Постанова № 76728653, 26.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 вересня 2018 рокусправа № 804/6302/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Мельник В.В.

судді: Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.,

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат»на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року (головуючий суддя - Рябчук О.С.) в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до про Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний комбінат» (далі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.06.2017 року №0004354603 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток розмірі 4687103 грн.,

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.06.2017 року №0004344603 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 40578 грн., із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у розмірі 20289 грн.,

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.06.2017 року №0004374603 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 404465 грн., із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у розмірі 202232,50 грн.

В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначив про те, що висновки викладені в акті Відповідача, ґрунтуються, зокрема, на наявності порушень податкового законодавства, допущених контрагентами Позивача. При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства, платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені іншими підприємствами. Відображення в акті перевірки податкової інформації щодо ланцюгів господарських взаємовідносин та іншої інформації не стосується безпосередньо конкретних господарських відносин Позивача з контрагентами. Підприємством дотримано вимоги розумної обережності при укладенні договорів з контрагентами, що свідчить про необґрунтованість висновків фіскального органу та наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року у задоволенні адміністративного позову ПАТ «Дніпропетровський металургійний комбінат» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено (т.3, а.с. 254-257).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не було надано достатніх обґрунтувань та доказів реального постачання товарів, виконання робіт в адресу Позивача, крім того, останнім не доведено і прояву в необхідному обсязі розумної обережності при укладенні договорів з контрагентами у спірний період.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач оскаржив його в апеляційному порядку (т.3, а.с. 264-284).

В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції не повно дослідив усі обставини справи та дійшов не вірних висновків, зокрема, не врахував те, що відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які, в даному випадку, в повному обсязі були надані Позивачем для підтвердження реальності здійснених операцій у спірний період.

Відповідачем - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін (т.3,а.с.306-311). Відзив обґрунтовано тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи повно та всебічно з'ясував обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, а тому відсутні підстави для його скасування.

ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що у відзиві на апеляційну скаргу Відповідач не спростовує тверджень та аргументів апеляційної скарги, а лише повторює зміст акту перевірки.

Позивачем, також, надано письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначено, що обставини реальності господарських операцій Позивача та ТОВ «Альтсервіс» за договорами в періоди липень 2014 року, листопад 2014 року не підлягали доказуванню, оскільки ці обставини вже були встановлені рішенням судів, які набрали законної сили, у інших адміністративних справах та були надані Позивачем до суду першої інстанції. Вказано, що в акті перевірки не встановлено жодних порушень щодо якості первинних документів та не встановлено відсутності документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «СТВ Сталь», обов'язок ведення і зберігання покладено на Позивача.

Відповідачем - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби надано письмові пояснення щодо доводів апеляційної скарги Позивача, які обґрунтовані тим, що відповідно до податкової інформації стосовно контрагентів Позивача у спірний період, Відповідачем встановлено, що вони не мали достатньої кількості працюючих осіб для виконання обсягу робіт, зазначених в актах виконаних робіт власними силами, при цьому в наданих Позивачем первинних документах, відсутня інформація щодо залучення на виконання робіт субпідрядних організацій, що свідчить про неможливість здійснення господарських операцій та, як наслідок, про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Представники Позивача, кожен окремо, у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники Відповідача, кожен окремо, у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників Позивача та представників Відповідача, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування судового рішення, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 22.06.2015 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» з питання дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «Альтсервіс», ТОВ «СТВ СТАЛЬ», ТОВ «РОСТІНСЕРВІС» за період з 01.01.2013 року по 31.03.2015 року, за результатами якої складено акт № 4/28-01-46-05393043 від 14.07.2015 року (т. 1, а.с. 24-46)

Перевіркою встановлені наступні порушення, допущені Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат»:

- п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік, який відображено по рядку 07 Декларації з податку на прибуток підприємства, на загальну суму 4687103 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, абз. «а» п. 200.4 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету: на 94 427 грн. за квітень 2013 року, на 14 568 грн. за жовтень 2013 року, на 40578 грн. за березень 2014 року, на 200712 грн. за квітень 2014 року, на 94758 грн. за травень 2014 року.

На акт перевірки Позивачем подавались заперечення (т. 1, а.с. 47-52).

На підставі акту перевірки №4/28-01-46-05393043 від 14.07.2015 року Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників ДФС винесено податкові повідомлення-рішення від 21.06.2017 р. №0004344603 (т. 1, а.с. 53), №0004354603 (т. 1, а.с. 55), №0004374603 (т. 1, а.с. 56).

Визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2017 р. №0004344603, №0004354603 та №0004374603 є предметом судового спору.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI; Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV; Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Надаючи оцінку діям суб'єкта владних повноважень, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» здійснює діяльність з оптової торгівлі металами та металевими рудами, виробництва чавуну сталі та феросплавів та ін.

У період, що був охоплений проведеною перевіркою ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» із ТОВ «Альтсервіс», ТОВ «СТВ Сталь», ТОВ «РОСІНСЕРВІС» було укладено ряд договорів, зокрема:

- з ТОВ «Альтсервіс» договорів будівельного підряду від 01.07.2014 року №14-1216-02, від 14.07.2014 року №14-1215-02, від 24.09.2014 року №14-1651-02 та договору на виконання ремонтів основних виробничих фондів Комбінату від 16.09.2014 року №14-1607-02;

- з ТОВ «СТВ Сталь» договору постачання №13-0826-02 від 03.04.2013 року;

- з ТОВ «РОСІНСЕРВІС» договору постачання вугільної продукції від 26.12.2014 року №14-2177-02.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не надано достатніх обґрунтувань та доказів реального постачання товарів, виконання робіт в адресу Позивача, доказів можливості постачання товарів, виконання робіт завдяки залученню контрагентами інших контрагентів для подальшого постачання товарів, виконання робіт позивачу. З матеріалів, наданих податковим органом, вбачається відсутність у контрагентів підприємства об'єктивної можливості виконати умови договорів через недостатність ресурсів, не встановлення первинних документів про залучення спірними контрагентами третіх осіб до здійснення господарських операцій. Наведені обставини свідчать про невідповідність інформації у поданих Позивачем первинних документах (зокрема, щодо постачальників товарів, виконання робіт) змісту розглядуваних операцій.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що між ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (Замовник) та ТОВ «Альтсервіс» (Підрядник) укладено договори підряду: від 16.09.2014 року №14-1607-02 (роботи з очищення та побілення стін, очищення, ґрунтування та покраска металевих поверхонь, віконних рам), від 01.07.2014 року №14-1216-02, від 14.07.2014 року №14-1215-02 (виконання робіт з антикорозійного захисту металоконструкції), від 24.09.2014 року №14-1651-02 (монтаж та виготовлення вентиляційних та аспираційних установок) (т. 2, а.с. 247-250, т. 3 а.с. 1-75).

Вартість робіт за договорами визначена сторонами згідно Договірної ціни (додаток №1 до договорів підряду), розрахованої на підставі локальних кошторисів, протоколу узгодження вартості виготовлення повітропроводу (т. 3, а.с. 16-17, 37, 63, 68-75).

Етапи та терміни виконання робіт по договорам визначено сторонами в графіках робіт, затверджених в Додатках №3 до договорів (т. 3, а.с. 39, 45, 65); перелік об'єктів, на яких виконувались роботи, визначено в Додатках №5 до договорів (т. 3, а.с. 41, 47, 67).

З метою підтвердження фактичного виконання сторонами умов договорів, Позивачем під час проведення перевірки та під час розгляду справи у суді першої інстанції були надані копії наступних документів:

- акти-приймання виконаних робіт за липень-листопад 2014 року;

- довідки про вартість виконаних робіт/та витрати за липень-листопад 2014 року;

- податкові накладні, виставлені ТОВ «Альтсервіс» на отримання Позивачем за результатами прийнятих від підрядника виконаних робіт щомісяця (т. 1, а.с. 98-250, т. 2, а.с. 1-209).

Таким чином, колегія суддів встановила, що надані Позивачем первинні документи, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у повному обсязі підтверджують факт здійснення між Позивачем ТОВ «Альтсервіс» господарських операцій, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції стосовно недоведеності Позивачем реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Альтсервіс».

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що обставини реальності господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Альтсервіс» за вищевказаними договорами за перевіряємий період були предметом дослідження в інших адміністративних справах (№804/7811/15, №804/5945/18, №804/10015/15), по яким були прийняті судові рішення на користь Позивача та які набрали законної сили (т. 3, а.с. 76-103). Однак судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було надано нелажної оцінки обставинам викладеним у вказаних судових рішеннях.

Поряд із зазначеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивачем не доведено прояву в необхідному обсязі розумної обережності при укладенні договорів зі спірними постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Однак, перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «СТВ Сталь», обов'язок ведення яких покладено на Позивача та не встановлено порушень в оформленні наданих первинних документів вимогам чинного законодавства України. Крім того, в акті перевірки підтверджено, що придбана у ТОВ «СТВ Сталь» продукція використана Позивачем у власному виробництві, а балансова вартість основних засобів Позивача збільшена на вартість робіт за укладеними договорами в перевіряємий період, що свідчить про рух активів внаслідок здійснення господарських операцій з контрагентами, зокрема, з ТОВ «СТВ Сталь».

При цьому, підставами для висновку суду першої інстанції про нереальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «СТВ Сталь» слугували:

- посилання Відповідача на те, що за висновком судово-почеркознавчої експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору №3 відділу техніко-криміналістичного забезпечення органів внутрішніх справ ГУ МВС України в Дніпропетровській області №62/04-167 від 12.05.2015 року встановлено, що первинні документи по взаємовідносинам Позивача з ТОВ «СТВ Сталь» виписані та завірені підписом особи, яка не мала відношення до діяльності ТОВ «СТВ Сталь»;

- доводи Відповідача про те, що в ході розгляду матеріалів досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100110000233 від 23.06.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» у особливо великих розмірах, згідно свідчень директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ «СТВ Сталь» Степанова В.О., господарської діяльності від імені цього товариства він не проводив, первинну бухгалтерську документацію ТОВ «СТВ Сталь» не підписував.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених Позивачем та його контрагентами. Так, під час проведення господарських операцій платник податків може бути й не обізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року у справі №816/809/17.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься постанова Слідчого ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області старшого лейтенанта податкової міліції Ткачено Д.В. від 31 серпня 2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100110000233 від 23.06.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» у особливо великих розмірах, у зв'язку з відсутністю суб'єктивної та об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України (т. 3, а.с. 226-233).

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Податковий кодекс України не ставить право платника податків на формуванні витрат та віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, слід зазначити, що законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину. Таких доказів суду не надано.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо реальності здійснених операції між Позивачем та його контрагентами у перевіряємий період, що свідчить про протиправність прийнятих Відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно та одностороннє дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, однак застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини. Зроблені судом першої інстанції висновки не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними письмовими доказами і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 18 травня 2018 року необхідно скасувати, а позовні вимоги - задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним стягнути з бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 200800 (двісті тисяч вісімсот) грн. 03 коп., сплата яких підтверджується платіжним дорученням №4412 від 22.09.2017 року (т.1, а.с. 3) та платіжним дорученням №5856 від 29.05.2017 року (т. 3, а.с. 287).

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року у справі №804/6302/17 - скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.06.2017 року №0004354603, №0004344603, №0004374603.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» сплачену суму судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у розмірі 200800 (двісті тисяч вісімсот) грн. 03 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та регулятивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 27 вересня 2018 р.

Головуючий суддя: В.В. Мельник

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов