Постанова № 76728496, 26.09.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/971/18 Номер провадження 33/775/309/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 року місто Бахмут Донецької області

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області Круподеря Д.О., в режимі відеоконференції за участю прокурора Старіка П.О., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, захисника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну ОСОБА_4 на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2018 року, якою

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Новгородське міста Дзержинська Донецької області, громадянина України, одруженого, начальника Добропільського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області, який проживає в АДРЕСА_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень, стягнуто в дохід держави судовий збір 352,40 гривень, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно постанови суду першої інстанції, ОСОБА_4, порушуючи вимоги ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи на посаді заступника начальника управління - начальника відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарії Управління Держпродспоживслужби в Добропільському районі і виконуючи обов'язки начальника зазначеного управління, і згідно п.п. «в» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» являючись суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, 25.08.2016 року у період часу з 08:00 до 17:00 години, більш точний час не встановлено, перебуваючи в приміщенні Управління Держпродспоживслужби в Добропільському районі Донецької області за адресою: місто Добропілля Донецької області, вул. Залізнична, будинок №4, усвідомлюючи про наявну суперечність між приватними інтересами та його службовими повноваженнями, не повідомив про наявний реальний конфлікт інтересів безпосереднього керівника або керівника органу, до повноважень якого належить звільнення (ініціювання звільнення) з посади - начальника Головного Управління Держпродспоживслужби в Донецькій області, при преміюванні себе до Дня працівників ветеринарної медицини на підставі виданого за своїм підписом наказу від 25.08.2016 року №08/ПП «Про оплату праці працівників управління», відповідальність за що передбачена ст.172-7 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, ОСОБА_4, усвідомлюючи про наявну суперечність між приватними інтересами та його службовими повноваженнями, вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів при виданні наказу від 25.08.2016 року №08/ПП «Про оплату праці працівників управління», згідно з яким наказав преміювати себе до Дня працівників ветеринарної медицини, відповідальність за що передбачена ст.172-7 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також, ОСОБА_4, порушуючи вимоги ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи на посаді заступника начальника управління - начальника відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарії Управління Держпродспоживслужби в Добропільському районі і виконуючи обов'язки начальника зазначеного управління, і згідно п.п. «в» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» являючись суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, 22.11.2016 року у період часу з 08:00 до 17:00 години, більш точний час не встановлено, перебуваючи в приміщенні Управління Держпродспоживслужби в Добропільському районі Донецької області за адресою: місто Добропілля Донецької області, вул. Залізнична, будинок №4, усвідомлюючи про наявну суперечність між приватними інтересами та його службовими повноваженнями, не повідомив про наявний реальний конфлікт інтересів безпосереднього керівника або керівника органу, до повноважень якого належить звільнення (ініціювання звільнення) з посади - начальника Головного Управління Держпродспоживслужби в Донецькій області, при преміюванні себе на підставі виданого за своїм підписом наказу від 22.11.2016 року №11/ПДСГ «Про виплату премії до Дня працівників сільського господарства», відповідальність за що передбачена ст.172-7 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, ОСОБА_4, усвідомлюючи про наявну суперечність між приватними інтересами та його службовими повноваженнями, вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів при виданні наказу від 22.11.2016 року №11/ПДСГ «Про виплату премії до Дня працівників сільського господарства», згідно з яким наказав преміювати себе, відповідальність за що передбачена ст.172-7 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду першої інстанції та провадження у справі закрити. На обґрунтування своїх вимог вказує, що судом не встановлено в чому саме полягав конфлікт інтересів і як це вплинуло на об'єктивність та неупередженість прийнятого рішення про преміювання. Зазначає, що діяв на підставі наказу безпосереднього керівника погодженого з Головою Держпродспоживслужби. Зазначає, що його накази були помилковими та преміювання відбулось би без видання зазначених наказів. Зазначив, що його преміювання та його колег відбулося не за його ініціативи, а за наказом керівника.

Стверджує, що суд розглянув справу поза строками накладення адміністративного стягнення, оскільки правопорушення було виявлене у серпні 2017 року, в момент надання прокурору копії приказів.

Заслухавши пояснення правопорушника та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який вважає постанову суду обґрунтованою та просить залишити без змін, дослідивши матеріали справи та піддавши аналізу доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції, вимоги вказаних статей були виконані.

Відповідно до ст.172-7 КУпАП адміністративна відповідальність за цією статтею виникає у разі неповідомлення особою безпосереднього керівника, у випадках передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів. А згідно ч.2 вказаної статті під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність яких може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», є суб'єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, будучи на час вчинення правопорушення - 25 серпня 2016 року, та 22 листопада 2016 року державним службовцем - заступник начальника управління - начальника відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарії Управління Держпродспоживслужби в Добропільському районі, на якого поширювались вимоги про обмеження та зобов'язання дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, встановленими Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» під прямим підпорядкуванням розуміється відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконання.

Реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Обов'язковою ознакою, за якою будь-яка неправомірна поведінка державних службовців або інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, може визнаватися корупційною, є корисливий або інший особистий інтерес таких осіб або інтерес третіх осіб.

Крім того, корупційні правопорушення характеризуються умисною формою вини.

Об'єктивна сторона даного правопорушення полягає в бездіяльності особи, яка знала про наявність особистих інтересів чи обставин, які можуть вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, привести до невиконання або неналежного виконання своїх посадових обов'язків, тому зобов'язана була повідомити про це своєму керівникові, однак не зробила цього.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дій чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання них наслідків.

Відповідно до роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в листі від 22.05.2017 року № 223-943/0/4-17 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій, оскільки всі вказані вище елементи об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП.

Так, відповідно до довідки за підписом начальника Добропільського управління ОСОБА_4 від 26.03.2018р., на час видачі наказів №08/ПП від 25.08.2016р. та №11/ПДСГ від 22.11.2016р. ним не повідомлено про наявний реальний конфлікт інтересів свого безпосереднього керівника - в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області ОСОБА_5

Згідно наказу №11/ПДСГ від 22 листопада 2016 року «Про виплату премії до Дня працівників сільського господарства» ОСОБА_4 надав собі та іншим працівникам премію, крім того згідно наказу №08/ПП від 25 серпня 2016 року «Про оплату праці працівників управління», ОСОБА_4 преміював працівників управління в тому числі і себе. При цьому, ОСОБА_4, порушуючи вимоги ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», будучи державним службовцем, згідно п.п. «в» ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, не повідомив у встановленому законом порядку свого безпосереднього керівника - в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області ОСОБА_5 про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час вирішення питання, про надання собі премій.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані:

1) уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів;

2) невідкладно у письмовій формі повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються, у тому числі до адміністративної відповідальності.

Як начальник відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарії Управління Держпродспоживслужби в Добропільському районі ОСОБА_4 був письмово попереджений про обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції, про що свідчить його особистий підпис, тому станом на час винесення наказів достеменно знав про реальний конфлікт інтересів, який міг вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішення, зокрема, виплати премій, тому зобов'язаний був повідомити про це своєму керівнику, однак не зробив цього.

Крім того, у відповідності до п.1.1 розділу 1 Положення про преміювання працівників Управління Держпродспоживслужби в Добропільському районі, яке затверджено в.о. начальника управління ОСОБА_4 і діє з 01 травня 2016 року, передбачено, що нарахування та виплата премії працівникам управління Держпродспоживслужби в Добропільському районі, крім начальника та заступників, преміювання яких здійснюється Головою Держпродспоживслужби або іншою особою відповідно до розподілу функціональних повноважень за його дорученням.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_4 не мав права і повноважень преміювати самого себе наказом про преміювання працівників управління, чим порушив п.1.1 розділу 1 названого Положення по преміювання працівників Управління Держпродспоживслужби в Добропільському районі, яке ним же й було затверджене.

Таким чином, у ОСОБА_4 за даних обставин існувала суперечність між приватним інтересом, на його користь, щодо вирішення питання щодо заохочення та його службовими повноваженнями, щодо обов'язку організації роботи юридичної особи публічного права, в тому числі дотримання трудового законодавства, дисципліни, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень, тобто на наявність реального конфлікту інтересів.

Так п. 2 ч. 1 ст. 28 зазначеного Закону чітко вказує на обов'язок повідомляти не пізніше наступного робочого дня, коли особа дізналась чи повинна була дізнатись про наявність конфлікту інтересів безпосереднього керівника, що не було зроблено.

Доводи ОСОБА_4 щодо закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, а днем виявлення правопорушення скоєного ОСОБА_4 є момент встановлення наявності складу корупційного адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_4, зібрання всіх матеріалів перевірки, після чого складені протоколи про адміністративне правопорушення.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги ОСОБА_4, то вони не спростовують доведеність його вини у вчиненні вищевказаних адміністративних корупційних правопорушень.

За викладених вище обставин вважаю, що суд відповідно до вимог ст.252 КПК України, дав належну оцінку доказам в їх сукупності і обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_4 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, та прийняв вірне рішення про накладення адміністративного стягнення у мінімальних межах встановлених санкцією відповідної статті, а тому апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП при розгляді справи судом першої інстанції не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив.

На підставі викладеного, керуючись ст. 293, 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2018 року, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 3400 гривень, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя