Постанова № 76726920, 21.09.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/645/2018(м)

237/3172/16-ц

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2018 року місто Маріуполь

справа № 237/3172/16-ц

провадження № 22-ц/775/645/2018(м)

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Пономарьової О.М.,

суддів Зайцевої С.А., Ткаченко Т.Б.,

секретар судового засідання Єфремова О.В.,

сторони:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК»,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на рішення Мар?їнського районного суду Донецької області у складі судді Ліпчанського С.М. від 18 червня 2018 року, повний текст рішення складений 28 червня 2018 року

в с т а н о в и в:

29 серпня 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 20 червня 2006 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 3 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку задоргованості за кредитом з кінцем терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Умови укладеного договору відповідач належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 31 липня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 56 286,37 грн, з яких:

- 12 507,65 грн - заборгованість за кредитом;

- 40 522,23 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом;

- 100,00 грн - заборгованість за пенею та комісією,

а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн - штраф (фіксована частина);

- 2 656,49 грн - штраф (процентна складова).

З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитом у розмірі 56 286,37 грн та судові витрати по справі.

Рішенням Мар?їнського районного суду Донецької області від 18 червня 2018 року в задоволенні позову Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем на підтвердження факту виникнення кредитних відносин не надано оригінал кредитного договору, а надані копії Умов та правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача та не можуть слугувати підтвердженням, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного договору, виписка з рахунку та розрахунок заборгованості не є підтвердженням наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, оскільки вони не є первинними документами, бо не відповідають вимогам чинного законодавства.

01 серпня 2018 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Мар?їнського районного суду Донецької області від 18 червня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості та стягнути з відповідача судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Висновок суду, що позивачем не доведено позовні вимоги, суперечить матеріалам справи. З копії анкети-заяви чітко вбачається, що позичальник висловив згоду на укладення договору та особистим підписом засвідчив, що ознайомився та згодний з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку. Відповідач після отримання картки здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, на протязі 9 років - з 2006 рік по 2015 рік - проводилися операції щодо зняття коштів та погашення заборгованості, про що свідчить виписка по картковому рахунку. У справі наявні всі належні та допустимі докази укладання між сторонами договору та видачі на підставі нього коштів, які відповідачем не спростовані.

30 серпня 2018 року відповідач ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення Мар?їнського районного суду Донецької області від 18 червня 2018 року без змін, оскільки воно відповідає фактично встановленим обставинам справи, є законним та обгрунтованим. Позивач не надав жодного оригіналу документів, які б підтверджували його позовні вимоги. В справі відсутній розрахунок заборгованості, не з'ясовано період нарахування та всіх складових заборгованості. Штраф та пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх подвійне одночасне застосування за одне й те саме порушення суперечить закону.

Згідно з п.8 ч.1 Розділу XIIІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 №1402-VIII передбачено, що апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача Малервейн М.С. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання апеляційної інсанції не з'явилася, про час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, причини своєї неявки до суду не повідомила.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За вимогами пунктами 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідно до заяви ОСОБА_2 20 червня 2006 року звернулася до Закритрого акціонерного товариства комерційногого банку «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з проханням відкрити рахунок та надати наступні банківські послуги: Кредитна карта: Тип карти: 414960535. Валюта: гривня. Тип кредитного лимита: фінансовий фіксований. Сума кредитного ліміта: 3 000 грн. Базова процента ставка: 3 процента на місяць з розрахунку 360 днів на рік (36,00% на рік). Строк дії кредитного ліміта: відповідає строку дії карти. Порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами. Погашення заборгованості за кредитним лімітом може проводитися шляхом внесення коштів на карту Клієнтом, так і списанням Банком коштів з Дебетної карти № 6762466762033940.

20 червня 2006 року на підставі вкзазаної заяви між сторонами укладено договір б/н, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 3 000 грн на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% на місяць з розрахунку 360 днів на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки та видана платіжна кредитна картка № 4149 6053 5024 5593 терміном дії червень 2012 року (а. с. 7, 154).

Відповідно до пункту 2 розділу І Умов і правил надання банківських послуг кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення).

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 3.2 та п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазаначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до наданої позивачем довідки кредитний ліміт відповідачу неодноразово змінювався: 20 червня 2006 року- старт карткового рахунку, 21 липня 2006 року - кредитний ліміт 3 000 грн; 27 грудня 2007 року - кредитний ліміт 6 000 грн; 22 січня 2009 року - кредитний ліміт 4 990 грн; 16 червня 2009 року - кредитний ліміт 4 010 грн; 25 січня 2011 року - кредитний ліміт 3 590 грн; 29 травня 2012 року - кредитнрий ліміт 10 000 грн; 08 березня 2013 року - кредитний ліміт 13 000 грн; 01 грудня 2014 року - кредитний ліміт 112,19 грн; 18 серпня 2015 року - кредитний ліміт 12 510 грн.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, складають між сторонами договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с.7) та спростовує заперечення відповідача, що вона не укладала кредитного договору.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією iз сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п. 5.5 Правил користування платіжною карткою банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача перед банком за договором № б/н від 20 червня 2006 року станом на 31 липня 2016 року становить 56 286,37 грн, з яких:

- 12 507,65 грн - заборгованість за кредитом;

- 40 522,23 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом;

- 100,00 грн - заборгованість за пенею та комісією,

а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн - штраф (фіксована частина);

- 2 656,49 грн - штраф (процентна складова).

Відповідно до довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК», даних по особовому рахунку відповідача ОСОБА_2, протягом дії договору були надані кредитні картки: № 4149 6053 5024 5593 терміном дії з 20 червня 2006 року по червень 2012 року, № 4149 4377 2686 8795 терміном дії з 17 липня 2012 року по квітень 2016 року ( а.с. 154).

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14 цс 14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Із заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг вбачається, що строк дії кредитного договору відповідає строку дії карти.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії картки, виданій ОСОБА_2 спливає 30 квітня 2016 року.

Сторони не погоджували графік платежів, отже повну заборгованість за умовами кредитного договору відповідач мала сплатити до 30 квітня 2016 року.

Останній платіж по картці був зроблений 26 грудня 2015 року у сумі 100 грн (а.с. 6), отже, враховуючи приписи статті 257 ЦК України, позивач не пропустив строки для пред'явлення вимог щодо стягнення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом .

Заперечення відповідача ОСОБА_2 про те, що вона кредитного договору з позивачем не укладала і останнім не надано оригіналів документів на підтвердення укладання договору не можна визнати обгрунтованимим.

У статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує, відхиленняя або врахування кодного доказу (групи доказів).

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Спірний договір від 20 червня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та позивачем, відповідачем не оспорювався і не визнавався у судовому порядку недійсним.

Заперечення ОСОБА_2 щодо відсутності її підпису на Умовах та правилах надання банківських послуг не свідчать про її необізнаність щодо умов кредитування, оскільки всі умови кредитування викладені в заяві ОСОБА_2 від 20 червня 2006 року, де вона також дала згоду на списання коштів з дебетної картки, та підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, складають між сторонами договір, що підтверджується підписом у заяві, який відповідач не оспорює.

Позивачем наданий розрахунок заборгованості за кредитном договором від 20 червня 2006 року та виписка з особового рахунку ОСОБА_2 про рух коштів на рахунку, з якого вбачається активне користування нею кредитними коштами з липня 2006 року (а.с.155-160).

З урахування викладеного, апеляційний суд вважає, що відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, користувалася даними коштами та своєчасно їх не повернула, а висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог банку, оскільки позивачем на підтвердження факту виникнення кредитних відносин не було надано оригінал кредитного договору № б/н від 20 червня 2006 року, суперечить встановленим у справі обставинам та вимогам закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та /або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно з п. 5 ч. 2 Розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року Кабінету Міністрів України, яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області, де зареєстрована та фактично проживає відповідачка ОСОБА_2, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень). Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція і до цього переліку включено м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області.

Оскільки на теперішній час м. Красногорівка Мар'їнського району Донецької області, згідно з затвердженим переліком, є територією де проводилася антитерористична операція, то визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, розповсюджуються на відповідачку ОСОБА_2 і звільняють її від обов'язку по оплаті пені та штрафів на користь банку, а позивачем безпідставно в порушення вимог зазначеного Закону нараховані: пеня в сумі 100 грн та штрафи в сумі 3 156,49 грн, а тому в цій частині позовних вимог належить відмовити.

Оскільки суд першої інстанції, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, в порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором № б/н від 20 червня 2006 року станом на 31 липня 2016 року в розмірі 53 029,88 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 12 507,65 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 40 522,23 грн.

В задоволенні вимог позивача про стягнення пені в розмірі 100 грн. та штрафів: 500,00 грн. (фіксована складова) та 2 656,49 грн (процентна складова) належить відмовити.

Відповідно до ст. 382 ЦПК України апеляційний суд в постанові вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

При подачі позову позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1 378 грн, при подачі апеляційної скарги оплачено судовий збір в розмірі 2 067 грн, тобто загальна сума по сплаті судового збору складає 3 446 грн.

Апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог банку на загальну суму 53 029,88 грн гривень.

Відповідно до положень ч 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» належить стягнути понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 238,30 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК», задовольнити частково.

Рішення Мар?їнського районного суду Донецької області від 18 червня 2018 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка міста Красногорівка Мар'їнського району Донецької області, ІПН НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, ІПН 143605704021) заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 червня 2006 року в розмірі 53 029 (п'ятдесят три тисячі двадцять дев'ять) гривень 88 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом - 12 507,65 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 40 522,23 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка міста Красногорівка Мар'їнського району Донецької області, ІПН НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, ІПН 143605704021) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 238 (три тисячі двісті тридцять вісім) гривень 30 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 25 вересня 2018 року.

Головуючий О.М. Пономарьова

Судді С.А. Зайцева

Т.Б. Ткаченко