Постанова № 76728792, 26.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року справа № 812/1069/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року в справі № 812/1069/18 (головуючий І інстанції Пляшков К.О.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов'язання провести поновлення та виплату пенсії за віком,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач, пенсійний орган, УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області) провести поновлення та виплату пенсії за віком з 26.09.2009 шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 04 вересня 2017 року про призначення/перерахунок пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивачем не було дотримано вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: не надано оригінали документів про стаж, вік та заробітну плату, до пенсійного органу звернулась особа, яка не має повноважень для такого звернення. Особі, яка звернулась до відповідача від імені ОСОБА_2, було роз'яснено вимоги Порядку, проте ця особа виявлених недоліків не усунула.

Окрім цього апелянт звертає увагу суду, що пенсійна справа позивача ніколи не перебувала на обліку УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

За таких обставин, пенсійний орган наголошує на відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_2 виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю та 27.07.2009 прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданим 31.07.2002 органом 1200.

До виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю позивач мешкав за адресою: АДРЕСА_1.

Копією трудової книжки ОСОБА_2 та копією пенсійного посвідчення № 129278, виданого 29.08.2000 Жовтневим УСЗН м. Луганська підтверджується, що з 11.08.2000 Жовтневим УСЗН позивачу призначена пенсія.

29 вересня 2017 року до відповідача надійшла заява представника позивача за вх. № 279/51-5 про поновлення виплати раніше призначеної ОСОБА_2 пенсії. До заяви додано копії довіреності на представництво, паспорта позивача, ІПН, пенсійного посвідчення, а також оригінал апостильованої заяви позивача від 04.09.2017 про поновлення пенсії з 26.09.2009.

Доповідною запискою від 29.09.2017 б/н відповідач зафіксував, що 29.09.2017 громадянкою, яка не надала документу про посвідчення особи, залишені у приймальні документи для призначення та поновлення пенсії в кількості 5 пакетів. На роз'яснення щодо Порядку прийому документів, прохання звернутися до спеціалістів і правильно оформити заяви, громадянка не реагувала.

Листом від 04.10.2017 № 16201/02-21 пенсійний орган повідомив представника позивача про те, що подання документів працівникам управління, до функціональних обов'язків яких не належить прийом документів щодо призначення, перерахунку або поновлення виплати пенсії не допускається. Відповідно до Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто, або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Пересилання поштою заяви на призначення або поновлення пенсії чинним законодавством не передбачено. Також, зазначено, що ОСОБА_2 на обліку УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області не перебуває та ніколи не перебувала, пенсійної справи позивача немає, оскільки виплата пенсії призначалась та була припинена в зв'язку з виїздом за кордон не пенсійним органом.

Листом Пенсійного фонду України від 25.10.2017 № 14962/св-11 заяву представника позивача, зареєстровану 11.10.2017 за вх. № 14962/Я-11, щодо передачі заяви про поновлення пенсії уповноваженому управлінню для розгляду по суті направлено до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Відповідач листом від 10.11.2017 № 279/1/Я-8 надав позивачу роз'яснення, аналогічні викладеним у листі від 04.10.2017 № 16201/02-21.

Вважаючи, що така бездіяльність пенсійного органу порушує її право на отримання належної пенсії, ОСОБА_2 звернулась до суду з цим позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положення щодо реалізації конституційного права на пенсійне забезпечення врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Згідно з п. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV регламентовано, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Нормами ст. 51 Закону № 1058-ІV визначено, що в разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09 липня 2003 року щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду про те, що позивач має право на виплату призначеної пенсії за умов відповідного звернення до пенсійного органу з заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, подання всіх необхідних документів в формі та порядку, що передбачені чинним на момент звернення законодавством України.

Частиною другою статті 49 Закону № 1058-ІV встановлено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до п. 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Тобто, пунктом 1.5 Порядку № 22-1 передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області звернувся представник позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем. За таких обставин, висновок пенсійного органу щодо порушення позивачем вимог п. 1.5 Порядку № 22-1 та необхідності особисто звернутися із заявою про поновлення пенсії, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним.

Згідно з п. 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо).

Тобто, за приписами наведеної норми додаткові документи можуть надаватися, а не є обов'язковими.

Відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.3. Порядку № 22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з п. 4.10 Порядку 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2. цього розділу) орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Аналогічний обов'язок пенсійного органу щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії регламентовані ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-ІV.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів 02.11.2017 на адресу УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області надійшов лист Департаменту пенсійного забезпечення разом із заявою представника ОСОБА_2 про відновлення виплати пенсії. Проте, відповідач не прийняв відповідне рішення у встановлений чинним законодавством строк.

При цьому, для суб'єкта владних повноважень оформлення результатів розгляду заяви про поновлення пенсії можливо лише у формі рішення. Тому доводи апелянта з цього приводу не підлягають задоволенню.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджує викладений в оскаржуваному рішенні висновок, що порушене право ОСОБА_2 має бути відновлено саме шляхом зобов'язання УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву про поновлення виплати пенсії та прийняти відповідне рішення.

Також пенсійний орган у своїй апеляційній скарзі наголошує, що судом першої інстанції було безпідставно стягнуто з відповідача сплачений позивачем судовий збір. Колегія суддів спростовує наведений довід та зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частиною 7 ст. 6 Закону № 3674-VI передбачено, що розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади (ст. 9 Закону № 3674-VI).

Главою 8 Розділу I Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано процесуальні питання, пов'язані зі сплатою судового збору та розподілом судових витрат.

За приписами ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. (ч. 3 ст. 139 КАС України)

Аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що розподіл судових витрат є частиною відновлення порушеного права, тому задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 частково суд першої інстанції правомірно здійснив розподіл судових витрат, стягнувши відповідну частину сплаченого судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 291, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року в справі № 812/1069/18 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов'язання провести поновлення та виплату пенсії за віком - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року в справі № 812/1069/18 - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її складення в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук