Рішення № 76726789, 13.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 р. Справа№0540/7044/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.,

при секретарі судового засідання: Ковальовій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтневе» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ю-8161-17 від 06.06.2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Жовтневе» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ю-8161-17 від 06.06.2018 року у розмірі 1405222,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 червня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області складено вимогу № Ю-8161-17 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 1405222,65 грн.

Позивач не згоден з зазначеною вимогою та просить скасувати її в повному обсязі.

20 серпня 2018 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05 вересня 2018 року.

05 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду справи по суті на 13 вересня 2018 року.

Представник позивача, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності та просив задовольнити позов в повному обсязі, мотивуючи це ти що, відповідач протиправно прийняв вимогу № Ю-8161-17 від 06.06.2018 року про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску на суму 1404495,65 грн., де недоїмка – 1235964,27 грн., штраф – 21418,63 грн., пеня – 147112,75 грн. посилаючись на статтю 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити у задоволені позовних вимог, крім іншого, зазначив, що посилання позивача на пункт 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 є недоцільним, оскільки згідно пункту 28 розділу І Закону України від 24.12.2015 р. № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зміни внесені Законом України № 1669-VII від 02.09.2014 р. «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464 втратили чинність.

Дослідивши заяви по суті справи, письмові докази, наявні у справі, суд встановив наступне.

Позивач – Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю «Жовтневе» зареєстровано як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 30845071.

Відповідач – є юридичною особою публічного права – установою, яка є територіальним органом Державної фіскальної служби України, яка в свою чергу, була створена в процесі перетворення Державної податкової служби України, та яка наділена правовим статусом контролюючого органу. Загальний обсяг правоздатності такого суб’єкта податкових відносин, як «контролюючий орган», визначено положеннями ст. 41 Податкового кодексу України. Зміст функцій контролю цих органів визначено положеннями ст. 61 Податкового кодексу України.

05 квітня 2016 року ОСОБА_1 палатою України сертифікатом №6110 засвідчені форс-мажорні обставини Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтневе».

18 листопада 2016 року за вих. № 99 на ім’я начальника Мар’їнської ОДПІ ГУ ДФС України в Донецькій області подано заяву про відстрочення сплати грошових зобов’язань по єдиному соціальному внеску.

06 червня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області складено вимогу № Ю-8161-17 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 1404495,65 грн.

23 червня 2018 року не погодившись із вимогою Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю «Жовтневе» звернулось зі скаргою вих..№ 78 про її скасування до Державної фіскальної служби України, яка 25.07.2018 року була залишена без задоволення.

Вказане рішення ДФС надійшло на адресу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтневе» 31.07.2018 року.

Сума боргу по спірній вимозі становить 1404495,65 грн., яка складається із недоїмки – 1235964,27 грн., штрафів – 21418,63 грн., та пені – 147112,75 грн.

Різниця спірних сум по вимогам, яка підлягає скасуванню складається з сум поточних нарахувань ЄСВ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини є Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці – підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Отже, з урахуванням статуту Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю «Жовтневе», останнє є платником єдиного внеску у розумінні Закону № 2464.

Згідно з пунктом 1 та пунктом 12 частини 2 статті 6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Суд зазначає, що при формуванні вимоги контролюючий орган не визначає платнику суму єдиного внеску до сплати, оскільки такі суми попередньо визначаються на підставі відповідної звітності або рішень. Фактично, вимога формується внаслідок наявності в картці платника відомостей про нараховані суми єдиного внеску, у тому числі нарахованих самим платником.

На виконання вищевказаних норм закону відповідачем сформовано спірну вимогу, в якій Головне управління ДФС у Донецькій області вимагає від позивача сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Статтею 100 ПК України визначено загальні положення перенесення строку сплати податку на більш пізній строк шляхом розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань платника податків під проценти, тобто перенесення строку виконання податкового обов'язку.

Таким чином, з вищенаведених норм вбачається, що Податковий кодекс України передбачає обов'язок платника податків в строки, встановлені цим кодексом сплатити самостійно узгоджену ним суму грошового зобов'язання, а у зв'язку з неможливістю такої сплати в установлені законодавством строки, платник податків має право перенести строк сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк, шляхом розстрочення, або відстрочення грошових зобов'язань.

При цьому, підставою для такого розстрочення/відстрочення у відповідності до пункту 100.2 статті 100 ПК України є звернення платника податків із відповідною заявою до контролюючого органу про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

Пунктами 100.4-100.5 статті 100 ПК України встановлено, що підставою для відстрочення/розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Таким чином, Податковий кодекс України встановлює певні підстави для розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань у зв'язку з неможливістю їх сплати у встановлений Законом строк.

Як встановлено судом, 05 квітня 2016 року № 449/05.0-4 позивачу ОСОБА_1 палатою України виданий Сертифікат із засвідченням настання обставин непереборної сили з 01 червня 2014 року, що стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів у відповідності до пунктів 100.4-100.5 статті 100 ПК України.

Тобто, позивачу виданий сертифікат, із засвідченням настання обставин непереборної сили, який розповсюджується на реалізацію пунктів 100.4-100.5 статті 100 ПК України, яка, в свою чергу, передбачає вищенаведену процедуру розстрочення та відстрочення сплати грошових зобов'язань, а не процедуру звільнення від такої сплати, або взагалі підставу для не нарахування останньому штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.

Таким чином, наявність у позивача сертифікату не є підставою для несплати податкових зобов'язань, та не є обставиною, що звільняє платника податку від відповідальності за несплату узгоджених грошових зобов'язань, а лише засвідчує факт, який повинен братись до уваги контролюючим органом для надання платникові розстрочення/або відстрочення сплати таких зобов'язань (у разі прийняття відповідного рішення) через обставину непереборної сили.

Судом також встановлено що позивачем подана заява до податкового органу про відстрочення сплати грошових зобов’язань по єдиному соціальному внеску, що настали з травня 2014 року згідно пункту 100.4-100.5 статті 100 ПК України, а не заяву про звільнення від сплати єдиного внеску.

За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку, що відповідач правомірно притягнув позивача до відповідальності.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на статті 1, 2 Закону України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» з огляду на наступне.

Закон України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі – Закон №1669-VII) визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 2 Закон №1669-VII встановлений мораторій на виконання договірних зобов’язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов’язаннями.

Тобто дана стаття не регулює спірних правовідносин.

Інші аргументи сторін, також не приймаються до уваги, оскільки вони не впливають на правовий висновок суду.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З огляду на зміст частини 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що при винесенні спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) відповідач діяв обґрунтовано, з дотриманням встановленої процедури, використовуючи повноваження з метою, з якою ці повноваження надані, а тому вимога прийнята відповідачем законно, що свідчить про відсутність порушення прав позивача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтневе» до головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ю-8161-17 від 06.06.2018 року - не підлягають задоволенню.

Питання розподілу судових витрат вирішити відповідно до статті 139 КАС України: судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтневе» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ю-8161-17 від 06.06.2018 року – відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена у судовому засіданні 13 вересня 2018 року.

Повний текст рішення виготовлений 24 вересня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тарасенко І.М.