Рішення № 76726737, 25.09.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1952/18

РІШЕННЯ

іменем України

25 вересня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

за участю:секретаря судового засідання Варченко В.В. представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання незаконним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до відповідача, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №О-33232/0-632/0/95-18 від 02.02.2018 щодо надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Вербецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Вербецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач відмовив йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на вищевказану земельну ділянку без належних на те підстав, а ефективним способом відновлення його порушеного права є саме зобов'язання відповідача видати зазначений дозвіл.

Також позивач зауважив, що підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладені у листі ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №О-33232/0-632/0/95-18 від 02.02.2018 року, не входять до вичерпного переліку підстав, встановлених Земельним кодексом України.

Позивач в судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, та надала суду пояснення за змістом адміністративного позову.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, та надав суду пояснення відповідно до відзиву, поданого на даний адміністративний позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з підстав викладених у такому відзиві.

В обґрунтування відзиву зазначив, що місце розташування земельної ділянки, зазначеної у клопотанні позивача не відповідає вимогам чинного законодавства, що є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства згідно з пунктом 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Крім того, наказом ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 16.03.2016 №22-5707-СГ надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою Вербецькій сільській раді Ярмолинецького району Хмельницької області на земельну ділянку із цільовим призначенням - землі загального користування (громадські пасовища) площею 18,0000 га (68258882000:02:004), що розташована за межами с. Вербка Ярмолинецького району Хмельницької області.

Тобто, позивач має намір отримати у власність земельну ділянку орієнтовною площею 2,0000 га, яка на даний момент входить до складу іншої земельної ділянки, та на яку наданий дозвіл на розроблення документації із землеустрою Вербецькій сільській раді Ярмолинецького району Хмельницької області для створення громадського пасовища. Зважаючи на це, у задоволенні позову слід відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що в грудні 2017 року позивач звернувся до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Вербецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.

ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №О-33232/0-632/0/95-18 від 02.02.2018 року позивачу було відмовлено у задоволенні вказаної заяви, посилаючись на те, що згідно із рішенням Вербецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області №8 від 16.12.2015 вказана на графічному матеріалі земельна ділянка віднесена до земель сільськогосподарського призначення (для сінокосіння та випасання худоби) та на яку наказом ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 16.03.2016 №22-5707-СГ Вербецькій сільській раді Ярмолинецького району Хмельницької області надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність для створення громадського пасовища.

Також повідомляється про те, що відповідно до вимог Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби можуть бути переданні громадянам виключно на умовах користування (в оренду).

Вважаючи таку відмову протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, позивач звернувся в суд за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовано Земельним кодексом України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.

Підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.

Отже, зі змісту наведених норм слідує, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Суд встановив, що до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, позивач подав всі документи, передбачені нормами Земельного кодексу України, а саме: копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, графічний матеріал з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Однак, листом ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №О-33232/0-632/0/95-18 від 02.02.2018 року позивачу було відмовлено у задоволенні вказаної заяви, посилаючись на те, що згідно із рішенням Вербецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області №8 від 16.12.2015 вказана на графічному матеріалі земельна ділянка віднесена до земель сільськогосподарського призначення (для сінокосіння та випасання худоби) та на яку наказом ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 16.03.2016 №22-5707-СГ Вербецькій сільській раді Ярмолинецького району Хмельницької області надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність для створення громадського пасовища.

Також повідомляється про те, що відповідно до вимог Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби можуть бути переданні громадянам виключно на умовах користування (в оренду).

В даному випадку, відповідачем вказані вимоги законодавства не дотримані, оскільки чіткої відповіді на подану позивачем заяву, де конкретно ставилось питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Вербецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, позивачу не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не вирішив питання за результатом звернення позивача згідно з вимогами статті 118 ЗК України.

У рішенні від 20.10.2011 року у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland"). На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Lelas v. Croatia").

З урахуванням частини 7 статті 118 Земельного кодексу України за наявності відповідних підстав, відповідач як орган державної влади приймає рішення про відмову щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Таке рішення відповідач не приймав.

Тому, відмовивши позивачу щодо надання дозволу без прийняття відповідного наказу відповідач порушив порядок надання таких дозволів, визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В процесі судового розгляду спору, відповідач не довів правомірність дій щодо відмови, викладеної у листі від 02.02.2018 року № О-33232/0-632/0/95-18, тому суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

У частині 7 статті 118 Земельного кодексу України наведено два варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою: 1) надати дозвіл; 2) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Правовий статус ОСОБА_4 управління Держгеокадастру в Хмельницькій області визначений Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (далі - Положення №333).

За змістом пункту 8 Положення №333 Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Згідно з пунктом 10 Положенням №333 начальник ОСОБА_4 управління підписує накази ОСОБА_4 управління.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом ОСОБА_4 управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, тому такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу ОСОБА_4 управління Держгеокадастру в Хмельницькій області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що цей орган не прийняв жодного рішення з тих, які він повинен ухвалити за законом.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 820/4436/17 (К/9901/47011/18).

В рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі, суд перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію суб'єкта владних повноважень.

Тому, з метою належного захисту прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_3, та вирішити питання про надання або про відмову у наданні дозволу ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Вербицької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

На підставі статті 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Вербицької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, оформлену листом від 02.02.2018 року № О-33232/0-632/0/95-18.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_3, та вирішити питання про надання або про відмову у наданні дозволу ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Вербицької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26 вересня 2018 року

Позивач:ОСОБА_3 (вул. Винниченка, 6, Хмельницький, Хмельницька область, 29001 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (вул. Інститутська, 4/1, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39767479) Головуючий суддя ОСОБА_6