Рішення № 76728777, 24.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3430/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Танцюри К.О.,

за участю секретаря Сидорівського С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великомихайлівської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправними дій Великомихайлівської районної державної щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, стягнення з Великомихайлівської районної державної на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі та компенсацію за невикористані відпустки при звільненні в сумі 3244,30грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи у розмірі 290393,55грн., моральну шкоду у розмірі 100000,00грн.

Ухвалою суду від 03.08.2018р. відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона перебувала у трудових відносинах з Великомихайлівською районною державною адміністрацією з 18 червня 2010 року по 15 червня 2016 року, згідно розпорядження №60/К-2010 від 18.06.2010р. була призначена на посаду керівника апарату Великомихайлівської районної державної адміністрації та згідно розпорядження Великомихайлівської районної державної адміністрації №27/К-2016 від 15.06.2016р. звільнена з займаної посади за угодою сторін. Позивач вважає, що згідно Закону України «Про державну службу», який вступив в силу 1 травня 2016 року, додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 р. №292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 5 травня 2016 року № 322, від 31 серпня 2016 року №581, постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями», постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016р. №229 “Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби” її заробітна плата за травнь-червень повинна була складати 66346,59 грн., однак згідно довідки №7 від 25.01.2017р. була виплачена у розмірі 34488,44грн. При цьому, позивач зазначала, що їй після звільнення було зроблено перерахунок, однак, при здійсненні зазначеного перерахунку не було проведено перерахунок виплати за стаж роботи, надбавки за ранг та компенсації за невикористані відпустки. Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку позивач вважає, що відповідачем не було виплачено їй заборгованість по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку при звільненні у сумі 3244,30грн., яка розрахована на підставі сум надбавки за 5 ранг державного службовця, який як вважає позивач, мав бути їй присвоєно. Разом з тим, на думку позивача, у зв’язку із несплатою вказаної суми відповідач затримав розрахунок при звільненні з нею на 654 дні, з 16.06.2016р. по 30.07.2018р., а тому позивач просить стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 290393,55грн. Разом з тим, позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню і моральна шкода у розмірі 100000,00 грн., оскільки відповідач порушив право на оплату праці, що в свою чергу призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, та втрати можливості вчасно пройти необхідне за станом здоров’я довготривале, дорогокоштуюче медикаментозне лікування, що підтверджується відповідними документами.

Представник відповідача повідомлявся про день та час слухання справи, однак у судове засідання повноважний представник не з'явився.

27.08.2018р. до суду від Великомихайлівської районної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що станом на 14.07.2016р., за згодою сторін, було звільнено керівника апарату районної державної адміністрації ОСОБА_1 та на час звільнення ОСОБА_1 новий штатний розпис не був затверджений і не було підстав для нарахування заробітної плати відповідно до нового Закону «Про державну службу», тому ОСОБА_1 було виплачено розрахункові кошти на підставі штатного розпису, який діяв на той час. Зміни до кошторису видатків на оплату праці, були затвердженні у листопаді 2016 року, а на момент затвердження штатного розпису на перерахунок заробітної плати працівникам районної державної адміністрації за травень-червень 2016 року коштів не вистачало. 16.12.2016р., ОСОБА_1 звернулась до Урядової рячої лінії з проханням надати роз’яснення щодо не проведення перерахунку заробітної плати при звільненні згідно Закону України «Про державну службу». Зміни до кошторису видатків на оплату праці на період червень-жовтень 2016 року не було та на час появи додаткового фінансування, ОСОБА_1 у трудових відносинах з районною державною адміністрацією не перебувала. Відповідач зазначив, що для здійснення розрахунку з заробітної плати за травень - червень 2016 року, районна державна адміністрація направила звернення до ОСОБА_1, для особистого надання нею до відділу фінансового забезпечення, реквізитів. Разом з тим, відповідач зазначав, що для здійснення відповідних перерахунків, після перевірки Державною службою з питань праці за зверненням ОСОБА_1, до районної державної адміністрації надійшов припис від 27.03.2017р., згідно якого були вказані недоліки щодо перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 Відповідач зазначив, що відповідні недоліки згідно припису районною державною адміністрацією були усунені, здійснені відповідні перерахунки заробітної плати і станом на 02.08.2017р., вся заборгованість щодо перерахунку всіх коштів під час її звільнення, райдержадміністрацією були виплачені. У зв'язку з чим, позовні вимоги ОСОБА_1., на думку відповідача, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

З трудової книжки ОСОБА_1 БТ-ІІ №2343034 від 23.10.2005р. вбачається, що згідно розпорядження № 60/К-2010 від 18.06.2010р. ОСОБА_1 була призначена на посаду керівника апарату Великомихайлівської районної державної адміністрації. Розпорядженням Великомихайлівської районної державної адміністрації № 27/К-2016 від 15.06.2016р. ОСОБА_1. звільнена із займаної посади за угодою сторін (а.с.11).

Згідно довідки Великомихайлівської районної державної адміністрації №7 від 25.01.2017р. за травень-червень 2016 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату у розмірі 34488,33грн. (а.с.13, 92).

Також, у зв'язку із перерахунком заробітної плати ОСОБА_1 за травень-червень місяць 2016р. було донараховано та виплачено 6512,91грн. та 22101,05грн.

Так, розпорядженням Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області від 29.03.2017р., враховуючи результати проведеної перевірки ГУ Держпраці в Одеській області та на виконання припису від 27.03.2017р. №15-15-018/0310-0185 було вирішено здійснити перерахунок заробітної плати звільненим працівникам за травень та червень 2016 року відповідно до штатного розпису, введеного в дію з 01.05.2016р., у тому числі ОСОБА_1 та встановлено ОСОБА_1 надбавку за вислугу років в розмірі 42% посадового окладу за 14-річний стаж державної служби станом на 01.05.2016р. (а.с.49).

Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку позивач вважає, що відповідачем не було виплачено їй заборгованість по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку при звільненні у сумі 3244,30грн., яка розрахована на підставі сум надбавки за 5 ранг державного службовця, який як вважає позивач, мав бути їй присвоєно у зв’язку із набранням чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII та враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України №292 від 06.04.2016р. «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» та постанови Кабінету Міністрів України №306 від 20.04.2016р. «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями».

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016р.

Частинами 1,2,10,11 ст.39 Закону України «Про державну службу» ранги державних службовців є видом спеціальних звань. Встановлюється дев'ять рангів державних службовців. Порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями визначаються Кабінетом Міністрів України. В особовій справі та трудовій книжці державного службовця робиться запис про присвоєння, зміну та позбавлення рангу державного службовця.

Схема посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів згідно з додатком 1; розмір надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців згідно з додатком 2; перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних груп оплати праці, згідно з додатком 3 затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» від 06.04.2016р. №292, яка набрала чинності одночасно із Законом України від 10.12.2015р. №889-VIII «Про державну службу».

Порядок присвоєння рангів державних службовців затверджений постановою Кабінету Міністрів від 20.04.2016р. №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями».

Частинами 5, 6 Порядку присвоєння рангів державних службовців №306 визначено, що підставою для прийняття рішення про присвоєння державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "Б" та "В", чергового рангу є подання служби управління персоналом суб'єктові призначення, погоджене безпосереднім керівником, якщо такий керівник не є суб'єктом призначення. Підставою для прийняття рішення про присвоєння достроково чергового рангу державного службовця є обґрунтоване подання, внесене безпосереднім керівником суб'єктові призначення.

Як свідчать матеріали справи, розпорядженням Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області №205/А-2016 від 15.06.2016р. затверджено структуру Великомихайлівської районної державної адміністрації та граничну чисельність працівників її апарату та структурних підрозділів на 2016рік (а.с.58-60).

Судом встановлено, що розпорядженням Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області від 14.07.2016р. №33/К-2016, відповідно до ст.39 Закону України «Про державну службу» та постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016р. №306, присвоєно ранги працівникам районної державної адміністрації (а.с.54-57).

При цьому, на момент прийняття рішення Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області від 14.07.2016р. №33/К-2016 про присвоєння рангів працівникам районної державної адміністрації, ОСОБА_1 була звільнена.

Як вбачається з трудової книжки БТ-ІІ №2343034 від 23.10.2005р., на момент звільнення позивача із державної служби, ОСОБА_1 мала 9 ранг державного службовця.

При цьому, присвоєння рангів, які згідно Закону України «Про державну службу» №889-VIII., здійснюється у відповідності до Порядку присвоєння рангів державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 20.04.2016р. №306.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, рішення щодо присвоєння 5 рангу державного службовця як працівнику районної державної адміністрації ОСОБА_1, яке було б підставою для нарахування відповідної надбавки до посадового окладу згідно з постановою Кабінету Міністрів України №292 від 06.04.2016р. «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» не приймалось.

Враховуючи викладене та те, що відповідачем проведено перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1, включаючи компенсацію за невикористану відпустку, з урахуванням встановленого їй на момент звільнення 9 рангу державного службовця, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Великомихайлівської районної державної Одеської області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, стягнення з Великомихайлівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі та компенсацію за невикористані відпустки при звільненні в сумі 3244,30грн. задоволенню не підлягають.

За таких обставин, оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій Великомихайлівської районної державної Одеської області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, стягнення з Великомихайлівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі та компенсацію за невикористані відпустки при звільненні у сумі 3244,30грн. то відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Великомихайлівської районної державної Одеської області на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи у розмірі 290393,55грн. та моральної шкоди у розмірі 100000,00грн., які ґрунтуються на підставі позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 -відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 24.09.2018р.

Суддя К.О. Танцюра

.