Рішення № 76726889, 18.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 р. Справа№805/3625/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «Максімус-1» (код ЄДРПОУ 34433392, 84528, Донецька область, Бахмутський район, с. Званівка, вул. Миру, 32)

до 1) Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445, 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф’єва, 82), 2) Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 37967785, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 68)

про визнання протиправними дій, скасування постанови від 8 вересня 2017 року № 05-02-3355/0009/0069, стягнення з державного бюджету 577280 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 – за ордером

від першого відповідача: ОСОБА_2 – за дов.

від другого відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Максімус-1» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними дії щодо проведення перевірки додержання законодавства про працю у період з 16 серпня 2016 року по 17 серпня 2017 року, визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 8 вересня 2017 року № 05-02-3355/0009/0069, стягнення з державного бюджету 577280 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 2 липня 2018 року).

Ухвалою від 22 травня 2018 року суд позовну заяву залишив без руху та встановив позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою суду від 11 червня 2018 року суд задовольнив клопотання позивача та визнав поважними причини пропуску строку звернення позивача із позовом до суду, прийняв до провадження позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі № 805/3625/18-а та призначив підготовче засідання на 2 липня 2018 року. Ухвалою від 2 липня 2018 року здійснив відкладення підготовчого засідання в адміністративній справі № 805/3625/18-а до 23 липня 2018 року. 2 липня 2018 року суд також ухвалою залучив у якості другого відповідача ОСОБА_3 управління Державного казначейства України в Донецькій області. Ухвалою від 23 липня 2018 року суд відмовив представнику першого відповідача у задоволенні заяви про залишення адміністративного позову без розгляду. Ухвалою від 23 липня 2018 року суд визнав поважними причини неявки представників позивача та першого відповідача у судове засідання 23 липня 2018 року, задовольнив клопотання представників позивача та першого відповідача про відкладення підготовчого провадження, наступне підготовче засідання призначено на 9 серпня 2018 року. Ухвалою від 9 серпня 2018 року суд продовжив строк підготовчого провадження в адміністративній справі № 805/1883/18-а на 30 днів та призначив підготовче засідання на 28 серпня 2018 року, під час якого судом було оголошено перерву до 10 вересня 2018 року. Ухвалою від 10 вересня 2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд адміністративної справи по суті на 18 вересня 2018 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період з 16 серпня 2017 року по 17 серпня 2017 року державними інспекторами праці ГУ Держпраці в Донецькій області на Фермерському господарстві «Максімус-1», ЄДРПОУ 34433392, проводився захід контролю за додержанням законодавства про працю. За його наслідками був складений акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 05-02- 3355/0009. 8 вересня 2017 року на підставі акту першим заступником начальника ГУ Держпраці у Донецькій області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 05-02- 3355/0009/0069, згідно якої на Фермерське господарство «Максімус-1» ЄДРПОУ 34433392, накладено штраф у розмірі 524800 грн. Така постанова є протиправною та підлягає скасуванню через її прийняття на підставі заходу контролю за додержанням законодавства про працю, проведеного у незаконний спосіб та у порядку, що не передбачений діючим законодавством. Так, встановлено, що захід проводився на підставі наказу ГУ Держпраці у Донецькій області від 9 серпня 2017 року № 1385 та направлення про проведення інспекційного відвідування № 04.2/821 від 10 серпня 2017 року. Приводом для видання зазначених документів стало повідомлення об'єднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО на підставі заяви якоїсь невідомої особи для позивача. Із змісту вказаних документів вбачається, що наказ № 1385 від 19 серпня 2017 року та направлення № 04.2/821 від 10 серпня 2017 року передбачали проведення на Фермерському господарстві «Максімус-1» інспекційного відвідування. Разом з цим, як зазначено в акті, що складений за наслідками проведення заходу, державними інспекторами фактично проводилась перевірка додержання законодавства про працю - захід, проведення якого ані наказом, ані направленням не передбачався. Проведення перевірок органами Державної інспекції України з питань праці регламентувалось Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 390 від 2 липня 2012 року. Цей Порядок, станом на час проведення заходу контролю на фермерському господарстві «Максімус-1» був чинним. Його скасовано 29 грудня 2017 року, у зв'язку з набранням чинності наказом Міністерства соціальної політики України «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства соціальної політики України від 2 липня 2012 року № 390» № 1917 від 4 грудня 2017 року. Преамбула наказу № 390 вказує, що він видавався на підставі Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», № 877-У від 5 квітня 2007 року. Отже відносини, які виникали при проведенні перевірок органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, на підставі цього наказу, регулювались нормами Закону № 811-4 (частина 4 статті 2 Закону). Відповідно, проведення такого заходу слід вважати проведенням перевірки органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності. Захід, що проводився, не був плановим, про це свідчать дані з інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду. Правові підстави для проведення заходу як позапланової перевірки, відповідно до статті 6 Закону, були також відсутні. Крім того, згідно статті 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», № 1669-VII від 2 вересня 2014 року, органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції. Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Переліку Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 2 грудня 2015 року, с. Званівка віднесено до території проведення АТО. Проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання на території цих населених пунктів до завершення АТО заборонено. З цього слідує, що в період з 16 серпня 2017 року по 17 серпня 2017 року державними інспекторами праці ГУ Держпраці в Донецькій області на Фермерському господарстві «Максімус-1», ЄДРПОУ 34433392, був проведений захід, який не передбачений наказом та направленням на перевірку, заборонено було проводити відповідно до вимог чинного законодавства. Звідси, постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 05-02-3355/0009/0069 від 8 вересня 2017 року, згідно якої на фермерське господарство «Максіцус-1», ЄДРПОУ 34433392, накладено штраф у розмірі 524800 грн., як така, до прийнята на основі даних та документів, отриманих у незаконний спосіб, в порядку, що не передбачений законодавством, є протиправною. 16 листопада 2017 року сума штрафу 524800 грн. та виконавчий збір у розмірі 10% від суми штрафу - 52480 грн., а всього 577280 грн. були примусово стягнуті з позивача державним виконавцем та перераховані до державного бюджету. Внаслідок чого підприємство потерпіло значних матеріальних втрат.

Перший відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що згідно зі статтею 1 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року N 2229-ХІІ Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. В даному випадку було проведено інспекційне відвідування з питань додержання позивачем законодавства про працю на підставі підпункту 4 пункту 5 Порядку № 295, а саме за повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю від 4 липня 2017 року № 50/3471 та від 8 серпня 2017 року № 50/4271. Також відповідач зазначив, що дія Закону № 1669 не розповсюджується на інспекційні відвідування, оскільки і є заходами державного контролю за додержанням законодавства про працю, і цим ом не враховані в складі мораторію. Крім того, між ФГ «Максімус-1» в особі голови ОСОБА_4, що діє на підставі, одного боку та громадянином ОСОБА_5, з другого боку було цивільно-правову угоду б/н від 1 липня 2017 року, терміном дії угоди з 1 липня 2017 року по 30 вересня 2017 року. Таким чином, в порушення статті 24 КЗпП України працівник ОСОБА_5 був фактично прийнятний до роботи на ФГ «Максімус-1» без укладання трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Щодо порушення в частині не інформування під розписку про умови праці, вість на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором відповідач зазначив, що на виконання припису № 05-02-3355/0009-0002 від 31 серпня 2017 року, листом № 94 від 7 вересня 2017 року ФГ «Максімус-1» на усунення порушення статті 29 КЗпП України 1 вересня 2017 року проведено загальні збори трудового колективу, на якому працівники були ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ФГ «Максімус-1». Таким чином, виконання припису ФГ «Максімус-1» у частині усунення порушення статтей КЗпП України є підтвердженням наявності порушення під час проведення інспекційного відвідування, а доводи позивача щодо відсутності порушення необґрунтованими. Щодо не зберігання на господарстві трудових книжок по працівникам ФГ аксімус-1», що є порушенням статті 48 КЗпП України, абзацу 2 пункту 1.1 глави 1 Інструкції № 58, щодо порушення в частині не ведення книги обліку трудових книжок, книги ту бланків трудових книжок і вкладишів до них, відповідач також послався на виконання припису. Щодо порушення в частині недотримання ФГ «Максімус-1» мінімальних гарантій в оплаті праці відповідач зазначив, що підприємством ФГ «Максімус-1» не дотримано мінімальних гарантій в оплаті праці, а саме має місце порушення статті 107 КЗпП України - та у неробочі дні не оплачувалася у подвійному розмірі та статті 106 КЗпП України - робота очний час не оплачувалася в подвійному розмірі.

Позивач до суду надав відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначив, що наказ №1385 від 9 серпня 2017 року та направлення № 34.2/821 від 10 серпня 2017 року передбачали проведення у позивача інспекційного відвідування. Порядок проведення інспекційних відвідувань визначений Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року «ОСОБА_1 питання реалізації статті 259 кодексу законів про працю України та статі 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Порядок). Разом з цим, як зазначено в Акті, що складений за наслідками проведення заходу, державними інспекторами фактично проводилась перевірка додержання законодавства про тацю - захід, проведення якого ані наказом, ані направленням не передбачався, оскільки було складено акт перевірки, а не акт інспекційного відвідування. Позивач також зазначив, що спірні правовідносини між Фермерським господарством «Максімус-1» та ОСОБА_5 виникли на підставі волевиявлення сторін і ніяк не порушили ані права працівника, ані інтереси держави. Щодо порушень в частині не інформування під розписку про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором та щодо не зберігання на господарстві трудових книжок по працівникам, позивач зазначив, що листом № 94 від 7 вересня 2017 року позивач на виконання вимог припису № 05-02- 3355/0009-0002 від 31 серпня 2017 року повідомив про усунення порушення ст.ст. 29, 48 КЗпП України у встановлений законом строк. Щодо порушень в частині недотримання ФГ «Максімус-1» мінімальних державних гарантій в оплаті праці, зазначив, що у відповідності до пункту з Методологічних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 квітня 2006 року № 138 при підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляються роботодавцем і погоджуються з виборним органом первинної профспілкової організації, а в разі його відсутності можуть бути передбачені в колективному договорі. Графіки роботи (змінності) розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин, передбаченого статтею 50 та 51 Кодексом законів про працю України. Пунктом 6 вищевказаних Методологічних рекомендацій встановлено, що обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді. Обліковим періодом при підсумованому обліку робочого часу, як правило, є місяць. В окремих випадках застосовуються інші облікові періоди - декада (10 календарних днів місяця), квартал, півріччя, рік тощо. Як вбачається з витягу з ОСОБА_6 № 1 ФГ «Макмісус-1» «Про встановлення підсумованого робочого часу» від 3 січня 2017 року, у зв'язку з виробничою необхідністю у вирощуванні сільськогосподарських культур на підприємстві запроваджено підсумований облік робочого часу у період з початку весняно-польових робіт до закінчення осінньо-польових робіт та встановлено річний облік робочого часу. З текстом наказу під підпис ознайомлено всіх працівників Фермерського господарства. У дні, коли за погодними умовами працівники не могли бути зайняті на польових роботах, їм надавалась інша робота в господарстві або додаткові дні відпочинку за переробіток понад нормальний робочий час у попередньому періоді. Наприклад у лютому 2017 року робочий день трактористів, механиків, бухгалтерів та становив 80 робочих годин на місяць. Викладене свідчить, що ФГ «Максімус-1» дотримані мінімальні гарантії в оплаті таці, а постанова першого відповідача є протиправною та підлягає скасуванню.

Першим відповідачем до суду були надані заперечення на відповідь позивача на відзив відповідача, в яких відповідач зазначає, що у відповіді на відзив позивач зазначає, що у відповідності до ОСОБА_6 № 1 ФГ «Максимус-1» від 3 січня 2017 року на підприємстві встановлено річний облік робочого часу. Так згідно пункту 11 розділу 9 «Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» , затверджених ОСОБА_6 Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18 червня 2015 року, з розпорядчим документом з кадрових питань (особового складу) обов'язково ознайомлюють згаданих у ньому осіб, які на першому примірнику документа чи на спеціальному бланку проставляють свої підписи із зазначенням дати ознайомлення. Наданий позивачем ОСОБА_6 №1 в розумінні КАС України не може вважатися достовірним доказом, адже ані в ході інспектування, ані в якості заперечень до акту, ані під час розгляду справи про накладення штрафу, посадовим особам відповідача не надавався. Під час звернення позивача з позовною заявою вказаний ОСОБА_6 також наданий не був. При цьому, сумніви щодо винесення його саме 3 січня 2017 року викликані ще й тим, що на листі ознайомлення з вказаним наказом відсутні дати ознайомлення кожного з працівників , які б вказували на дійсний час ознайомлення та винесення цього наказу.

Другий відповідач у судове засідання не з’явився, жодних заяв, клопотань, заперечень, тощо до суду не надав.

Заслухавши пояснення представників позивача, першого відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Фермерське господарство «Максімус-1» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 34433392, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на податковому обліку у Бахмутській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Судом встановлено, що у період з 16 серпня 2017 року по 17 серпня 2017 року на підставі наказу від 9 серпня 2017 року № 1385 та направлення на перевірку від 10 серпня 2017 року № 04.2/821 першим відповідачем була проведена перевірка позивача з питань додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, за результатами якої був складений акт перевірки від 17 серпня 2017 року № 05-02-3355/0009. Підставою для перевірки слугував лист Об’єднаного штабу ЦУ Служби Безпеки України в районі проведення АТО до відповідача від 8 серпня 2017 року № 50/4271 з проханням перевірити позивача з питань дотримання вимог законодавства про працю.

На підставі акту перевірки від 17 серпня 2017 року № 05-02-3355/0009 відповідачем була прийнята постанова від 8 вересня 2017 року № 05-02-3355/0009/0069, відповідно до якої було встановлено:

- в порушення статті 24 КЗпП України працівник ОСОБА_5 був фактично допущений до роботи на ФГ «Максімус-1» без укладання трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в порушення вимог статті 29 КЗпП України, з правилами трудового розпорядку та колективним договором працівник) не ознайомлено;

- трудові книжки не ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві понад п'ять днів, що є порушенням статті 48 КЗпП, абзацу другого пункту 1.1 глави І Інструкції № 58;

- до трудової книжки не заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, що є порушенням вимог частини четвертої статті 48 КЗпП, абзацу другого пункту 2.2 глави 2 Інструкції № 58;

- трудові книжки і вкладиші до них не заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами що є порушенням вимог пункт 2.1 глави 2 Інструкції № 58;

- записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу не проводяться у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону, що є порушенням вимог пункт 2.3 глави 2 Інструкції № 58;

- із кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, працівники не ознайомлені під розписку в особовій картці що є порушенням вимог пункт 2.5 глави 2 Інструкції № 58;

- книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ш ведеться, що є порушенням вимог підпункт „б” абзацу першого пункту ЇХ глави 7 Інструкції № 58;

- книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них не ведеться відділом кадрів або іншим підрозділом підприємства, який здійснює оформлення прийняття і звільнення працівників. У цій книзі не реєструються всі трудові книжки, що прийняті від працівників при влаштуванні на роботу, а також трудові книжки і вкладиші до них із записом серії і номера, що видані працівникам знову, що є порушенням вимог абзацу 3 пункту 7.1 глави 7 Інструкції № 58;

- книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них і книга обліку руху трудових книжок не пронумеровані, не прошнуровані та не скріплені підписом керівника підприємства і печаткою у зв’язку із її відсутності, що є порушенням вимог абзац п’ятий пункту 7.1 глави 7 Інструкції № 58;

- в порушення вимог статті 96 КЗпП України, тарифна сітка нҐ підприємстві не сформована з урахуванням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів ставок (посадових окладів);

- умови оплати праці не визначені у колективному договорі, питання оплати праці не погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників чи з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, що є порушенням частини 2 статті 97 КЗпП України та частини 1 статті 15 Закону України № 108;

- підприємством ФГ "Максімус-1" не дотримано мінімальних гарантій в оплаті праці, а саме має місце порушення статті 107 КЗпП України - робота у неробочі дні не оплачувалася у подвійної;

- підприємством ФГ "Максімус- гарантій в оплаті праці, а саме має місце порушення статті 106 КЗпП України – робота в надурочний час не оплачується в повному розмірі;

- на підприємстві має місце порушення вимог статті 100 КЗпП України оскільки працівникам ФГ "Максімус-1" на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, не встановлюється підвищена оплата праці;

- виплата та нарахування заробітної плати працівникам ФГ "Максімус-1" проводиться один раз на місяць пізніше семи днів після закінчення періоду. Авансові виплати не нараховуються, а включаються у склад та виплачуються разом із основною заробітною палатою, яка виплачується пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Таким чином, на підприємстві має місце порушення вимог частини 1 частини 2 статті 115 КЗпП України, частини 1 статті 24 Закону України «Про оплату праці» оскільки заробітна плата повинна виплачуватись працівникам регулярно не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

- виплата та нарахування заробітної плати працівникам ФГ "Максімус-1" проводиться один раз на місяць. Виплати за першу половину місяця, що повинні становити не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника не нараховуються та не виплачуються, а включаються у склад та виплачуються разом із основною заробітною палатою. Таким чином, на підприємстві має місце порушення вимог частини 3 статті 115 КЗпП України, частини 3 статті 24 Закону України «Про оплату праці»;

- в порушення вимог частини 1 статті 116 КЗпП України виплати всіх сум при звільненні працівника, що належать йому від підприємства не проводилися в день звільнення;

- в порушення вимог частини 1 статті 117 КЗпП України, у разі невиплати в день звільнення всіх коштів працівнику, ФГ "Максімус-1" не виплачує середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;

- в порушення частини 1 статті 47 КЗпП України, належно заповнена трудова книжка підприємством ФГ "Максімус-1" не видається працівникові у день звільнення, і не проводиться з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП;

- відповідно до Постанови КМУ від 1 серпня 1992 року № 442 атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали е потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, ще можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхні нащадків як тепер, так і в майбутньому. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, не рідше ніж один раз на п’ять років. Згідно пункту 4 постанови КМУ № 442, відповідальність за якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства. Атестація робочих місць підприємством ФГ «Максимус-1» атестаційною комісією, склад і повноваження якої повинні бути визначенні наказом по підприємству за останні 5 років не проводилась. Таким чином, на підприємстві має місце порушення вимог пункту 4 Постанови КМУ від 1 серпня 1992 року № 442.

Керуючись підпунктом 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, абзацу 3 частини 2 статті 265 КЗпП України, абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України, абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України, відповідачем була накладено на позивача штраф у розмірі 524800 грн.

31 серпня 2017 року за результати інспекційного відвідування відповідачем був складений припис № 05-02-3355/0009-0002 з вимогою усунути зазначені в акті порушення.

Судом також встановлено, що 19 жовтня 2017 року державним виконавцем Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 54944864 з примусового виконання постанови відповідача від 8 вересня 2017 року № 05-02-3355/0009/0069 про стягнення з позивача штрафу у сумі 524800 грн. Крім того, у постанові було зазначено про стягнення виконавчого збору у сумі 52480 грн.

16 листопада 2017 року платіжним дорученням № 24944864/5 з рахунків позивача було списано суму у розмірі 577280 грн. в рахунок погашення штрафу за постановою від 8 вересня 20147 року № 05-02-3355/0009/0069.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, застосування статті 259 Кодексу законів про працю України встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України “Про відпустки”); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктами 8-12 Порядку № 295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред’явити об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб’єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів. Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об’єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об’єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об’єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування. Вимога інспектора праці про надання об’єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов’язковою для виконання.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 295 у разі створення об’єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об’єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об’єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Пунктом 2 «Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року, передбачено, що штрафи накладаються ОСОБА_3 Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади.

Суд зазначає, та як вже було встановлено судом вище, підставою для проведення інспекційного відвідування було повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю, а саме лист Об’єднаного штабу ЦУ Служби Безпеки України в районі проведення АТО від 8 серпня 2017 року № 50/4271 з проханням перевірити позивача на предмет дотримання вимог законодавства про працю. З вказаного листа також вбачається, що підставою звернення саме СБУ до відповідача із перевіркою слугувала заява невідомої особи (оскільки перший відповідач скрив дані про особу) про ймовірне порушення чинного законодавства. Судом зазначає, що в матеріалах справи міститься заява невідомої особи, яка слугувала зверненню СБУ до відповідача із проханням здійснення перевірки, проте зазначена заява є неякісною копією, яку неможливо навіть дослідити, оскільки перший відповідач скрив інформацію про заявника, це не дає суду можливості встановити цю особу, чи відноситься ця людина до працівників підприємства позивача, як особа, яка має право звернутися до першого відповідача з проханням здійснення інспекційного відвідування, у зв’язку з порушенням її трудових прав, що позбавило також можливості допитати цю особу судом у якості свідка. Проте, з неї вбачається, що насамперед ця заява була адресована саме першому відповідачу, але з незрозумілих причин опинилася у правоохоронному органі, до повноважень якого не належить розгляд цього питання взагалі, тому суд не вбачає законних підстав щодо проведення перевірки першим відповідачем на підставі інформації СБУ як правоохоронного органу. Крім того, суд зазначає, що у наявному листі СБУ від 8 серпня 2017 року не визначено будь-яких виявлених даним органом порушень під час інших заходів, проведених цим правоохоронним органом, які можливо здійснив позивач. Отже, суд приходить до висновку, щодо здійснення інспекційного відвідування першим відповідачем позивача без наявності для цього правових підстав. Суд також зазначає, що діюче законодавство, яке регулює повноваження органів служби безпеки не передбачає участі представників даного правоохоронного органу під час інспекційних відвідувань органів держпраці щодо можливих допущень підприємствами порушень законодавства про працю. Представником першого відповідача не було надано жодних пояснень, на підставі чого та у зв’язку із якою службовою необхідністю були присутні під час перевірки співробітники об’єднаного штабу СБУ, тим більше у такій кількості, в якій зазначено у направленні. Дані обставини свідчать не тільки про сумнівні підстави для проведення інспекційного відвідування, а й вчинення тиску на працівників підприємства. Суд не приймає посилання представника першого відповідача на те, що для інспекторів існувала загроза життю та здоров’ю при проведенні інспектування, оскільки забезпечення заходів, пов’язаних з безпекою посадових осіб відноситься до повноважень органів Національної поліції України, до якого перший відповідач не звертався.

Щодо порушення позивачем абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, в частині допущення працівника ОСОБА_5 до роботи у позивача без укладання трудового договору суд зазначає наступне.

1 липня 2017 року між позивачем як замовником та ОСОБА_5 як виконавцем укладено цивільно-трудова угода, відповідно до умов якої замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання виконати роботу токаря. Факт виконання умов договору підтверджується відомістю про виплату грошей за вересень 2017 року, актом прийому надання послуг до договору від 1 липня 2017 року.

Частинами 1-3 статті 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У відповідності до частини 1 та частини 2 статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 839 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 841 ЦК України передбачає, що підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Згідно з частиною 1 статті 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Частиною 1 статті 850 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. Стаття 857 ЦК України передбачає, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру. При цьому, частина 1 статті 854 ЦК України вказує, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, дострокове (тобто, до здачі роботи) виконання замовником обов'язку щодо оплати роботи, у тому числі, частинами, за умови відсутності заперечень кредитора щодо виконання такого обов'язку частинами, не заборонено чинним цивільним законодавством України.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик; предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, за наслідками яких замовник зобов’язується оплатити підрядникові виконану ним роботу, тобто предметом є кінцевий результат, а не процес праці; метою договору підряду є отримання певного матеріального результату. Статтею 204 ЦК України, закріплено презумпцію правомірності правочину. яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договори підряду та цивільно-правові договори, укладені позивачем, не були визнані недійсними чи неукладеними у порядку встановленому законом.

За таких обставин за своїм змістом цивільно-правова угода (укладена з фізичною особою та зазначена в Акті) є цивільно-правовим договором, а висновки першого відповідача є безпідставними.

Щодо порушень в частині недотримання ФГ «Максімус-1» мінімальних державних гарантій в оплаті праці, суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту З Методологічних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 квітня 2006 р. № 138 при підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляються роботодавцем і погоджуються з виборним органом первинної профспілкової організації, а в разі його відсутності можуть бути передбачені в колективному договорі. Графіки роботи (змінності) розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин, передбаченого статтями 50 та 51 Кодексом законів про працю України.

Пунктом 6 вищевказаних Методологічних рекомендацій встановлено, що обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді. Обліковим періодом при підсумованому обліку робочого часу, як правило, є місяць. В окремих випадках застосовуються інші облікові періоди - декада (10 календарних днів місяця), квартал, півріччя, рік тощо.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи наказу № 1 ФГ «Макмісус-1» «Про встановлення підсумованого робочого часу» від 3 січня 2017 року, у зв'язку з виробничою необхідністю у вирощуванні сільськогосподарських культур на підприємстві запроваджено підсумований облік робочого часу у період з початку весняно-польових робіт до закінчення осінньо-польових робіт та встановлено річний облік робочого часу. З текстом наказу під підпис ознайомлено всіх працівників Фермерського господарства. З пояснень позивача вбачається, що у дні, коли за погодними умовами працівники не могли бути зайняті на польових роботах, їм надавалась інша робота в господарстві або додаткові дні відпочинку за переробіток понад нормальний робочий час у попередньому періоді. Наприклад, у лютому 2017 року робочий день трактористів, механіків, бухгалтерів та становив 80 робочих годин на місяць, про що свідчить табель обліку використовування робочого часу за лютий 2017 року. Суд не приймає посилання першого відповідача на те, що зазначений наказ не надавався позивачем при здійсненні інспекційного відвідування, оскільки відповідно до норм чинного законодавства України, не надання документів під час перевірки не визнає їх такими, що відсутні взагалі. У суду відсутні підстави вважати, що зазначений наказ є неправомірним, чи не існував під час інспекційного заходу, крім того, з ним були ознайомлені усі робітники підприємства.

Щодо порушень в частині не інформування під розписку про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором та щодо не зберігання на господарстві трудових книжок по працівникам, суд зазначає, що листом № 94 від 7 вересня 2017 року позивач на виконання вимог припису № 05-02- 3355/0009-0002 від 31 серпня 2017 року повідомив про усунення порушення статей 29, 48 КЗпП України у встановлений законом строк. Суд не приймає посилання першого відповідача на те, що виконання припису підтверджує порушення, оскільки невиконання припису, несе за собою негативні наслідки, які позивач намагався уникнути.

Крім того, суд зазначає, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 201 року № 1669-VII (надалі – Закон № 1669). Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» с. Званівка (де підприємство здійснювало свою діяльність) та м. Бахмут (м. Артемівськ до перейменування) Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що перший відповідач, при прийняті оскаржуваної постанови не прийняв до уваги усіх обставин, зокрема, тих, на які не може вплинути позивач – проведення антитерористичної операції. Судом також враховано, що саме інспекційне відвідування проведення першим відповідачем без наявності законних для цього підстав. Тому суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню та як наслідок позовна вимога про стягнення з державного бюджету на користь позивача 577280 грн. також підлягає задоволенню, оскільки, як вже було встановлено судом, ці кошти були стягнуті з рахунку позивача та перераховані до державного бюджету, про що свідчить платіжне доручення та виписка з органу казначейства, та стягнення коштів у такому розмірі призвело прийняття першим відповідачем протиправної постанови про накладення штрафу.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дії першого відповідача про проведення перевірки, суд зазначає, що при задоволенні позову в цій частині, порушене право позивач не буде поновлено, ці дії вже сталися та не несуть для позивача в цей час негативних наслідків, тому суд вважає, що скасування оскаржуваної постанови та стягнення сплачених коштів, буде достатнім для поновлення порушених прав позивача. Тому, у цій частині суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що перший відповідач не довів правомірність спірної постанови в порядку частини 2 статті 77 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Судовий збір позивачем був сплачений відповідно до платіжних доручень від 11 січня 2018 року № 61 на суму 3524 грн. 97 коп. та від 29 травня 2018 року на суму 6597 грн. 20 коп. Оскільки до спірних правовідносин привели дії першого відповідача, то саме з даного суб’єкта владних повноважень підлягає стягненню судовий збір відповідно до задоволених вимог позивача.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Фермерського господарства «Максімус-1» (код ЄДРПОУ 34433392, 84528, Донецька область, Бахмутський район, с. Званівка, вул. Миру, 32) до 1) Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445, 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф’єва, 82), 2) Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 37967785, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 68) про визнання протиправними дій, скасування постанови від 8 вересня 2017 року № 05-02-3355/0009/0069, стягнення з державного бюджету 577280 грн. задовольнити частково.

Скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 8 вересня 2017 року № 05-02-3355/0009/0069 про накладення штрафу на Фермерське господарство «Максімус-1».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства «Максімус-1» 577280 грн. (п’ятсот сімдесят сім тисяч двісті вісімдесят гривень).

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фермерського господарства «Максімус-1» витрати по сплаті судового збору у розмірі 8359 грн. 20 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 вересня 2018 року. Повне судове рішення складено 27 вересня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.