Постанова № 76728882, 26.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року справа №805/3205/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Компанієць І.Д., Геращенка І.В., секретаря Тішевського В.В., за участю позивача особисто, представника позивача Косенок О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 р. (у повному обсязі виготовлено 27 червня 2018 року у м. Слов'янськ) у справі № 805/3205/18-а (головуючий І інстанції суддя Толстолуцька М.М.) за позовом ОСОБА_2 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення, зобов'язання призначити пенсію,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 05 травня 2018 року звернувся до суду з позовом до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив: визнати протиправним і скасувати рішення відповідача б/н від 31 січня 2018 року про відмову йому в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву від 22 січня 2018 року, зареєстровану за № 675 про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи позивача на підприємстві Держплемптахозавод ім. Чкалова з 28 серпня 1979 року по 27 березня 1995 року, у малому приватному підприємстві «Науково-виробнича фірма «Богатир» з 01 січня 2011 року по 30 квітня 2014 року; вирішити питання судових витрат (а.с. 5-10).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 р. у справі № 805/3205/18-а адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення голови комісії з припинення Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 31 січня 2018 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2.

Зобов'язано Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 22 січня 2018 року, зареєстровану за № 675, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 35-39).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови йому в задоволенні позовних вимог про зарахування до страхового стажу періодів його роботи на підприємстві Держплемптахозавод ім. Чкалова з 28 серпня 1979 року по 27 березня 1995 року, у малому приватному підприємстві «Науково-виробнича фірма Богатир» з 01 січня 2011 року по 30 квітня 2014 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у зазначеній частині. В іншій частині просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що на підтвердження стажу за період роботи в ДППЗ ім. Чкалова з 28.08.1979 року по 27.03.1995 року позивач надав відповідачу трудову книжку БТ-I № 1056929 від 01.09.1976 року із записами №№ 4-7, що містять повну інформацію про роботу позивача в ДППЗ ім. Чкалова у спірний період; профспілковий квиток НОМЕР_4 від 15 травня 1986 року; документи про продаж позивачу житла, що перебувало на балансі підприємства.

Щодо відмови в задоволенні позову стосовно роботи в МПП «НВФ «Богатир» з 01.01.2011 по 30.04.2014 року, то судове рішення не містить мотивів чому судом проігноровано ті обставини, на які послався позивач обґрунтовуючи незаконність дій відповідача при обчисленні страхового стажу та чому йому відмовлено в ефективному захисті порушених прав.

У відзиві відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Позивач та представник позивача доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача до суду не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 січня 2018 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою № 675 про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058).

Одночасно для призначення пенсії позивачем до управління були надані наступні документи:

1)заява про призначення пенсії № 675 від 22.01.2018;

2) копія трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1976 р;

3) копія військового квитка НОМЕР_3 від 12.05.1977;

4) копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;

5) копія паспорта;

6)особиста заява від 22.01.2018

Рішенням відповідача від 31 січня 2018 року № б/н «Про відмову в призначенні пенсії» позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент звернення заявник не має необхідного страхового стажу (а.с. 16-18).

Зі змісту рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії до страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди його роботи:

- у ГППЗ им. Чкалова (російською) з 28.08.1979 по 27.03.1995 років, оскільки записи у трудовій книжці за означений період завірено нечітким відтиском печатки, відсутні дані про реорганізацію підприємства;

- період роботи позивача з 01.01.2011 по 30.04.2014 за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу, оскільки прізвище та по-батькові не відповідають паспортним даним.

Спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача при обчисленні страхового стажу необхідного для призначення пенсії за віком.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта Законами України.

Статтею 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

За унормуванням статті 26 цього Закону (в редакції чинній на час звернення за призначенням пенсії) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Статтею 62 Закону № 1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків (п. 3 Порядку № 637).

Згідно п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 позивач працював на підприємстві ГППЗ ім. Чкалова водієм різних категорій з 28.08.1979 по 27.03.1995 року (а.с. 14-15).

Відповідач у рішенні від 31 січня 2018 року про відмову у призначенні пенсії вказує на те, що період роботи позивача в ГППЗ ім. Чкалова з 28.08.1979 року по 27.03.1995 року завірено нечітким відтиском печатки, відсутні дані про реорганізацію підприємства.

Разом з тим, матеріали справи містять інші підтверджуючі документи: документи про продаж житла, що перебувало на балансі Держплемптахозаводу ім. Чкалова, з яких вбачається, що ГППЗ ім. Чкалова прийнято рішення про продаж будинку АДРЕСА_1, водієві ДППЗ ім. Чкалова ОСОБА_2 за 50 % вартості, з квитанції № 913623 від 04.06.1992 року вбачається, що ДППЗ ім. Чкалова одержано від позивача платежі по державному обов'язковому страхуванню на суму 62, 37 руб. (а.с. 20-22).

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Профспілковий квиток НОМЕР_4 від 15 травня 1986 року суд не може взяти до уваги, як доказ, оскільки у ньому вказано по батькові ОСОБА_3 замість ОСОБА_2.

Також, з рішення відповідача від 31 січня 2018 року вбачається, що період з 01.01.2011 року по 30.04.2014 року не враховано за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу, так як прізвище та по батькові не відповідають паспортним даним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року № 794 затверджене Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (надалі - Положення № 794).

Так, згідно з нормами пункту 1 зазначеного Положення персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб).

В основі персоніфікованого обліку, згідно пункту 3 Положення № 794 лежить обов'язковість і своєчасність подання відомостей про фізичних осіб; обов'язковість використання індивідуального ідентифікаційного номера даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Згідно норм пункту 5 даного Положення персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» (2657-12) має право: своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цього Положення; проводити у роботодавців перевірку достовірності поданих відомостей про фізичних осіб, зокрема перевірку фінансових та інших документів, що підтверджують зазначені відомості; у встановленому порядку притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні строків подання відомостей, а також подання неправдивих відомостей про фізичних осіб; видавати у межах своєї компетенції нормативні акти та здійснювати роз'яснення з питань організації персоніфікованого обліку, а також інші права, що випливають із завдань персоніфікованого обліку (пункт 6 Положення № 794).

Уповноважений орган, відповідно до норм пункту 7 Положення № 794: - створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб; забезпечує автоматизоване використання відомостей про фізичних осіб для визначення права на виплати за пенсійним страхуванням та розміру цих виплат; надає фізичним особа відомості про них, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а у разі їх зміни, несвоєчасного надходження страхового збору (внесків), перегляду розміру виплачуваної пенсії, її індексації, зміни умов надання соціальних послуг чи перегляду питання про можливості їх надання - інформує письмово у встановлені строки застраховану особу; надає роботодавцям допомогу в організації підготовки відомостей про фізичних осіб.

Роботодавці мають право доповнювати та уточнювати подані до уповноваженого органу відомості про фізичну особу відповідно до законодавства (пункт 9 Положення № 794).

Згідно з нормами статті 10 Положення № 794 Роботодавці зобов'язані: в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них; надавати на вимогу фізичної особи копії документів з відомостями про неї стосовно персоніфікованого обліку.

Фізична особа має право: ознайомлюватися з відомостями про неї, внесеними до системи персоніфікованого обліку; у разі незгоди з відомостями, внесеними до системи персоніфікованого обліку, звертатися до уповноваженого органу із заявою про їх виправлення; вимагати від роботодавців повного та своєчасного подання до уповноваженого органу відомостей стосовно персоніфікованого обліку.

Фізична особа для отримання в майбутньому виплат з Пенсійного фонду:

повідомляє під час приймання її на роботу свій ідентифікаційний номер з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів і відомості, які вносяться до системи персоніфікованого обліку; повідомляє уповноважений орган та роботодавця про зміни у відомостях про неї стосовно персоніфікованого обліку; подає уповноваженому органу або роботодавцю документи, які підтверджують відомості про себе, що мають бути внесені до системи персоніфікованого обліку (пункти 11, 12 зазначеного Положення).

З індивідуальних відомостей про застраховану особу вбачається, що невірно вказано прізвище та по батькові позивача, а саме: ОСОБА_4 замість вірного ОСОБА_2 (як у паспорті) (а.с. 11, 13, 23).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказує на те, що в індивідуальних відомостях зазначено ідентифікаційний номер позивача - НОМЕР_1, що дає змогу ідентифікації останнього (а.с. 13, 23).

Суд звертає увагу на те, що позивачем при зверненні до відповідача з заявою про призначення пенсії надавалась копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 16).

Також, позивач має право на звернення до УПФУ з заявою про виправлення помилки у своєму прізвищі та по батькові щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5.

Відповідно до статті 44 Закону № 1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу наведених норм убачається, що у зв'язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком пенсійний орган був зобов'язаний перевірити копії відповідних документів та у разі виявлення невідповідностей вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.

Однак, відповідачем в порушення зазначених норм Порядку, одразу було винесено рішення про відмову в призначенні пенсії.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції щодо скасування рішення відповідача від 31 січня 2018 року про відмову в призначенні пенсії позивачу.

Щодо доводів апелянта стосовно зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 спірні періоди, суд зазначає наступне.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов'язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за органом виконавчої влади, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши орган виконавчої влади дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу певну свободу розсуду при прийнятті рішення.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб'єкт владних повноважень при прийнятті певного рішення та не може втручатись у дискреційні повноваження такого суб'єкта на користь позивача, окрім випадків, коли для прийняття такого рішення виконані всі умови, визначені законом.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

У зв'язку з наведеним суд вважає, що найбільш ефективним із можливих способів захисту порушеного права є зобов'язання Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 22 січня 2018 року, зареєстровану за № 675, з урахуванням правової оцінки, наданої судом апеляційної інстанції у рішенні.

Частиною 1 статі 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Крім того, слід зазначити, що ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року позивачу відстрочену сплату судового збору у розмірі 1 грн. 20 коп. до прийняття рішення у справі № 805/3205/18-а.

За таких обставин, суд вважає можливим стягнути з позивача на користь держави недоплачений судовий збір.

Керуючись ст. ст. 195, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 р. у справі № 805/3205/18-а - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1; паспорт НОМЕР_5 виданий Красноармійським РВ УМВС України в Донецькій області 11 січня 2002 року; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) судовий збір за подання апеляційної скарги, відстрочений до ухвалення судового рішення, в розмірі 1 (одна) гривня 20 (двадцять) копійок до державного бюджету надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір" (стягувачем є Державна судова адміністрація України): отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Повне судове рішення складено 26 вересня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.Д. Компанієць

І.В. Геращенко