Постанова № 76726807, 26.09.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 225/1614/18 Номер провадження 22-ц/775/1342/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

представника позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області в залі судових засідань №4 апеляційну скаргу Державного підприємства «Торецьквугілля» на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 10 липня 2018 року в справі номер 225/1614/18, ухваленого судом у складі головуючого судді Соляник А.В. у місті Торецьку Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торецьквугілля» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю особи на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2018 року до Дзержинського міського суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до державного підприємства «Торецьквугілля» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю особи на виробництві, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що її син ОСОБА_3 з 19 серпня 2014 року працював у відокремленому підрозділі «Шахта Торецька» Державного підприємства «Торецьквугілля» підземним електрослюсарем 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року внаслідок нещасного випадку на виробництві під час виконання службових обов'язків ОСОБА_3 загинув. По факту смерті ОСОБА_3 проведено спеціальне розслідування нещасного випадку, за наслідками якого складено Акт форми Н-5 від 16.01.2018 року та Акт форми Н-1 №1 від 16.01.2018 року про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. Відповідно до зазначених Актів винною особою в настанні нещасного випадку на виробництві, що стався ІНФОРМАЦІЯ_3 року, як власника джерела підвищеної небезпеки, визнано ВП «Шахта Торецька» ДП «Торецьквугілля».

Позивачка вважає, що внаслідок смерті на виробництві її сина, їй завдана моральна шкода, яка полягає в глибоких моральних та душевних стражданнях в зв'язку з втратою нею близької людини та дитини. Дізнавшись про смерть свого сина, ОСОБА_1 зазнала емоційного та психологічного потрясіння, яке вона відчуває до теперішнього часу і не може відновити свою душевну рівновагу. Її моральні страждання пов'язані з тим, що зі своїм сином вони підтримували дуже близькі, теплі і добрі відносини, фундаментом яких була любов, взаєморозуміння і чуйне ставлення один до одного. Після загибелі сина нормальні життєві зв'язки були знищені, вона постійно відчуває почуття туги та самотності, і до теперішнього часу не може оговтатись від нещастя та втрати близької людини, яка постійно підтримувала її і морально і матеріально. Тому, просила суд стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 500000,00 грн.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 10 липня 2018 року позов

ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торецьквугілля» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю особи на виробництві - задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок нещасного випадку на виробництві 250000,00 грн.

Стягнуто з Державного підприємства «Торецьквугілля» на користь держави суму судового збору в розмірі 2500,00грн.

Із вказаним рішенням не погодився відповідач ДП «Торецьквугілля», подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд скасувати рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 10 липня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в розмірі 50000,00 грн., стягнути судовий збір в розмірі передбаченому пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 141 ЦПК України .

Доводами апеляційної скарги наведено, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд при визначенні розміру моральної шкоди завданої позивачу не застосував принцип розумності та справедливості, не врахував судову практику в аналогічних спірних правовідносинах.

Розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, судом першої інстанції обрахований невірно тому, що заявлений позов має немайновий характер.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача, адвокат ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги не визнав, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Щодо правильності розрахунку судового збору - поклався на розсуд суду.

Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України (а.с. 65).

Відповідач в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 64).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача та позивача.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із

дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).

З трудової книжки ОСОБА_3 вбачається, що він перебував у трудових відносинах з ДП «Торецьквугілля» в період з 28.02.2006 року по 09.12.2017 рік (а.с. 7-8).

Згідно зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер 9

грудня 2017 року (а.с. 9).

Відповідно до Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 09.12.2017 року о 19 годині 09 хвилин на відокремленому підрозділі «Шахта «Торецька» Державного підприємства «Торецьквугілля» причинами настання нещасного випадку є: неякісне розроблення або відсутність технічної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об'єктів, будівель, споруд, інженерних комунікацій, обладнання, устаткування тощо, недосконалість технічного процесу, його відповідність вимогам безпеки, незадовільний технічний стан виробничих об'єктів, будівель, споруд, інженерних комунікацій, території, незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність систему управління охороною праці, порушення пункту 14.1.ІV НПАОП 10.0-1.01-10 «Правил безпеки у вугільних шахтах» та інші (а.с. 10-14).

Згідно з Актом №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, ІНФОРМАЦІЯ_2 року з ОСОБА_3 стався нещасний випадок пов'язаний з виробництвом на ВП «Шахта «Торецька» ДП «Торецьквугілля» (а.с. 15-18).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив з того, що діяннями відповідача позивачу спричинені моральні страждання, пов'язані зі смертю сина, яка є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві, власником якого є відповідач.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає фактичним обставинам справи на нормам закону.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи виникає у зв'язку з настанням певних подій: каліцтва, ушкодження здоров'я або смерті фізичної особи.

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи,

відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3, який в період з 28.02.2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 рік перебував у трудових відносинах з ДП «Торецьквугілля». ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 помер наслідок нещасного випадку на виробництві.

За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати), зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Отже, вимоги позивача про стягнення моральної шкоди є обґрунтованими.

Розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначений судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи з врахуванням вимог розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції всіх обставин справи, розумності і справедливості при ухваленні рішення є безпідставними.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неправильно визначив судові витрати, а саме: стягнув на користь держави судовий збір в розмірі 2500,00 грн., помилково вважаючи, що позовна заява про відшкодування моральної шкоди має майновий характер.

Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI (далі Закон), визначено розміри ставок судового збору за подання позовних заяв до суду.

Розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою, згідно пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 07.12.2017 року № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2018 року встановлено у розмірі 1762,00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок

держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, стягненню в дохід держави підлягає судовий збір в розмірі 704,80 грн. (1762,00 грн. х 0,4).

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що, оскільки суд

першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, помилково стягнув з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 2500,00 грн., тому є підстава для зміни судового рішення в частині розподілу судових витрат відповідно до ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Торецьквугілля» задовольнити частково.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 10 липня 2018 року в частині стягнення на користь держави суми судового збору - змінити.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 27 вересня 2018 року.

Суддя: