Рішення № 76728601, 26.09.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2946/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /надалі - позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України /надалі - відповідач/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Полтавський обласний військовий комісаріат про:

- визнання протиправним та скасування пункту 24 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №81 від 03 серпня 2018 року щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";

- зобов'язання прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року як інваліду ІІ групи з 26 січня 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з врахуванням пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та вжити заходів до її виплати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він в період з травня 1987 року по лютий 1989 року проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан, де приймав участь у бойових діях. При виконанні службового завдання у 1987 році він отримав осколкові голови, лівої ноги та контузію. 26 січня 2017 року йому вперше встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку з наявністю поранень, контузії та захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, а тому у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтями 16 та 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" №975 від 25 грудня 2013 року. За результатами розгляду його заяви та документів комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, яке оформлене протоколом № 81 від 03 серпня 2018 року. Рішення обґрунтоване тим, що заявнику інвалідність встановлена понад тримісячний строк після звільнення зі служби. З вказаним рішенням комісії він не згодний, оскільки інвалідність настала внаслідок вогнепальних поранень (контузії та травм), що підпадає під перший випадок, визначений пунктом 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до якого обмеження тримісячним строком права на отримання одноразової грошової допомоги не застосовується /а.с. 6-12/.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в період з травня 1987 року по лютий 1989 року, а інвалідність йому встановлена 26 січня 2017 року. Оскільки позивачу вперше встановлена інвалідність більше ніж через 20 років після звільнення зі строкової служби, у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"/а.с.46-53/.

Третя особа надала до суду пояснення щодо позову, в яких просила суд у задоволенні позову відмовити на тій підставі, що відповідачем прийнято правомірне рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 оскільки інвалідність йому встановлена понад тримісячний строк після звільнення із строкової військової служби /а.с. 33-34/.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 у період з 07 травня 1987 року по 08 лютого 1989 року перебував на строковій військовій службі в Демократичній Республіці Афганістан у період бойових дій у складі в/ч 78864 /а.с.39/.

Висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2386/ж від 02 грудня 2015 року зафіксовано, що при судово-медичному обстеженні ОСОБА_1 виявлені рубці в лобній ділянці справа, в міжбрівній ділянці справа, на шкірі нижньої губи в центрі, по внутрішній поверхні гомілки, які є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1987 році /а.с. 38/.

У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 2627 від 13 червня 2016 року) зазначено, що мінно-вибухова травма, осколкові поранення голови та лівої нижньої кінцівки, старшого сержанта у відставці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком яких стали ЗЧМТ (контузія головного мозку) та рубці: в лобній ділянці справа, довжиною 0,8 см, в міжбрівній ділянці справа, довжиною 0,7 см, в ділянці нижньої губи в центрі, довжиною 1,4 см та по внутрішній поверхні лівої гомілки, розмірами 6,0x1,0 см, що підтверджується висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 2386/Ж від 02 грудня 2015 року «Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи», та які у подальшому призвели, до розвитку: «Хронічної дисциркуляторної енцефалопатія ІІ ст. змішаного генезу: післятравматична (на фоні ЗЧМТ (контузія головного мозку, 1987 рік), судинна на фоні (гіпертонічної хвороби) з стійким цефалгічним, помірно вираженим вестибуло-атактичним, вираженим астено-невротичним синдромами, помірними когнітивними, мнестичними розладами. ІХС: Дифузного кардіосклерозу. СН І ст. ФК ІІ. Гіпертонічної хвороби ІІ ст., ступінь 1, ризик 2. Облітеруючого атеросклерозу судин обох нижніх кінцівок ІІ ст. ХАН І ст.», що підтверджується медичними документами, - травма (контузія), поранення, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії /а.с.35/.

26 січня 2017 року ОСОБА_1 вперше встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0563201 від 14 лютого 2017 року /а.с. 36/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року у справі №816/1012/18, яке набрало законної сили 11 червня 2018 року, встановлено обставини, які в силу вимог частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають доказуванню у цій справі.

Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року у справі № 816/1012/18 встановлено, що 06 березня 2018 року позивач звернувся до Полтавського обласного військового комісаріату із заявою, у якій просив надіслати його документи на розгляд Комісії Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975. До заяви додав копії: паспорта, військового квитка, картки платника податків, довідки до акта МСЕК, акта огляду фахівцем судово-медичної експертизи, витягу з протоколу Центральної військово-лікарської комісії.

Листом від 23 березня 2018 року № 12/555 відповідач повідомив позивачу, що він не має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 6 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки інвалідність йому встановлена понад тримісячний термін після звільнення зі строкової військової служби (звільнений – 09 лютого 1989 року, а інвалідність встановлена – 26 січня 2017 року), та що згідно з переліком документів, визначених Порядком та умовами призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, підставою для виплати допомоги, зокрема, є документ, що свідчить про причини та обставини поранення. А оскільки копію такого документа позивачем не надано, матеріали щодо нього не можуть бути поданими на розгляд розпоряднику бюджетних коштів.

Вказаним рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року у справі № 816/1012/18 визнано протиправною викладену у листі від 23 березня 2018 року вих. № 12/555 відмову Полтавського обласного військового комісаріату у складанні висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду війни ІІ групи з 26 січня 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України та зобов'язано Полтавський обласний військовий комісаріат скласти висновок за заявою ОСОБА_1 від 06 березня 2018 року щодо виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як інваліду війни ІІ групи з 26 січня 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направити такий висновок на розгляд комісії Міністерства оборони України /а.с. 24-28/.

На виконання рішення суду Полтавський обласний військовий комісаріат надіслав до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок про наявність у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги №12/1466 від 05 липня 2018 року та документи, зазначені в пунктах 10 і 11 Порядку № 975 від 25 грудня 2013 року, а саме: копію довідки МСЕК про встановлення інвалідності серії АВ №0563201 від 26 січня 2017 року; копію витягу з протоколу ЦВЛК про встановлення причинного зв'язку поранення (травми, контузії, каліцтва); копію акта судово-медичного дослідження №761; копію військового квитка; копію паспорта серії КН №647223 від 22 квітня 1998 року та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера /а.с.35/.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом № 81 від 03 серпня 2018 року (пункт 24), рядовому в запасі ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявнику інвалідність встановлена понад тримісячний строк після звільнення зі служби /а.с. 40/.

Не погодившись з рішенням Міністерства оборони України, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Відповідно до статті 41 вказаного Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 16 цього Закону встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України /частина дев'ята статті 16-3 вказаного Закону/.

Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві /надалі - Порядок №975/.

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Зі змісту довідки МСЕК серії АВ № 0563201 від 14 лютого 2017 року слідує, що позивачу вперше встановлено ІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок отримання ним поранення під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні у країні, де велись бойові дії, - 26 січня 2017 року.

Таким чином, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" - з 26 січня 2017 року.

З огляду на це, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 74330093) та від 20 червня 2018 року у справі №806/750/16 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 74870879).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06 грудня 2017 року, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, внесено зміни у частину другу статті 16 та статтю 16-2 Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Так, пунктами 4, 5, 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" /в редакції Закону № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року, яка діяла на момент встановлення інвалідності позивачу/ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, АБО не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Таким чином, на позивача, який є військовослужбовцем строкової військової служби, поширюється дія пункту 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Буквальний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що ця норма визначає коло осіб, на яких поширюється її дія:

-військовослужбовці строкової служби;

-військовозобов’язані, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори;

-резервісти, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори для проходження служби у військовому резерві)

та підстави призначення і виплати вищевказаному колу осіб одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням інвалідності за такими умовами:

1) інвалідність настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), при виконанні обов'язків військової служби, АБО

2) інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

У наведеному реченні перші дві умови з'єднано сурядним сполучником "або", який в даному випадку має значення вибору.

Тож за буквальним тлумаченням норми пункту 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за першою із вищевказаних умов (інвалідність настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва)) не встановлено обмеження тримісячним строком. Тримісячний строк застосовується за другою із умов, а саме: до випадку, коли у осіб, на яких поширюється дія цієї норми, інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку.

На підставі висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2386/ж від 02 грудня 2015 року, витягу з протоколу засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2627 від 13 червня 2016 року та Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №81 від 03 серпня 2018 року (пункту 24) судом встановлено, що у позивача інвалідність настала внаслідок травм та поранень, а не захворювання, а тому обмеження тримісячним строком права на отримання допомоги на позивача не поширюється.

Інших підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги відповідач в оскаржуваному рішенні не наводив.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення комісії Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, яке оформлене протоколом №81 від 03 серпня 2018 року (пункт 24), є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідна позовна вимога підлягає задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту "б" частини першої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд виходить з такого.

Пунктом "б" частини першої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який просить застосувати позивач при вирішенні його спору, встановлено, що цей пункт поширюється на випадки, визначені пунктом 4 частини другої статті 16 Закону.

Разом з тим, на позивача дія пункту 4 частини другої статті 16 Закону не поширюється, а відтак не поширюється і дія пункту "б" частини першої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Таким чином, наведена позовна вимога задоволенню не підлягає.

Натомість, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 6 частини другої статті 16, частини другої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" /в редакції, чинній з 01 січня 2017 року/, а також підпункту 3 пункту 6 Порядку № 975 /в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 18 травня 2017 року, яка застосовується з 01 січня 2017 року/, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із підпунктом 3 пункту 6 Порядку № 975 /в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 18 травня 2017 року, яка застосовується із 01 січня 2017 року/, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, у розмірі:

- 120 – кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності І групи;

- 90 – кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи;

- 70 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи.

При цьому, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд зважив на рішення Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, де зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Оскільки обраний судом спосіб захисту права (інтересу) повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, то суд вбачає за доцільне зобов’язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 26 січня 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок травми (контузії), поранення, захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до пункту 6 частини другої статті 16, частини другої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" /в редакції, чинній з 01 січня 2017 року/, а також підпункту 3 пункту 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року /в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 18 травня 2017 року /з урахуванням висновків суду.

У цій справі повноваження відповідача не є дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. У даному випадку, виходячи із фактичних обставин конкретних правовідносин, є лише один варіант поведінки.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 296/9364/16-а (реєстраційний номер в ЄДРСР 72899798).

Вказані висновки Верховного Суду відповідно до положень статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права.

Отже, позов належить задовольнити частково.

Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Нова, буд.14, с. Лелюхівка, Новосанжарський район, Полтавська область, 39300, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Полтавський обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка, 78а, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 07851296) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, оформленого протоколом № 81 від 03 серпня 2018 року (пункт 24).

Зобов'язати Міністерство оборони України (Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 (вул. Нова, буд.14, с. Лелюхівка, Новосанжарський район, Полтавська область, 39300, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 26 січня 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок травми (контузії), поранення, захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії у відповідності до пункту 6 частини другої статті 16, частини другої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" /в редакції чинній з 01 січня 2017 року/, а також підпункту 3 пункту 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року /в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 18 травня 2017 року, яка застосовується із 01 січня 2017 року/ з урахуванням висновків суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя ОСОБА_2