Рішення № 76729167, 25.09.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року справа № 2340/3014/18

м. Черкаси

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 соціального захисту населення ОСОБА_1 обласної державної адміністрації та ОСОБА_1 обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовною заявою до ОСОБА_3 соціального захисту населення ОСОБА_1 обласної державної адміністрації та ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, в якій просить визнати протиправною відмову ОСОБА_3 соціального захисту населення ОСОБА_1 обласної державної адміністрації у встановленні позивачу статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі посвідчення категорії 1; зобов’язати ОСОБА_3 соціального захисту населення ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 обласну державну адміністрацію прийняти від позивача документи, необхідні для видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, вирішити питання надання позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видати відповідне посвідчення 1 категорії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії та з 06.06.2016 має ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з впливом аварії на ЧАЕС. Згідно з рішенням комісії ОСОБА_1 облдержадміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформленого протоколом №6 від 22.06.2018, йому відмовлено у встановленні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та у видачі посвідчення категорії 1 на підставі Закону України №76-VІІІ від 28.12.2014 “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України”, роз’яснень Міністерства соціальної політики України №245/0/76-17 від 18.04.2017 та №16900/0/2-17/29 від 22.08.2017, з тієї підстави, що позивач постійно проживав в зоні посиленого радіоекологічного контролю, яка з 01.01.2015 не відноситься до території забрудненої зони, тому відсутні підстави для віднесення позивача до числа осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Вважає дії ОСОБА_3 соціального захисту населення ОСОБА_1 обласної державної адміністрації та рішення від 22.06.2018 комісії ОСОБА_1 обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 про відмову у встановленні позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та у видачі посвідчення категорії 1 неправомірними, оскільки статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою довічно.

Відповідач ОСОБА_3 соціального захисту населення ОСОБА_1 обласної державної адміністрації проти позову заперечив. 20.08.2018 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю і йому було видане посвідчення потерпілого 4 категорії, яке діє на час проживання або роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю. При цьому позивач на час встановлення захворювання, пов’язаного з впливом аварії на ЧАЕС, та інвалідності вже не проживав в зоні посиленого радіоекологічного контролю, оскільки така зона відповідно до чинного законодавства виключена. На момент складання експертного висновку в 2017 році, після набуття чинності Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що стратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VІІІ від 28.12.2014, та звернення із заявою про надання статусу та посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії позивач не мав статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 обласна державна адміністрація проти позову заперечив. 14.08.2018 надав відзив, в якому зазначив, що оскільки зона посиленого радіоекологічного контролю в Україні з 01.01.2015 не існує, то факт проживання, роботи, навчання на такій території відсутній. Відповідно категорія осіб, для яких отримання пільги пов’язано із фактом проживання, роботи чи навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, право на таку пільгу довести не може. Позивач на час встановлення захворювання, пов’язаного з впливом аварії на ЧАЕС та інвалідності вже не проживав в зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно з вищенаведеними змінами до законодавства, оскільки така зона відповідно до законодавства виключена. На момент складання експертного висновку в 2016 році та звернення із заявою про надання статусу та посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 позивач не мав статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві та відзиві, дослідивши надані письмові докази, суд встановив наступне.

Згідно посвідчення серії В-П №362996 від 23.03.2000 позивач мав статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, категорія 4.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №201943 позивачу з 06.06.2016 встановлена ІІ група інвалідності, захворювання пов’язане із впливом аварії на ЧАЕС.

Експертним висновком №35 від 28.04.2016 Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв’язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС встановлено, що захворювання позивача пов’язане із впливом аварії на ЧАЕС.

Позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області із заявою про видачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії.

Комісією ОСОБА_1 обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи розглянуто документи позивача та прийнято рішення про відмову у встановленні йому статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та видачі йому посвідчення категорії 1, яке оформлене протоколом №6 від 22.06.2018. Підставою відмови зазначені Закон України №76-VІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» та роз’яснення Міністерства соціальної політики України №245/0/76-17 від 18.04.2017 та №16900/0/2-17/29 від 22.08.2017.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров?я, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:

1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення;

2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.

У відповідності до частини 1 статті 14 вказаного Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1; особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Судом встановлено, що позивач постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю і йому було видане посвідчення потерпілого категорії 4, яке діє на час проживання або роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Режим та правове визначення територій радіоактивного забруднення регулюється Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» №791а-ХІІ від 27.02.1991.

Разом з цим, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 №76-VIII абзац 5 частини 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» №791а-ХІІ від 27.02.1991, який визначав зони посиленого радіоекологічного контролю, виключено. Цим же Законом статті 2 («Визначення категорії зон радіоактивного забруднених територій») та 23 («Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4») Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виключені, вказані зміни до Закону вступили в силу з 1 січня 2015 року.

Позивач на час встановлення захворювання, пов'язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідності не проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, оскільки згідно вищенаведених змін до законодавства така зона відсутня, отже, посвідчення потерпілого 4 категорії втратило чинність з 01.01.2015, а позивач не є потерпілим від Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, на час встановлення ІІ групи інвалідності та надання експертного висновку №35 від 28.04.2018 позивач не належав до осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому підстави для встановлення категорії 1 як інваліду з числа осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною 1 статті 14 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 відсутні.

Відтак, відмова у встановленні позивачу статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 є законною, а позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №375/555/17, і застосовується судом при вирішенні даної справи згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору як інвалід ІІ групи на підставі Закону України “Про судовий збір” з відповідача судові витрати, у відповідності до ст. 139 КАС України, не стягуються.

Керуючись статями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 (вул. Польова, 28, с. Новомайданецьке, Тальнівський район, Черкаська область, 20442, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до ОСОБА_3 соціального захисту населення ОСОБА_1 обласної державної адміністрації (вул. Максима Залізняка, 10, м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 03195719) та ОСОБА_1 обласної державної адміністрації (бул. Шевченка, 185, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 00022668) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Руденко