Рішення № 76727028, 27.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2018 року № 826/12486/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до Державного агентства резерву України, третя особа - Державне підприємство «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області з адміністративним позовом до Державного агентства резерву України, третя особа - Державне підприємство «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України, в якому просить:

- винести рішення про стягнення у загальному розмірі 1 524 110, 84 грн. з усіх відкритих рахунків у банках, обслуговуючих Державне агентство резерву України (код ЄДРПОУ 37472392), з яких:

- суму по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 388 129, 20 грн. на бюджетний рахунок №33212811700201, код 18010500, до УДКСУ в Іванівському районі, банку отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код 37801601;

- суму по податку на додану вартість із вироблених товарів в Україні (робіт, послуг) у розмірі 1 135 981, 64 грн. на бюджетний рахунок №31115029700200, код 14010100, до УДКСУ в Іванівському районі, банку отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код 37801601.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за ДП «Хлібна база №77» обліковується податковий борг у розмірі 1 524 110, 84 грн. З метою погашення податкового боргу та на виконання вимог ст. 96 ПК України позивач звернувся до Державного агентства резерву України, у сфері управління якого знаходиться ДП «Хлібна база №77», із листом про вжиття заходів з погашення боргу названого боржника. Проте у відповідь отримало безпідставну відмову. Враховуючи наведене у сукупності та приписи норм ст. 95 Податкового кодексу України позивач просить суд задовольнити позов.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2017 року провадження у справі №826/2955/15 відкрито, призначено судовий розгляд справи на 14 лютого 2018 року. В подальшому, у зв'язку зі зміною графіку слухань судових засідань, судове засідання було відкладено на 22.02.2018 року.

04 грудня 2017 року представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 06 грудня 2017 року заявнику відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання з підстав його необґрунтованості.

05 лютого 2018 року через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва від представника ГУ ДФС в Одеській області Гладченко В.Ю. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судове засідання 20 лютого 2018 року представник третьої особи не забезпечив явку свого представника, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце його провадження. У зв'язку з наведеним, у судовому засіданні оголошено перерву до 03.04.2018 року.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, зазначаючи, про те, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що ним було використано повний перелік дій (заходів), встановлених законодавчими актами щодо порядку встановлення та стягнення податкового боргу з ДП «Хлібна база №77» відповідно до ст.96 Податкового кодексу України. Також, відповідач стверджує, що позивачем пропущений трьохрічний строк (1095 днів) для стягнення боргу, оскільки даний борг виник 02.09.2013р.

Відповідно ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі вищевказаної статті, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Додатково суд зазначає, що 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство «Хлібна база №77» зареєстровано в Іванівській районній державній адміністрації Одеської області 03.10.1991 р. за №04057112Ю0010109.

Дане підприємство перебуває на обліку як платник податків в Лиманській ОДПІ ГУ ДФС (Іванівське відділення) з 03.10.1191 року б/н.

Державне підприємство «Хлібна база №77» є госпрозрахунковим підприємством, яке діє на умовах самофінансування з метою отримання прибутку, засноване на загальнодержавній власності та входить до сфери управління державного резерву.

Позивач стверджує, що за ДП «Хлібна база №77» обліковується податковий борг у розмірі 1 524 110, 84 грн. (з яких 1 135981,64 грн.- по податку на додану вартість, а 388 129,20 грн.- по податку на землю).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року задоволено позов Березівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до Державного підприємства «Хлібна база №77», стягнуто податковий борг у розмірі 287 236 грн.

Листом від 09 лютого 2015 року №454/23-01 Березівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області звернулась до Державного агентства резерву України, в якому повідомила, що станом на 09.02.2015 року за Державним підприємством «Хлібна база №77» обліковується податковий борг в сумі 617927,45 грн., в т.ч. по податку на землю - 180083, 53 грн., по ПДВ - 437843,92 грн. Крім того, борг по Єдиному соціальному внеску складає 456799, 18 грн. Крім того, ОДПІ, керуючись статтею 96 Податкового кодексу України, звернулася до органу в сферу управління якого належить дане підприємство з пропозицією щодо прийняття рішення про:

- надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених на утримання Державного агентства резерву України, для погашення податкового боргу Державного підприємства «Хлібна база №77» або

- досудову санацію боржника Державного підприємства «Хлібна база №77» за рахунок коштів державного бюджету або

- ліквідацію боржника Державного підприємства «Хлібна база №77» та призначення ліквідаційної комісії або

- виключення боржника Державного підприємства «Хлібна база №77» із переліку об'єктів, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Державне агентство резерву України надало відповідь листом від 10.03.2015 №1379/10, згідно з яким відсутні законні підстави для прийняття одного із запропонованих рішень.

У зв'язку з чим, Головне управління ДФС у Одеській області в порядку статті 96 Податкового кодексу України звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України) джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Положеннями п. 89.3 ст. 89 цього Кодексу визначено, що до акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до положень ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Водночас особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації визначені в ст. 96 ПК України.

Пунктом 96.2 даної статті передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

96.2.1. надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

96.2.2. досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

96.2.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

96.2.4. виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Одночасно пунктом 96.3 статті 96 Податкового кодексу України визначено, що відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

Вказана стаття передбачає погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Тобто, ст. 96 ПК України зобов'язує контролюючий орган звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство у тому випадку, якщо:

а) не отримано відповіді органу виконавчої влади протягом 30 календарних днів з дня направлення відповідного подання контролюючого органу;

б) отримано відповідь про відмову у задоволенні його вимог.

Аналіз зазначених вище норм також дає підстави вважати, що обов'язковою умовою для звернення контролюючого органу до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків-боржник, з поданням щодо прийняття рішення, є неможливість погашення податкового боргу з суми коштів, отриманої від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації.

Більш того звернення з позовом про стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває державне підприємство, можливе за умови, якщо таке підприємство не підлягає приватизації.

Наведене також відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалах цього суду від 02.07.2013 № К/800/20895/13 та від 26.01.2015 № К/800/51898/13.

Нормами ПК України визначено, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств.

Згідно із цією нормою порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України.

Наказом Фонду державного майна України від 29.12.2010 року №1954, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.01.2011 року за №109/18847, затверджено Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства (далі - Положення №1954), яким передбачено складання підприємством та затвердження органом, уповноваженим управляти державним майном, переліку майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, та майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Окрім того звертаючись до суду із даним позовом контролюючим органом не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що ним було використано повний перелік дій, визначений законодавцем щодо порядку встановлення та стягнення податкового боргу державного підприємства саме в заявленій частині.

Зокрема, не надано докази вжиття контролюючим органом достатніх дій, спрямованих на виконання рішення суду про стягнення коштів з розрахункових рахунків боржника у всіх банках, які його обслуговують. Так, суд встановив відсутність у матеріалах справи копій інкасових доручень (розпорядження) контролюючого органу, з метою стягнення коштів з рахунків державного підприємства на підставі судового рішення у справі №815/7876/13-а від 10 грудня 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Сумської ГУ ДФС в Одеській області є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Крім того, частиною 5 ст. 77 КАС України передбачено, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд приходить до висновку про передчасність позовних вимог та, відповідно, необхідність відмовити в задоволенні позову ГУ ДФС в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя В.І. Келеберда