Постанова № 76728482, 19.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2018 рокусправа № 808/3167/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дадим Ю.М.

судді: Уханенко С.А., Божко Л.А.,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.02.2018 року (суддя суду першої інстанції Бойченко Ю.П.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 липня 2017 року №0008661312 та № 0008641312.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.02.2018 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 07 липня 2017 року №0008661312 та №0008641312. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 911,17 грн. (дев'ятсот одинадцять гривен 17 копійок) присуджено на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Головне управління ДФС у Запорізькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що Відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 24.04.2017 року по 17.05.2017 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2016 р. За результатами перевірки складено акт від 24.05.2017 року № 206/08-01-13-12/НОМЕР_1, яким встановлені порушення вчинені суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2:п. 177.2 ст. 177, п. 177.3. ст. 177, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 101 273,10 грн., в т.ч. за 2014 р. на суму 30 262,80 грн., за 2015 р. на суму 36 927,92 грн., за 2016 р. на суму 34 082,38 грн.;пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), а саме заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу в сумі 6 157,89 грн., в т.ч. за 2015 р. в сумі 3 317,69 грн., за 2016 р. в сумі 2 840,20 грн.

Позивач подав заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких Головним управлінням ДФС у Запорізькій області прийнято рішення про проведення позапланової виїзної документальної перевірки.

В період з 20.06.2017 року по 26.06.2017 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, що викладені в запереченні від 06.06.2017 р. (вх. № 730/ФОП від 06.06.2017 р.) до акту перевірки № 206/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 24.05.2017 року про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2016 р. За результатами позапланової перевірки було складено акт № 250/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 04.07.2017 року, яким встановлені порушення: п. 177.2 ст. 177, п. 177.3. ст. 177, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 68 457,90 грн., в т.ч. за 2014 р. на суму 14 340,14 грн., за 2015 р. на суму 26 972,93 грн., за 2016 р. на суму 27 144,83 грн.;пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), а саме заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу в сумі 4 435,59 грн., в т.ч. за 2015 р. в сумі 2 173,52 грн., за 2016 р. в сумі 2 262,07 грн.

07 липня 2017 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було прийнято податкові повідомлення - рішення № 0008661312, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 85 572,38 гривень, в тому числі 68 457,90 гривень за податковими зобов'язаннями та 17 114,48 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями; та № 0008641312, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 5 544,49 гривень, в тому числі 4 435,59 гривень за податковими зобов'язаннями та 1 108,90 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач оскаржив податкові повідомлення - рішення до Державної фіскальної служби України, яка рішенням про результати розгляду скарги від 02.10.2017 року вих. № 12934/9/99-99-11-02-01-14 залишила без змін податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 07.07.2017 року № 0008661312, № 0008641312, а скаргу ФОП ОСОБА_2 - без задоволення.

Не погодившись з обґрунтованістю податкових повідомлень - рішень від 07 липня 2017 року № 0008661312 та № 0008641312, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_2 не допускав заниження податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 68 457,90 гривень, з огляду на що відсутні підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17 114,48 гривень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Приписами п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 ст.177 ПК України (в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011 р.) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Зокрема в п. 138.1. ст. 138 ПК України зазначено, що однією зі складових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є витрати операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. При цьому, за п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України (в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014 р.) передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отримання доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як свідчать встановлені обставини справи, Позивач здійснює господарську діяльність з надання послуг вантажним автомобільним транспортом та надання послуг перевезення речей (переїзду).

З метою здійснення господарської діяльності, Позивачем були укладені договори на придбання автозапчастин у ТОВ «РОМАНС ТРАК», ТОВ «АВТОДИСТРИБ’ЮШН КАРГО ПАРТС».

Витрати за вказаними договорами були віднесені Позивачем у 2014, 2015 та 2016 році до витрат, пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем.

Однак, на переконання податкового органу, витрати за вказаними господарськими операціями не підлягають включенню до валових витрат для визначення об'єкту оподаткування податком на прибутки фізичних осіб-підприємців, оскільки Позивачем не було надано всі підтверджуючі документ, які б детально давали б змогу провести аналіз використання в господарській діяльності придбаних автозапчастин, з урахуванням технічних характеристик транспортних засобів, встановити їх використання у господарській діяльності з метою отримання доходу відповідно до основного виду діяльності.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, не погоджується з вказаними висновками податкового органу з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реального понесення витрат пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, Позивачем до суду були надані копії

свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, що використовувалися ФОП ОСОБА_2 в господарській діяльності, видаткові накладні на придбання автозапчастин у ТОВ «Автодистриб’юшн карго партс», ТОВ «Ромакс Трак», ТОВ «Автофастера ЛТД» в 2014 - 2016 роках, розпорядження № 2 від 01.01.2014 р. «Про встановлення запчастин придбаних в 2014, 2015, 2016 роках», розпорядження № 3 від 01.01.2014 р. «Про призначення ремонтної бригади, відповідальної за технічний стан та ремонт автомобільного транспорту», акти списання автозапчастин № 31/12/14 від 31.12.2014 р., № 31/12/15 від 31.12.2015 р. та № 31/12/16 від 31.12.2016 р.

Також, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 орендується спеціальний майданчик для розташування на ньому та ремонту автомобільного транспорту, надавши до матеріалів справи договори № 20 від 01.06.2012 р., № 2 від 01.01.2015 р., № 10 від 01.08.2016 р. між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Арго - 07», а також договори № 73 від 01.01.2013 р., № 01 від 01.01.2016 р. між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Вітязь».

Отже, з зазначеного вбачається, що факт придбання автозапчастин та використання їх у власній господарській діяльності Позивачем підтверджується належними документами, що в свою чергу свідчить про правомірність віднесення витрат в розмірі 82 248,00 гривень за 2014 рік, 130 958,93 гривень за 2015 рік, 139 653,84 гривень за 2016 рік до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.

Також, як свідчать матеріали справи, підставою для нарахування Позивачу податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб-підприємців були висновки податкового органу про відсутність підстав для врахування вартості придбаного та використаного палива (бензину) у 2014 році на суму 13 352,90 гривень, в 2015 році на суму 13 942,60 гривень та в 2016 році - на суму 11 150,75 гривень, як не пов'язаних з господарською діяльністю позивача.

В свою чергу як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 використовує власний транспортний засіб марки SKODA ОСТAVIA TOUR 1.61, реєстраційний номер НОМЕР_2, виключно у процесі здійснення господарської діяльності переважно у адміністративних цілях, зокрема, з метою перевезення товарно-матеріальних цінностей для власних підприємницьких потреб, як транспортний засіб для організації ділових зустрічей з контрагентами, для візитів до контролюючих органів у питаннях, пов'язаних з веденням господарської діяльності тощо. Для заправки вказаного автомобіля позивач придбавав бензин марки а-92 та а-95 у ТОВ «Сервісна компанія «Формула», ТОВ «Торговий дім «СКФ» згідно видаткових накладних в 2014 - 2016 роках.

На підтвердження використання вказаного автомобіля в господарській діяльності позивач надав до матеріалів справи свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу SKODA ОСТAVIA TOUR 1.61, реєстраційний номер НОМЕР_2, розпорядження № 1 від 01.01.2014 р. «Про використання власного автомобіля в господарській діяльності на 2014, 2015, 2016 р.» з додатком, маршрутні листи легкового автомобіля за 2014 - 2016 роки, наказ від 01.01.2014 р. № 1 «Про встановлення норм витрат палива та інших мастильних матеріалів у відповідності до наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 р. № 43 на 2014,2015, 2016 роки», маршрутні листи легкового автомобіля за 2014- 2016 роки.

Дослідивши вказані документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони належним чином підтверджують понесені витрати, пов'язаність їх з отриманням доходу та господарською діяльністю ФОП ОСОБА_2

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податковий орган необґрунтовано здійснив донарахування Позивачу податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням від 07.07.2017 року № 0008661312.

Що стосується обґрунтованості нарахування військового збору та штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.16 -1 Підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що базою нарахування військового збору є отриманий платником дохід.

В свою чергу, як було встановлено судом, податковий орган дійшов хибного висновку щодо заниження Позивачем оподаткованого доходу, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 07 липня 2017 року № 0008641312.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи та приписів чинного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.02.2018 року було прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ст. 243, ч.3 ст.243, ст.308, ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.02.2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 24.09.2018 року.

Головуючий суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Л.А. Божко