині двох вимог немайнового характеру.

Станом на час звернення позивача з адміністративним позовом, ставки судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру встановлюються у розмірі - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1 600 грн.

За подання позову, що містить дві немайнові вимог позивачу належало сплатити 1280 грн. (1600 * 0,4 * 2). Відповідно, на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 1280 грн. В свою чергу, враховуючи часткове задоволення вимог апеляційної скарги позивача на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить також стягнути судовий збір за подання позивачем апеляційної скарги на оскаржуване рішення у розмірі 1920 грн.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року - скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Шевченківського районного суду міста Києва про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного суду м. Києва щодо невиконання вимог п. 16.1.21 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року № 68, в частині не виписання виконавчого листа про відшкодування збитків на користь ОСОБА_3 не пізніше трьох днів після набрання вироком законної сили або після повернення матеріалів кримінального провадження з апеляційної інстанцій.

Визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного суду м. Києва щодо невиконання вимог п. 16.1.21 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року № 68, в частині не направлення судом виконавчого листа безпосереднього до органу державної виконавчої служби за місцем проживання засудженого ОСОБА_4, або місцезнаходженням його майна.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного суду м. Києва на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. (за подання позовної заяви) та у розмірі 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. (за подання апеляційної скарги).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 25 вересня 2018 року.